61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
06.12.2021 Справа № 905/1407/21
Господарський суд Донецької області у складі судді Чернової О.В., за участю секретаря судового засідання Семенової М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Маріупольського міського центру зайнятості, м. Маріуполь Донецької області
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1 , м. Маріуполя Донецької області
про стягнення суми отриманої допомоги по безробіттю у зв'язку із поновленням на роботі за рішенням суду у розмірі 22590,75грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явились;
від відповідача: не з'явились;
Маріупольський міський центр зайнятості, м. Маріуполь Донецької області звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , м. Маріуполя Донецької області про стягнення суми отриманої допомоги по безробіттю у зв'язку з його поновленням на роботі за рішенням суду у розмірі 22590,75грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що у період з 24.07.2020 по 11.03.2021 громадянину ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 22590,75грн. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2021 у справі №200/6915/20-а гр. ОСОБА_1 поновлено на військовій службі на посаді водія-електрика радіостанції роти зв'язку тилового управління польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 або на рівнозначній посаді. Позивач зазначає, що відповідно до діючого законодавства України, у зв'язку з поновленням особи на посаді за рішенням суду, яке набрало законної сили, відповідач, як роботодавець останнього, зобов'язаний відшкодувати позивачу суму виплаченої допомоги по безробіттю.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду належним чином засвідчені копії персональної картки №053320072400025 від 24.07.2020 з додатком; акту №210 від 16.03.2021; листа №07/1029/06-16/21 від 17.03.2021; заяв від 24.07.2020; витягу із наказу №59-РС від 11.03.2021; довідки №428 від 19.04.2021.
Нормативно свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на статті 7, 22, 34, 35, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», статті 11, 1166 Цивільного кодексу України.
З дотриманням приписів ст.6 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1407/21 визначено суддю Чернову О.В.
Ухвалою господарського суду від 26.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1407/21; справу №905/1407/21 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.08.2021.
12.08.2021 на електронну пошту від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що проходження військової служби не було останнім місцем працевлаштування ОСОБА_1 . З військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 був звільнений 26.06.2020, тоді як з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трактат» останній звільнився 01.07.2020. Також відповідач вказує про те, що останній не зобов'язаний повідомляти Центр зайнятості про прийняття на роботу, у зв'язку з тим, що для подальшого проходження військової служби направляються громадян військові комісаріати, та при зарахуванні до списків особового складу військова частина не може знати чи перебуває даний громадянин на обліку у Центрі зайнятості. До відзиву на позовну заяву відповідач надав копії трудової книжки ОСОБА_1
16.08.2021 засобами поштового зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої позивач зазначає, що обов'язок роботодавця повернути суми страхових коштів і вартості соціальних послуг, наданих безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, не залежить від останнього місця роботи. Позивач вказує, що саме з вини відповідача Центр зайнятості незаконно виплатив допомогу по безробіттю.
Ухвалою господарського суду від 16.08.2021 відкладено підготовче засідання на 13.09.2021.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.09.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/1407/21 на тридцять днів до 25.10.2021. Відкладено підготовче засідання на 06.10.2021 об 11:20 год.
Розпорядженням керівництва суду №33-р від 30.09.2021 зупинено з 01.10.2021 прийняття працівниками Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду, внаслідок чого повідомлення учасників справи здійснюється альтернативними способами повідомлення.
Розпорядженнями голови Господарського суду Донецької області №35-р від 05.10.2021 та №37-р від 08.10.2021 судді ОСОБА_2 встановлено дистанційну роботу за фактичним місцем проживання в м. Харкові у період з 06.10.2021 по 13.10.2021 включно.
Телефонограмою Господарського суду Донецької області від 05.10.2021 та листом Господарського суду Донецької області від 06.10.2021 повідомлено учасників справи, що у зв'язку із встановленням судді Черновій О.В. дистанційної роботи, судове засідання 06.10.2021 не відбудеться.
У період з 18.10.2021 по 29.10.2021 включно суддя Чернова О.В. перебувала у відпустці.
