ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 грудня 2021 року Справа №918/348/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Савченко Г.І.
розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.08.2021 р. у справі № 918/348/21 (суддя Церковна Н.Ф., повний текст рішення складено 02.09.2021 р.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно- Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю ""Евервелле Україна
про стягнення в сумі 133 890, 00 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 31.08.2021 р. позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно- Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" про стягнення штрафу в сумі 133 890, 00 грн - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно- Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 133 890, 00 грн., судовий збір в сумі 2 270,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції є протиправним, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.
Апелянт вважає, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази неправильного, неточного зазначення відправником даних у накладній СМГС.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено питання законодавчого визначення обставин, що загрожують безпеці руху на залізничному транспорті, що є ключовим для застосування відповідальності відповідно до параграфу 3 статті 16 СМГС.
Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що під час спірного перевезення мали місце обставини, що загрожували безпеці руху.
Такрж апелянт посилається на те, що він жодним чином не вмішувався в процес перевезення вантажу залізницею, а тому його вина в допущені комерційної несправності “Продольне зміщення центру маси вантажу вище допустимих норм” ТОВ “ЕВЕРВЕЛЛЕ Україна”, в даному випадку, відсутня.
Одночасно апелянт просив поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування пропущеного строку скаржник зазначає, що 31.08.2021 р. було оголошено вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення. Повний текст рішення було вручено скаржнику 08.09.2021 р., про що свідчать дані з офіційного сайту АТ "Укрпошта".
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 у справі №918/348/21 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.08.2021р. у справі №918/348/21, зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" надіслати на адресу Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" копію апеляційної скарги з додатками, докази надіслання подати суду, запропоновано позивачу надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу.
25.10.2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
11.11.2021 від апелянта надійшла відповідь на відзив, в якій апелянт надав заперечення щодо доводів викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши надану судом першої інстанції юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 04.03.2021 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" (далі відповідач) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 5680991 (далі по тексту Договір). Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) власних вагонів Перевізника, вагонах залізниці інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
За даним договором відповідач взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати умови договору та дотримуватись норм чинного транспортного законодавства.
01.01.2021 року на станції Здолбунів Львівської залізниці при проходженні вагонів відповідача, а саме вагону № 95610713 та вагону 95954822, що слідували по відправці № 23036941 з станції Оранчиці Білоруської залізниці до станції Вінниця Південно-Західна залізниця, під час зважування на тензометричних вагонних вагах було виявлено обставини, які загрожували безпеці руху, а саме різницю завантаження візків.
Виявлений факт порушення норм чинного транспортного законодавства зафіксований працівниками станції, а саме працівниками складені акти загальної форми №4004 на вагон №95610713 та №4005 на вагон №95954822. Після чого вагони затримані для здійснення контрольного зважування на статичних вагонних вагах.
Відповідно пункту 4.3. глави 1 додатку 3 до “Соглашения о международном железнодорожном грузовом сообщении” (далі по тексту - СМГС), загальний центр тяжіння вантажу (ЦТгр0) повинен розташовуватись, як правило на лінії перетину повздовжньої І поперечної площини симетрії вагону. У відповідності з Міжнародним стандартом ГОСТ 22235 у випадку необхідності несиметричного розміщення вантажу в вагоні різниця в завантаженні візків не повинна перевищувати для 4-вісних вагонів - 10 тон. При цьому, навантаження на кожен візок не повинно перевищувати половини вантажопід'ємності вагону.
01.01.2021 року на статичних вагонних вагах станції Здолбунів було проведене контрольне зважування, під час якого встановлено:
- вагон № 95954822 брутто 89250 кг, тара з перевізного документу 23750 кг, нетто 65500 кг, нетто згідно документу 65800 кг, що менше проти документу на 300 кг. Вантажопід'ємність вагона 70500 кг. Навантаження на один візок - 38225 кг, на другий - 27275 кг. Різниця завантаження візків -10950 кг, що перевищує половини вантажопід'ємності вагону на 2975 кг.;
- вагон № 95610713 брутто - 91150 кг, тара з перевізного документу - 23500 кг, нетто - 67600 кг, нетто згідно документу 67950 кг, що менше проти документу на 350 кг. Вантажопід'ємність вагона 70500 кг. Навантаження на один візок - 39850 кг, на другий візок - 27800 кг. Різниця завантаження візків складає 12050 кг, що перевищує половини вантажопід'ємності вагону на 4600 кг.
