61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
02.12.2021 Справа № 905/1882/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,
за участю секретаря судового засідання Вовк М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Машсервіс»
до відповідача: Державного підприємства «Селидіввугілля»
про: стягнення 132770,56грн, з яких: основний борг - 124992,00грн, пеня - 4348,75грн, 3% річних - 1679,92грн, інфляційні збитки - 1749,89грн,
за участю уповноважених представників сторін:
від позивача (в режимі відеоконференції): Денисенко Тетяна Миколаївна, адвокат на підставі свідоцтва №2863 від 31.10.2014р;
від відповідача: не з'явився.
Стислий зміст і підстави позовних вимог
29.09.2021, шляхом направлення поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Машсервіс» (далі - ТОВ ВКП «Машсервіс») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля») про стягнення 132770,56грн, з яких: основний борг - 124992,00грн, пеня - 4348,75грн, 3% річних - 1679,92грн, інфляційні збитки - 1749,89грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором на постачання продукції укладеного за результатами проведення спрощеної закупівлі від 11.02.2021 №СП1/17-2021 з оплати поставленої продукції, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість в розмірі 124992,00грн, що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних збитків.
Процедура провадження у справі у господарському суді
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1882/21; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі призначено на 02.11.2021.
Ухвалою суду від 02.11.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 18.11.2021.
Ухвалою суду від 18.11.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 02.12.2021 до 11:30 год.
23.11.2021 електронною поштою до суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, за змістом якої останній просить надати можливість участі у судовому засіданні, призначеному на 02.12.2021 року об 11:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon», яка задоволена ухвалою від 23.11.2021.
Представник відповідача у судове засідання 02.12.2021 не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений шляхом направлення ухвали суду від 18.11.2021 на поштову адресу останнього, яка міститься в матеріалах справа та відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Окремо суд зазначає, що під час розгляду справи, судом направлено ухвали суду від 06.10.2021 та 02.11.2021 на електронну адресу відповідача «suselug@ukr.net», яка міститься в матеріалах справа та відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з огляду на зупинення розпорядженням керівництва Господарського суду Донецької області №33-р від 30.09.2021, у зв'язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2021 рік та відсутністю знаків поштової оплати, з метою раціонального і цільового використання наявних Господарському суді Донецької області канцелярських товарів, з 01.10.2021 прийняття працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду, що підтверджується журналом обліку вихідної електронної пошти від 08.10.2021 №04-19/5119 та від 04.11.2021 №04-19/6534 та свідчить про обізнаність відповідача про наявність спору у суді.
Згідно приписів ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 цього Кодексу).
Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
У судовому засіданні 02.12.2021 судом заслухано вступне слово представника позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, здійснено дослідження доказів у справі.
Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.
Позиція учасників процесу
ТОВ ВКП «Машсервіс» в обґрунтування заявлених вимог зазначило, що позивач у березні 2021 на виконання умов договору на постачання продукції, укладеного за результатами проведення спрощеної закупівлі від 11.02.2021 №СП1/17-2021 здійснив відповідачу поставку товару за видатковими накладними від 17.03.2021 №РН-0000002, від 26.03.2021 №РН-0000003 на загальну суму 124992,00грн. З урахуванням положень п.4.2. Договору, відповідно до якого Покупець здійснює оплату за поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів з дня отримання продукції Покупцем, вказане зобов'язання відповідачем не виконано, відтак у останнього наявна заборгованість перед позивачем в розмірі 124992,00грн.
У зв'язку з порушенням строків виконання грошового зобов'язання з оплати продукції, позивач нарахував штрафні санкції відповідно до п.6.2 договору у розмірі 4348,75грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 1679,92грн, інфляційні втрати у розмірі 1749,89грн.
Також, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00грн.
