вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.11.2021м. ДніпроСправа № 904/7642/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ Дніпропетровської області
до Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м. Вільногірськ Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості за договором № 151-2 про надання послуг з приймання стічних вод від 24.01.2019 року у загальному розмірі 873 219,61 грн.
Представники:
від позивача: Коваленко О.А., довіреність № 003/21 від 17.12.2021 року, представник;
від відповідача: не з'явився.
Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області заборгованість у загальному розмірі 873 219,61 грн., з яких: основний борг у розмірі 749 595,98грн.; пеня у розмірі 48 970,30 грн.; 3 % річних у розмірі 16 515,51 грн.; інфляційні втрати у розмірі 58 137,82 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання на 05.10.2021 року о 11:20 год.
14.09.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № 317 від 09.09.2021 року та супровідний лист вих. № 318 від 10.09.2021 року з додатками для долучення до матеріалів справи.
05.10.2021 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № 234/4376 від 28.09.2021 року.
У підготовче судове засідання 05.10.2021 року представник відповідача не з'явився.
05.10.2021 року у підготовчому судовому засіданні представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2021 року о 11:20 год.
19.10.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № 347 від 11.10.2021 року про розгляд справи без участі представника.
У зв'язку з перебуванням судді Бєлік В.Г. з 03.11.2021 року у відпустці (самоізоляція), яка пов'язана з контактом із особою (мати) хворою коронавірусом SARS-CoV-2 до отримання результатів ПЛР-досліджень, та з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, судове засідання 04.11.2021 року з розгляду справи по суті не відбулось.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Приймаючи до уваги необхідність забезпечення участі сторін у судовому засіданні, та їх право на належний захист своїх прав в суді першої інстанції, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, суд вважає за необхідне призначити судове засідання з розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.11.2021 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 30.11.2021 року о 11:00 год.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 30.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Позиція позивача, викладена в позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №151-2 про надання послуг з приймання стічних вод від 24.01.2019 року в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 749 595,98 грн.
У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем на підставі пункту 11.2. Договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за надані послуги у розмірі 48 970,30 грн. за загальний період з 01.09.2020 по 01.08.2021, частини 2 статті 625 ЦК України нараховані три відсотки річних за період прострочки з 01.09.2020 по 10.08.2021 у сумі 16 515,51 грн. та інфляційні збитки за період з вересня 2020 року по червень 2021 року у розмірі 58 137,82 грн.
Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що у період за який позивачем подано до стягнення суму боргу у справі № 904/7642/21 діяв договір № 151-2 від 24.01.2019. Сума боргу за вказаним договором за період стягнення з 01.07.2020 по 31.12.2020 відповідно до даних бухгалтерського обліку відповідача складає 794 595,98 грн. Проте, заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача, неможливість оплати за відведення стічних вод виникла у зв'язку з арештом рахунків відповідача, що накладений органами виконавчої служби за заявами позивача (примусове стягнення сум боргу за попередні роки).
Так. у період з 2015 року за заявами позивача накладено арешт на кошти на рахунках відповідача по справам: № 904/2974/16 на суму 748 203,86 грн., № 904/8458/16 на суму 775 918,05 грн., № 904/3362/16 на суму 52 606,56 грн., № 904/6187/17 на суму 5 401 82,97 грн., № 904/5929/17 на суму 4 238 407,56 грн., № 904/10220/17 на суму 9 518 678,54 грн., № 904/2078/18 на суму 9 255 888,97 грн., № 904/5178/18 на суму 252 026,39 грн., № 904/3989/18 на суму 171 920,69 грн., № 904/5000/18 на суму 5 955 653,04 грн., № 904/811/19 на суму 5 342 203,10 грн., № 904/1942/19 на суму 5 478 603,19 грн., № 904/3545/19 на суму 5 527 493,03 грн., № 904/1330/20 на суму 1 719 238,30 грн., № 904/1340/20 на суму 19 573 619,20 грн., № 904/1100/21 на суму 8 734 235,12 грн.
