65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення заяви
про відкриття провадження у справі
про неплатоспроможність
"07" грудня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3177/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Антощук Світлани Іванівни, дослідивши матеріали заяви (вх. ГСОО №3283/21 від 21.10.2021р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із заявою вх. ГСОО №3283/21 від 21.10.2021р. про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі положень Кодексу України з процедур банкрутства, посилаючись на наявність заборгованості у сумі понад 429 090, 43 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.10.2021р. вищевказану заяву залишено без руху та зобов'язано ОСОБА_1 надати суду заяву про усунення недоліків у строк, що не перевищує десяти днів з дня вручення даної ухвали до якої додати: конкретизований список кредиторів і боржників фізичної особи ОСОБА_1 із зазначенням у ньому актуальних, на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відомостей, визначених п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, суми грошових вимог кожного із кредиторів (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо); належним чином засвідчені, придатні для дослідження копії доказів, які підтверджують виникнення зобов'язання перед кожним із кредиторів; докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у сумі 35 685 грн.; актуальні відомості щодо відсутності непогашеної судимості за економічні злочини;
03.12.2021р. до господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у якій надано пояснення щодо доказів, які суд зобов'язував надати в ухвалі Господарського суду Одеської області від 26.10.2021р.
У заяві про усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі, із посиланням на п. 37 Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020р., зазначено, про можливість альтернативного врегулювання питання щодо здійснення авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень шляхом укладання відповідного договору із арбітражним керуючим. До заяви надано: договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 28.10.2021р., заяву арбітражного керуючого Білявського В.В. про участь у справі, заяву про участь у справі про неплатоспроможність арбітражного керуючого, з пропозицією щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень керуючого реструктуризацією та квитанцію №18929-1051-213668998 від 29.10.2021р. При цьому, Боржник просив суд врахувати практику інших господарських судів із врегулювання питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність.
Наданий Боржником Договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 28.10.2021р., укладений між арбітражним керуючим Білявським В.В. (надалі у договорі - Сторона-1) та ОСОБА_1 (надалі у договорі - Сторона-2), суд не приймає як належний доказ виконання обов'язку щодо авансування основної винагороди керуючому реструктуризацією, з огляду на наступне.
Інститут авансування винагороди арбітражному керуючому є гарантією права учасника справи про банкрутство (керуючого реструкторизацією) на отримання ним грошової винагороди за виконання наданих йому повноважень. Обов'язок здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому є безумовним, положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено жодних підстав для звільнення від здійснення такого авансування при звернені до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність.
У п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/726/20 від 19.11.2020р., на який посилається Заявник як на підставу можливості альтернативного врегулювання питання авансування, зазначено наступне: "37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи."
Вказана правова позиція касаційного суду, допускає можливість мирного врегулювання між боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Таким чином, місцевому суду необхідно встановити наявність у боржника майна, яке може бути реалізовану у справі, та за рахунок якого можливо (з відстроченням) оплатити грошову винагороду керуючому реструктуризацією за три перших місяці.
Крім того, інші додані до заяви документи, мають свідчити про реальну можливість досягнення етапу реалізації майна у справі - виконання плану реструктуризації боргів або перехід до процедури погашення боргів, оскільки положення ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає умови закриття провадження у справі і етап реалізації майна боржника у справі не відбувається у той час, коли заборгованість по основній грошовій винагороді керуючого реструктуризацією вже виникла.
Господарський суд вважає, що у гр. ОСОБА_1 відсутня спроможність мирного врегулювання питання оплати послуг арбітражного керуючого шляхом укладення відповідного договору, оскільки судом встановлено, що у Боржника відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно, яке могло б бути реалізоване у справі про неплатоспроможність, про що Боржником особисто зазначено у заяві про відкриття провадження у справі та підтверджено відповідними довідками. Таким чином, господарський суд не вбачає обставин, які можуть гарантувати оплату послуг арбітражного керуючого у майбутньому. Наявність на розгляді суду заяви про неплатоспроможність гр. ОСОБА_1 є додатковим непрямим доказом неможливості врегулювання Боржником своїх фінансових боргових зобов'язань самостійно.
