08 грудня 2021 року Справа № 915/1772/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши матеріали заяви фізичної особи-підприємця Іванова Сергія Олександровича
про вжиття заходів забезпечення
позову фізичної особи-підприємця Іванова Сергія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)
про визнання протиправним та скасування пункту рішення,
встановив:
До Господарського суду Миколаївської області звернулася фізична особа - підприємець Іванов Сергій Олександрович з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 51 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.08.2021 №745 про відмову фізичній особі-підприємцю Іванову Сергію Олександровичу у продовжені строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування пересувної тимчасової споруди площею 6 кв.м. по Херсонському шосе, поблизу будинку №30 в Інгульському районі відповідно до висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 17.04.2020 №12129/12.01-19/20-2.
Разом з позовом фізичною особою-підприємцем Івановим С.О. подано до господарського суду заяву від 03.12.2021 про забезпечення позову, в якій заявник просить суд заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради, його органам, залученим ним та/або органами фізичним та/або юридичним особам, а також будь-яким іншим особам здійснювати у примусовому порядку перешкоди для здійснення позивачу господарської діяльності, в тому числі:
- шляхом демонтажу пересувної тимчасової споруди площею 6 кв.м по Херсонському шосе, поблизу будинку №30 в Інгульському районі на виконання п. 51 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.08.2021 №745 про відмову фізичній особі-підприємцю Іванову Сергію Олександровичу у продовжені строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування пересувної тимчасової споруди площею 6 кв.м по Херсонському шосе, поблизу будинку №30 в Інгульському районі відповідно до висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 17.04.2020 №12129/12.01-19/20-2;
- встановлення інших конструкцій на спірній земельній ділянці;
- надання спірної земельної ділянки іншим особам у користування до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Заяву обгрунтовано тим, що виконавчим комітетом Миколаївської міської ради позивачеві виставлено вимогу у 10-денний строк звільнити земельну ділянку від тимчасової споруди, та попереджено про примусовий демонтаж пересувної тимчасової споруди. Заявник зазначає, що існує вірогідність демонтажу тимчасової споруди позивача, щодо якої позивачу встановлений сервітут, і внаслідок таких дій позивач буде змушений для захисту своїх прав та інтересів звертатись до суду з іншими позовами та буде позбавлений можливості ведення підприємницької діяльності з використанням тимчасової споруди на земельній ділянці, а також можливості отримувати відповідні доходи.
За правилами ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до приписів ч. 1, 4 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;
6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;
7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Відповідно до пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
За правилами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, виходячи з вимог п. 3 ч. 1 ст. 139 ГПК України, повинна обґрунтувати причини звернення із відповідною заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є доведення підстав та подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів сторонніх осіб.
Предметом позову в даній справі є немайнова вимога про визнання протиправним та скасування п. 51 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.08.2021 №745 про відмову фізичній особі-підприємцю Іванову Сергію Олександровичу у продовжені строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування пересувної тимчасової споруди.
Заявник просить суд вжити наступні заходи забезпечення позову:
- заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради, його органам, залученим ним та/або органами фізичним та/або юридичним особам, а також будь-яким іншим особам здійснювати у примусовому порядку перешкоди для здійснення позивачу господарської діяльності, в тому числі:
- шляхом демонтажу пересувної тимчасової споруди площею 6 кв.м по Херсонському шосе, поблизу будинку №30 в Інгульському районі на виконання п. 51 рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 11.08.2021 №745 про відмову фізичній особі-підприємцю Іванову Сергію Олександровичу у продовжені строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування пересувної тимчасової споруди площею 6 кв.м по Херсонському шосе, поблизу будинку №30 в Інгульському районі відповідно до висновку департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 17.04.2020 №12129/12.01-19/20-2;
- встановлення інших конструкцій на спірній земельній ділянці;
- надання спірної земельної ділянки іншим особам у користування до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Розглядаючи подану заяву, господарський суд в першу чергу виходить з того, що у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Стосовно вимоги позивача заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради здійснювати у примусовому порядку демонтаж пересувної тимчасової споруди площею 6 кв.м по Херсонському шосе, поблизу будинку №30 в Інгульському районі, суд зазначає наступне.
Як витікає з зазначеного вище, поданий позивачем позов не спрямований на захист права власності позивача на пересувну тимчасову споруду. Він має інший предмет, а саме: захист права на продовження строку дії сервітуту на земельну ділянку.
Фактично, обставинами, які позивач вважає неправомірними є обставини, пов'язані із прийняттям виконавчого комітету Миколаївської міської ради рішення від 11.08.2021 №745 про відмову фізичній особі-підприємцю Іванову Сергію Олександровичу у продовжені строку дії договору про встановлення особистого строкового сервітуту для обслуговування пересувної тимчасової споруди.
Обставини, пов'язані із правом власності позивача на розташовану на земельній ділянці пересувну тимчасову споруду, його реалізацією та захистом, не відносяться до предмету розгляду в цьому спорі.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.08.2018 у справі № 917/1390/17.
Враховуючи зазначене, обраний позивачем спосіб захисту шляхом заборони виконавчому комітету Миколаївської міської ради здійснювати у примусовому порядку демонтаж пересувної тимчасової споруди не відповідає предмету спору у даній справі.
Стосовно аналогічних вимог заяви, які стосуються інших осіб, господарський суд звертається до положень п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, відповідно до яких іншим особам, які не є учасниками справи, можливо заборонити вчиняти ті чи інші дії тільки щодо предмета спору.
Як зазначено вище, предмет спору у даній справі не стосується визнання права власності на земельну ділянку, усунення перешкод в користуванні цим майном, витребування майна з незаконного володіння тощо.
Отже, передбачені п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України способи забезпечення позову не можуть бути застосовані в цій справі.
Стосовно вимоги позивача заборонити виконавчому комітету Миколаївської міської ради встановлення інших конструкцій на спірній земельній ділянці та надання спірної земельної ділянки іншим особам у користування до набрання законної сили рішення суду у цій справі, суд зазначає наступне.
Як витікає з тверджень заяви, підставою для вжиття заходів забезпечення позову на думку позивача є обставини відмови органом місцевого самоврядування у продовженні сервітуту та попередження про демонтаж тимчасової споруди.
Господарський суд відзначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення особою дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення особи від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 08.11.2021 у справі №916/1533/21.
Разом з тим, позивачем не подано належних доказів, на підставі яких можна з достатньою обґрунтованістю стверджувати про намір виконавчого комітету Миколаївської міської ради реалізувати земельну ділянку, в іншому порядку передати її в користування іншим особам, встановити сервітут на користь інших осіб тощо.
З доданого позивачем до позову листа виконавчого комітету Миколаївської міської ради за вих. №6915/02.02.01-22/14/21 від 23.09.2021 з вимогою про звільнення земельної ділянки від тимчасової споруди цього наміру не витікає.
Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.136-140, 234, 235 ГПК України, суд -
1.У задоволені заяви фізичної особи-підприємця Іванова Сергія Олександровича від 03.12.2021 про забезпечення позову - відмовити.
2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
3.Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України із врахуванням його перехідних положень.
Суддя В.О.Ржепецький