вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" листопада 2021 р. Справа№ 910/16144/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Корсака В.А.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача 1: Хруленко М.В., ордер серія ЧК №018321 від 01.03.2021
від позивача 2: Хруленко М.В., ордер серія ЧК №018322 від 01.03.2021
від позивача 3: Хруленко М.В., ордер серія ЧК №018323 від 01.03.2021
від позивача 4: Хруленко М.В., ордер серія ЧК №018324 від 01.03.2021
від позивача 5: Хруленко М.В., ордер серія ЧК №018327 від 01.03.2021
від позивача 6: Хруленко М.В., ордер серія ЧК №018328 від 01.03.2021
від позивача 7: Хруленко М.В., ордер серія ЧК №018329 від 01.03.2021
від позивача 8: Хруленко М.В., ордер серія ЧК №018330 від 01.03.2021
від позивача 9: Хруленко М.В., ордер серія ЧК №018325 від 01.03.2021
від позивача 10: Хруленко М.В., ордер серія ЧК №018326 від 01.03.2021
від відповідача : Колосюк С.Л.. (наказ №2789-к від 31.07.2018)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2021 року
у справі №910/16144/19 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10
до Національного банку України
про відшкодування шкоди 4 545 577, 60 грн.,-
У листопаді 2019 року позивачі звернулися до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про відшкодування 4 545 577,60 грн. шкоди заподіяної акціонерам незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу державної влади.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачам внаслідок прийняття неправомірного рішення - розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 22.11.2016 №2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" та невиконання розпорядження Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 №35, яким визнано протиправним розпорядження Нацкофмінпослуг про анулювання ліцензій ПАТ "СТ "Іллічівське" були завдані збитки через знецінення акцій позивачів. Розмір збитків складається з ціни акцій приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське", яку кожен з позивачів заплатив при придбанні акцій, та які кожен з позивачів відповідно втратив у зв'язку з прийняттям 22.11.2016 року неправомірного рішення про анулювання ліцензії Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" на підставі ст.ст. 22, 1173, 1174 ЦК України.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/16144/19 у позові відмовлено повністю.
Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції вказав, що позивачами не доведено наявності всіх елементів складу господарського правопорушення в діях відповідача, а саме: протиправної поведінки відповідача, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачі звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просять суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі №910/16144/19 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянти вказали, що факт неправомірних дій органу державної влади підтверджується чинним розпорядженням Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 № 35 та постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2019. Апелянти зазначають, що факт знецінення акцій позивачів підтверджується двома експертними дослідженнями, які суд з огляду на ч. 1 ст. 79 ГПК України мав взяти до уваги. Крім того, для правильного вирішення спору позивачі звернулися з клопотанням про проведення експертизи, у задоволенні якого судом було відмовлено. Апелянти також вказують, що через анулювання ліцензії ПрАТ «СТ «Іллічівське» господарська діяльність страхової компанії була повністю припинена, що призвело до накопичення боргів у Товариства та повне знецінення акцій.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 для розгляду справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Разіна Т.І., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2021 року у справі №910/16144/19 та призначено справу до розгляду на 02.06.2021 року.
11.05.2021 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2021 року заяву суддів Тарасенко К.В., Іоннікової І.А., Разіної Т.І. про самовідвід від розгляду справи №910/16144/19 задоволено. Справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у справі №910/16144/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Кропивна Л.В., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у справі №910/16144/19 прийнято до свого провадження та призначено справу до розгляду.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2021 в зв'язку з перебуванням судді Майданевича А.Г. у відпустці, змінено склад колегії суддів, головуючий судді Руденко М.А., судді: Корсак В.А., Кропивна Л.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 прийнято апеляційну скаргу до свого провадження, та призначено справу до розгляду у визначеному складі колегії суддів.
17.08.2021 через канцелярію суду від представника позивачів надійшло клопотання про призначення судової експертизи.
Колегія суддів, розглянувши клопотання, дійшла до висновку про залишення його без розгляду з наступних підстав.
Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2021 відповідачу роз'яснено право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом десяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 26.05.2021. Також встановлено строк для подачі заяв, пояснень, клопотань, заперечень в межах строків наданих судом для подання відзиву.
В той же час, клопотання про проведення судової експертизи представником позивачів подано 17.08.2021, тобто після спливу визначеного судом апеляційної інстанції строку.
Згідно ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 2 вказаної статті).
В свою чергу, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч.2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України).
Заявником відповідної заяви про продовження строку на подання клопотання до закінчення цього строку подано не було.
Крім того, апелянтом не обґрунтовано неможливості подачі такого клопотання у строк, визначений ухвалою суду.
Враховуючи вищевикладене, клопотання представника позивачів про призначення судової експертизи залишається без розгляду.
30.09.2021 через канцелярію суду від представника позивачів надійшли додаткові пояснення.
У судовому засіданні, 23.11.2021 представник позивачів підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 02.08.2016 року між ОСОБА_1 (покупець, позивач-1) та приватним акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 2325-ТС (том 1, а.с. 47), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське") в кількості 2 537 штук (п.1.1. договору №БВ 2325-ТС).
Відповідно до п. 1.2. договору №БВ 2325-ТС загальна сума договору: 422 422,40 грн. за весь пакет цінних паперів.
02.08.2016 року між ОСОБА_2 (покупець, позивач-2) та приватним акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 2327-ТС (том 1, а.с. 50), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське") в кількості 2 730 штук (п.1.1. договору №БВ 2327-ТС).
Відповідно до п. 1.2. договору №БВ 2327-ТС загальна сума договору: 454 557,76 грн. за весь пакет цінних паперів.
02.08.2016 року між ОСОБА_3 (покупець, позивач-3) та приватним акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 2328-ТС (том 1, а.с. 53), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське") в кількості 2 730 штук (п.1.1. договору №БВ 2328-ТС).
Відповідно до п. 1.2. договору №БВ 2328-ТС загальна сума договору: 454 557,76 грн. за весь пакет цінних паперів.
02.08.2016 року між ОСОБА_4 , (покупець, позивач-4) та приватним акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 2329-ТС (том 1, а.с. 56), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське") в кількості 2 730 штук (п.1.1. договору №БВ 2329-ТС).
Відповідно до п. 1.2. договору №БВ 2329-ТС загальна сума договору: 454 557,76 грн. за весь пакет цінних паперів.
02.08.2016 року між ОСОБА_5 , (покупець, позивач-5) та приватним акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 2330-ТС (том 1, а.с. 59), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське") в кількості 2 730 штук (п.1.1. договору №БВ 2330-ТС).
Відповідно до п. 1.2. договору №БВ 2330-ТС загальна сума договору: 454 557,76 грн. за весь пакет цінних паперів.
02.08.2016 року між ОСОБА_6 , (покупець, позивач-6) та приватним акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 2331-ТС (том 1, а.с. 62), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське") в кількості 2 730 штук (п.1.1. договору №БВ 2331-ТС).
Відповідно до п. 1.2. договору №БВ 2331-ТС загальна сума договору: 454 557,76 грн. за весь пакет цінних паперів.
02.08.2016 року між ОСОБА_7 (покупець, позивач-7) та Приватним акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 2332-ТС (том 1, а.с. 65), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське") в кількості 2 730 штук (п.1.1. договору №БВ 2332-ТС).
Відповідно до п. 1.2. договору №БВ 2332-ТС загальна сума договору: 454 557,76 грн. за весь пакет цінних паперів.
02.08.2016 року між ОСОБА_8 (покупець, позивач-8) та приватним акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 2333-ТС (том 1, а.с. 68), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське") в кількості 2 730 штук (п.1.1. договору №БВ 2333-ТС).
Відповідно до п. 1.2. договору №БВ 2333-ТС загальна сума договору: 454 557,76 грн. за весь пакет цінних паперів.
02.08.2016 року між ОСОБА_9 (покупець, позивач-9) та приватним акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 2334-ТС (том 1, а.с. 71), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське") в кількості 2 730 штук (п.1.1. договору №БВ 2334-ТС).
