29 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/2362/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Тарасова І.В.;
за участі секретаря судового засідання Крупи О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства “Харківський автомобільний завод” (вх.№2940Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021 у справі №922/2362/21 (повний текст рішення складено 30.08.2021 суддею Новіковою Н.А. у приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Міка Трейд”, м.Кам'янське, Дніпропетровська область,
до Державного підприємства “Харківський автомобільний завод”, м. Харків,
про стягнення заборгованості у розмірі 102336,00 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міка Трейд" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Харківський автомобільний завод" про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 102336,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав обов'язок щодо здійснення остаточного розрахунку за поставлений позивачем товар.
Рішенням господарського суду Харківської області 30.08.2021 у справі №922/2362/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства “Харківський автомобільний завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Міка Трейд” заборгованість у розмірі 102336,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд виходив з того, що позивачем заявлено позов про стягнення заборгованості за поставлений природний газ на бездоговірній основі. Урахувавши правову природу спірних правовідносин, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки газу шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а саме: шляхом складання та підписання акту приймання-передачі. Зважаючи на те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, жодних доказів оплати за поставлений товар суду не надав, господарський суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 102336,00 грн, у зв'язку з чим задовольнив позов у повному обсязі.
Відповідач з рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що фінансування видатків підприємства здійснюється відповідно до державного оборотного замовлення, яке цього року виконується з запізненням. Оскільки відповідні видатки з боку державного замовника не профінансовано, апелянт вважає, що на теперішній час строк виконання зобов'язань з оплати за договором поставки так само не настав. Заборгованість буде погашено в добровільному порядку після надходження коштів від державного замовника. Крім того, на теперішній час виявлено ознаки фіктивності у взаємовідносинах з позивачем, а саме, здійснення безтоварних операцій.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2021 сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя -Пуль О.А., суддя Тарасова І.В., суддя Фоміна В.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства “Харківський автомобільний завод” залишено без руху. Встановлено апелянту 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз'яснено заявнику апеляційної скарги, що не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, має наслідки, передбачені статтями 174, 260 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2021 у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя -Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Фоміна В.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 поновлено Державному підприємству “Харківський автомобільний завод” строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021 у справі №922/2362/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства “Харківський автомобільний завод” (вх.№2940Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021 у справі №922/2362/21. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 29.11.2021 о 12:00 годині. Встановлено учасникам справи п'ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 19.11.2021 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного держреєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги.
08.11.2021 від ТОВ «Міка Трейд» до суду надійшов відзив «(вх.№12864) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що наявність чи відсутність бюджетного фінансування не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за поставлений товар за договором. Таким чином, відповідач як бюджетна установа не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, зумовленої відсутністю коштів у бюджеті.
На підставі витягу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021 у зв'язку з перебуванням на навчанні судді Білоусової Я.О. та судді Фоміної В.О. сформовано такий склад колегії суддів: головуючий суддя -Пуль О.А., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.
19.11.2021 Державне підприємство «Харківський автомобільний завод» подало до суду уточнену апеляційну скаргу (вх.№13432), в якій, посилаючись на частину 4 ст.266 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що відповідач відмовляється від апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021 у даній справі в частині позовних вимог про стягнення 82336,00 грн та просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 20000,00 грн заборгованості та 410,80 грн судового збору та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову у цій частині відмовити.
До уточненої апеляційної скарги надає платіжне доручення №394 від 15.05.2020 на суму 10000,00 грн з призначенням платежу: «часткова сплата за раздаточну коробку БТР згідно з рахунком №36 від 10.02.2020» та платіжне доручення №657 від 29.07.2020 на суму 10000,00 грн, з призначенням платежу: «часткова сплата за раздаточну коробку БТР згідно з рахунком №36 від 10.02.2020».
Відповідно до частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.
Частиною 4 ст.266 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати апеляційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення апеляційного провадження. У разі відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження. Визнання апеляційної скарги іншою стороною враховується судом апеляційної інстанції у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи.
За змістом частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що звернення ДП «Харківський автомобільний завод» з уточненням до апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021 у справі №922/2362/21 відбулося поза межами строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.
Ураховуючи положення частини 1 статті 266 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що подані скаржником 19.11.2021 та зареєстровані судом уточнення до апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не підлягають розгляду, оскільки строк на апеляційне оскарження закінчився 20.09.2021.
Щодо наданих до уточненої апеляційної скарги нових доказів колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини.
Частиною 1, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, підставою для прийняття апеляційною інстанцією додаткових доказів є докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від заявника, а також підтвердження такими доказами фактів, на які учасники справи посилаються у підтвердження своїх доводів та вимог.
У судовому засіданні представником відповідача усно зазначено, що відповідач не отримував позовну заяву та процесуальні документи господарського суду через незадовільну роботу АТ «Укрпошта», тому не брав участі при розгляді справи у суді першої інстанції, чим обґрунтовує неможливість подання доказів до суду першої інстанції.
