вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" грудня 2021 р. Справа№ 910/1676/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Форбілд»
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 (повний текст підписано 10.08.2021)
у справі №910/1676/21 (суддя Ковтун С. А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус ейдженсі віта»
до Товариства з додатковою відповідальністю «Форбілд»
про стягнення 165 377,87 грн.
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Наутілус ейдженсі віта» до Товариства з додатковою відповідальністю «Форбілд» про стягнення 165 377,87 грн, з яких: 149 232,58 грн. боргу, 8 689,97 грн. пені, 2 172,49 грн. 3% річних, 5 282,83 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих послуг за договором №26/05-20 на надання стивідорних та транспортно-експедиторських послуг про перевантаження імпортних генеральних вантажів - біг-беги від 26.05.2020. Зокрема, позивач стверджує, що в період з 19.06.2020 по 03.08.2020 організував в Одеському морському торговельному порту на складі, що належить портовому оператору (Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська національна стивідорна компанія») зберігання вантажу відповідача - цементу в біг-бегах та слиг-бегах вагою 4989,310 т у кількості 3219 вантажних місць. Вартість послуг склала 149 232,58 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги відхилив повністю. (том 3 а.с. 155-307). Заперечення відповідача ґрунтуються на недоведеності позивачем факту належного виконання позивачем в повному обсязі всього комплексу робіт зі зберігання вантажу та кількості днів понад нормативного зберігання вантажу. Товарно-транспортні накладні не містять підписів водіїв, а тому не встановлюють факт відвантаження товару зі складу.
Відповідач зазначив, що:
- всупереч умовам договору №26/05-20 ТОВ «Наутілус Ейдженсі Віта» щоденно не направляло замовнику засобами електронного зв'язку звіт по розвантаженому/відвантаженому вантажу, що виключає можливість узгодження відповідачем кількості днів понад нормованого зберігання вантажу. Договором № 26/05-20 (п. 3.3) встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється на дату закінчення робіт (надання послуг) по кожній відвантаженій партії вантажу з урахуванням зберігання даної партії та інших витрат, а документом, що підтверджує факт виконання і вартість виконаних робіт - є акт виконаних робіт. Відтак, на переконання відповідача, акт має містити обов'язково (станом на дату закінчення робіт) розрахунок плати за зберігання відповідно до кількості тон вантажу, що зберігався, кількості днів понад нормованого зберігання виходячи із вільних тарифів та з посиланням на курс Національного банку України;
- товар, який був поміщений на склад раніше, відвантажувався не в першу чергу. Товар відвантажувався не за принципом FIFO «перший прийшов - перший пішов», що беззаперечно впливає на кількість днів понад нормованого зберігання вантажу та на розмір плати за зберігання на складі, яка підлягає оплаті відповідачем;
- товарно-транспортні накладні, які є обов'язковим документом, що підтверджує відвантаження вантажу за заявками відповідача зі складу позивача - не в повному обсязі надані були замовнику, що суперечить положенням п.2.2.19 договору №26/05-20 та в сукупністю із відсутністю звіту по розвантаженому/відвантаженому вантажу, що надійшов та або відвантажений на/зі складу (п. 2.2.4 договору №26/05- 20) унеможливлює узгодження відповідачем остаточного акту про фактично надані послуги через неможливість обрахунку вартості зберігання в залежності від кількості днів понад нормованого зберігання;
- наявність претензій з боку кінцевих отримувачів товару (вантажу) внаслідок завантаження позивачем на автотранспорт пошкодженого (закаменілого) цементу, що свідчить про неналежне виконання позивачем договору в частині зберігання вантажу.
Позивач у відповіді на відзив зазначив, що відповідач не довів вину позивача у пошкодженні вантажу.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив підтримав викладені у відзиві аргументи.
Суд своєю ухвалою від 17.05.2021 витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Форбілд» копії додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень-грудень 2020 року (розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Форбілд» подало суду витребувані документи.
Відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №916/1312/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форбілд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус Ейдженсі Віта» про стягнення збитків, спричинених неналежним виконанням умов договору про надання стивідорних та транспортно-експедиторських послуг про перевантаження імпортних генеральних вантажів №26/05-20 від 26.05.2020.
Суд, встановивши відсутність об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №916/1312/21, відмовив у задоволенні цього клопотання, про що 07.06.2021 постановив протокольну ухвалу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі №910/1676/21 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Форбілд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наутілус ейдженсі віта» 149 232,58 грн. боргу, 8 689,97 грн. пені, 2 172,49 грн. 3% річних, 5 282,83 грн. інфляційних втрат, 2 480,67 грн. судового збору, 22 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та наявністю правових підстав для їх задоволення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 31.08.2021 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки не відповідають обставинам справи, суд визнав встановленими обставини, які мають значення для справи, але не були доведені у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
- позивачем не доведено належного виконання договору про надання стивідорних та транспортно-експедиторських послуг про перевантаження імпортних генеральних вантажів №26/05-20 від 26.05.2020 в частині зберігання товару, необґрунтованого не підписання відповідачем актів про фактично надані (виконані) послуги та, як наслідок, настання обов'язку сплати за послуги зі зберігання вантажу і не підтвердження цих обставин належними, допустимими та достатніми доказами;
- на переконання відповідача, позивач систематично не виконував обумовлені в договорі вимоги щодо належного (кількісного та якісного обсягу) наданих послуг й обставини, на які відповідач посилався у своїх листах, є істотними і їх не можна вважати такими, що підпадають під поняття «необґрунтовані заперечення», що в свою чергу впливає на мотиви не підписання останнім актів фактично виконаних робіт (наданих послуг) та виключає настання обов'язку з оплати;
- суд не звернув вагу та не надав оцінку запереченням відповідача, обмежившись констатацією факту зберігання товару та розміру плати за зберігання;
- мотивів відхилення аргументів, які свідчать про неналежне виконання позивачем послуг зі зберігання вантажу на складі та, як наслідок, наявність у відповідача об'єктивних обставин не підписання ним актів про фактично надані послуги, судом не зазначено;
- сукупність обставин та доказів, що їх підтверджують, свідчить про досить низьку вірогідність доказу - акту дефектування, та відповідно обставин (підняття з трюму вже замоклого товару), які на думку відповідача він підтверджує;
- судом проігноровано аргументи апелянта та порушено права відповідача на справедливий суд, судове рішення не відповідає критеріям обґрунтованості та законності;
- відповідач заперечував позовні вимоги по стягненню плати за зберігання вантажу на підставі укладеного договору через їх неналежне надання та вважав їх такими, що заявлені передчасно, а тому відсутні підстави для стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи відповідача.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2021 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2021 поновлено Товариству з додатковою відповідальністю «Форбілд» строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі №910/1676/21, відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
22.09.2021 на електронну адресу суду та 30.09.2021 через відділ документального забезпечення від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, яке вмотивоване тим, що судом першої інстанції дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, а від так розгляд справи в суді апеляційної інстанції необхідно здійснювати відповідно до ч. 3 ст. 270 ГПК України, тобто у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України унормовано, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки відповідачем оскаржується в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у справі з ціною позову, яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати розгляд справи за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у главі 1 "Апеляційне провадження" розділу IV ГПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов:
1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
У даній справі наявне одночасне існування вказаних умов.
У пункті 96 висновку № 6 від 24 листопада 2004 Консультативної ради європейських суддів (далі - КРЄС) "Про справедливий суд у розумні строки та роль судді в судових процесах з урахуванням альтернативних засобів вирішення спорів" передбачається, що суд повинен, крім випадків, чітко визначених законом, мати можливість вирішувати, яке саме, усне чи письмове, провадження застосовувати. При цьому у пунктах 104-105 цього висновку зазначено, що кожна окрема справа потребує "пропорційного" розгляду, тобто в такий спосіб, що дозволяє сторонам досягти справедливості ціною, спільномірною з проблемами, що розглядаються, й ціною позову, а також у такий спосіб, що дозволяє суду розглянути інші справи в розумні строки.