Результати зважування оформлені актами загальної форми, а саме: на вагон №95954822 акт №8000, на вагон № 95610713 акт №8001.
Для усунення нерівномірного завантаження візків з завантажувальних люків вагонів було знято по одному запірнопломбувальному пристрою (ЗПП), а саме: з вагону №95954822 ЗПП №2206767; з вагону №95610713 ЗПП №2206763.
Вантаж у вагонах розрівняно силами вантажовідправника. По усуненню комерційної несправності люка вагонів закриті та опломбовані: у вагоні №95954822 ЗПП №Н915938, у вагоні №95610713 ЗПП №Н915937. Проведене повторне зважування, під час якого встановлено:
Вагон №95954822 брутто - 89150 кг, тара з документу - 23750 кг, нетто - 65400 кг, завантаження вантажу на перший візок 33425 кг, на другий візок 31975 кг, різниця завантаження візків складає - 1450 кг, що не перевищує половини вантажопідйомності вагона;
Вагон №95610713 брутто - 91150 кг, тара з документу - 23550 кг, нетто - 67600 кг, завантаження вантажу на перший візок 34900 кг, на другий візок 32750 кг, різниця завантаження візків складає - 2150 кг, що не перевищує половини вантажопідйомності вагона.
За результатами проведеної роботи оформлені актами загальної форми про усунення різниці завантаження візків на вагон №95954822 акт №8009 та на вагон № 95610713 акт №8010.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією №ДН-3-01-08/123 від 26.02.2021 року, в якій просив сплатити штраф у розмірі 133 890,00 грн., нарахований на підставі п. 118 Статуту залізниці України та Угоди про міжнародне вантажне сполучення.
Листом №2021-03-22 від 22.03.2021 року відповідач повідомив позивача про відхилення вищезазначеної претензії посилаючись на статті 16, 31,56 СМГС.
11.05.2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" про стягнення в сумі 133 890, 00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що під час перевірки поїзду на станції Здолбунів Львівської залізниці 01.01.2021 року на тензометричних вагонних вагах було виявлено обставини, які загрожували безпеці руху а саме різницю завантаження візків.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №918/348/21, задоволено клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 09.06.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09.06.2021 року задоволено клопотання відповідача про розгляд справи в загальному позовному провадженні, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.06.2021 року.
16.06.2021 року в підготовчому засіданні оголошено перерву до 07.07.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.07.2021 року продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено розгляд справи на 18.08.2021 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2021 року.
Розглянувши позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю ""Евервелле Україна про стягнення в сумі 133 890, 00 грн. Господарський суд Рівненської області дійшов висновку про його задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі актів загальної форми № 8000 від 01.01.2021 року та №8001 від 01.02.2021 року перевізником було встановлено, що вантаж у вагонах №95954822 та №95610713 навантажено нерівномірно, чим порушено п. 7.5.3. глави 3 додатку 3 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, тобто мала місце комерційна несправність вагону, що загрожувала безпеці руху.
Згідно з п. 5 параграфа 3 ст. 16 Угоди про міжнародне вантажне сполучення відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність чи неповноту зазначених відправником у накладній відомостей і заяв і при цьому встановлює, що виникли обставини, які загрожують безпеці руху. Неустойка за пунктами 1, 2, 4, 5 цього параграфа стягується відповідно до приписів статті 31 “Сплата провізних платежів і неустойок” в п'ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику, який виявив таке порушення.
Перевіривши розрахунок заявленої позивачем до стягнення неустойки, який був розрахований з урахуванням провізної плати за всю відстань, розмір якої 26 778,00 грн господарський суд першої інстанції дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість (26778,00*5=133890,00 грн).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Стаття 6 Статуту залізниць України (далі - статут) визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, правовідносини за якими виник спір між сторонами у справі, є правовідносинами з перевезення залізничним транспортом у міжнародному сполученні вантажу.
Відповідно до ст. 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Положеннями ст. 24 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов'язаний на вимогу залізниці пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.
Оскільки спірні правовідносини сторін виникли з перевезення вантажу у міжнародному сполученні, а тому у даному випадку підлягає застосуванню Угода про міжнародне вантажне сполучення від 01.11.1951 (зі змінами внесеними до Угоди 06.06.2014 та 16.10.2015), учасником якої є Україна.