Колегія суддів зазначає, що господарським судом належним чином повідомлялися учасники справи, у тому числі і відповідач, про хід судового розгляду, так копія ухвали господарського суду Харківської області від17.06.2021 про відкриття провадження у справі, направлена на адресу ДП «Харківський автомобільний завод»: 61034, м.Харків, вул.Цементна, 2, повернулась до суду з позначкою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою», що є доказом належного повідомлення згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
Отже, заявником не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливість подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З огляду на викладене, судова колегія не приймає до розгляду нові докази як такі, що подані в суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права.
У судовому засіданні 29.11.2021 представник заявника апеляційної скарги вимоги первісної апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.75а).
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги учасників справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.
Позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міка Трейд» та Державним підприємством «Харківський автомобільний завод» на підставі частини 1 ст.181 Господарського кодексу України укладено у спрощений спосіб договір поставки товару.
Факт поставки товару позивачем відповідачу на суму 102336,00 грн підтверджується видатковими накладними: №25 від 10.02.2020 на суму 47676,00 грн, №56 від 06.03.2020 на суму 47676,00 грн та №309 від 26.10.2020 на суму 6984,00 грн.
Вказані видаткові накладні без зауважень та заперечень підписані представниками позивача і відповідача, та скріплені печатками.
У подальшому 06.11.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих.№1098-9 від 06.11.2020, в якій просив погасити наявну заборгованість найближчим часом, не пізніше 09.11.2020. У разі непогашення заборгованості товариство змушене буде звернутися до суду. Також висловили намір направити представника товариства для складання графіка погашення заборгованості (а.с.16).
Відповідач у листі від 19.04.2021 №1/93 надав відповідь, в якій зазначив, що визнає наявну заборгованість у повному обсязі, однак через значні матеріальні труднощі не має змоги погасити заборгованість перед позивачем (а.с.17).
З акту звірки взаємних розрахунків від 01.12.2020, який підписаний представником відповідача, убачається, що відповідач отримував товар згідно з видатковими накладними №25 від 10.02.2020 на суму 47676,00 грн, №56 від 06.03.2020 на суму 47676,00 грн та №309 від 26.10.2020 на суму 6984,00 грн (а.с.18).
З огляду на те, що відповідачем не здійснено остаточного та повного розрахунку за отриманий товар, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У силу частини другої статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частиною першою статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Апеляційний господарський суд констатує, що за своєю правовою природою правовідносини між сторонами у справі підпадають під ознаки, що випливають з договорів поставки.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено статтею 655, частиною першою статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу.
Частиною частини першої статті 692 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому приписи частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статей 530, 610 - 612 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору ТОВ «Міка Трейд» здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 102336,00 грн, що підтверджується видатковими накладними: №25 від 10.02.2020 на суму 47676,00 грн, №56 від 06.03.2020 на суму 47676,00 грн та №309 від 26.10.2020 на суму 6984,00 грн.
При цьому поставлений позивачем товар було фактично отримано відповідачем, про що свідчать підписи на вказаних видаткових накладних осіб, що його прийняли, які скріплені печаткою відповідача.
У ході судового розгляду справи представник відповідача також підтвердив отримання товару за спірними видатковими накладними.
З врахуванням оформлення, підписання та обміну сторонами означених первинних документів, сторонами фактично укладено договір поставки.
Як убачається з видаткових накладних: №25 від 10.02.2020 на суму 47676,00 грн, №56 від 06.03.2020 на суму 47676,00 грн та №309 від 26.10.2020 на суму 6984,00 грн, в них не встановлено строк оплати за отриманий товар, отже, відповідач був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, що відповідає положенням статті 692 Цивільного кодексу України.
При цьому доказів, які б підтверджували факт повної сплати відповідачем поставленого позивачем товару за видатковими накладними: №25 від 10.02.2020 на суму 47676,00 грн, №56 від 06.03.2020 на суму 47676,00 грн та №309 від 26.10.2020 на суму 6984,00 грн, до суду першої інстанції відповідач не надав.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, ураховуючи відсутність доказів на підтвердження здійснення відповідачем оплати за поставлений товар, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про існування у відповідача заборгованості за поставку товару в сумі 102336,00 грн.
Застосовуючи відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практику суду як джерело права, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що строк виконання зобов'язань з оплати за договором поставки не настав через відсутність фінансування з боку державного замовника та зауважує, що ЄСПЛ у рішеннях від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Верховний Суд у постанові від 22.03.2017 у справі №905/2358/16 також зазначив, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
З урахуванням наведеного, колегія суддів звертає увагу на те, що ідсутність бюджетного фінансування видатків на придбання товару за договором не виправдовує бездіяльності боржника, не звільняє його від обов'язку виконати договірні зобов'язання та не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Чинним законодавством не встановлено залежності оплати товару від фактичного фінансування видатків.
А, отже, посилання відповідача на обставини відсутності фінансування, яке здійснюється відповідно до державного оборонного замовлення, яке виконується з запізненням, є необґрунтованим та безпідставним.
Твердження відповідача про виявлення ознак фіктивності у взаємовідносинах між позивачем та відповідачем, а саме, здійснення безтоварних операцій, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається. Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Харківський автомобільний завод” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 30.08.2021 у справі №922/2362/21 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 08.12.2021.
Головуючий суддя О.А. Пуль
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя І.В. Тарасова