Ухвалою господарського суду від 02.11.2021 підготовче засідання призначено на 17.11.2021.
Ухвалою господарського суду від 17.11.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/1407/21; призначено розгляд справи по суті на 06.12.2021.
Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ч.1 ст.178 та ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
З'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в порядку статті 210 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
24.07.2020 громадянин ОСОБА_1 звернувся до Маріупольського міського центру зайнятості з заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю.
24.07.2020 Маріупольським міським центром зайнятості прийнято рішення про надання статуту безробітного громадянину ОСОБА_1 на підставі статті 43 Закону України «Про зайнятість населення»; призначено допомогу по безробіттю та розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до п.п.1, 3, 4 ст.22 та п.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до інформації з персональної картки №05332007200025 від 24.07.2020 в графі «Інформація про останній вид занятості» визначено найменування підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трактат», посада - 5169, охоронник, дата припинення останнього виду зайнятості - 01.07.2020, причина припинення - п.1 ст. 36 КЗпПУ, за згодою сторін.
Відповідно до наказу №13-к від 31.03.2020 ОСОБА_1 на посаду охоронника до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трактат», наказом №34-к від 01.07.2020 звільнений з займаної посади згідно п.1 ст. 36 КЗпПУ.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2021 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини про визнання протиправним та скасування наказу задоволено та, зокрема:
- скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 25 червня 2020 року №143-РС про звільнення солдата ОСОБА_1 , водія-електрика радіостанції роти зв'язку тилового управління польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 , з військової служби в запас за підпунктом "д" (через службову невідповідність) у разі неможливості призначення військовослужбовця, якому відмовлено (якому скасовано) у відповідній формі допуску до відомостей, що становлять державну таємницю, на посаду, яка не передбачає такого допуску, та неможливості звільнення з військової служби за іншими підставами передбаченими законодавством, відповідно до абзацу 3 пункту 228 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України;
- поновлено ОСОБА_1 на військовій службі на посаді водія-електрика радіостанції роти зв'язку тилового управління польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 або на рівнозначній посаді, з 27.06.2020.
- стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 червня 2020 року у розмірі 59916 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) гривень 80 копійок.
На підставі вказаного рішення Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 №59-РС від 11.03.2021 скасовано наказ №143-РС від 25.06.2020 та поновлено ОСОБА_1 на військовій службі і призначено водієм-електриком радіостанції роти тилового управління польового вузла зв'язку цієї самої бригади, ВОС - 790058А.
16.03.2021Маріупольським міським центром зайнятості припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі п.2 ч.1 статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до акту №210 від 16.03.2021 Маріупольського міського центру занятості розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» попереднє місце роботи ОСОБА_1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трактат». В акті зазначено, що при реєстрації в центрі зайнятості громадянин ОСОБА_1 повідомив про період служби в Військовій частині НОМЕР_1 з 14.05.2020 по 26.06.2020, звільнений в запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) відповідно до абзацу 3 пункту 228 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до довідки Маріупольського міського центру зайнятості №428 від 19.04.2021 ОСОБА_1 за період з 24.07.2020 по 10.03.2021 нараховані виплати у розмірі 22590,75грн.
Листом №07/1029/06-16/21 від 17.03.2021 Маріупольський міський центр зайнятості звернувся до Військової частини НОМЕР_1 з вимогою відшкодувати кошти у розмірі 22590,75грн, які виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю.
Виплачені кошти позивачу не повернуті, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 , м. Маріуполя Донецької області суми виплаченої допомоги по безробіттю у зв'язку із поновленням на роботі за рішенням суду у розмірі 22590,75грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ст. 8, абз. 6 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Положенням про Державну службу зайнятості України, затвердженого наказом Міністерства розвитку, економіки та сільського господарства України від 16.12.2020 №2663 визначено, що Державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Служба складається з Державного центру зайнятості, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості, міських, районних і міськрайонних центрів зайнятості, у разі їх створення, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, закладів професійної (професійно-технічної) освіти державної служби зайнятості, інших закладів освіти державної служби зайнятості, а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою. Державний центр зайнятості, регіональні та базові центри зайнятості є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутові штампи та печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та кодом за ЄДРПОУ, інші печатки та штампи (за наявності).