Відповідно до п. 1.2. договору №БВ 2334-ТС загальна сума договору: 454 557,76 грн. за весь пакет цінних паперів.
02.08.2016 року між ОСОБА_10 (покупець, позивач-10) та Приватним акціонерним товариством "Ілліч-Сталь" (продавець) укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ 2335-ТС (том 1, а.с. 74), за яким продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цінні папери (акції Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське") в кількості 2 730 штук (п.1.1. договору №БВ 2335-ТС).
Відповідно до п. 1.2. договору №БВ 2335-ТС загальна сума договору: 454 557,76 грн. за весь пакет цінних паперів.
Платіжними дорученнями за серпень 2016 року, які містяться в матеріалах справи підтверджується факт оплати позивачами (покупцями) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за придбані акції за вищевказаними договорами купівлі-продажу цінних паперів на рахунок продавця - Приватного акціонерного товариства "Ілліч-Сталь". (том 1, а.с. 77-86)
В подальшому, в жовтні 2016 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг було проведено позапланову виїзну перевірку приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське", за результатами якої складено акт перевірки від 11.10.2016 року та видано розпорядження від 13.10.2016 року №2563 про усунення порушень в сфері фінансових послуг.
22.11.2016 року Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за результатами проведеної позачергової перевірки у жовтні 2016 року було прийнято розпорядження №2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське". (а.с.118 т.1 )
Згідно з протоколом загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" від 30.11.2016 року (а.с. 132-140 т.1) у зв'язку з встановленням обставин щодо невідповідності фінансового стану товариства реальним показникам, на вирішення загальних зборів акціонерів товариства було винесено питання додаткового фінансового інвестування товариства у розмірі 200 000 000 грн. шляхом розміщення додаткових акцій товариства чи шляхом внесків акціонерів та підвищення номінальної вартості акцій. Однак жоден з запропонованих варіантів до капіталізації не набрало достатньої кількості голосів для прийняття.
13.02.2017 року Державною регуляторною службою України видано розпорядження №35 (а.с.145 т.1) , яким зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг скасувати своє розпорядження від 22.11.2016 року №2907.
Доказів скасування розпорядження №2907 від 22.11.2016 року "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" матеріали справи не містять та сторонами суду не надано.
Заявляючи даний позов, позивачі його обґрунтовують тим, що внаслідок прийняття неправомірного рішення - розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 22.11.2016 №2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" та невиконання розпорядження Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 №35, яким визнано протиправним розпорядження Нацкофмінпослуг про анулювання ліцензій ПАТ "СТ "Іллічівське" позивачем були завдані збитки через знецінення акцій. При цьому зазначали, що розмір збитків складається з ціни акцій приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське", яку кожен з позивачів заплатив при придбанні акцій, та які кожен з позивачів, відповідно втратив у зв'язку з прийняттям 22.11.2016 року неправомірного рішення про анулювання ліцензії приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" на підставі ст.ст. 22, 1173, 1174 ЦК України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав, що позивачами не доведено наявності всіх елементів складу господарського правопорушення в діях відповідача, а саме: протиправної поведінки відповідача, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦК України акціонерне товариство - це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про акціонерні товариства" корпоративні права - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.
Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про акціонерні товариства" акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства.
Статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.
Таким чином, акції як цінні папери, є окремим об'єктом цивільного обороту, які, у свою чергу, засвідчують участь власника таких цінних паперів (інвестора) у статутному капіталі та/або активах емітента (у тому числі активах, які знаходяться в управлінні емітента) та надають власнику зазначених цінних паперів (інвестору) право на отримання частини прибутку (доходу), зокрема у вигляді дивідендів, та інші права, встановлені законодавством.
Водночас, відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Враховуючи, що відповідач за своєю організаційно-правовою формою є органом державної влади, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у спірних правовідносинах Національний банк України є суб'єктом відповідальності в розумінні статей 1173, 1174 ЦК України незалежно від вини державного органу.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України .