Згідно із частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.
Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26 травня 1988 у справі "Екбатані проти Швеціїї" зазначив, що якщо розгляд справи у суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи у другій та третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури по цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим у апеляційному чи касаційному суді особисто.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини як джерело права та зважаючи на наявність одночасного існування умов, визначених ч. 6 ст. 252 ГПК України, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Форбілд» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у даній справі в судовому засіданні з повідомленням її учасників.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як свідчать матеріали справи, 26.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Наутілус Ейдженсі Віта» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форбілд» (замовник, вантажовласник) укладено договір №26/05-20 на надання стивідорних та транспортно-експедиторських послуг про перевантаження імпортних генеральних вантажів - біг-беги (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання за дорученням в інтересах і за рахунок замовника надавати замовнику послуги пов'язані з перевалкою імпортних вантажів через Одеський морський торговельний порт.
Види послуг, найменування вантажів їх обсяги, ставки і тарифи, спосіб взаєморозрахунків, терміни виконання та інші умови узгоджуються між замовником та виконавцем і оформляються окремими додатками або додатковими угодами, підписаними сторонами які є невід'ємною частиною цього договору.
У п.1.2 Договору №26/05-20 визначено, що виконавець є транспортно - експедиторським підприємством і здійснює послуги, пов'язані з організацією і забезпеченням транспортування вантажів, що належать замовнику, діє за дорученням і за рахунок замовника.
Умови договору №26/05-20 передбачають, що виконавець, зокрема:
виконує доручення замовника і забезпечує замовнику необхідний комплекс вантажно-розвантажувальних робіт за технологічною схемою «Трюм судна - критий/відкритий склад - автомобільний/залізничний транспорт» (п. 2.2.14);
забезпечує вивантаження і приймання вантажу, за кількістю вантажних місць і вагою, зазначеній у товаросупровідних документах. Відправлення вантажу з порту проводиться згідно з інструкціями замовника, якщо вони не суперечать чинним митним правилам та законодавству України (п. 2.2.15);
складує вантаж відповідно до вказівок замовника і зберігає його в Одеському порту в відкритому складі згідно норм РТК (п. 2.2.16).
Замовник, в свою чергу, за умовами договору №26/05-20:
забезпечує поставку вантажів для перевалки через причали порту за погодженою номенклатурою і в упаковці, придатній для морських, залізничних та автомобільних перевезень, відповідно до підтвердженого виконавцем обсягу завезення вантажів в порт (п.2.1.4);
забезпечує подачу суден з вантажем тільки після отримання від виконавця підтвердження про прийом судна із зазначенням термінів прийому (п. 2.1.5);
забезпечує подачу залізничного та / або автомобільного рухомого складу для вивезення вантажу з порту в очищеному від раніше перевезених вантажів та повністю придатному до прийому і перевезення вантажів стані (п. 2.1.9);
Замовник забезпечує вивезення вантажів з порту в терміни, передбачені чинним законодавством України. Замовник самостійно несе відповідальність за наслідки порушення норм чинного митного законодавства України (п. 2.1.14);
своєчасно і в повному обсязі оплачує послуги виконавця відповідно до розділу 3 цього договору (п. 2.1.13).
Розділом 3 договору №26/05-20 «Умови оплати» встановлено, що замовник сплачує послуги виконавця за цим договором шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця в наступному порядку:
не пізніше, ніж за 3 (три) банківські дні до постановки судна до причалу і підтвердження заявки виконавцем про прийом вантажу, перерахувати виконавцеві передоплату за вантажно-розвантажувальні роботи в розмірі 90 % (дев'яносто) відсотків від вартості робіт по обробці зазначеного у заявці вантажу;
остаточний розрахунок здійснюється всією сумою по закінченню виконання робіт (надання послуг) за фактичною масою або за об'ємом вантажу прийнятого до обробки, вказаними в товаросупровідних документах (ВМД, СМR, коносаментах, залізничних накладних та ін.), по кожній відвантаженій партії вантажу з урахуванням зберігання даної партії та інших витрат.