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пунктом 8 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.
За статтею 6 Закону право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 7 Закону видами забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб від 6 до 10 років - 60 відсотків.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Частиною 1 ст. 34 Закону передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
У відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Як вбачається з матеріалів справи Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2021 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини про визнання протиправним та скасування наказу задоволено; скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 25 червня 2020 року №143-РС про звільнення солдата ОСОБА_1 , водія-електрика радіостанції роти зв'язку тилового управління польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 , з військової служби в запас за підпунктом "д" (через службову невідповідність) у разі неможливості призначення військовослужбовця, якому відмовлено (якому скасовано) у відповідній формі допуску до відомостей, що становлять державну таємницю, на посаду, яка не передбачає такого допуску, та неможливості звільнення з військової служби за іншими підставами передбаченими законодавством, відповідно до абзацу 3 пункту 228 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України; поновлено ОСОБА_1 на військовій службі на посаді водія-електрика радіостанції роти зв'язку тилового управління польового вузла зв'язку військової частини НОМЕР_1 або на рівнозначній посаді, з 27.06.2020; стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 27 червня 2020 року у розмірі 59916 (п'ятдесят дев'ять тисяч дев'ятсот шістнадцять) гривень 80 копійок.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Аналізуючи наведені положення законодавства, суд зазначає, що обов'язок роботодавця відшкодувати Центру зайнятості вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відшкодування шкоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльність особи; шкідливого результату такої поведінки - збитків (шкоди), їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності б хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не наступає.
Судом встановлено, що звертаючись із заявою про надання статуту безробітного ОСОБА_1 вказав останнім місцем роботи посаду охоронника в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Трактат» у період з 01.04.2020 по 01.07.2020, підстава звільнення - п.1 ст.36 Кодексу Законів про працю України.
Відповідно до персональної картки №05332007200025 від 24.07.2020 ОСОБА_1 в графі «Інформація про останній вид занятості» визначено найменування підприємства - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трактат», посада - 5169, охоронник, дата припинення останнього виду зайнятості - 01.07.2020, причина припинення - п.1 ст. 36 КЗпПУ, за згодою сторін.
Таким чином, подією, яка стала підставою для звернення до Маріупольського міського центру зайнятості ОСОБА_1 із заявами про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю, є звільнення з посади охоронника в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Трактакт» за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 Кодексу Законів про працю України.
Наданими матеріалами позовної заяви не підтверджується, що встановлення статусу безробітного та призначення виплат допомоги по безробіттю відбулося на підставі звільнення ОСОБА_1 з військової служби наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25 червня 2020 року №143-РС.
З огляду на викладені обставини, враховуючи, що причинний зв'язок між звільненням з військової служби відповідачем громадянина ОСОБА_1 та встановлення останньому статусу безробітного та призначення виплат допомоги по безробіттю матеріалами справи не підтверджено, та підставою для взяття на облік по безробіттю є звільнення з посади охоронника в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Трактакт» за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 Кодексу Законів про працю України, внаслідок чого обов'язок відповідача відшкодувати центру зайнятості виплачену ОСОБА_1 допомогу по безробіттю на підставі ч.4 ст.35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відсутній.
Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 7, 13, 42, 86, 123, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог Маріупольського міського центру зайнятості, м. Маріуполь Донецької області до Військової частини НОМЕР_1 , м. Маріуполя Донецької області про стягнення суми отриманої допомоги по безробіттю у зв'язку із поновленням на роботі за рішенням суду у розмірі 22590,75грн, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення через Господарський суд Донецької області в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Чернова
У судовому засіданні 06.12.2021 складено та підписано повний текст рішення.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.