30 листопада 2021 року м. Харків Справа №922/1406/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І. , суддя Терещенко О.І.,
за участю секретаря судового засідання Легуші Я.С.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Мудраченко І.В., адвокат, свідоцтво серія ДН №4846 від 26.07.2017, ордер серія АН №1047198 від 26.09.2021,
1-го відповідача - не з'явився,
2-го відповідача - Ульяненко І.Г., свідоцтво №1031 від 12.08.2011, довіреність б/н від 01.09.2021,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра» (вх.№2983Х/1 від 04.10.2021) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2021 (м. Харків, суддя Калініченко Н.В., повний текст складено 07.09.2021) у справі №922/1406/21,
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра», місто Харків,
до відповідачів:
першого відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс», місто Харків,
другого відповідача: Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю, місто Київ,
про витребування майна з незаконного володіння, визнання недійсним документів та припинення права власності ,-
Позивач, Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку «Ультра», звернувся до господарського суду Харківської області із позовної заявою до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс» та Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю, про витребування із незаконного володіння нежитлових приміщень технічного поверху № 9 площею 334,5 кв. м., № 18 площею 14,8 кв. м., № 19 площею 9,7 кв. м., № 20 площею 13,0 кв. м. в літ. «А-23», підвалу № 2 площею 2,5 кв. м., № 61 площею 18,6 кв. м., № 62 площею 26,3 кв. м., № 63 площею 3,7 кв. м., № 70 площею 135,5 кв. м., № 74 площею 32,2 кв. м., № 75 площею 21,9 кв. м., № 130 площею 5,4 кв. м., № 132 площею 10,9 кв. м., № 139 площею 6,7 кв. м., № 141 площею 7,3 кв. м., № 142 площею 41, 1 кв. м., № 143 площею 55,0 кв. м. в літ. «А-23», виходу на дах № 19 площею 23,6 кв. м., № 20 площею 32,4 кв. м., № 12 площею 44,9 кв. м. в літ. «А-23» багатоповерхового будинку «Ультра»; визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28 грудня 2010 року за № 2735 на нежитлові приміщення технічного поверху № 9 площею 334,5 кв. м., № 18 площею 14,8 кв. м., № 19 площею 9,7 кв. м., № 20 площею 13,0 кв. м. в літ. «А-23», підвалу № 61 площею 18,6 кв. м., № 62 площею 26,3 кв. м., № 63 площею 3,7 кв. м., № 70 площею 135,5 кв. м., № 74 площею 32,2 кв. м., № 75 площею 21,9 кв. м., № 130 площею 5,4 кв. м., № 132 площею 10,9 кв. м., № 139 площею 6,7 кв. м., № 141 площею 7,3 кв. м., № 142 площею 41, 1 кв. м., № 143 площею 55,0 кв. м. в літ. «А-23», виходу на дах № 19 площею 23,6 кв. м., № 20 площею 32,4 кв. м., № 12 площею 44,9 кв. м. в літ. «А-23» багатоповерхового будинку «Ультра» та про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно (серія САЕ № 088579, № 088576, 088580) на нежитлові приміщення технічного поверху № 9 площею 334,5 кв. м., № 18 площею 14,8 кв. м., № 19 площею 9,7 кв. м., № 20 площею 13,0 кв. м. в літ. «А-23», підвалу № 61 площею 18,6 кв. м., № 62 площею 26,3 кв. м., № 63 площею 3,7 кв. м., № 70 площею 135,5 кв. м., № 74 площею 32,2 кв. м., № 75 площею 21,9 кв. м., № 130 площею 5,4 кв. м., № 132 площею 10,9 кв. м., № 139 площею 6,7 кв. м., № 141 площею 7,3 кв. м., № 142 площею 41, 1 кв. м., № 143 площею 55,0 кв. м. в літ. «А-23», виходу на дах № 19 площею 23,6 кв. м., № 20 площею 32,4 кв. м., № 12 площею 44,9 кв. м. в літ. «А-23» багатоповерхового будинку «Ультра».
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.08.2021 в позові відмовлено повністю.
