вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/914/20
Господарський суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Ушак І.Г.
за участю секретаря судового засідання Оуаді С.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні дану справу
за позовом Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород (далі - позивач, інспекція)
до Ужанського національного природного парку, смт. Великий Березний Закарпатської області ( далі - відповідач, Ужанський парк)
про стягнення заподіяної лісу шкоди на суму 277561,50 грн.
представники:
позивача - -
відповідача -
Позивач звернувся до суду з наведеними вимогами, які обґрунтовує тим, що за результатами позапланової перевірки інспекцією у держлісфонді Ужанського парку та у межах території та об'єктів природно-заповідного фонду відповідача встановлено, що останнім при веденні лісового господарства не дотримано вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів, внаслідок чого природним ресурсам завдана шкода на суму 277561,50 грн., яку просить стягнути до відповідних місцевих бюджетів.
Ухвалою суду від 21.01.2021 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам встановлено строки для надання суду та іншим учасникам заяв по суті справи: відповідачу - відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив.
Призначені судом засідання у підготовчому провадженні (23.02.21, 30.03.21) не відбулися з причин, що не залежали від сторін, про що зазначено в ухвалах суду від 1.03.21, від 30.03.21 та останньою ухвалою призначено підготовче засідання на 28.04.21. У зазначене засідання з'явився уповноважений представник позивача, відповідач, належним чином повідомлений про засідання участі в ньому свого представника не забезпечив, відзиву на позов не надав. Разом з тим, суд ухвалою від 28.04.21, приймаючи до уваги, що засідання 23.02.21 та 30.03.21 не відбулися з причин, що не залежали від сторін, відклав підготовче засідання на 21.05.21, повторно надавши можливість всім учасникам судового процесу прийняти участь у підготовчому провадженні з метою належної підготовки справи до судового розгляду по суті.
У підготовчому засіданні суду, яке відбулося 21.05.21 та в якому відповідач не забезпечив участі уповноваженого представника, суд, констатувавши, що підготовче провадження в даній справі триває понад чотири місяці, матеріалами справи підтверджено одержання ухвали суду від 21.01.21 відповідачем - 01.02.21, отже строк для надання відповідачем відзиву на позов настав 16.02.21, однак такий ні у зазначений строк, ні станом на час сьогоднішнього засідання суду не надано, у зв'язку з чим згідно приписів ст. 165 ГПК України суд вправі вирішувати справу за наявними матеріалами, закрив підготовче провадження у справі та призначив таку до судового розгляду у судовому засіданні на 20.07.21.
Ухвалою суду від 20.07.21 судове засідання з розгляду справи по суті за клопотанням представників обох сторін відкладено на 15.09.21; у зазначену дату засідання не відбулося через хворобу судді та ухвалою суду від 20.09.21 таке призначено на 20.10.21.
За клопотання представника відповідача ухвалою суду від 20.10.21 судове засідання відкладено на 25.11.21.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, участі уповноважених представників у ньому не забезпечили.
Представник позивача поданим суду письмовим клопотанням від 25.11.21 просить розглянути справу без його участі, наполягаючи на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача поданим суду письмовим клопотанням від 25.11.21 просить об'єднати дану справу в одне провадження зі справою № 907/784/18 та передати її на розгляд судді, який раніше відкрив провадження у справі. Обґрунтовує клопотання економією процесуального часу учасників зазначених справ та тим, що справи пов'язані між собою підставою та предметом позову, позовні вимоги заявлені одним і тим же позивачем до одного і того ж відповідача.
Питання об'єднання та роз'єднання позовів врегульовано приписами ст. 173 ГПК України. Так, згідно зазначеної норми процесуального закону в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами, зокрема, одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача. Об'єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Справи, що перебувають у провадженні господарського суду, в разі об'єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі.
Наведене клопотання представника відповідача не може бути задоволено та підлягає відхиленню, оскільки і дана справа і справа № 907/784/18 за даними системи діловодства господарського суду Закарпатської області станом на час подання клопотання перебувають на стадії судового розгляду, що за змістом ч. 3 ст. 173 ГПК України унеможливлює їх об'єднання в одне провадження.
Крім наведеного, представник відповідача подав письмове клопотання від 25.11.21 про відкладення призначеного судового засідання з посиланням на участь адвоката у судовому засіданні в іншій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Клопотання заявника про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що його представник бере участь у розгляді справи № 297/1171/20 у Берегівському районному суді Закарпатської області.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 року у справі “Фрідлендер проти Франції”, рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 року у справі “Смірнова проти України”). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 року у справі “Красношапка проти України”).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Дане судове провадження відкрито 21.01.2021 та триває на протязі значного часу, разом з тим, відповідачем не надано суду письмового відзиву на позов, за клопотанням його представника неодноразово відкладалися засідання суду, в т.ч. через участь такого в інших судових процесах.
За приписами ч.ч. 1,2 ст. 178 ГПК України відповідач у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, має право надіслати: суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Суд виходить з того, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для відкладення розгляду справи.
Суд приймає до уваги, що причиною неявки представника відповідача до суду зазначено його участь у розгляді іншої справи, однак не надано доказів на підтвердження наведеного, тому причина неявки не може бути визнана поважною. Крім того, заявник не позбавлений права на представлення його інтересів у господарському суді у даній справі іншим представником чи в порядку самопредставництва.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи все наведене вище, суд постановляє відхилити клопотання заявника про відкладення розгляду справи. Оскільки відповідач не скористався правом подати відзив на позов, справа вирішується за наявними матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, керуючись законом, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
При цьому, суд виходив з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що за результатами позапланової перевірки - заходу державного нагляду (контролю) дотримання вимог природоохоронного законодавства Ужанським парком, - яка проводилася у вересні 2018р. посадовими особами інспекції у присутності керівника відповідача Бирковича В.І. та інших посадових осіб відповідача, складено акт щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 187/04 від 25.09.2018.
У ході перевірки інспекцією встановлено, що відповідачем у кварталі 27/2, 4, 7 Ново-Стужицького ПНДВ Ужанського парку та в природо-заповідному фонді Ужанського парку допущено пошкодження дерев до ступеню припинення росту, пошкодження дерев до ступеню неприпинення росту, незаконну рубку дерев, незаконну рубку сироростучих дерев, що є порушенням приписів Лісового кодексу України та чим завдана шкода природним ресурсам на суму 277561,50 грн.
Зазначений акт не підписаний представниками відповідача, містить примітку останніх про незгоду із наведеним в акті, про замовний характер перевірки, про проведення такої на окремих ділянках (кварталах) без участі представників відповідача, про здійснення обмірів несертифікованими приладами тощо. Зазначено також про надання більш детальних заперечень після вивчення акту.
Разом з тим, доказів оскарження акту перевірки матеріали справи не містять, такі не надані також у ході судового розгляду даної справи.
До матеріалів справи долучено розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд Ужанським парком у кв. 27/2, 4, 7 Ново-Стужицького ПНДВ Ужанського парку, та розрахунок розміру шкоди, нанесеної державі Ужанським парком у природо-заповідному фонді Ужанського парку, що проведені на підставі зазначеного акту позапланової перевірки від 25.09.2018, постанови КМ України від 24.07.2013 № 541 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд”.
Розмір заподіяної шкоди за розрахунками проведеними відповідно до методик (такс) затверджених зазначеною урядовою постановою становить відповідно 180416,00 грн. та 97145,50 грн. (загальна сума 277561,50 грн.) Доказів оскарження чи заперечення розрахунків шкоди суду також не надано.
Претензіями №№ 39/04/18, 38/04/18 від 27.09.2018 надісланими позивачем запропоновано відповідачу відшкодувати завдані збитки відповідно до долучених розрахунків, перерахувавши зазначені суми до місцевих бюджетів, квитанції про оплату - надати інспекції.
Відповідачем збитки не відшкодовано, що послугувало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
У ході судового розгляду справи наведені обставини не спростовані відповідачем.
Вирішуючи даний спір, суд керується таким.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах України є об'єктами права власності Українського народу.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про природо-заповідний фонд України", який згідно наведеного у його преамбулі, визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів, охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають. У разі необхідності їх охорона може покладатися на служби державної охорони розташованих поблизу природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків та регіональних ландшафтних парків.
Відповідно до ст. 20 зазначеного закону національні природні парки, яким є відповідач у справі, є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об'єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.
На національні природні парки покладається виконання таких основних завдань: збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; проведення екологічної освітньо-виховної роботи.
Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 86 та ст. 90 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на органи виконавчої влади з питань лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу. Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Відповідальність за порушення лісового законодавства з п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Відповідно до ст. 107 цього Кодексу, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
За приписами статей 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже, виходячи зі змісту наведених положень ст.ст. 19, 64, 86, 105, 107 Лісового кодексу України, Ужанський парк, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Шкода, заподіяна лісу, відповідно до вимог чинного законодавства, підлягає відшкодуванню до спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища місцевих бюджетів і використовуються для відтворення лісів, підвищення їх продуктивності, проведення лісогосподарських заходів та утримання лісів у належному санітарному стані.
За фактичних обставин справи, що доведені позивачем та не спростовані відповідачем у ході судового розгляду та на підставі наведених приписів природоохоронного, лісового та цивільного законодавства позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди заподіяної лісу на загальну суму 277561,50 грн. є правомірними та підлягають задоволенню судом.
За приписами ст. 29, 69-1 Бюджетного Кодексу України грошові стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів, тому зазначену суму відповідно до заяви позивача (вх.№ 02.3.1-02/3223/21 від 28.04.2021) належить стягнути до місцевого бюджету Ставненської територіальної громади.
За змістом ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати сплачені позивачем за розгляд даної справи належить відшкодувати за рахунок відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 73- 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задоволити повністю.
Стягнути з Ужанського національного природного парку (89000, Закарпатська область, смт. Великий Березний, вул. Незалежності, 7, код ЄДРПОУ 30104729):
а) на користь Ставненської територіальної громади (89014, Закарпатська область, Ужгородський р-н, с. Ставне, буд. 253, код ЄДРПОУ: 04350990) невідшкодовані збитки на суму 277561,50 грн. (двісті сімдесят сім тисяч пятсот шістдесят одна грн. 50 коп) на рахунок ГУК у Зак. обл/Ставненська тг, р/р UА478999980333189331000007397.
Назва банку одержувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), одержувача 899998, код платежу: 24062100; код ЄДРПОУ: 37975895;
б/ на користь Державної екологічної інспекції в Закарпатській області (88018, м. Ужгород, вул. Швабська, 14, код ЄДРПОУ 38015668) у відшкодування сплаченого судового збору - суму 4163,42 грн. ( чотири тисячі сто шістдесят три грн. 42 коп.)
Відповідно до приписів ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст рішення складено 08.12.2021
Суддя Ушак І.Г.