Відповідно до ст. 1, параграфу 3 ст. 14 Угоди про міжнародне вантажне сполучення даною Угодою встановлюється пряме міжнародне залізничне сполучення для перевезень вантажів по залізницям. Укладення договору перевезення підтверджується накладною.
Параграфом 1 статті 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення встановлено, що в накладній повинен міститись певний перелік відомостей в тому числі: найменування вантажовідправника, найменування вантажу і його код, вид упаковки.
У відповідності до параграфа 2 ст. 15 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, в накладній крім відомостей перерахованих у параграфі 1 цієї статті, у разі необхідності повинні міститись наступні відомості: заяви відправника що стосуються вантажу та інші відомості, передбачені Правилами перевезень вантажів.
Згідно з п. 7.1. розділу 2 (накладна) Правил перевезення вантажів додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, перевезення вантажу оформлюється накладною єдиного зразку по формі, що наведена у додатку 1 до Правил.
Пунктом 8 розділу 2 (накладна) Правил перевезення вантажів додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення визначено правило по заповненню накладної.
Як встановлено ч. 1 ст. 11 Закону України "Про залізничний транспорт", підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують безпеку життя і здоров'я громадян, які користуються його послугами, а також безпеку руху поїздів, охорону навколишнього природного середовища згідно з чинним законодавством України.
Положеннями параграфу 1 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення визначено, що перевізник має право перевірити чи дотримані відправником правила перевезення і відповідає відправка даним вказаними відправником у накладній.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Параграфом 5 ст. 31 Угоди про міжнародне вантажне сполучення передбачено, що провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.
Відповідно до п. 7.1 розділу 2 (накладна) Правил перевезення вантажів додаток 1 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення перевезення вантажу оформляється накладною єдиного зразка за формою, наведеною в додатку 1 до цих правил. Накладна оформлюється і пред'являється договірному перевізнику. Графи накладної заповнюються відправником і перевізником відповідно до приписів цих правил.
Згідно з п. 3.10.3 глави 11 додатку 3 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення вантаж у вагоні розміщують рівномірно по всій площі підлоги вагона висотою навантаження не менше ніж на 100 мм нижче дверного огородження.
Пунктом 4.3 глави 1 додатку 3 до Угоди про міжнародне вантажне сполучення передбачено, що загальний центр ваги вантажів повинен розташовуватися, як правило, на лінії перетину поздовжньої і поперечної площин симетрії вагона. У випадках, коли дана вимога не може бути виконана з об'єктивних причин (геометричні параметри вантажу, умови розміщення та кріплення), допускається зміщення центру ваги вантажів щодо поздовжньої і поперечної площин симетрії вагона. Допустима величина зміщення центру ваги в поздовжньому напрямку (відносно поперечної площині симетрії) при навантаженні вантажу і при перевірках на шляху прямування визначається відповідно до таблиці 9 в залежності від загальної маси вантажу у вагоні.
Відповідно до параграфу 3 ст. 19 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення передбачено, що особа, яка здійснює навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ИТЕ і АТС, а також за всі наслідки незадовільного навантаження.
Згідно з параграфом 1 ст. 23 Угоди про міжнародне вантажне сполучення перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством.
Відповідно до параграфу 2 ст. 23 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому ст. 31 Сплата провізних платежів і неустойок і ст. 32 Додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу цієї Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально.
Як вже зазначалося вище 01.01.2021 року на станції Здолбунів Львівської залізниці при проходженні вагонів відповідача, а саме вагону №95610713 та вагону 95954822, що слідували по відправці №23036941 з станції Оранчиці Білоруської залізниці до станції Вінниця Південно-Західна залізниця, під час зважування на тензометричних вагонних вагах було виявлено обставини, які загрожували безпеці руху, а саме різницю завантаження візків.
Виявлений факт порушення норм чинного транспортного законодавства зафіксований працівниками станції, а саме працівниками складені акти загальної форми №4004 на вагон №95610713 та №4005 на вагон №95954822. Після чого вагони затримані для здійснення контрольного зважування на статичних вагонних вагах.