Термін оплати рахунку - 5 (п'ять) банківських днів з дати виставлення остаточного рахунку виконавцем. Виконавець виставляє рахунок на оплату виконаних робіт/послуг замовнику і направляє його скановану копію по електронній пошті.
Перелік і вартість послуг виконавця встановлюються сторонами в додаткових угодах до цього договору, які є невід'ємною частиною договору, виходячи з планованого обсягу послуг.
Всі узгоджені сторонами додаткові витрати, що виникли в процесі виконання виконавцем даного договору, і пов'язані з розрахунками з портами, залізницею, наднормативного зберігання зовнішньоторговельних вантажів, робіт з маркування, пакування, перепакування, ремонту тари, зважування вантажу та інших додатково замовлених послуг, здійснюються за рахунок замовника згідно підтверджуючих документів наданих виконавцем.
Документом, що підтверджує факт виконання і вартість виконаних робіт/послуг, є акт виконання робіт виконавця, підписаний обома сторонами (п. 3.3 Договору).
Відповідно до п. 3.6 Договору виконавець направляє замовнику два оригінальних екземпляри підписаного зі свого боку акту про фактично виконані послуги. Замовник зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з моменту отримання підписати і завірити зі свого боку один примірник акту про фактично виконані послуги і направити його копію виконавцю засобами зв'язку (факс, електронна пошта), а оригінал передати виконавцю у найкоротший строк. Підписання акту свідчить, що послуги надані належним чином та замовник не має претензій щодо якості та кількості наданих послуг. Необґрунтоване не підписання акту про фактично виконані послуги не допускається, в разі якщо акт про фактично виконані послуги не підписаний або не відправлено замовником на адресу виконавця протягом 2-х робочих днів без обґрунтування, то акт беззастережно вважається підписаним сторонами.
27.05.2020 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, в якій визначені перелік послуг виконавця, тарифи на ці послуги, тощо.
У цій додатковій угоді №1 сторони дійшли згоди, що замовник оплачує виконавцю за виконані (надані) портовим оператором роботи (послуги) за тарифом за 1 тону вантажу - цемент у біг-бегах вагою до 1600 кг кожен по варіанту «судно-відкритий склад-автомобільний/залізничний транспорт» по ставці еквівалентній 9,30 доларів США (за курсом НБУ, передплатний рахунок по фіксованому курсу на дату рахунка і остаточний на дату закінчення робіт і підписання акту виконаних робіт), за одну тону вантажу (з ПДВ). При цьому тариф включає в себе:
вартість вивантаження з судна на склад і навантаження на автомобільний/залізничний транспорт;
очищення трюмів судна від залишків вантажу; тальманський підрахунок при розвантаженні судна;
облік кількості вантажу (по кількості біг-бегів, без зважування) та надання Замовнику щоденної інформації про кількість відправленого з порту вантажу;
зберігання вантажу на відкритому складі з 1-ої по 20-ту добу включно; транспортно-експедиторське обслуговування; послуги митного брокера;
платежі, пов'язані із заїздом автомобільного транспорту, що прибув за вантажем замовника на територію Одеського морського торгівельного порту; інформаційний супровід.
Плата за зберігання вантажів стягується виконавцем і сплачується замовником за тарифами за 1 тонну вантажу, з ПДВ за 1 добу: з 20-ої по 31-шу добу зберігання (включно) - 0,072 доларів США; з 32-ої по 41-шу добу зберігання (включно) - 0,144 доларів США, понад 41-шу добу зберігання - 0,25 доларів США.