Крім того, у своїх письмових поясненнях позивач, на виконання ухвали суду від 02.11.2021, зокрема, зазначив, що не має можливості надати до суду копію довіреності на заступника директора ДП «Селидіввугілля» на підставі якої укладено спірний договір, у зв'язку із її відсутністю у позивача.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду розрахунок заборгованості за договором №СП1/17-2021 від 11.02.2021, копії: витягу з ЄДРПОУ щодо ТОВ ВКП «Машсервіс», статуту ТОВ ВКП «Машсервіс», протоколу загальних зборів засновників № 1 від 10.08.2015 та наказу про призначення директора ТОВ ВКП «Машсервіс» №1-П від 11.08.2015, Договору №СП1/17-2021 від 11.02.2021 з додатками, заявки № 52-1 від 15.03.2021, рахунку-фактури №СФ-0000550 від 17.03.2021, рахунку-фактури №СФ-0000684 від 26.03.2021, видаткової накладної №РН-0000002 від 17.03.2021, видаткової накладної №РН-0000003 від 26.03.2021, акту звірки взаємних розрахунків з ДП «Селидіввугілля» по Договору №СП1/17-2021 від 11.02.2021 станом на 08.06.2021, претензії №09.0408-21 від 04.08.2021 з доказами направлення та отримання, акту звірки взаємних розрахунків з ДП «Селидіввугілля» по Договору № СП1/17-2021 від 11.02.2021 станом на 28.09.2021, квитанцій ТОВ «Делівері» про прийом вантажів від 17.03.2021 та 26.03.2021.
Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 509, 526, 527, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 20, 193, 265 Господарського кодексу України ( далі - ГК України), статті 4, 20, 27, 123, 162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 06.10.2021 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовну заяву - п'ятнадцять днів з дня вручення вказаної ухвали. Останній попереджений судом, що у разі відсутності відзиву на позов у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішить справу за наявними матеріалами.
Як вже зазначалося судом, вказана ухвала направлена на електронну адресу відповідача «suselug@ukr.net», яка міститься в матеріалах справи та відповідає відомостям в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з огляду на зупинення розпорядженням керівництва Господарського суду Донецької області №33-р від 30.09.2021, у зв'язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2021 рік та відсутністю знаків поштової оплати, з метою раціонального і цільового використання наявних Господарському суді Донецької області канцелярських товарів, з 01.10.2021 прийняття працівниками відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду, що підтверджується журналом обліку вихідної електронної пошти від 08.10.2021 №04-19/5119.
Таким чином, строк на подання відзиву на позовну заяву встановленого судом ухвалою суду від 06.10.2021 закінчився 21.10.2021.
Згідно ч.9 ст.165, ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач під час розгляду справи відзиву суду не надав, ніяким іншим способом своєї правової позиції за заявленим позовом не висловив, доказів на підтвердження поважності причин неможливості вчинення даних дій не надав, про факт наявності судового спору обізнаний, тому у порядку зазначених статей суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Виклад обставин справи, встановлених судом
11.02.2021 між ТОВ ВКП «Машсервіс» (Постачальник) та ДП «Селидіввугілля» (Покупець) укладено договір на постачання продукції, укладеного за результатами проведення спрощеної закупівлі №СП1/17-2021 (далі - договір), відповідно до п.п.1.1-1.2 якого Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця наступну продукцію, а саме: код ДК 021:2015 44165300-7 Рукави (Рукави високого тиску) за найменуванням, кількістю, ціною і в терміни узгодженими обома сторонами, відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти поставлену в його власність продукцію, своєчасно сплатити її вартість відповідно до умов цього договору.
Договір від 11.02.2021 №СП1/17-2021 підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплений відтисками печаток підприємств.
Згідно з п.10.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2021р.
Відповідно до п.4.1 Договору сума договору дорівнює 124992,00грн з урахуванням ПДВ (в редакції додаткової угоди №1 від 22.03.2021).
Розділом 3 договору передбачено умови поставки товару, зокрема, п.3.1 Договору передбачено, що Поставка продукції здійснюється в кількості та за цінами згідно специфікації, протягом 5-ти календарних днів з моменту з моменту заявки.
Поставка продукції здійснюється транспортом Постачальника та за рахунок його коштів за адресою обумовленою в специфікації (п.3.2 договору).