01.01.2021 року на статичних вагонних вагах станції Здолбунів було проведене контрольне зважування, під час якого встановлено:
- вагон № 95954822 брутто 89250 кг, тара з перевізного документу 23750 кг, нетто 65500 кг, нетто згідно документу 65800 кг, що менше проти документу на 300 кг. Вантажопід'ємність вагона 70500 кг. Навантаження на один візок - 38225 кг, на другий - 27275 кг. Різниця завантаження візків- 10950 кг, що перевищує половини вантажопід'ємності вагону на 2975 кг.;
- вагон № 95610713 брутто - 91150 кг, тара з перевізного документу - 23500 кг, нетто - 67600 кг, нетто згідно документу 67950 кг, що менше проти документу на 350 кг. Вантажопід'ємність вагона 70500 кг. Навантаження на один візок - 39850 кг, на другий візок - 27800 кг. Різниця завантаження візків складає 12050 кг, що перевищує половини вантажопід'ємності вагону на 4600 кг.
Результати зважування оформлені актами загальної форми, а саме: на вагон №95954822 акт №8000, на вагон № 95610713 акт №8001.
Для усунення нерівномірного завантаження візків з завантажувальних люків вагонів було знято по одному запірнопломбувальному пристрою (ЗПП), а саме: з вагону №95954822 ЗПП №2206767; з вагону №95610713 ЗПП №2206763. Вантаж у вагонах розрівняно силами вантажовідправника.
По усуненню комерційної несправності люка вагонів закриті та опломбовані: у вагоні №95954822 ЗПП №Н915938, у вагоні №95610713 ЗПП №Н915937. Проведене повторне зважування, під час якого встановлено:
Вагон № 95954822 брутто - 89150 кг, тара з документу - 23750 кг, нетто - 65400 кг, завантаження вантажу на перший візок 33425 кг, на другий візок 31975 кг, різниця завантаження візків складає - 1450 кг, що не перевищує половини вантажопідйомності вагона;
Вагон №95610713 брутто - 91150 кг, тара з документу - 23550 кг, нетто - 67600 кг, завантаження вантажу на перший візок 34900 кг, на другий візок 32750 кг, різниця завантаження візків складає - 2150 кг, що не перевищує половини вантажопідйомності вагона.
За результатами проведеної роботи оформлені актами загальної форми про усунення різниці завантаження візків на вагон №95954822 акт №8009 та на вагон № 95610713 акт №8010.
Як свідчать матеріали справи, позивач 26.02.2021 звернувся до відповідача з претензією №ДН-3-01-08/123 від 26.02.2021 року, в якій просив сплатити штраф у розмірі 133 890,00 грн., нарахований на підставі п. 118 Статуту залізниці України та Угоди про міжнародне вантажне сполучення (т. 1 а.с. 58 - 60).
Листом №2021-03-22 від 22.03.2021 року відповідач повідомив позивача про відхилення вищезазначеної претензії посилаючись на статті 16, 31,56 СМГС (т. 1 а.с. 61 - 63).
Відповідно до п. 3.1 глави 14 Додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, вантаж у вагоні розміщують по всій площі кузову симетрично відносно поздовжньої і поперечної площин симетрії вагону. Допускається зміщення загального центру ваги вантажу у вагоні в межах норм, встановлених главою 1 даних ТУ".
Пунктом 4.3 глави 1 Додатку 3 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення визначено, що відповідно до Міждержавних стандартів ГОСТ 22235 в разі необхідності несиметричного розташування вантажу в вагоні різниця в завантаженні візків не повинна перевищувати для 4-вісних вагонів - 10 т; 6-вісних - 15 т; 8-вісних - 20 т. При цьому навантаження, що припадає на кожне з візків, повинно бути не більше половини вантажопідйомності вагона.
З вище викладеного, вбачається, що навантаження на кожен візок не повинне перевищувати половину вантажопідйомності вагону, яка відповідно до додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів відображається в графі 19 накладної.
Відповідно до п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів, затверджених наказом Укрзалізниці № 152-Ц від 26.04.2006р., всі вагони (контейнери), що прибувають та відправляються зі станції, де розташований ПКО, повинні оглядатися у комерційному відношенні. Перелік комерційних несправностей, з якими вагони забороняється відправляти зі станції, наведено в додатку 2 до вказаних Правил.
У Додатку 2 до п. 2.1 Правил комерційного огляду поїздів та вагонів визначено, що згідно з п. 15.27 ПТЕ забороняється ставити в поїзди платформи та напіввагони, що завантажені з порушенням технічних умов навантаження та кріплення вантажу на відкритому рухомому складі. Забороняється відправляти із станції до усунення несправностей платформи й напіввагони з розладом навантаження (зсувом, перекосом вантажу).
