вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" жовтня 2021 р. Справа№ 910/11651/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Разіної Т.І.
суддів: Іоннікової І.А.
Тарасенко К.В.
Секретар судового засідання: Безрадна А.Л.
За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 19.10.2021
Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/11651/19 (суддя Полякова К.В., м. Київ, повний текст рішення складено 10.03.2021)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВІТ",
м. Харків,
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ЛАЙН", м. Київ,
2) Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва", Харківська обл., Валківський район, с. Шарівка.
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Айленд", м. Харків,
про стягнення 1 016 501,78 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд,-
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІВІТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ЛАЙН" та Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "ХАРКІВ-МОСКВА" про стягнення 1 016 501,78 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-2 зобов'язань за контрактом поставки обладнання № 1405/2018 від 14.05.2018.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/11651/19 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕГРА ЛАЙН" та Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІВІТ" - 689 483,65 грн основного боргу, 55 819,84 грн пені, 4 816,94 грн трьох процентів річних, а також 11251,81 грн витрат зі сплати судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем-2 не доведено, що відповідні ремонтні роботи здійснені іншою організацією замість позивача для запуску лінії виробництва. В той же час, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем-2 виявлені недоліки обладнання саме в процесі роботи лінії, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про доведеність відповідної обставини щодо запуску роботи такої лінії та настання строку для здійснення за контрактом остаточного розрахунку. Також, судом визнано обґрунтованими вимоги щодо стягнення витрат позивача на матеріали при проведенні монтажу обладнання.
Крім того, місцевим господарським судом частково задоволено вимоги про стягнення пені та трьох процентів річних (за розрахунком суду), оскільки прострочення з оплати наданих позивачем послуг розпочалося з 15.05.2019, тобто після спливу семиденного строку з дня отримання відповідачем вимоги від 02.05.2019 №1.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Торгівельно-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» (далі - скаржник) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/11651/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 612, 655, 712 Цивільного кодексу України та порушенням норм процесуального права, а саме - ст.ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначає, що судом при вирішенні спору неповно встановлено обставини справи, а саме щодо виконання постачальником вимог 2.4,2.3 Контракту, оскільки позивачем не здійснено запуск обладнання та випробування працездатності обладнання в пункті поставки. Таким чином, заявник апеляційної скарги вважає, що обов'язок покупця зі сплати товару не настав.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу відповідача 2 (в оскаржуваній відповідачем -2 частині) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/11651/19 - без змін.
Відзиви на апеляційну скаргу від відповідача 1 та третьої особи до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходили.
Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що третя особа та відповідач 1 не були обмежені у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що третя особа та відповідач 1 у строк, встановлений судом апеляційної інстанції не подали відзивів на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання останніми відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2021 апеляційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» у справі №910/11651/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 апеляційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/11651/19 - залишено без руху.
05.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма «Харків-Москва» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11651/19; розгляд апеляційної скарги призначено на 15.06.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2021 розгляд справи №910/11651/19 відкладено на 13.07.2021.
У зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В., яка входить до складу суду у відпустці, судове засідання, призначене на 13.07.2021, не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 розгляд апеляційної скарги Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/11651/19 призначено на 07.09.2021.
Однак 07.09.2021 розгляд справи №910/11651/19 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2021 розгляд апеляційної скарги Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/11651/19 призначено на 19.10.2021.
Явка представників сторін
У судове засідання 19.10.2021 з'явився представники відповідача 1 та 2.
Представники позивача в судове засідання 19.10.2021 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від сторін через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на те, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони (ст. 42 ГПК України), зважаючи на відсутність від сторін клопотань/заяв про відкладення розгляду справи з поданням відповідних доказів, а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.
Позиція представників сторін у справі
У судовому засіданні представники відповідачів 1 та 2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимоги в повному обсязі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
14 травня 2018 року між позивачем та ТОВ «Айленд» (постачальники), а також відповідачем-2 (покупець), укладено контракт поставки обладнання №1405/2018 (далі - Контракт).
Згідно з пунктом 1.1 Контракту постачальники зобов'язуються виготовити та передати в строк до 31.07.2018 у власність покупця авторське (ексклюзивне) обладнання: 2 (дві) лінії по виробництву високоякісних аналогів імітованої чорної і червоної ікри, а також капсульованих продуктів харчування (кетчупів, соусів, майонезів, гірчиці, джемів, меду, соків та ін.) в термостабільних капсулах з метою подальшого їх використання в якості продуктів харчування і смакових наповнювачів для продуктів харчування, потужністю 200 (двісті) кг/год (чорна ікра) або 240 (двісті сорок) кг/год (червона ікра) кожна лінія, а всього 2 лінії потужністю 400 (чотириста) кг / год - чорна ікра або 480 (чотириста вісімдесят) кг/год - червона ікра (далі - обладнання), а покупець зобов'язується прийняти обладнання та оплатити його.