У зв'язку із чим підприємство відповідача не може здійснювати господарську діяльність, баланс має негативний показник, і з року в рік борі підприємства лише збільшується.
Всі кошти, що надходять на рахунки відповідача від мешканців міста та споживачів-суб'єктів господарювання органами державної виконавчої служби і так направляються позивачу.
За таких умов, відповідач не має можливості розпоряджатися своїми коштами та здійснювати сплату позивачу поточних сум за відведення стічних вод.
Відповідач просить суд врахувати, відсутність в його діях прямого умислу за порушення зобов'язань за вказаним договором, оскільки невиконання зобов'язань виникло з об'єктивних причин, пов'язаних із важким фінансовим становищем через відсутність можливості користуватись своїми коштами.
З урахуванням фінансового стану відповідача, необхідності дотримання балансу майнових та інших інтересів сторін, засад справедливості і розумності, відповідач просить відмовити у стягненні пені. Зазначає, що позивачем заявлено до стягнення значну суму інфляційних витрат і 3% річних.
Також, відповідач просить відстрочити виконання судового рішення на один рік.
Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, що державним виконавцем було накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відповідача, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Отже відповідач не мав можливості розпоряджатися коштами, що містились на розрахункових рахунках, проте мав можливість оплачувати послуги, що надавались позивачем, за рахунок коштів, що містились на його рахунку із спеціальним режимом використання, оскільки на ці кошти не було накладено арешт.
Щодо клопотання про відстрочку виконання судового рішення на один рік, позивач вважає його передчасним, оскільки це питання вирішується вже після закінчення розгляду справи по суті, на стадії виконання рішення суду.
Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив
У запереченнях відповідач зазначив, що стосовно можливості здійснювати оплату за відведення стічних вод при арештованих рахунках зазначив наступне.
Наявність розрахункового та рахунку зі спеціальним режимом використання, не могла сприяти тому, щоб надані послуги з постачання води були оплачені. Кошти які надходили на рахунок зі спеціальним режимом використання, починаючи з жовтня 2018 року, становили не значні суми, яких вистачало лише для сплати за електричну енергію та на заробітну плату з нарахуваннями на неї і в тому числі податку на доходи фізичних осіб.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за надані послуги, пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання зобов'язання з оплати вартості наданих за договором послуг.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладення договору про надання послуг з приймання стічних вод, строк його дії, умови надання послуг, загальна ціна, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості; наявність/відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
24 січня 2019 року між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (надалі - виробник, позивач) та Комунальним підприємством "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (надалі - споживач, відповідач) укладено договір № 151-2 про надання послуг з приймання стічних вод (надалі - договір).
Відповідно до п.1.1. Договору виробник бере на себе зобов'язання надати послугу з приймання від споживача стічних вод на свої каналізаційні споруди, відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом №190 від 27.06.2008 Міністерства з питань ЖКГ України зі змінами та доповненнями (далі - Правил), а споживач зобов'язується оплатити надані послуги (арк.с. 5-7).
Виробник бере на себе зобов'язання надати послугу з приймання від споживача стічних вод на свої каналізаційні споруди в обсязі 1103,0 тис. м3 на рік (п. 1.2. договору).
Згідно п. 2.1. договору тариф на послуги з приймання стічних вод становить: тариф без ПДВ - 1,82грн. за м3, ПДВ - 0,36грн., тариф з ПДВ - 2,18грн. за м3.
Сума договору складає 2 404 540,00грн. (два мільйона чотириста чотири тисячі п'ятсот сорок гривень 00 коп.), у т.ч. ПДВ - 400 756,67грн. (п. 2.2. договору).
У разі зміни уповноваженими органами цін (тарифів) на послуги вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію уповноваженим органом (п. 2.3. договору).
Пунктом 3.1. договору визначено, що облік приймання стічних вод виробником здійснюється засобами вимірювальної техніки, які пройшли державну метрологічну атестацію (повірку). Фактична кількість прийнятих стічних вод, узгоджується в акті приймання-передачі наданих послуг, який складається в останній день поточного місяця, підписується у двох примірниках уповноваженими представниками виробника й споживача та передається споживачу разом з рахунком (п. 3.2. договору).