12.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Форбілд» видало доручення строком до 31.08.2020 без права передоручення, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Наутілус ейдженсі віта» було уповноважено виконувати отримання, внутріпортове експедирування, митне очищення і доставку всіх імпортних вантажів, які прибули в Одеський морський торговий порт для подальшої відправки клієнтові; а також здійснювати будь-які пов'язані з цим транспортно-експедиторські операції, проводити з транспортними та іншими організаціями грошові розрахунки з оплати транспортних послуг, вантажно-розвантажувальних робіт, зберігання і ін. стосовно вантажу - 5000 т цементу в біг-бегах, який має прибути до Одеського морського порту на т/х «TANGO SOL», кінцевим одержувачем якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Форбілд».
Позивач є транспортно-експедиторським підприємством і здійснює послуги, пов'язані з організацією і забезпеченням транспортування вантажів, що належать його клієнтам, діє за дорученням і за рахунок своїх клієнтів.
Водночас експлуатацію морського терміналу, проведення вантажно-розвантажувальних робіт, обслуговування та зберігання вантажів, обслуговування суден і пасажирів, а також інші пов'язані з цим види господарської діяльності здійснює портовий оператор (стивідорна компанія).
З метою виконання зобов'язань за Договором, позивач уклав договір на надання стивідорних послуг від 27.05.2020 із портовим оператором - Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська національна стивідорна компанія» (далі - ТОВ «УНСК»), відповідно до якого портовий оператор зобов'язується за дорученням, в інтересах і за рахунок замовника надавати замовнику послуги, пов'язані з перевалкою імпортних вантажів через Одеський морський торговельний порт.
Портовий оператор складає звіти по розвантаженому/відвантаженому вантажу, що надійшов та або відвантажений на/зі складу.
З 13.06.2020 по 15.06.2020 портовий оператор виконав розвантаження імпортного вантажу - цементу в біг-бегах та слинг-бегах з судна т/х «TANGO SOL», та склав генеральний акт №1, згідно із яким було вивантажено 4989,310 т, вантажних місць (біг-бегів та слинг-бегів) - у кількості 3219.
Цей вантаж з 13.06.2020 по 15.06.2020 розміщено на складі портового оператора.
У період з 19.06.2020 по 03.08.2020 відповідач надав позивачу 237 заявок на завантаження автомашин та оформлення перепусток для них на територію Одеського морського порту.
Відповідно, позивач оформив відповідні перепустки для в'їзду автомашин та на виконання цих заявок з 03.07.2020 по 03.08.2020 вантаж - цемент в біг-бегах та слинг-бегах вагою 4989,310 т у кількості 3219 вантажних місць було навантажено портовим оператором на 237 автомашин, поданих під завантаження відповідачем, про що групою обліку складено здавальний акт та довідку від 10.08.2020 про видачу вантажу зі складу.
Згідно з даними Єдиної інформаційної системи Одеського морського порту у період з 20.06.2020 по 03.08.2020 оформлено відповідні перепустки на територію Одеського морського порту на вантажні автомобілі із причепами (портовий оператор - ТОВ «УНСК», ВПК-6, вантажовласник - ТОВ «Форбілд», за заявками ТОВ «Наутілус ейндженсі віта»).
Позивач виставив відповідачеві рахунки на суму 149 232,58 грн., долучив до них відповідні відомості доходів від зберігання вантажів, а саме: № 27-07/Е від 30.07.2020 на суму 24 122,93 грн. (з 03.07.2020 по 15.07.2020), № 28-07/Е від 31.07.2020 на суму 48 920,12 грн. (з 16.07.2020 по 25.07.2020), № 29-08/Е від 04.08.2020 на суму 53 696,49 грн. (з 27.07.2020 по 31.07.2020), № 30-08/Е від 04.08.2020 на суму 22 493,04 грн. (з 01.08.2020 по 03.08.2020).