Датою поставки вважається дата зазначена у видатковій накладній (п.3.3 договору).
У пункті 5.3 Сторони погодили, що зобов'язання Постачальника вважаються виконаними з моменту прийняття продукції Покупцем у пунктах призначення поставки.
Відповідно до п.5.1 договору, Постачальник зобов'язаний надати Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру на продукцію, що відвантажується; відповідну товаротранспортну накладну; видаткову накладну; податкову накладну в електронному вигляді з дотриманням умов щодо реєстрації та складену відповідно до чинного податкового законодавства України; технічну документацію виготовлювача, що забезпечує гарантію якості (сертифікати якості, паспорта і т.д.).
Відповідно до п.4.2 договору розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів, з дня отримання продукції Покупцем.
Відповідно до п.6.2 договору, при порушенні строку оплати за поставлену продукцію, згідно п.4.2 цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день затримки.
22.03.2021 на виконання додаткової угоди №1 від 22.03.2021, сторонами підписано Специфікацію (нова редакція) на поставку продукції в загальній сумі 124992,00грн.
Вказаною специфікацією Сторони погодили умови поставки: поставка продукції здійснюється в кількості та за цінами згідно Даної специфікації, протягом 5-ти календарних днів з моменту подання заявки; розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів, з дня отримання продукції Покупцем; поставка продукції здійснюється транспортом Постачальника та за рахунок коштів Постачальника на склад Покупця за адресою: 85483, Донецька обл., м. Новогродівка, склад ВП шахта (Котляревська).
Специфікація (нова редакція) від 22.03.2021 підписана представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплена відтисками печаток підприємств.
В порядку передбаченому п.3.1 договору ДП «Селидіввугілля» звернулось до ТОВ ВКП «Машсервіс» із заявкою від 15.03.2021 №52-1 на постачання продукції згідно умов договору від 11.02.2021 №СП1/17-2021: рукав високого тиску 2SN DN08 - 300 м, pукав високого тиску 2SN DN12 - 300 м, pукав високого тиску 4SN DN19 - 300 м, комплект фітінгів SL DN 08 - 300 к-т, комплект фітінгів SL DN 12 - 300 к-т комплект фітінгів SL DN 19 - 300 к-т, скоба SL DN 08 - 300 шт, скоба SL DN 12-300 шт, скоба SL DN 19 - 300 шт.
Згідно квитанцій ТОВ «Делівері» про прийом вантажів, ТОВ ВКП «Машсервіс» відправило ДП «Селидіввугілля»: 17.03.2021 гумо-технічні вироби (квитанція №3680007138) та 26.03.2021 автозапчастини (квитанція №3680007232).
Відповідно до видаткової накладної від 17.03.2021 №РН-0000002 ТОВ ВКП «Машсервіс» поставило, а ДП «Селидіввугілля» прийняло продукцію за договором від 11.02.2021 №СП1/17-2021 на загальну суму 104472,00грн, а відповідно до видаткової накладної від 26.03.2021 №РН-0000003 - на загальну суму 124992,00грн.
Продукцію прийнято відповідачем, що засвідчено підписами на вказаних видаткових накладних представників відповідача - Ткаченка Л.А., який діяв за довіреністю від 17.03.2021 №121 та Говорової І.С., яка діяла за довіреністю від 26.03.2021 №141, підписи скріплено відтиском печатки підприємства відповідача.
В тексті видаткових накладних наявне посилання на договір від 11.02.2021 №СП1/17-2021 та відповідний рахунок, який складений та виставлений на підставі видаткової накладної.
Зокрема, ТОВ ВКП «Машсервіс» виставлено ДП «Селидіввугілля» рахунки-фактури на оплату за договором від 11.02.2021 №СП1/17-2021: від 17.03.2021№СФ-0000550 на суму 104472,00грн, від 26.03.2021 №СФ-0000684 на суму 20520,00грн.
В тексті кожного рахунку-фактури наявне посилання на договір від 11.02.2021 №СП1/17-2021.