Умовами пункту 2.2 Контракту строк поставки обладнання встановлений до 31.07.2018 року.
Пунктом 2.3 Контракту передбачено, що при поставці обладнання, однак не пізніше 14 календарних днів з дати поставки, постачальники своїми силами здійснюють остаточну зборку та установку (монтаж) обладнання, а також перевірку (випробування) працездатність обладнання в об'ємі, необхідним для повного, всебічного та безперебійного використання обладнання у відповідності до його цільового призначення. Покупець має забезпечити дотримання норм та правил по охороні праці, правил пожежної безпеки, санітарних норм та правил безпеки при проведенні вказаних робіт. Постачальники несуть відповідальність за їх порушення.
Згідно з пунктом 2.4 Контракту зобов'язання постачальників по поставці обладнання вважається виконаним з моменту передачі постачальниками обладнання та супровідної документації на обладнання покупцю, випробування працездатності обладнання представником постачальників в пункті поставки, що знаходиться за адресою: м. Зміїв, вул. Залізнична, 117.
Покупець відповідно до пункту 3.2 Контракту оплачує за обладнання в наступному порядку:
- 10 % від вартості виготовлення обладнання покупець оплачує на умовах попередньої оплати протягом 7 (семи) днів з моменту підписання цього контракту;
- 35 % від вартості виготовлення обладнання покупець оплачує протягом 20 (двадцяти) днів з дати першого платежу;
- 35 % від вартості устаткування покупець оплачує протягом 30 (тридцяти) днів з дати другого платежу;
- 20 % від вартості виготовлення обладнання покупець оплачує постачальникам після установки, випробування, виходу на проектні режими Обладнання, навчання персоналу.
Відповідно до пункту 6.3. Контракту приймання обладнання за кількістю проводиться за товаросупровідними документами (рахунком-фактурою, видатковою товарною накладною, товарно- транспортної накладної та ін.) постачальників. У разі відсутності зазначених документів, покупець має право прийняти його і скласти акт про фактичну наявність обладнання, в якому вказується, які документи відсутні. Після проведення випробувань (спеціалізація №2).
Пунктом 6.4. Контракту визначено, що в разі якщо при прийманні обладнання буде встановлено недостачу, невідповідність якості або кількості обладнання вимогам, викладеним у цьому контракті, покупець має право вимагати до поставки обладнання, або заміни неякісного обладнання. В цьому випадку постачальники зобов'язані протягом 5 календарних днів з дати отримання вимоги покупця за свій рахунок провести додаткову поставку або заміну неякісного обладнання (спеціалізація №2)
Специфікацією № 1 до Контракту визначено, що вартість товару за 1 лінію становить 1800000 грн, з яких: 180000 грн - авансовий платіж (10 % до 14.05.2018), 630000 грн - авансовий платіж (35 % до 01.06.2018), 630000 грн - авансовий платіж (35 % до 01.07.2018), 360000 грн - останній платіж (20 % по готовності, перед відвантаженням).
12.07.2018 сторонами укладено доповнення до Контракту, відповідно до якого внесено наступні зміни: строк поставки встановлено до 15.08.2018 при забезпеченні фінансування покупцем (пункт 2.2 контракту); платежі здійснюються з відстрочкою в 15 днів (пункт 3); останній платіж здійснюється після запуску лінії протягом 3 днів (специфікація № 1). При зриві поставки лінії постачальники сплачують покупцю штраф у розмірі 7 % за кожний день прострочення.
Також, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-2 за Контрактом між позивачем, як кредитором, та відповідачем-1, як поручителем, укладено договір поруки від 15.05.2018 № 1.
Згідно з пунктом 1.1 договору поруки від 15.05.2018 № 1 поручитель поручається перед кредитором за виконання у повному обсязі обов'язку відповідача-2 (боржник) за Контрактом постачання обладнання від 14.05.2018 №1405/2018 на суму 1800000 грн, в тому числі ПДВ (надалі - основний договір).
Відповідно до пунктів 1.2, 3.5 договору у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розмір забезпеченого зобов'язання, зазначеного в пункті 1.1 цього договору.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов контракту відповідачу 2 передано обладнання. Проте, повний розрахунок за отримане обладнання не здійснено, внаслідок чого виникла заборгованість
В зв'язку із зазначеним позивач звернувся до суду з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача 2 не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Оскільки апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано в частині стягнення з відповідачів 1,2 689 483,65 грн основного боргу, 55 819,84 грн пені, 4 816,94 грн трьох процентів річних, виходячи з положень ст. 269 ГПК України, рішення Господарського суду міста Києва у даній справі підлягає апеляційному перегляду лише в межах його оскаржуваної частини відповідно до вимог заявника апеляційної скарги.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з приписами ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у справі, мають ознаки договору поставки, за яким, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до умов укладеного контракту від 14.05.2018 № 1405/2018 із доповненням від 12.07.2018 та специфікацією, відповідач-2 мав сплатити за обладнання з відстрочкою в 15 днів 180000 грн - авансовий платіж (10 % до 14.05.2018), 630000 грн - авансовий платіж (35 % до 01.06.2018), 630000 грн - авансовий платіж (35 % до 01.07.2018), та 360000 грн - останній платіж (20 % після запуску лінії протягом 3 днів).
Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2018 позивачем складено лист №1008-2 щодо витратної частини, не передбаченої контрактом, на суму 149483,65 грн, у т.ч. ПДВ 20 %.
До вказаного листа позивач надані товарно-транспортні накладні від 16.08.2018 та 17.08.2018 за підписом позивача та водія/експедитора щодо відправлення на адресу відповідача-2 товару згідно з наведеним переліком.
Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач-2 звертався до позивача з листом від 12.11.2018 №239-18 щодо не здійснення поставки товару станом на 10.11.2018, а також з листом від 21.02.2019 № 8/19 щодо нез'явлення на прийом-передачу обладнання та проханням погодити відповідне питання до 23.02.2019 року.
Також, листом від 22.02.2019 № 9/19 відповідач-2 направив позивачу копію акта виявлених недоліків лінії та просив у строк до 01.03.2019 здати обладнання по контракту. Відповідно до вказаного акту виявлених недоліків у процесі роботи лінії капсулювання комісією виявлений ряд недоліків, визначений на 10 пунктів.
У відповідь на вищевказаний лист позивач листом від 12.03.2019 № 1203-1 повідомив про усунення недоліків та готовність до приймання-передачі обладнання на 14.03.2019 року.
Надалі, відповідні листи позивача щодо приймання-передачі обладнання наявні про здійснення передачі на 20.03.2019 та 29.03.2019 року.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідне листування сторін, наявне в матеріалах справи, свідчить про те, що відповідачем-2 виявлені недоліки обладнання саме в процесі роботи лінії.
Таким чином, позивачем доведено відповідну обставину щодо запуску роботи такої лінії та настання строку для здійснення за контрактом остаточного розрахунку.
02.05.2019 позивач звернувся до відповідача-2 з претензією-вимогою № 1 щодо оплати залишку боргу за поставлений товар у сумі 540000 грн та 149483,65 грн за матеріали при проведенні монтажу обладнання. Відтак, позивач просив відповідача-2 сплатити у семиденний строк заборгованість у розмірі 689483,65 грн. Дана претензія відповідно до відомостей з веб-сайту АТ «Укрпошта» вручена 07.05.2019 року.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Таким чином, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону, а саме: ч. 2 ст. 625 ЦК України, виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора, відповідно, виникає право вимагати від боржника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції незалежно від вини боржника, сплати ним неустойки та наявності відповідного погодження в умовах договору.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати обладнання покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого обладнання за кожний день прострочення. Покупець не несе відповідальності, якщо прострочення виникло невиконанням чи неналежним виконанням постачальниками своїх зобов'язань, передбачених цим контрактом чи чинним законодавством.
Так, матеріали справи не містять чіткої дати запуску лінії виробництва, від якої розпочинається строк на здійснення відповідачем-2 остаточних розрахунків за контрактом.
Відповідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що прострочення з оплати наданих позивачем послуг розпочалося тобто після спливу семиденного строку з дня отримання відповідачем вимоги від 02.05.2019 № 1, а саме з 15.05.2019.
Колегія суддів перевіривши розрахунок пені та трьох процентів річних, здійснених судом першої інстанції, дійшла до висновку про його обґрунтованість.
Частинами 1 та 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як зазначалось вище, між позивачем, як кредитором, та відповідачем-1, як поручителем, укладено договір поруки від 15.05.2018 № 1, в зв'язку з чим, відповідачі мають солідарно відповідати за порушення зобов'язань відповідачем-2 перед позивачем.
Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржником апеляційній скарзі
Аргументи скаржника про те, що позивачем не здійснено запуск обладнання та випробування працездатності обладнання в пункті поставки, тому обов'язок покупця зі сплати товару не настав є необґрунтованими, оскільки як встановлено місцевим господарським судом так і судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, що позивачем доведено відповідну обставину щодо запуску роботи такої лінії та настання строку для здійснення за контрактом остаточного розрахунку.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, чого скаржником зроблено не було.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.
З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 11.05.2021, та, відповідно, апеляційна скарга Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі №910/11651/19 покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Торгівельно-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 у справі № 910/11651/19 залишити без змін.
3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Справу № 910/11651/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 08.12.2021.
Головуючий суддя Т.І. Разіна
Судді І.А. Іоннікова
К.В. Тарасенко