Позивач склав відповідні акти про фактично надані (виконані) послуги № 27-07/Е від 30 липня 2020 на суму (з ПДВ) 24 122,93 грн., № 28-07/Е від 31.07.2020 на суму (з ПДВ) 48 920,12 грн., №29-08/Е від 04 серпня 2020 року на суму (з ПДВ) 53 696,49 грн., № 30-08/Е від 04 серпня 2020 на суму (з ПДВ) 22 493,04 грн., які надіслав відповідачу.
Заперечення відповідача проти підписання актів ґрунтуються на тому, що відсутні належним чином оформлені первинні документи - відсутній підпис водіїв на товарно-транспортних накладних.
Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, наведені у ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України». Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Наявні товарно-транспортні накладні в переважній більшості не містять підпису водія-експедитора про отримання вантажу.
Водночас, дані Єдиної інформаційної системи Одеського морського порту, які містять дату в'їзду та виїзду автомобілів на територію порту, підтверджують дані позивача про дату навантаження цих автомобілів. За таких обставин, суд вважає доведеним позивачем наведені ним у відомостях доходів від зберігання вантажів, що є додатками до виставлених для оплати рахунків, строки зберігання вантажу.
Станом на день розгляду справи в суді відповідач не сплатив 149 232,58 грн. боргу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 149 232,58 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 4.6 Договору при необґрунтованій затримці замовником оплати рахунків замовник сплачує пеню в розмірі 0,3 % від суми рахунку за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок пені, заявленої до стягнення, погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 8 689,97 грн. пені.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат,, заявлених до стягнення, погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 2 172,49 грн. 3% річних, 5 282,83 грн. інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивач подав заяву про покладення на відповідача 37 050,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених ним витрат, позивач долучив до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 010221 від 01.02.2021 з додатковими угодами, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер, квитки.
Відповідно до наданої позивачем додаткової угоди №4 від 02.07.2021, частину понесених витрат за ряд вчинених адвокатом дій позивач неправомірно бажає відшкодувати за рахунок відповідача. Зокрема, такі дії як дослідження судової практики та формування правової позиції (2800 грн.), збирання доказів при підготовці позовної заяви (1500 грн.) судом правомірно кваліфіковані як складові процесу складання позовної заяви та збору документів, що тарифікується самостійно.
Обгрунтовано не може бути покладено на відповідача послуги зі складання заяви про залучення до участі у справі третьої особи (1000,00 грн.), яка не було задоволена. Придбання проїзних документів (5150,00 грн.) є складовою участі адвоката у судових засіданнях, у зв'язку з чим місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача 22 500,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу позивача.
Доводи відповідача про неналежне виконання позивачем Договору в частині зберігання, внаслідок чого частина вантажу була пошкоджена (цемент закаменів), місцевим господарським судом обґрунтовано залишені без дослідження та без задоволення, оскільки ці обставини можуть бути підставою для покладення на сторону відповідальності за порушення Договору (наявний спір про стягнення збитків за позовною заявою ТОВ «Форбілд» до ТОВ «Наутілус Ейдженсі Віта»), водночас не звільняють іншу сторону від обов'язку оплати послуг зберігання.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
Апелянт доводить суду, що з огляду на підстави позову та додані до нього докази, виходячи з умов договору №26/05-20, обставинами, що підлягають доказуванню в даній справі, є:
- виникнення обов'язку відповідача зі сплати за виставленими позивачем рахунками, з огляду на правомірність/неправомірність (обґрунтованість/необґрунтованість) не підписання замовником актів фактичних наданих послуг;
- факт надання виконавцем належного і в повному обсязі комплексу вантажно-розвантажувальних робіт, включаючи вартість (плату) за зберігання вантажу на складі;
- кількість днів понад нормованого зберігання вантажу, що впливає на розмір плати за зберігання вантажу на складі.
Виходячи з наявних у справі доказів, факт виконання повного комплексу вантажно-розвантажувальних робіт, включаючи зберігання вантажу на складі в Одеському морському порту, підтверджується документально; кількість днів зберігання вантажу в порту підтверджується документально, та під час розгляду справи відповідачем не заперечувалася.