Внаслідок здійснення господарських операції за зазначеними видатковими накладними позивачем сформовані податкові накладні №1 від 17.03.2021 та №2 від 26.03.2021.
Як стверджує позивач, відповідачем не виконано своїх грошових зобов'язань зі сплати поставленої продукції, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість з розмірі 124992,00грн, що стало підставою для звернення позивача до відповідача з претензією від 04.08.2021 №09.0408-21, за змістом якої позивач вимагав відповідача протягом 30 днів з моменту її отримання погасити основну заборгованість та нараховану позивачем пеню в загальному розмірі 127801,47грн.
До претензії позивач додав акт звірки взаєморозрахунків станом на 04.08.2021 та розрахунок суми основної заборгованості, пені та штрафу за договором від 11.02.2021 №СП1/17-2021.
Вказана претензія отримана відповідачем 10.08.2020 року, що підтверджується відміткою на копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наданого позивачем. Відповідь відсутня.
В матеріалах справи наявний акти звірки взаємних розрахунків, що підписаний між сторонами, за яким відповідач підтвердив станом на 08.06.2021 наявність заборгованості в сумі 124992,00грн.
Докази оплати заборгованості в сумі 124992,00грн в матеріалах справи відсутні.
Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду
Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв'язку, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, зважаючи на таке.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань зі своєчасної та повної оплати за поставленої продукції, пені, 3% річних та інфляційних збитків.
За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання. Господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1статті 174 ГК України).
Виходячи зі змісту договору, судом встановлено, що укладений між ТОВ ВКП «Машсервіс» та ДП «Селидіввугілля» договір на постачання продукції, укладений за результатами проведення спрощеної закупівлі від 11.02.2021 №СП1/17-2021 за своєю природою є договором поставки.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що відповідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами договору поставки щодо предмету договору, об'ємів поставки продукції та її якості, ціни та строків поставки. Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсним не визнаний.
За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 ЦК України).
Згідно з частинами 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вбачається з матеріалів справи, отримавши у встановленому договором порядку заявку щодо поставки продукції, на виконання умов договору відповідно до специфікації позивач поставив продукцію на загальну суму 124992,00грн, що підтверджується відповідними первісними документами, складеними внаслідок проведення господарської операції - видатковими накладними від 17.03.2021 №РН-0000002, від 26.03.2021 №РН-0000003.
Суд вважає видаткові накладні належними доказами на підтвердження поставки продукції, оскільки останні підписані представниками сторін без зауважень та застережень, скріплені відтисками печаток підприємств.
Накладні містять безпосереднє посилання на договір від 11.02.2021 №СП1/17-2021 та виставлені рахунки-фактури, перелік продукції та її ідентифікаційні дані відповідають умовами специфікації до договору та заявці.
Безпосереднього факт направлення відповідачу продукції підтверджується квитанціями ТОВ «Делівері» про прийом вантажів, відповідно до яких ТОВ ВКП «Машсервіс» відправило ДП «Селидіввугілля»: 17.03.2021 гумо-технічні вироби (квитанція №3680007138) та 26.03.2021 автозапчастини (квитанція №3680007232).
Відповідач своїм правом на подання відзиву до суду не скористався, жодних заперечень відносно викладених обставин справи суду не надав, факт дотримання встановленого договором порядку поставки продукції, передачі документів у порядку п.5.1 договору або факт отримання продукції не спростував.
Суду інформації відносно наявності претензій щодо кількості та якості поставленої продукції при її прийнятті у порядку розділу 8 договору відповідачем не надано.
У п.4.2 договору сторони погодили, що розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 календарних днів, з дня отримання продукції Покупцем.
Специфікацією від 22.03.2021 встановлений строк оплати протягом 30 календарних днів, з дня отримання Продукції.
Згідно порядку оплати, встановленого умовами п.4.2 договору та Специфікації строк оплати вираховуються саме з дати отримання продукції покупцем.