Споживач протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання акту наданих послуг, направляє виробнику підписаний акт наданих послуг або мотивовану відмову. У разі невиконання споживачем умов, зазначених у п. 3.3., акт наданих послуг вважається оформленим в односторонньому порядку та погодженим споживачем (п.п. 3.3., 3.4. договору).
Згідно пункту 4.1. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплату за надані послуги з приймання стічних вод споживач здійснює на підставі рахунків на оплату, виставлених виробником, відповідно до акту наданих послуг. Рахунки за надані послуги підлягають оплаті споживачем у національній валюті України - гривні (п.п. 4.2., 4.3. договору).
Відповідно до п. 4.4. договору надані послуги підлягають оплаті споживачем протягом 30-ти календарних днів після закінчення місяця, в якому надавалися послуги. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника (п. 4.5. договору).
У разі виникнення у споживача заборгованості по оплаті за надані послуги виробник зараховує кошти, що сплачує споживач, в рахунок погашення боргу, згідно з черговістю його виникнення незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем (п. 4.6. договору).
Цей договір, відповідно до п. 10.1. договору, набирає чинності з моменту його підписання та розповсюджується на правовідносини між сторонами, які виникли з 01.01.2019 та діє до 31.12.2019.
Договір вважається переукладеним на кожен наступний рік на таких же умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п. 10.3. договору).
На виконання умов договору у період його дії з 01.07.2020 по 31.12.2020, позивач надав відповідачу послуги з приймання стічних вод на свої каналізаційні споруди в обсязі 243221,601м3 на загальну суму 749 595,98 грн., що підтверджується актами наданих послуг та рахунками-фактури:
№ ОУс-000475 від 31.07.2020 в обсязі 56739,9240 м3 на суму 122 454,59 грн.;
№ ОУс-000543 від 31.08.2020 в обсязі 57307,2140 м3 на суму 125 158,96 грн.;
№ ОУс-000624 від 30.09.2020 в обсязі 58596,2860 м3 на суму 127 974,29 грн.;
№ ОУс-000643 від 31.10.2020 в обсязі 57176,9600 м3 на суму 124 874,48 грн.;
№ ОУс-000718 від 30.11.2020 в обсязі 57176,9600 м3 на суму 124 874,48 грн.;
№ ОУс-000785 від 31.12.2020 в обсязі 56224,2570 м3 на суму 122 793,78 грн. (арк.с.8-19).
05.02.2021 на адресу відповідача позивачем направлена претензія за вих. № 234/522 з вимогою сплатити в 30-денний термін з моменту отримання претензії суму простроченої заборгованості за 2020 рік по договору №151-2 від 24.01.2019, пеню, 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 1 610 171,88 грн. (арк.с.20-22).
Претензія отримана відповідачем 11.02.2021 та залишена без розгляду і задоволення.
Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з надання послуг.
Щодо суми основного боргу
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодекс України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на положення пункту 4.4. договору строк оплати за актами наданих послуг є таким, що настав.
В установлений договором строк, відповідач свої зобов'язання не виконав.
Доказів оплати вартості наданих послуг у сумі 749 595,98 грн. станом на час розгляду справи відповідач суду не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.
За наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 749 595,98 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути пеню у розмірі 48 970,30 грн. за загальний період з 01.09.2020 по 01.08.2021, яка нарахована відповідно до п.11.2. договору, 3% річних у розмірі 16 515,51 грн. за період прострочки з 01.09.2020 по 10.08.2021 та інфляційні втрати у розмірі 58 137,82 грн. за вересень 2020 по червень 2021 року, які розраховані по кожному акту окремо.
Щодо стягнення пені
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як зазначено в ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 11.2. договору сторони погодили, що споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги. Споживач сплачує виробнику пеню в розмірі яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання споживачем своїх зобов'язань.