Позивач з вказаним рішенням не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.07.2021 та визнати поважними причини пропуску строку на подання доказів та долучити до матеріалів справи неприйняті судом першої інстанції докази подані разом з заявою від 21.07.2021 вх.№16994; рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2021 по справі №922/1406/21 скасувати; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає наступне:
- судом першої інстанції проігноровано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 08.04.2020 у справі №915/1096/18;
- посилання суду першої інстанції про відсутність клопотання позивача про проведення експертизи є необґрунтованими, з огляду на те, що Верховний Суд у справі №915/1096/18 визнав безпідставними посилання судів на висновок експерта, в якому зазначалась про фактичний стан приміщень (які були перебудовані) на день проведення експертизи, адже головним є статус приміщень як допоміжних при проектуванні, будівництві та прийнятті в експлуатацію. На думку апелянта це означає, що проводити експертизу в таких справах немає необхідності, тому що важливим в даному випадку є прийняття в експлуатацію даних приміщень як допоміжних;
- апелянт звертає увагу суду на назви спірних приміщень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: «нежитлові приміщення технічного поверху», «нежитлове приміщення підвалу», «нежитлове приміщення виходу на дах», що робить очевидним факт приналежності вказаних приміщень до допоміжних, призначених для забезпечення експлуатації будинку, побутового обслуговування його мешканців;
- апелянтом разом з позовною заявою в суд першої інстанції були подані докази підтвердження правового статусу спірних приміщень, зокрема копії поетажного плану «Технічного поверху першого корпусу» та поетажного плану «Виходу на дах першого корпусу»;
- апелянт надавав суду докази, які беззаперечно свідчать про те, що спірні приміщення є допоміжними, однак суд ухвалюючи рішення про відмову в долученні до матеріалів справи доказів застосував надмірно формалістичний підхід, позбавляючи позивача засобу судового захисту, наданого національним законодавством;
- апелянт вказує, що причини пропуску надання відповідних доказів були поважними. На момент подання позову до суду, позивач вважав, що у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР відсутні документи, які необхідні для підтвердження підстав позову; позивач дізнався від співробітників КП «БТІ» про можливість отримати платну послугу виготовлення копій експлікацій та поверхових планів щодо багатоповерхових будинків. Отримавши дану інформацію, позивач за допомогою адвокатського запиту отримав лист від 06.07.2021, який містив документи, які позивач в даній заяві просив долучити до матеріалів справи;
- апелянт вказує на наявність помилок, допущених при оформлення експлікації, однак вказує, що з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини, особа не повинна зазнавати негативних наслідків через помилки держави, у зв'язку з чим допущені помилки не можуть свідчити про недостатність доведеності того, що спірні приміщення є допоміжними.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу №922/1406/21 до розгляду на 09.11.2021. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати будь-які документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 оголошено перерву у розгляді справи №922/1406/21 до 30.11.2021. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі «Електронний суд», поштою, факсом або дистанційні засоби зв'язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України «Про електронний цифровий підпис» та Закону України «Про електронні довірчі послуги». Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов'язковою. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.
В судове засідання 30.11.2021 представник 1-го відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідне підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 1-му відповідачу - 11.11.2021.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Представник позивача вимоги скарги підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати. Представник 2-го відповідача у судовому засіданні проти вимог скарги заперечив, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2019, на підставі протоколу № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 11.04.2019, що знаходиться за адресою: місто Харків, провулок Отакара Яроша, будинок 20 , створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра» (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1 480 102 0000 081370 від 03.07.2019).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс», яке виступало забудовником багатоквартирного будинку № 20 по провулку О. Яроша в місті Харкові, після здачі в експлуатацію будинку, проведено державну реєстрацію права власності на наступні нежитлові приміщення:
- нежитлове приміщення технічного поверху: № 9 площею 334,5 кв. м., № 18 площею 14,8 кв. м., № 19 площею 9,7 кв. м., № 20 площею 13,0 кв. м., загальною площею 372,0 кв. м. в літ. А-23 в багатоквартирному будинку № 20 за адресою місто Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 1, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САЕ №088579), виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області від 02 серпня 2010 року на підставі Розпорядження Харківської міського голови від 27 липня 2010 року за номером 2056, зареєстрованого Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації 06 серпня 2010 року за реєстраційним номером 31114941, номер запису 11369 в книзі 1 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26940224.
- нежиле приміщення підвалу: № 2 площею 2,5 кв. м., №61 площею 18,6 кв. м., №62 площею 26,3 кв. м., №63 площею 3,7 кв. м., №70 площею 135,5 кв. м., №74 площею 32,2 кв. м., №75 площею 21,9 кв. м., №130 площею 5,4 кв. м., №132 площею 10,9 кв. м., №139 площею 6,7 кв. м., №141 площею 7,3 кв. м., №142 площею 41,1 кв. м., №143 площею 55,0 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 2, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САЕ №088576), виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області від 02 серпня 2010 року на підставі Розпорядження Харківської міського голови від 28 липня 2010 року за номером 2074, зареєстрованого Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації 06 серпня 2010 року за реєстраційним номером 31114430, номер запису 11369 в книзі 1 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26940562.
