вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" грудня 2021 р. Справа№ 910/6563/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Попікової О.В.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Поливач В.Д.
за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Державного підприємства "Гарантований покупець" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021, повний текст складено та підписано 19.07.2021
у справі №910/6563/21 (суддя Мудрий С.М.)
за позовом Державного підприємства "Гарантований покупець"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 993 554 624,53 грн,
Короткий зміст позовних вимог.
Державне підприємство "Гарантований покупець" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 993 554 624,53 грн, з яких: 573 232 892,22 грн, штраф в розмірі 215 732 808,60 грн, 3% річних в розмірі - 65 649 910,51 грн та інфляційні нарахування в розмірі 138 939 013,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору №0414-09051/52/01 від 26.04.2019, незважаючи на настання терміну остаточної оплати послуги березень 2020 року - 30.04.2020, відповідач свої зобов'язання з оплати послуг березня 2020 року своєчасно не виконав.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6563/21 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Державного підприємства "Гарантований покупець":
- пеню в розмірі 193 059 349 грн 06 коп.
- штраф в розмірі 215 732 808 грн 60 коп.
- 3% річних у розмірі 65 649 910 грн 51 коп.
- індекс інфляції в розмірі 138 939 013 грн 20 коп.
- та судовий збір у розмірі 490 285 грн 95 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Судове рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог у заявленій сумі.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення її доводів.
Щодо скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6563/21 скасувати "в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов повністю.".
Відповідач вказує на відсутність його вини у невиконання зобов'язань, оскільки порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини.
Крім того, відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не врахувано того, що розмір штрафу та пені, 3 % річних та інфляційних втрат є надмірно великим, тому відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України суд першої інстнції безпідставно відмовив у його зменшенні.
15.09.2021 через відділ документального забезпечення суду від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшов документ за назвою зміни до апеляційної скарги, у яких останній просив поновити строк на подачу цього документу, вважати п.1 апеляційної скарги викладеним у наступній редакції: «скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6563/21 в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю».
Щодо скарги Державного підприємства "Гарантований покупець".
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6563/21 скасувати в частині стягнення пені в розмірі 380 173 543,16 грн та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційних скарг скаржники посилаються на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Позивач наголосив, що договір укладений у повній відповідності до Типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел затверджена постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 зі змінами та доповненнями. Зазначений Типовий договір містить п. 4.3. Стаття 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" є спеціальною по відношенню до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак, на думку позивача, вона має пріоритет у застосуванні при вирішенні даного спору. Тому пеню слід розраховувати відповідно до п. 4.3 договору.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 16.08.2021 апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6563/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6563/21. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 15.09.2021 о 12:40 год. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 08.09.2021. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань, пояснень, доповнень в письмовій формі до 08.09.2021. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.
В ході апеляційного перегляду справи склад колегії суддів змінювався та розгляд справи відкладався.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021, у зв'язку з перебуванням судді Попікової О.В., яка входить до складу колегії суддів, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/6563/21.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, протоколу передачі апеляційної скарги раніше визначеному складу суду та повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2021, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6563/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Євсіков О.О. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 25.10.2021 о 14:40 год.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021:
- залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, ідентифікаційний код: 39369133).
- задоволено клопотання відповідача - Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відкладення розгляду справи.
- повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційних скарг Державного підприємства "Гарантований покупець" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6563/21 до 29.11.11.2021 о 14 год. 40 хв.
- зобов'язано Державне підприємство "Гарантований покупець" копію позовної заяви з додатками та копію апеляційної скарги з додатками, докази чого надати до суду у строк до 22.11.2021.
- зобов'язано Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" копію апеляційної скарги з додатками, докази чого надати до суду у строк до 22.11.2021.
- роз'яснено Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 22.11.2021.
- встановлено Національній комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг строк для надання письмових пояснень по суті спору в письмовій формі до 22.11.2021.
- доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2021 апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №№910/6563/21 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Попікова О.В. Розгляд справи постановлено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 29.11.2021 о 14:40 год.
У судовому засіданні від 26.11.2021 було оголошено перерву до 01.12.2021 на 16:00 год.
Явка представників учасників справи.
В судове засідання від 01.12.2021 з'явилися представники позивача, відповідача та третьої особи.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу відповідача відхилити.
Відповідач подав відзив у якому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Третя особа подала пояснення у яких зазначила, що у спірних правових відносинах НКРЕКП виступило гарантом включення витрат на повернення кредитних коштів до структури тарифу на послуги з передачі електричної енергії. Відповідач листами повідомимив НКРЕКП щодо спрямування наданих, відповідно до постанови №1203 кредитних коштів ДП «Гарантований покупець» для погашення заборгованості перед суб'єктами господарювання, які виробляють електричну енергію. Отже, станом на сьогодні НКРЕКП вживає всі можливі заходи для вирішення спірного питання, яке виникло між позивачем та відповідачем. Ці пояснення враховано судом апеляційної інстанції.
Розгляд клопотань.
15.09.2021 через відділ документального забезпечення суду від ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшов документ за назвою зміни до апеляційної скарги, у яких останній просив поновити строк на подачу цього документу, вважати п.1 апеляційної скарги викладеним у наступній редакції: «скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6563/21 в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю». При цьому у судовому засіданні представником пояснено, що зазначене клопотання пов'язане з тим, що у апеляційній скарзі було допущено технічну помлку.
Розглянувши подане клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що заява про зміну до апеляційної скарги фактично є заявою про виправлення технічної помилки в апеляційній скарзі, тому враховує цю заяву, що зафіксовано протоколом судового засідання від 29.11.2021.
15.09.2021 через відділ документального забезпечення суду ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" подало клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Протокольною ухвалою від 29.11.2021 суд дійшов висновку залишити це клопотання без розгляду, оскільки таке подане з пропуском строку встановленого ст.ст. 80, 81, 118 ГПК України, так як ухвалою Пвнічного апеляційного господарського суду від 20.08.2021, серед іншого було встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень, заперечень в письмовій формі до 08.09.2021. До того ж, клопотання про поновлення строку заявлено не було.
Межі та строк розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного апеляційного перегляду справи, розгляд скарги здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього представника відповідача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з такого.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
26.06.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (постачальник послуг) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник) укладено договір № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Наказом Міністерства фінансів України №321 від 29.07.2019, Державне підприємство "НЕК "Укренерго" перетворено на приватне акціонерне товариство (ПрАТ), 100% акцій якого належать державі та не підлягають відчуженню, затверджено статут новоутвореного підприємства. Зазначеним Наказом визначено, що новоутворене Приватне акціонерне товариство "НЕК "Укренерго" є правонаступником усіх майнових прав та обов'язків Державного підприємства "НЕК "Укренерго".
29.08.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 579/01 до договору, відповідно до умов якої правонаступником всіх зобов'язань (прав та обов'язків) Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ДП "НЕК "Укренерго") за договором є Приватне акціонерне товариство "Укренерго".
Відповідно до п. 1.1 договору для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 1.2 договору замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
Цей договір набирає чинності з 01 липня 2019 року та діє до 01 січня 2030 року (п.7.1 договору).
Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
Відповідно до п. 1.2 Порядку, цей Порядок поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП), оператора системи передачі (далі - ОСП) та адміністратора комерційного обліку.
Згідно з п. 12.4 Порядку з урахуванням умов цієї глави гарантований покупець протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП два примірники акта приймання-передачі, підписані зі своєї сторони.
Після отримання двох примірників акта купівлі-продажу, підписаних зі сторони гарантованого покупця, ОСП направляє гарантованому покупцю протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, примірник акта приймання-передачі, підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою.