Господарським судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені та встановлено, що розрахунок зроблено вірно, пеня у заявленому періоді складає 48 970,30 грн.
Разом із цим, відповідач просить зменшити розмір пені (відмовити у стягненні пені).
Щодо зменшення пені
За приписами ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням ст.86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 по справі № 904/6250/19 звертав увагу, що, реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.
Крім того Верховний Суд зазначив, що застосоване в статті 233 Господарського кодексу України та частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанції користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають значення.
Господарський суд констатує недоведеність з боку відповідача існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, оскільки право на зменшення (за клопотанням сторони) заявлених штрафних санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною своїх зобов'язань, кореспондується з обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту, на підставі належних і допустимих доказів, тоді як відповідач не надав суду відповідних доказів в обґрунтування свого клопотання.
Зменшуючи належну до стягнення суму пені, суд враховує положення Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 “Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки”
Звертаючись із клопотанням про зменшення штрафних санкцій, відповідач посилається на скрутний матеріальний стан підприємства, обґрунтовуючи наявністю виконавчих проваджень та арештом рахунків відповідні докази надані до матеріалів справи.
Враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що порушення строків виконання зобов'язання у даній справі не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50%, що складає у розмірі 24 485,15 грн.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, зазначає що він є правильним, тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Посилання відповідача на скрутне фінансове становище, як на підставу відмови у задоволенні вимог про стягнення 3% річних втрат від інфляції є безпідставним.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три відсотка річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому суд виходить з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Розмір процентів застосований позивачем не перевищує встановлений у ст.625 Цивільного кодексу України.
Отже нарахувння втрат від інфляції та 3% річних на суму боргу не є способом збагатитись за рахунок контрагента за договором та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Щодо відстрочення виконання судового рішення на один рік
Відповідно до частини першої статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін.
Тому виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Виходячи з приписів ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, підставою для відстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд, в тому числі враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору.
У ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідачем до клопотання про відстрочення виконання судового рішення надані копії: постанов про арешт коштів боржника № 56067736 від 12.04.2018, від 02.05.2019, від 15.02.2021; фінансовий звіт за 2021 рік.
Водночас, доказів в підтвердження обставин, з існуванням яких закон пов'язує можливість надання відстрочення виконання судового рішення, зокрема, доказів, які свідчать про відсутність у підприємства коштів станом на 2021 рік, або майна, за рахунок якого можливо виконання рішення суду, відповідачем не надано. Відтак, відповідачем не доведено, що його заява обґрунтована реальними намірами виконати рішення суду, а не зумовлена бажанням ухилитися від його виконання.
Як вище встановлено судом, прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання з оплати наданих послуг, виникло в період з 01.09.2020.
Проте, інформації щодо джерел його фінансових надходжень у період відстрочки виконання рішення для сплати боргу перед позивачем відповідачем до суду не надано.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження існування реальної можливості виконання рішення суду після спливу строку, на який заявник просить відстрочити його виконання.
Зазначені вище обставини свідчать про те, що клопотання відповідача не спрямоване на забезпечення фактичного, повного виконання рішення суду, а отже, його задоволення матиме наслідком лише необґрунтовану затримку виконання рішення, що негативно вплине на права та охоронювані законом інтереси позивача у даній справі.
За викладених вище обставин, клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Щодо судового збору
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 13 098,29 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Молодіжна, буд. 53; код ЄДРПОУ 36489096) на користь Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ вул. Сурікова, буд. 3; код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1; код ЄДРПОУ 39389830) основну заборгованість у сумі 749 595,98грн., пеня у розмірі 24 485,15 грн., 3 % річних у розмірі 16 515,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 58 137,82 грн. та судовий збір у сумі 13 098,29 грн.
В задоволенні стягнення пені у сумі 24 485,15 грн. - відмовити.
В задоволенні клопотання Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про відстрочення виконання судового рішення - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено та підписано - 08.12.2021.
Суддя В.Г. Бєлік