Одночасно, у п. 3.3 договору визначено, що датою поставки вважається дата зазначена у видатковій накладній.
Дослідивши видаткові накладні, що надані позивачем у підтвердження здійснення поставки продукції, суд вбачає, що у графі «Отримав(ла)» видаткових накладних міститься підпис та печатка відповідача, дата отримання продукції відсутня, тому суд приходить до висновку, що дата складання вказаних накладних - 17.03.2021 (видаткова накладна від 17.03.2021 №РН-0000002) та 26.03.2021 (видаткова накладна від 26.03.2021 №0000003) відповідають датам фактичного здійснення поставок. Іншого не доведено.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, з урахуванням встановленого п.4.2 договору та специфікацією 30-ти денного строку оплати за поставлену продукцію, прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання по оплаті за поставлену продукцію за видатковою накладною від 17.03.2021 №РН-0000002 бере початок з 17.04.2021, а за видатковою накладною від 26.03.2021 №0000003 - з 26.04.2021.
Доказів сплати відповідачем заборгованості за поставлену продукцію за видатковими накладними від 17.03.2021 №РН-0000002 у розмірі 104472,00грн та від 26.03.2021 №РН-0000003 у розмірі 20520,00грн, що разом становить 124992,00грн, матеріали справи не містять.
Опосередковано факт того, що відповідач визнає наявність заборгованості в сумі 124992,00грн витікає з даних підписаного сторонами акту звірки розрахунків станом на 08.06.2021.
Зважаючи на викладене, господарський суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов правочину в частині виконання зобов'язань зі своєчасної та повної оплати поставленої позивачем продукції та встановленим наявність заборгованості Покупця перед Постачальником за договором на постачання продукції, укладеного за результатами проведення спрощеної закупівлі 11.02.2021 №СП1/17-2021 у розмірі 124992,00грн.
Відтак, позовні вимоги щодо стягнення з ДП «Селидіввугілля» суми основної заборгованості підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі в сумі 124992,00грн.
Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати поставленого товару.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).
У випадку відсутності зазначення в договорі розміру процентів цивільно-правова відповідальність за порушення грошового зобов'язання настає на підставі вимог закону, а саме, норми статті 625 ЦК України.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Згідно розрахунку, зазначеного позивачем в позовній заяві, останнім нараховано до стягнення 3% річних в загальній сумі 1679,92грн, яка розрахована таким чином:
- на заборгованість в розмірі 104472,00грн за видатковою накладною від 17.03.2021 №РН-0000002 за період з 17.04.2021 по 28.09.2021 на суму 1416,81грн;
- на заборгованість в розмірі 20520,00грн за видатковою накладною від 26.03.2021 №РН-0000003 за період з 26.04.2021 по 28.09.2021 на суму 263,11грн.
Контррозрахунок відсутній.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на заборгованість за визначений період, судом встановлено останній здійснено позивачем методологічно та арифметично правильно, відтак позовні вимоги щодо стягнення 3% річних задовольняються в сумі 1679,92грн.
Також, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат в загальному розмірі 1749,89грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19.
Згідно розрахунку, зазначеного позивачем в позовній заяві, останнім нараховано до стягнення інфляційні нарахування, що становлять 1749,89грн, які розраховані таким чином:
- на заборгованість в розмірі 104472,00грн за видатковою накладною від 17.03.2021 №РН-0000002 за період з травня 2021 по серпень 2021 на суму 1462,61грн;
- на заборгованість в розмірі 20520,00грн за видатковою накладною від 26.03.2021 №РН-0000003 за період з травня 2021 по серпень 2021 на суму 287,28грн.
Контррозрахунок відсутній.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат нарахованих на заборгованість за визначені періоди, судом встановлено, що останній здійснений позивачем методологічно правильно, однак арифметично невірно, внаслідок чого суд здійснив власний розрахунок.