За наявності в ОСП зауважень до акта приймання-передачі, наданого гарантованим покупцем, ОСП повідомляє письмово про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання ОСП гарантованому покупцю акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел здійснюється у розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті приймання-передачі, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Пунктом 12.7 Порядку передбачено, що у разі перерахунку гарантованим покупцем вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел укладається акт коригування до акта приймання-передачі з ОСП.
На виконання умов Договору, між Гарантованим покупцем та НЕК "Укренерго" підписані без зауважень акти приймання-передачі наданих послуг та акти коригування наданої послуги березня 2020 року, розмір вартості якої затверджений Регулятором - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуги (далі - НКРЕКП), а саме:
за березень 2020 року:
- акт № 3 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 31.03.2020 року на загальну суму 2 695 052 206,04 грн. (з ПДВ),
- акт коригування до акту №3 від 16.04.2020, відповідно до якого загальна вартість послуги за березень 2020 року склала 3 081 897 265,67 грн., що затверджена постановою НКРЕКП від 29.04.2020 №902,
- акт коригування до акту №3 від 20.10.2020 відповідно до якого загальна вартість послуги за березень 2020 року склала 3 083 742 247,23 грн. (з ПДВ), що затверджена постановою НКРЕКП від 11.11.2020 №2059.
Відповідно до п. 12.5 Порядку після отримання від ОСП акта купівлі-продажу, підписаного з його сторони, гарантований покупець протягом одного робочого дня з дати його отримання надає Регулятору розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел для затвердження.
Постановою НКРЕКП №902 від 29.04.2020 затверджено вартість послуги, наданої Гарантованим покупцем у березні 2020 року - 2 568 247 721,39 грн. (без ПДВ).
Згідно з п. 12.6 Порядку протягом одного робочого дня з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, ОСП здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.
Таким чином, зважаючи на дату затвердження Регулятором розміру вартості послуги, наданої в березні 2020 року (29.04.2020), відповідач зобов'язаний здійснити остаточний розрахунок із позивачем протягом одного робочого дня з дати затвердження - 30.04.2020.
Як зазначено позивачем, незважаючи на настання терміну остаточної оплати послуги березня 2020 року - 30.04.2020 свої зобов'язання з оплати послуги березня 2020 року НЕК "Укренерго" своєчасно не виконав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснені наступні платежі:
- 04.05.2020 року на суму 12 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1022 від 04.05.2020 року з призначенням платежу: "част.сплата за посл.з заб. збільшення частки вир. е/е з альт. джерел енергії за (01.03.20-31.03.20) зг. дог. №0414-09051/52/01 від 26.09.19 ПДВ 20%",
- 07.05.2020 року на суму 40 000 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1001 від 07.05.2020 року з призначенням платежу: "част.сплата за посл.з заб. збільшення частки вир. е/е з альт. джерел енергії за (01.03.20-31.03.20) зг. дог. №0414-09051/52/01 від 26.09.19 ПДВ 20%",
- 17.06.2020 року на суму 104 974 936,48 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1331 від 17.06.2020 року з призначенням платежу: "част.сплата за посл.з заб. збільшення частки вир. е/е з альт. джерел енергії за (01.03.20-31.03.20) зг. дог. №0414-09051/52/01 від 26.09.19 ПДВ 20%",
- 28.01.2021 року на суму 2 926 767 310,75 грн, що підтверджується платіжним дорученням №3 від 28.01.2021 року з призначенням платежу: "сплата за послуги з заб. збільшення частки вир. е/е з альт. джерел енергії за (01.03.20-31.03.20) зг. дог. №0414-09051/52/01 від 26.09.19 ПДВ 20%".
Тобто, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконало свої зобов'язання з оплати наданої послуги в березні 2020 року лише 28.01.2021 року.
Відповідач зазначені обставини не спостував, доказів протилежного не подав.
Вказане слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Позивач вказує на порушення відповідачем його права на отримання своєчасно та в повному обсязі оплати вартості послуги.