Крім того, суд звертає увагу Боржника, що наданий Договір складено із значними порушення законодавства про банкрутство, а саме: предмет договору є значно ширшим за право, яке має гарантується інститутом авансування (зокрема, п.п. 1.1. Договору закріплено, що його предметом є оплата послуг керуючого реструктуризацією та відшкодування витрат керуючого реструктуризацією боржника) та містить певні умови для здійснення Боржником оплати послуг керуючого реструктуризацією (зокрема, п.п. 3.4. Договору встановлено, розрахунки проводяться шляхом оплати Стороною-2 грошових коштів на депозитний рахунок суду, в якому перебуває провадження, у порядку п. 3.3. даного Договору, за умови надсилання Стороною-1 поточних звітів про проведену роботу та стан процедури реструктуризації боргів Боржника). Проте, згідно положень Кодексу України з процедур банкрутства Боржник зобов'язаний здійснити авансування виключно основної винагороди арбітражному керуючому, розмір якої визначено ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Абзацами 5-7 вищезазначеної статті встановлено, що право вимоги основної винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Відшкодування витрат арбітражного керуючого, відповідно до ч. 6 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства здійснюється при завершенні відповідної судової процедури (процедури реструктуризації боргів боржника) та здійснюється за умови схвалення зборами кредиторів боржника відповідного звіту арбітражного керуючого.
Із наведеного вбачається, що право вимоги сплати основної винагороди арбітражного керуючого за виконання покладених на нього повноважень є беззастережним, здійснюється за рахунок коштів авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У випадку закінчення авансованих коштів основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Крім того, конкретизованого списку кредиторів і боржників фізичної особи ОСОБА_1 із зазначенням у ньому актуальних, на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відомостей, визначених п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, суми грошових вимог кожного із кредиторів (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо) до суду не надано.
У вищевказаній заяві ОСОБА_1 зазначено про відсутність у неї копій усіх договорів, на підставі яких виникла заборгованість перед кредиторами, зазначеними у конкретизованому списку. Також Заявник зазначає про відсутність у неї документів, із яких можливо було б встановити розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо перед кожним із кредиторів.
Повторне посилання Боржника на неможливості отримання необхідних для подання до суду документів від кредиторів, суд вважає не обґрунтованими, оскільки до господарського суду не надано належних доказів для звернення до кредиторів із запитами на отримання інформації.
Пояснення Боржника щодо відсутності у неї кредитних договорів та змоги самостійно визначити розмір основної заборгованості та суми неустойки (штрафу, пені) окремо перед кожним із кредиторів, господарський суд оцінює критично, оскільки Боржником не надано належних доказів самостійного встановлення таких даних, у тому числі не надано суду доказів звернення до кредиторів із запитами щодо отримання такої інформації.
Приписами ч. ч. 2, 3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо.
Частинами 2, 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Таким чином, Боржник самостійно, до звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зобов'язаний був вжити всіх залежних від нього заходів щодо встановлення відомостей про розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо перед кожним із кредиторів. У випадку обґрунтованої неможливості встановити такі відомості самостійно, Боржник не позбавлений права звернутися до суду із клопотанням про витребування доказів. При цьому, господарський суд зазначає, що подання такого клопотання не є альтернативою виконання Заявником свого обов'язку, передбаченого ч.ч.2,3 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, а вживається як виключний захід у разі об'єктивної неможливості Заявника виконати свій обов'язок щодо подання доказів.
Таким чином, господарським судом встановлено, що вимоги ухвали Господарського суду Одеської області від 26.10.2021р. у частині надання до суду конкретизованого списку кредиторів і боржників фізичної особи ОСОБА_1 із зазначенням у ньому актуальних, на дату звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відомостей, визначених п. 3 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема, суми грошових вимог кожного із кредиторів (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо) та дати складання цього списку; належним чином засвідчені копії доказів, які підтверджують виникнення зобов'язання перед кожним із кредиторів, Боржником не виконано.
Посилання Заявника на судові рішення господарських судів першої інстанції, як на судову практику із врегулювання питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого у справі про неплатоспроможність, господарський суд оцінює критично, оскільки положеннями Господарського процесуального кодексу чітко визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України). Рішення господарського суду повинно бути законним та гуртуватися на наявних у матеріалах справи доказах, які суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього їх дослідження.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи невиконання Боржником вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 26.10.2021р., господарський суд, керуючись ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, повертає ОСОБА_1 заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, повернення заяви про відкриття провадження у справі банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Керуючись ст.ст.174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, суд -
1. Заяву (вх. ГСОО №3283/21 від 21.10.2021р.) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - повернути Заявнику.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що у відповідності до приписів ч. 3 ст. 38 Кодексу України з процедур банкрутства, повернення заяви про відкриття провадження у справі банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.
Ухвала набрала законної сили 07 грудня 2021 р. та може бути оскаржена у порядку, встановленому ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства та ст.ст. 254, 255 Господарського процесуального кодексу України.
ОСОБА_1 заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність була направлена до Господарського суду Одеської області за допомогою підсистеми "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, досліджувалась судом у електронному вигляді, у зв'язку із чим паперова її версія Заявнику не направляється.
Копію ухвали надіслати: ОСОБА_1
Суддя С.І. Антощук