Наведені обставини відповідачем (апелянтом) не заперечуються в апеляційній скарзі та не спростовуються жодними належними та допустимими доказами.
Апелянт вважає існування у нього підстав для не підписання актів виконаних робіт, наданих позивачем із причин:
- неналежного виконання ним договору №26/05-20 в частині інформування експедитором замовника;
- неналежного оформлення первинних документів ( відсутні підписи водіїв на частині товарно-транспортних накладних);
- неналежного виконання позивачем договору в частині зберігання, внаслідок якого частина вантажу, на думку апелянта, була пошкоджена (цемент закаменів) та наявності претензій з боку кінцевих одержувачів товару (вантажу).
Під час розгляду справи позивач доводив, що ні договором №26/05-20, ні нормами чинного законодавства, не передбачено право замовника відмовитись від оплати послуг виконавця, що фактично надані в повному обсязі.
Укладеним між сторонами договором та нормами діючого законодавства врегульовано питання відповідальності виконавця за неналежне надання послуг, так і питання відповідальності за втрату або знищення вантажу з вини виконавця.
Матеріали справи не містять доказів існування обставин (істотних та обґрунтованих причин), які б надавали відповідачу право відмовитися від підписання актів виконаних робіт, в тому числі за роботи, які фактично надані в обсязі, який відповідачем не заперечується, за відсутності вини позивача в порушенні своїх зобов'язань за договором №26/05-20.
Відповідно до п. 3.6 Договору необґрунтоване не підписання акту про фактично виконані послуги не допускається, в разі якщо акт про фактично виконані послуги не підписаний або не відправлено замовником на адресу виконавця протягом 2-х робочих днів без обґрунтування, то акт беззастережно вважається підписаним сторонами.
Станом на 27.06.2020 (15 днів зберігання) відповідачем жодних претензій щодо забезпечення зберігання та якості вантажу заявлено не було.
Відповідачем не доведено суду, які саме умови договору в частині обов'язків щодо забезпечення зберігання вантажу позивачем не виконано або порушено.
Позовні вимоги ТОВ «Форбілд» про стягнення збитків в розмірі 242 466,58 грн. за фактично знищений товар заявлені у справі №916/1312/21, які обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного виконання позивачем у справі №910/1676/21 - ТОВ «Наутілус ейдженсі віта» умов укладеного договору в частині забезпечення зберігання товару на складі в Одеському морському торговельному порту, призвело до втрати останнім своїх властивостей внаслідок потрапляння вологи до упаковки.
Доводи відповідача про неналежне виконання позивачем Договору в частині зберігання, внаслідок чого частина вантажу була пошкоджена (цемент закаменів), місцевим господарським судом обґрунтовано залишені без дослідження та без задоволення, оскільки ці обставини можуть бути підставою для покладення на сторону відповідальності за порушення Договору (наявний спір про стягнення збитків за позовною заявою ТОВ «Форбілд» до ТОВ «Наутілус Ейдженсі Віта»), водночас не звільняють іншу сторону від обов'язку оплати послуг зберігання.
Доводи апелянта про досить низьку вірогідність доказу - акту дефектування, та відповідно обставин (підняття з трюму вже замоклого товару), які він підтверджує, жодним чином не спростовують обов'язку відповідача з оплати послуг зберігання, до яких відповідачем не було заявлено жодних претензій станом на 27.06.2020 (15 днів зберігання).
Посилання апелянта на неодноразове перероблення позивачем актів про фактично надані (виконані) послуги та перевиставлення остаточних рахунків на оплату жодним чином не спростовує дати виникнення та терміну сплати остаточного рахунку, у зв'язку з чим заявлені до стягнення 3% річних, інфляційні втрати та пеня правомірно стягнуті судом першої інстанції.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 , серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про задоволення позову.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю «Форбілд» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі №910/1676/21.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Форбілд» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі №910/1676/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 у справі №910/1676/21 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з додатковою відповідальністю «Форбілд» .
4. Матеріали справи №910/1676/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська