майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"08" грудня 2021 р. м. Житомир Справа № 906/1197/21
Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,
розглянувши заяву представника Company "ACO CORPORATION" про забезпечення позову від 06.12.2021 у справі №906/1197/21
за позовом: Company "ACO CORPORATION" (Virginia Beach BIvd, Virginia Beach USA) представник Вірьовкін Олександр Ігорович (м.Житомир)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" (с.Кодня Житомирського району Житомирської області)
про стягнення 1 013 850,00грн,
Позивач - Company "ACO CORPORATION" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вайтвуд" 1013850,00грн, з яких: 36600,00доларів США попередньої оплати за товар, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.11.2021 складає 995040,00грн та 18810,00грн 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує на те, що на виконання умов контракту №34 від 20.12.2019 здійснив попередню оплату за товар, який відповідач не поставив, внаслідок чого позивач просить повернути суму попередньої оплати, а також сплатити 3% річних за неналежне виконання умов договору.
Ухвалою господарського суду від 29.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.01.2021.
06.12.2021 представником позивача подано заяву про забезпечення позову у справі шляхом накладання арешту на грошові кошти в межах ціни позову, а саме: 1013850,00грн, ТОВ "ВАЙТВУД", юридична адреса: вул.Гонти, 1, с.Кодня, Житомирський район, Житомирська область, 12452, код ЄДРПОУ 41011218, розміщених на всіх рахунках, які знаходяться в банківських установах, в т.ч., але не обмежуючись:
- р/р НОМЕР_1 в АТ КБ "Приватбанк", адреса: вул.Інституцька, 9, м.Київ, 01601;
- р/р НОМЕР_2 в АТ "Альфа Банк", адреса: вул.Велика Васильківська, 100, м.Київ, 03150, до моменту скасування заходів забезпечення позову, визначеного ст.145 ГПК України.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що відповідач протягом тривалого часу не повертає грошові кошти, а керівник товариства ухиляється від зустрічей, що свідчить про намір затягнути виконання рішення суду з метою збільшення строку використання коштів у власній господарській діяльності. Вказує, що розмір статутного капіталу відповідача складає 10000,00грн, що є значно меншим від суми заявленої до стягнення. З відкритих даних, які містяться, зокрема на інтернет сайтах вбачається, що відповідачем у 2021 році укладено ряд договорів за процедурою тендерних закупівель, загальна сума контрактів складає 1029817,29грн. На думку позивача, скерування грошових коштів, які наявні на рахунках відповідача, на непогашення заборгованості перед компанією додатково підтверджує умисне ухилення від виконання зобов'язань. Також, відповідно до відомостей з ЄДРСР ТОВ "Вайтвуд" є відповідачем у інших господарських справах. Крім того, згідно інформації, яка містяться на офіційному сайті Міністерства юстиції України, у відповідача відсутнє нерухоме майно, з продажу якого можливо виконати рішення суду щодо стягнення коштів. За вказаних обставини, з метою забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених прав і інтересів позивача, вважає, що у даному випадку обґрунтованим є застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на розрахункових рахунках, в межах заявлених позовних вимог. Застосування зазначеного вище заходу забезпечення позову повною мірою відповідатиме принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, взаємозв'язку між заходами забезпечення та позовними вимогами про стягнення коштів.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно із статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Позивач в заяві про забезпечення позову посилається на те, що ТОВ "Вайтвуд" ухиляється від виконання зобов'язання щодо повернення попередньої оплати за товар, який не був поставлений, у зв'язку з чим, Company "ACO CORPORATION"ФОП змушена звертатися до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 1 013 850,00грн.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011, суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.
При цьому господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.
За твердженнями позивача, ТОВ "Вайтвуд" не вчинило жодних дій щодо проведення розрахунків з позивачем та погашення заборгованості, та вважає, що наявні обґрунтовані докази та фактичні обставини, що засвідчують ухилення відповідача від виконання зобов'язання.
Як вже зазначалось, в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову позивач вказує на те, що ТОВ "Вайтвуд" є відповідачем по іншим господарським справам, які розглядаються Господарським судом Житомирської області.
Суд звертає увагу позивача на те, що наявність інших судових спорів, не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у справі буде ускладнено, або унеможливлено.
Посилання позивача на недобросовісне ставлення відповідача до виконання прийнятих на себе зобов'язань перед кредиторами не підтверджено відповідними доказами.
Суд також зазначає, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів вчинення відповідачем дій, що у подальшому могли б призвести до зменшення обсягів наявних грошових активів, що могло б призвести до ускладнення виконання судового рішення.
До того ж у суду відсутні підстави достеменно стверджувати, що виконання відповідачем своїх обов'язків перед іншими контрагентами призведе до такого зменшення активів ТОВ "Вайтвуд", що вплине на здатність задовольнити вимоги позивача.
Представник позивача не підтверджує належними доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, та неможливість в подальшому виконати рішення суду, а заява ґрунтується лише на припущеннях можливого задоволення позову та можливого невиконання чи утрудненого виконання рішення суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачем від виконання взятих на себе зобов'язань, без наведення відповідного обґрунтування з посиланням на документи чи докази - не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Щодо доводів позивача про те, що відповідач укладає договори на поставку товару для здійснення власної господарської діяльності, тобто витрачає кошти не для здійснення розрахунку з позивачем, не повертає позивачу кошти, продовжує їх витрачати на користь третіх осіб за наявності невиконаних зобов'язань перед позивача, слід зазначити наступне.
Так, суд відзначає, що за відсутності в матеріалах справи зазначених договорів, а також відповідних платіжних доручень, сам факт їх укладення не є свідченням витрачання відповідачем коштів.
Заявником не додано доказів наявності реальних намірів відповідача щодо виведення грошових коштів з рахунку або їх витрачання на погашення заборгованості перед іншими контрагентами, а тільки викладено доводи та міркування позивача щодо ускладнення виконання судового рішення.
Витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань в котрому зазначено розмір статутного капіталу відповідача не є тим належним та допустимим доказом, що підтверджує факт неможливості виконання рішення суду в майбутньому.
Таким чином, заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких можна було б дійти висновку про доцільність та необхідність забезпечення позову у визначений заявником спосіб та ймовірність утруднення виконання рішення господарського суду, у разі його невжиття. Твердження позивача про наявність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Аналогічний висновок стосовно того, що самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову викладено в постановах Верховного Суду від 21.01.2019 у справі №902/483/18 та від 12.06.2019 у справі №909/19/19.
Враховуючи вищевикладені обставини суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Відповідно до пункту 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову покладається на заявника.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви представника Company "ACO CORPORATION" про забезпечення позову від 06.12.2021 у справі №906/1197/21 відмовити.
Ухвала набрала законної сили 08.12.2021 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Соловей Л.А.
Друк:
1- до матеріалів справи
2- представнику позивача Вірьовкіну О.І. ( АДРЕСА_1 ) (рек. з повід)
3- відповідачу (рек. з повід)