За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань, останньому нараховано пеню в розмірі 573 232 892,22 грн, штраф в розмірі 215 732 808,60 грн, 3% річних в розмірі 65 649 910,51 грн та інфляційні втрати в розмірі 138 939 013,20 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Предметом спору у цій справі питання наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 573 232 892,22 грн, штраф в розмірі 215 732 808,60 грн, 3% річних в розмірі 65 649 910,51 грн та інфляційні втрати в розмірі 138 939 013,20 грн за неналежне виконання зобов'язання за договором.
Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. ( ч. 1 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вазана стаття кореспондується із статтею 193 ГК України
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом вище, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" виконало свої зобов'язання з оплати наданої послуги в березні 2020 року лише 28.01.2021 року, тобто з простроченням, оскільки строки виконання настав 30.04.2020.
Відповідач зазначені обставини не спростував, доказів протилежного не подав.
Позивач вказує на порушення відповідачем його права на отримання своєчасно та в повному обсязі оплати вартості послуги.
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання.
Щодо вимог про стягнення штрафу та пені.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Пунктом 4.3 договору передбачено, що у разі порушення замовником зобов'язань щодо строків оплати наданих послуг, визначених у Порядку, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення . Додатково стягується штраф у розмірі 7% від зазначеної вартості послуг за прострочення понад 30 днів.
За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною другою статті 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд зауважує, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Установлене статтею 3 названого Закону обмеження розміру пені не стосується неустойки, встановленої іншими законодавчими актами.
Позивач як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і у доводах апеляційнох скарги щодо нарахування пені наголосив, що договір укладений у повній відповідності до Типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел затверджена постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 зі змінами та доповненнями. Зазначений Типовий договір містить п. 4.3 в редакції наведений вище. Стаття 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" є спеціальною по відношенню до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а відтак, на думку позивача, вона має пріоритет у застосуванні при вирішенні даного спору.
Ці твердження позивача правомірно відхилені судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи наведені вище положення діючого законодавства, зауважує, що з приводу стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.
Крім того, відповідно до ч. 7 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат гарантованого покупця на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною гарантований покупець надає оператору системи передачі послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Така послуга надається гарантованим покупцем протягом строку дії "зеленого" тарифу та строку дії підтримки виробників, які за результатами аукціону набули право на таку підтримку, відповідно до типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, форма якого затверджується Регулятором.
Відповідно до преамбули Закону України "Про ринок електричної енергії" цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Отже, питання відповідальності за порушення договірних зобов'язань, в тому числі встановлення розміру пені, зазначеним законом взагалі не регулюється.
Суд зазначає, що ч. 7 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено наявність типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 року №641 затверджено типовий договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, пунктом 4.3 якого передбачена сплата пені в розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
При цьому слід відмітити, що граничний розмір пені, що підлягає стягненню, обмежений вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який стягується пеня.
Так, згідно з преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", зазначеним законом регулюються договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Таким чином, граничний розмір пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, визначений спеціальним законом, положення якого не встановлюють обмежень щодо визначення сторонами в договорі розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню. Отже, при визначені розміру відповідальності за невиконання грошових зобов'язань пріоритет мають норми Закону, а не положення договору.
Таким чином, за перерахунком суду розмір пені становить 193 059 349,06 грн. В частині стягнення пені в розмірі 380 173 543,16 грн правомірно відмовлено судом.
Оскільки відповідачем, порушено оплату на строк понад 30 днів, суд також дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 215 732 808,60 грн.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Перевіривши здійснені позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних, суд зазначає, суд зазначає про їх обґрунтованість, арифметичну правильність та необхідність задоволення у повному обсязі. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає тсягненню 138 939 013,20 грн інфляційних втрат за період з 07.05.2020 по 27.01.2021 та 65 649 910,51 грн 3% річних за період з 01.05.2020 по 28.01.2021.
Твердження відповідача про безпідставність заявлення позивачем вимог про стягнення неустойки, 3% річних та інфляційних за прострочення оплати електроенергії суд визнає недоведеними та необгрунтованими.
