"06" грудня 2021 р. Справа № 916/2848/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Малярчук І.А.,
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Яременко Ю.І. згідно довіреності
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС” від 26.11.2021 за вх.№2-1421/21 про розподіл судових витрат у справі №916/2848/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС” (65014, м. Одеса, вул. Успенська, буд.39/1, офіс 1) до Приватного акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО” (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Параходна, буд.28) про стягнення 22491,68грн,
23.11.2021 Господарським судом Одеської області ухвалено рішення, яким повністю задоволено позов ТОВ “БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС” до ПрАТ “УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО” про стягнення 22491,68 грн та стягнуто з ПрАТ “УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО” на користь ТОВ “БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС” 19249,38 грн основного боргу, 1058, 00 грн три проценти річних, 2184,30 грн втрат від інфляції, 2270,00 грн судового збору та 200, 00 грн витрат на відправлення копії позовної заяви та доданих до неї документів до суду та відповідачу.
26.11.2021 за вх.№2-1421/21 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат у справі №916/2848/21, відповідно до якої заявник просить суд компенсувати здійснені ТОВ «БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС» витрати, пов'язані з розглядом справи №916/2848/21 та стягнути з ПрАТ «УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО» судові витрати у розмірі 2 565,00 грн.
В обґрунтування вказаної заяви, заявник зазначив, що остаточний розрахунок судових витрат по справі №916/2848/21 був здійснений після винесення рішення, та на його основі був виставлений адвокатом Білоусовою Д.С. рахунок на оплату її послуг та витрат, пов'язаних з їх вчиненням, згідно умов Договору про надання правничої допомоги №01/09/21 від 01.09.2021. Заявник вказує, що адвокат Білоусова Д.С. та ТОВ «БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС» в особі директора Ківана Р.А. склали та підписали акт наданих послуг № 25/11/2021, відповідно до якого загальна вартість послуг та витрат, пов'язаних з їх вчиненням, по справі №916/2848/21 складає 2 765,00 грн. На підставі виставленого рахунку та підписаного Акту наданих послуг, ТОВ «БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС» має здійснити оплату грошової суми у розмірі 2 765,00 грн., протягом 30-ти банківських днів з моменту надання Акту наданих послуг, на підставі п. 3.3. договору про надання правничої допомоги № 01/09/21 від 01.09.2021
Загальна вартість судових витрат, понесених ТОВ «БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС», у зв'язку з розглядом справи № 916/2848/21, склала 2765,00 грн.
Ухвалою суду від 30.11.2021 призначено засідання суду для розгляду заяви позивача від 26.11.2021 за вх.№2-1421/21 про розподіл судових витрат на 06.12.2021 о 11 год. 00 хв.
06.12.2021 відповідачем подано до суду письмові заперечення щодо заяви позивача про розподіл судових витрат від 26.11.2021 за вх.№2-1421/21, де зазначено, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2565,00 грн. є не підтвердженими належними доказами. Відповідач вказує, що справа №916/2848/21 є малозначною та при складанні позовної заяви не знадобилося витрачання великого обсягу часу, не вимагало значного обсягу технічних робіт та вивчення великого обсягу матеріалів та на думку відповідача вартість складання даного процесуального документа не повинна перевищувати 1000 грн., а не 1710,00 грн, як зазначає позивач.
У судовому засідання 06.12.2021 представник відповідача просив суд застосувати принцип співрозмірності вартості послуг відносно складності та обсягу складання процесуальних документів та зменшити розмір компенсації судових витрат до 1300грн.
За правилами ч.ч.2, 3 ст.221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст.244 цього Кодексу.
Згідно ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Розглянувши заяву від 26.11.2021 за вх.№2-1421/21 ТОВ “БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС” про ухвалення додаткового судового рішення суд виходить з наступного.
Господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначені розміру витрат на правничу допомогу.
Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Як визначено ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч.ч.3,4 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України, відповідно до ч. 5 цієї норми, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, як визначено ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у ст.6 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Адвокатське об'єднання є юридичною особою, створеною шляхом об'єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту (ч.1 ст.15 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно до ч.2,3 ст.30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як свідчать матеріали справи, 01.09.2021 між ТОВ “БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС” та адвокатом Білоусовою Д.С. було укладено договір №01/09/2021 про надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження факту та обсягів наданих послуг, позивач подав акт наданих послуг від 25.11.2021, в якому зазначено, про надання послуг а саме: складання позовної заяви по справі № 916/2848/21 від 20.09.2021 (аналіз законодавства, підготовка та подача) - 1 година, вартість 1710,00 грн, підготування заяви про розподіл судових витрат у справі 96/2848/21 - 30 хв., вартість 855,00 грн.
Приписами частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом Білоусовою Д.С. було підготовлено та надано до суду наступні документи: позовну заяву від 21.09.2021 за вх.№2944/21, заяву про надання оригіналів документів для огляду суду від 11.10.2021 за вх.№26852/21, заяву від 11.10.2021 за вх.№26865/21 про повідомлення суду про подачу заяви про відшкодування судових витрат, клопотання від 01.11.2021 за вх.№28907/21 про залучення доказів, клопотання від 02.12.2021 за вх.№32483/21 про проведення судового засідання без участі представника позивача.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, з огляду на зміст пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Крім того, Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, передбачено ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст.129 цього Кодексу.
Так, суд дослідивши подані позивачем докази та виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про те, що заявлена сума судових витрат не є повністю обґрунтованою позивачем та пропорційною у відношенні до предмета спору.
При цьому суд наголошує, що даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не викликає публічного резонансу, з боку органів державної, місцевої влади або засобів масової інформації відсутні прояви публічного інтересу до справи. Крім того, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Відтак, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, керуючись критерієм розумності та реальності розміру адвокатських витрат, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат виходячи із наступного.
Стосовно складання позовної заяви по справі № 916/2848/21 від 20.09.2021 та підготування заяви про розподіл судових витрат у справі суд вважає, що такі дії не потребують значних затрат часу з огляду на характер правовідносин сторін, що опосередковується договором оренди від 09.08.2018 №09/08-18, за яким сторонами оформлені всі документи щодо здійснення господарських операцій за ним. Які ще докази, крім тих, що оформлені сторонами та які наявні у справі, збирав адвокат суду не повідомлено. При цьому, позов не містить будь-яких істотних розрахунків штрафних санкцій. Складання та підготовка адвокатом заяви про розподіл судових витрат, також не уявляє собою трудомісткого процесу, а тому вартість послуг адвоката на її підготування, також є завищеною.
Вказані вище обставини свідчать про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу з урахуванням категорії справи, рівня її складності, тривалості розгляду справи, повного задоволення позовних вимог позивача, підлягають задоволенню частково у розмірі 1300,00грн, які можуть вважатись розумними і співмірними по даній справі.
Наразі, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір, тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19 і від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Дослідивши надані документи, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат у розмірі 1300,00грн, яка згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається у разі задоволення позову на відповідача.
Керуючись ст.ст. 119, 123, 129, 130, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити частково заяву від 26.11.2021 за вх.№2-1421/21 ТОВ “БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС” про розподіл судових витрат у справі №916/2848/21.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “УКРАЇНСЬКЕ ДУНАЙСЬКЕ ПАРОПЛАВСТВО” (68600, Одеська обл., м.Ізмаїл, вул. Пароходна, буд.28, код ЄДРПОУ 01125821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС” (65014, м.Одеса, вул.Успенська, буд.39/1, офіс 1, код ЄДРПОУ 37009700) судові витрати у розмірі 1300 (одну тисячу триста)грн. 00коп.
3. Відмовити в решті частини заяви ТОВ “БІЗНЕС ІНВЕСТ ПЛЮС” від 26.11.2021 за вх.№2-1421/21 про розподіл судових витрат у справі №916/2848/21.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08.12.2021.
Суддя І.А. Малярчук