Згідно здійсненого судом розрахунку інфляційних втрат нарахованих на вказану заборгованість за визначені позивачем періоди, загальний розмір інфляційних втрат становить 1751,00грн, які розраховані таким чином:
- на заборгованість в розмірі 104472,00грн за видатковою накладною від 17.03.2021 №РН-0000002 за період з травня 2021 по серпень 2021 на суму 1463,54грн;
- на заборгованість в розмірі 20520,00грн за видатковою накладною від 26.03.2021 №РН-0000003 за період з травня 2021 по серпень 2021 на суму 287,46грн.
Враховуючи, що відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі зазначеному позивачем 1749,89грн.
Позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання в сумі 4348,75грн.
Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).
Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Господарський суд зауважує, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін.
Зі змісту пункту п.6.2 договору встановлено, що при порушенні строку оплати за поставлену продукцію, згідно п.4.2 цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день затримки.
Умови договору не містять особливостей щодо визначення періоду нарахування пені, як наслідок, слід застосовувати приписи ч.6 ст. 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Тобто, законом передбачено нарахування пені починаючи від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, протягом шести місяців.
Згідно ч.4 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Таким чином, кінець періоду нарахування вираховується шляхом арифметичного плюсування шести місяців до дати початку та не переводиться у календарні дні.
Згідно розрахунку, зазначеного позивачем в позовній заяві, останнім нараховано до стягнення пеню на заборгованість в загальній сумі 4348,75грн, яка розрахована таким чином:
- на заборгованість в розмірі 104472,00грн за видатковою накладною від 17.03.2021 №РН-0000002 за період з 17.04.2021 по 28.09.2021;
- на заборгованість в розмірі 20520,00грн за видатковою накладною від 26.03.2021 №РН-0000003: за період з 26.04.2021 по 28.09.2021.
Враховуючи, встановлений приписами ч.6 ст. 232 ГК України спеціальний шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання від дня коли зобов'язання мало бути виконано, встановлений судом строк виконання зобов'язання 16.04.2021 включно (за видатковою накладною від 17.03.2021 №РН-0000002) та 25.04.2021 включно (за видатковою накладною від 26.03.2021 №РН-0000003), суд встановив, що позивач має право на нарахування пені на заборгованість в сумі 104472,00грн за період з 17.04.2021 по 17.10.2021, на заборгованість в сумі 20520,00грн за період з 25.04.2021 по 25.10.2021.
Судом не встановлено порушень приписів ч.6 ст. 232 ГК України при визначенні періоду нарахування пені позивачем.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені нарахованої на заборгованість за визначені періоди, судом встановлено, що останній здійснений позивачем методологічно правильно, однак арифметично невірно, внаслідок чого суд здійснив власний розрахунок.
Згідно здійсненого судом розрахунку з огляду на встановлення у договорі, що сума пені не може бути більше однієї облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, нарахована пеня на заборгованість становить 4348,76грн, яка розрахована таким чином:
- на заборгованість в розмірі 104472,00грн за видатковою накладною від 17.03.2021 №РН-0000002 за період з 17.04.2021 по 28.09.2021 на суму 3666,54грн;
- на заборгованість в розмірі 20520,00грн за видатковою накладною від 26.03.2021 №РН-0000003 за період з 26.04.2021 по 28.09.2021 на суму 682,22грн.
Враховуючи, що відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі зазначеному позивачем 4348,75грн.
Розподіл судових витрат
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Машсервіс» до Державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення 132770,56грн, з яких: основний борг - 124992,00грн, пеня - 4348,75грн, 3% річних - 1679,92грн, інфляційні збитки - 1749,89грн - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» (адреса місцезнаходження: 85401, Донецька обл., місто Селидове, вулиця Карла Маркса, 41; код ЄДРПОУ: 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство «Машсервіс» (адреса місцезнаходження: 69035, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вулиця Рекордна, будинок 26-А, кімната 201; код ЄДРПОУ: 39944832) 132770,56грн, з яких: основний борг - 124992,00грн, пеня - 4348,75грн, 3% річних - 1679,92грн, інфляційні збитки - 1749,89грн, судовий збір - 2270,00грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 02.12.2021.
Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2021.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.М. Устимова