- нежитлове приміщення виходу на дах: № 19 площею 23,6 кв. м., № 20 площею 32,4 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 1, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія CAE №088580), виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області від 02 серпня 2010 року на підставі Розпорядження Харківської міського голови від 27 липня 2010 року за номером 2056, зареєстрованого Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації 06 серпня 2010 року за реєстраційним номером 31115105, номер запису 11369 в книзі 1 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26940350.
- нежитлове приміщення виходу на дах: №12 площею 44,9 кв. м., №13 площею 43,3 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 2, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САЕ №088582), виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області від 02 серпня 2010 року на підставі Розпорядження Харківської міського голови від 27 липня 2010 року за номером 2055, зареєстрованого Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації 06.08.2010 року за реєстраційним номером 31117137, номер запису 11369 в книзі 1 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26939882.
28.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрімпекс» та Фірмою «Т.М.М.» - Товариством з обмеженою відповідальністю укладено договір купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гамаль І.М., в реєстрі №2735, предметом якого виступали вище вказані нежитлові приміщення. Придбані приміщення Фірмою Т.М.М. - ТОВ були зареєстровані окремими об'єктами нерухомого майна з відкриттям окремих розділів та присвоєнням реєстраційних номерів, а саме:
- нежитлові приміщення технічного поверху: № 9 площею 334,5 кв. м., №18 площею 14,8 кв. м., №19 площею 9,7 кв. м., №20 площею 13,0 кв. м., загальною площею 372,0 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 1 , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 № 11369, реєстраційний номер майна 31114941, дата внесення запису 06 липня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 2 площею 2,5 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №11369, реєстраційний номер майна 31114430, дата внесення запису 02 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 61 площею 18,6 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13388, реєстраційний номер майна 34289875, дата внесення запису 02 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 62 площею 26,3 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 № 13389, реєстраційний номер майна 34290813, дата внесення запису 02 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 63 площею 3,7 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13390, реєстраційний номер майна 34291264, дата внесення запису 02 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 70 площею 135,5 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша. яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 № 13391, реєстраційний номер майна 34298979, дата внесення запису 02 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 74 площею 32,2 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 № 13392, реєстраційний номер майна 34299081, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу №75 площею 21,9 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13393, реєстраційний номер майна 34299141, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 130 площею 5,4 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13394, реєстраційний номер майна 34299193, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу №132 площею 10,9 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13395, реєстраційний номер майна 34299369, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу №139 площею 6,7 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13397, реєстраційний номер майна 34299610, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу №141 площею 7,3 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13398, реєстраційний номер майна 34299790, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу №142 площею 41,1 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13399, реєстраційний номер майна 34299916, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу №143 площею 55,0 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13396, реєстраційний номер майна 34300095, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення виходу на дах № 19 площею 23,6 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 1, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №11369, реєстраційний номер майна 31115105, дата внесення запису 06 липня 2011 року.
- нежитлове приміщення виходу на дах № 20 площею 32,4 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 1, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13253, реєстраційний номер майна 34069879, дата внесення запису 06 липня 2011 року.
- нежитлове приміщення виходу на дах № 12 площею 44,9 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 2, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №11369, реєстраційний номер майна 31117137, дата внесення запису 06 липня 2011 року.
Позивач вважає, що вказані приміщення є приміщеннями загального користування (допоміжними), а отже є спільним майном багатоквартирного будинку, а тому не можуть бути зареєстровані в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З метою обґрунтування саме технічного призначення спірних приміщень, що мають назви: нежитлові приміщення технічного поверху, нежитлове приміщення підвалу, нежитлове приміщення виходу на дах позивачем надано для долучення до матеріалів справи фотокартки та копії поетажного плану.
Суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що спірні приміщення будувалися саме як допоміжні приміщення, а не як інші приміщення в багатоквартирному будинку, що належать до житлового фонду, а є ізольованими приміщеннями, самостійним об'єктом нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення, а відтак на законних підставах та в рамках чинного законодавства спірні приміщення у зазначеному будинку належать до приватної власності та зареєстровані за Фірмою «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю. Також, суд вважає, що позовні вимоги (визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, свідоцтв) не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, зокрема задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння нерухомим майном, і така вимога не є нерозривно пов'язаною з вимогою про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, що зумовлює відмову у позові в цій частині вимог.
Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як передбачено статтею 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (надалі в тексті - Закон) передбачено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Об'єднання, відповідно до ч.1 та ч.4 ст.4 Закону, створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Із змісту положень ст.ст.317, 319 ЦК України вбачається, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Власник майна, в силу статті 391 ЦК України, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до положень статті 382 ЦК України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Аналогічно врегульовано правовий режим допоміжних приміщень будинку у ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Конституційний Суд України в рішенні від 02.03.2004 у справі №4-рп/2004 здійснив офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), в якому зазначив, що, аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т.ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
У Рішенні від 09.11.2011 у справі №14-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гурто-житку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які про-живають у будинку і становлять визначене коло суб'єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об'єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.
Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Натомість, нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
Допоміжними приміщеннями мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Відтак, визначальним для правильного вирішення даного спору є визначення правового статусу нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та встановлення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних чи є нежилим приміщенням в структурі житлового будинку.
Під час перегляду рішення у даній справі, колегія суддів враховує, що приміщення можуть бути обладнані для здійснення певного виду діяльності і не призначені для експлуатації будинку або побутового обслуговування мешканців (наприклад, при здійсненні торговельної діяльності, цивільної оборони тощо). Тобто в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим в результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. Аналогічна правова позиція щодо необхідності розмежування нежилих та допоміжних приміщень відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №598/175/ 15-ц.
Отже, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням.
Лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №914/843/17, від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 15.09.2020 у справі № 904/5047/18.
Водночас з метою встановлення виду приміщення - допоміжне чи нежиле, необхідним є дослідження технічних характеристик такого приміщення та його значення для експлуатації всього будинку.
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст.ст.76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо фотознімків, доданих позивачем до позовної заяви, колегія суддів зазначає наступне.
Обов'язковою умовою доказів є їх допустимість. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що загальний характер допустимості доказів полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування.
Оглянувши подані позивачем фотознімки, колегія суддів вважає, що такі письмові докази судом до уваги не можуть бути прийняті, оскільки можливість перевірити достовірність представлених даних у суду - відсутня, як і відсутня можливість встановити, що вказані фотокартки мають відношення до спірних приміщень, тоді як відповідна інформація може бути перевірена у встановлених законодавством України порядках, зокрема, шляхом перевірки відомостей, що містяться в технічній документації будинку, яка надана не була.
Так само, суд позбавлений можливості встановити, з оригіналу якого саме документу були виготовлені надані позивачем копії поетажного плану «Технічного поверху першого корпусу» та поетажного плану «Виходу на дах першого корпусу». Крім того відповідні плани не містять назв приміщень, їх технічні характеристики, а отже встановити будь-які дані з вказаних документів - неможливо.
Також, колегія суддів зазначає, що за змістом ст.99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Однак з боку позивача відповідного клопотання про призначення судової експертизи у справі не заявлялось.
Стосовно тверджень апелянта про те, що відповідні посилання суду першої інстанції про відсутність клопотання позивача про проведення експертизи є необґрунтованими, з огляду на те, що Верховний Суд у справі №915/1096/18 визнав безпідставними посилання судів на висновок експерта, колегія суддів зазначає наступне.
Суд вказує, що висновки у справі №915/1096/18 зроблені за інших встановлених судами фактичних обставин справи. А саме, Верховний Суд вказав, що за наявності первинних документів суд мав змогу встановити належить цих приміщень до допоміжних, тоді як у справі №915/1096/18 судами попередніх інстанцій було надано оцінку лише висновку експерту без врахування інших доказів у справі. У справі №922/1406/21, що переглядається, позивачем не було надано жодних первинних документів, на підтвердження обставин, викладених у позові. У зв'язку з чим, за умови відсутності інших доказів, судом першої інстанції правомірно зазначено про невикористання позивачем такого способу доказування, як заявлення клопотання про проведення експертизи.
Твердження позивача про допоміжний характер спірних приміщень, виходячи з їх назви, є хибним, оскільки таке формулювання назви приміщень є лише визначенням поверху їх розташування, а не статусу приміщень. Крім того, як вже було зазначено вище, в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим суд повинен виходити із сукупності доказів, наявних у справі, а не лише із назви приміщень.