Так, укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов'язок здійснювати розрахунок вартості послуги, виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до порядку №641 та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641. (Пункт 2.1, 3.1 договору)
Саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов'язань.
Договір, який укладений між позивачем та відповідачем є двостороннім, в якому не передбачено можливість невиконання зобов'язання, в тому числі уникнення відповідальності у зв'язку з невиконанням зобов'язання третіх осіб перед відповідачем. Договір містить імперативну норму щодо відповідальності відповідача перед позивачем в разі невчасної оплати послуг.
Відтак, на переконання колегії суддів, відповідач не довів належними доказами відсутність своєї вини та, відповідно, необхідність звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання в розумінні ст. 614 ЦК України.
Таким чином, позивачем всупереч ст. 74, 76, 77 ГПК України не надано доказів та не доведено обставин та підстав звільнення його від виконання договірних зобов'язань та сплати заявленої до стягнення суми заборгованості.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у вищеназваному розмірі.
В ході розгляду спору відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені та штрафу на 80%.
Суд, дійшов висновку, що відповідач не довів винятковості випадку та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Суд зауважує, що прибутки, що випливають з власності, зокрема, плата за проданий товар, передбачена договором, добровільно укладеним відповідно до законодавства є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
Щоб скористатися захистом статті 1 Першого протоколу особа позивач звернувся із позовом в порядку передбаченому національним законодавством, водночас відповідач, не вчинивши заходів до врегулювання спору та припинення порушення права позивача на одержання плати, вдався до припинення врегулювання спору у позасудовому порядку відмовив у виплаті коштів, які власне сам і розподілив, що випливає з листа від 05.03.2021 №41/1063 та продовжував їх зберігати на своєму рахунку отримуючи дохід від банківського вкладу.
Аналіз вказаних приписів дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 04.03.2020 у справі № 908/2634/18, від 28.05.2020 у справі № 909/636/16, від 26.02.2020 у справі № 924/456/19).
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 917/104/19, від 21.11.2019 у справі № 916/553/19, від 07.11.2019 у справі № 920/437/19, від 11.02.2020 у справі № 911/867/19, від 25.02.2020 від у справі № 904/2542/19).
Суд першої інстнції звернув увагу, що позивачем зобов'язання виконувалось належним чином, проте відповідачем систематично допускались прострочення виконання грошових зобов'язань з оплати послуг. При цьому, матеріали справи не містять доказів, що підтверджують наявність обставин, які є підставою для зменшення штрафних санкцій у визначеному відповідачем розмірі. У зв'язку з чим, на переконання суду, в даному випадку відповідач не довів винятковості випадку та наявності умов, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки та процентів річних.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В той же час, відповідачем в порядку визначеному процесуальним законом, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді справи, не надано належних та допустимих доказів про наявність істотних та виняткових обставин, які є підставою для зменшення розміру неустойки.
Названі у клопотанні аргументи, не свідчать про виключність зазначених обставин та про вжиття будь-яких заходів відповідачем для недопущення порушення зі свого боку господарського зобов'язання з оплати.
Крім того, суд також врахував, що сума нарахованих штрафних санкцій не перевищує суми боргу.
Посилання відповідача на те, що він повідомляв про існування об'єктивних причин, що унеможливили вчасне виконання його зобов'язань; неустойка не повинна перетворюватись на несправедливо надмірний тягар для боржника та отримання додаткових прибутків; позивачу не було завдано зитків, на переконання суду не є винятким випадком та умовою, що може бути підставою для зменшення розміру неустойки та процентів річних.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем в даному випадку не наведено підстав та не надано доказів винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків оплати.
Зважаючи на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість та не доведеність клопотання відповідача, та відмовив у його задоволенні з чим колегія суддів погоджується.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржниками не наведено.
Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.
Саме лише прагнення скаржників ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2021 у справі №910/6563/21 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови суду складено та підписано - 07.12.2021.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.В. Попікова
О.О. Євсіков