У п. 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника. оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.
Відповідно до п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Розрахунок зборів має відповідати вимогам Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1) та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом № 317 від 26.03.2009р. Міністерства транспорту та зв'язку України та зареєстровано в Мін'юсті за № 340/16356 від 15.04.2009р.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Разом з цим, встановлена даною нормою відповідальність вантажовідправника за неправильність даних накладною не ставиться в залежність від факту прийняття перевізником товару за такою накладною.
Окрім того, положеннями ч. 1 ст. 26 Закон України «Про залізничний транспорт» № 273/96-ВР від 04.07.1996 (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України).
Згідно з п. 5 параграфа 3 ст. 16 Угоди про міжнародне вантажне сполучення відправник сплачує перевізнику неустойку, якщо після укладення договору перевезення перевізник виявляє неправильність, неточність чи неповноту зазначених відправником у накладній відомостей і заяв і при цьому встановлює, що виникли обставини, які загрожують безпеці руху. Неустойка за пунктами 1, 2, 4, 5 цього параграфа стягується відповідно до приписів статті 31 "Сплата провізних платежів і неустойок" в п'ятикратному розмірі провізної плати, яка належить перевізнику, який виявив таке порушення.
Відповідно до параграфу 5 ст. 31 Угоди про міжнародне вантажне сполучення провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата.
Неустойка по пунктам, зокрема, 5 даного параграфа стягується в п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку маси вантажу по залізниці, на якій було виявлено надлишок.
Отже, відповідна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, якими чітко визначено розмір штрафу.
Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення зборів за роботи (послуги), пов'язаних з перевезенням вантажу, здійснений позивачем у позовній заяві (т. 1 а.с. 45 - 47), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що він є такими, що виконаний у відповідності до норм чинного законодавства та обставин справи, є обґрунтованим та арифметично вірним.
Враховуючи наявність в матеріалах справи актів загальної форми, зміст яких не був оскаржений відповідачем, на підставі яких відповідачу було нараховано штраф у розмірі 133 890 грн., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що загрозу безпеці руху несе лише завантаження вагону понад його вантажопідйомність, оскільки в даному випадку були порушені норми пункту 4.3. глави 1 додатку 3 СМГС вагони Відповідача загрожували безпеці руху через зміщення центру тяжіння з перевищенням допустимих норм, які передбачені пунктом 4.1.8. ГОСТУ 22235.
Враховуючи вище викладене судом першої інстанції вірно було зроблено висновок у даній справі щодо відповідальності Відповідача за порушення параграфу 3 ст. 16 СМГС.
Також колегією суддів не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що відповідно до графи 23 накладної СМГС №23036941 він є виключно "платником провізних платежів" у спірному перевезенні, а не відправником, у зв'язку з чим обов'язок сплати неустойки виключно належить відправнику, оскільки згідно ст. 31 “Соглашения о международном железнодорожном грузовом сообщении” (надалі - СМГС), “Уплата провозных платежей и неустоек § 1. Если соглашением между участниками перевозки не предусмотрено иное, уплата провозных платежей является обязанностью: 1) отправителя - участвующим в перевозке груза перевозчикам, за исключением перевозчика, выдающего груз, за осуществляемую ими перевозку; 2) получателя - перевозчику, выдающему груз, за осуществляемую им перевозку. В отношении неустоек действует такой же порядок”.
Враховуючи, що відповідно до графи 4 накладної СМГС №23036941 Відповідач є “Получателем”, колегія суддів вважає, що обов'язок сплати неустойки передбаченої Параграфом 3 статті 16 розділу І СМГС, у даному випадку, належить саме Відповідачу.
Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі та у відповіді на відзив, спростовуються вище встановленими обставинами справи та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
В свою чергу, доводи Позивача які містяться у відзиві на апеляційну скаргу підтверджують висновки суду першої інстанції та обставини які встановлено судом апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 31.08.2021 р. у справі №918/348/21 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Евервелле Україна" на рішення Господарського суду Рівненської області від 31.08.2021 р. у справі №918/348/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 31.08.2021 р. у справі №918/348/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №918/348/21 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "08" грудня 2021 р.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Савченко Г.І.