Стосовно оскарження апелянтом ухвали Господарського суду Харківської області від 26.07.2021, визнання поважними причин пропуску строку на подання доказів та долучення до матеріалів справи неприйнятих судом першої інстанції доказів, поданих разом з заявою від 21.07.2021 вх.№16994, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 269 зазначеного Кодексу докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18).
При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
У відповідності до ч.2 ст.164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Отже, обов'язок надання до позовної заяви всіх наявних у позивача доказів покладено саме на нього.
Як вбачається з матеріалів справи, позов у справі було подано - 16.04.2021.
У відповідності до ч.2. ст.164 ГПК України на позивача покладається відповідний обов'язок щодо надання всіх наявних доказів; в силу ст.ст.76,77 ГПК України вказані докази повинні бути належними та допустимими; неподання відповідних доказів або подання неналежних/недопустимих доказів у справі свідчить про недотримання приписів процесуального законодавства.
21.07.2021 позивач скерував на адресу суду заяву (вх.№16994) про долучення до матеріалів справи визначених у прохальній частині доказів з застосуванням механізму визнання поважною причини пропуску строку на їх подання.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2021 відмовлено у визнанні поважними причини пропуску строку на подання доказів. Залишено заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра» (вх.№16994 від 21.07.2021) з доданими до неї документами без розгляду. Зокрема, суд дійшов висновку, що позивач подав заяву про долучення доказів без належного обґрунтування поважних причин пропуску строку на їх подання.
В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що на момент подання позову до суду, позивач вважав, що у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР відсутні документи, які необхідні для підтвердження підстав позову; позивач дізнався від співробітників про можливість отримати платну послугу виготовлення копій експлікацій та поверхових планів щодо багатоповерхових будинків. Отримавши дану інформацію, позивач за допомогою адвокатського запиту отримав лист від 06.07.2021 разом з документами, які позивач в даній заяві просив долучити до матеріалів справи.
Разом з тим, колегія суддів не може визнати вказані обставини неможливості подання доказів поважними з огляду на те, що, по-перше, посилання апелянта не необізнаність того, що КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР володіє відповідною інформацією, за умови відсутності доказів здійснення позивачем будь-яких дій щодо отримання вказаних документів, свідчить про бездіяльність позивача стосовно отримання доказів, необхідних для подання відповідного позову до суду. По-друге, апелянт не доводить за яких обставин і коли саме йому стало відомо про наявність відповідних документів у КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» ХМР, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості визнати можливим подання відповідних доказів у липні 2021 року.
Крім того, у листі КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» від 17.11.2020 №11620/04-11/20, на який посилається позивач вказано, що у разі подальшої необхідності в отриманні платної інформаційної послуги щодо наявних у КП «БТІ» відомостей стосовно житлового будинку №20 по пров. Отакара Яроша в м. Харкові - заявник може звернутись до фронт-офісу. Таким чином, вказаним листом підтверджується обізнаність позивача про можливість отримання відповідних доказів шляхом звернення до фронт-офісу та оплати відповідних послуг. Однак апелянтом не обґрунтовано неможливість звернутись за отримання відповідних документів з дня отримання вказаного листа та до дня подання позову у даній справі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вказані докази не можуть бути прийняті судом до уваги, а отже правомірно відхилені судом першої інстанції.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.10.2020 у справі № 910/1405/19.
Ураховуючи вищевикладене, підстави для скасування ухвали Господарського суду харківської області від 26.07.2021 у справі №922/1406/21 відсутні, внаслідок чого, докази, на які посилається апелянт у своїй апеляційній скарзі не досліджуються колегією суддів.
Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що спірні приміщення будувалися саме як допоміжні приміщення, а не як інші приміщення в багатоквартирному будинку, що належать до житлового фонду, а є ізольованими приміщеннями, самостійним об'єктом нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення, а відтак на законних підставах та в рамках чинного законодавства спірні приміщення у зазначеному будинку належать до приватної власності та зареєстровані за Фірмою «Т.М.М.» Товариства з обмеженою відповідальністю.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Колегія суддів вважає, що під час апеляційного перегляду судового рішення судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи, наведені апелянтом не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та не свідчать про допущення будь-яких порушень при прийнятті оскаржуваного рішення. Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване судове рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні. З огляду на викладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційних вимог.
Ураховуючи те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою покладаються на апелянта відповідно до положень статті 129 ГПК України.
У відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ультра» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 30.08.2021 у справі №922/1406/21 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 08.12.2021.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя О.І. Терещенко