Крім того, згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної в постанові від 12.03.2019 № 920/715/17/12-199гс18, статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
При цьому, з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.
В той же час, позивачами не доведено складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.
Так, відповідно до ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовими вважаються, зокрема, послуги у сфері страхування.
Статтею 21 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" було визначено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснювалося щодо інших ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Згідно зі ст. 28 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, зокрема: здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг; проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, які здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення; надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.
Відповідно до статті 39 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" у разі порушення законів та інших нормативно - правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" серед заходів впливу, які можуть бути застосовані Нацкомфінпослуг до суб'єктів господарювання за порушення законодавства передбачене тимчасове зупинення або анулювання ліцензії на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг.
Статтею 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) внормовано, що анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії. Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.
Якщо ліцензіат протягом строку набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії, встановленого частиною восьмою цієї статті, подає скаргу (апеляцію) до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, дія цього рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування за результатами розгляду апеляції Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування. Рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування набирає чинності з дня видання ним розпорядження про задоволення або відхилення апеляції чи про необхідність усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено до суду.
Як встановлено судом, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 18.11.2016 постановила розпорядження № 2907 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське», у зв'язку із невиконанням вимог розпорядження від 13.10.2016 № 2563, яким було зобов'язано останнього усунути порушення ліцензійних умов, в тому числі щодо невиконання обов'язку по виплаті страхового відшкодування та дотримання нормативів диверсифікованості та достатності активів.
За результатами розгляду скарги позивача на розпорядження про анулювання ліцензій Експертно - апеляційна рада з питань ліцензування Державної регуляторної служби України дійшла висновку про задоволення скарги.
Державна регуляторна служба України 13.02.2017 видала розпорядження № 35 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» (а.с.145 т.1), яким зобов'язала Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг усунути порушення у сфері ліцензування, скасувавши розпорядження від 18.11.2016 № 2907. В розпорядженні Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 № 35 було встановлено порушення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг вимог п. 3 ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 9, ч. 7 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» при прийнятті розпорядження від 18.11.2016 (відсутність правових підстав для здійснення заходів контролю та прийняття рішень за їх результатами, за відсутності затверджених Кабінетом Міністрів України Ліцензійних умов на провадження страхової діяльності на момент здійснення планових заходів контролю).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» Експертно-апеляційна рада з питань ліцензування є постійно діючим колегіальним органом при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування та діє за регламентом, що затверджується спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Ліцензія, стосовно якої орган ліцензування прийняв рішення про анулювання і щодо якої Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування розглядається апеляція на рішення органу ліцензування, є чинною до дня прийняття відповідного рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.
Рішення Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування щодо розгляду апеляцій або інших скарг здобувачів ліцензії чи ліцензіатів, проектів нормативно-правових актів та/або пропозицій про запровадження чи скасування ліцензування виду господарської діяльності є обов'язковими для розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування у триденний строк з дня ухвалення відповідного рішення Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування і є підставою для видання спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування розпорядження про задоволення апеляції або про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.
Розпорядження про задоволення апеляції чи про відхилення апеляції, про розгляд скарг, про погодження чи відхилення проектів нормативно-правових актів та/або усунення порушень законодавства у сфері ліцензування надсилаються відповідному органу ліцензування та здобувачеві ліцензії, ліцензіату чи заявнику протягом трьох робочих днів з дня їх прийняття.
Пунктом 10 Положення про експертно-апеляційну раду при Державній службі з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, затвердженого постановою Кабінету міністрів України внормовано, що за результатами розгляду проектів нормативно-правових актів, пропозицій до них та звернень (апеляцій) радою приймаються рішення, які мають характер експертних висновків.
Частиною 2 ст. 4 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» розпорядження спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами всіх форм власності, а також фізичними особами - підприємцями.
Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» орган ліцензування, який одержав розпорядження про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування, зобов'язаний в установлений у розпорядженні строк подати спеціально уповноваженому органу з питань ліцензування інформацію про виконання вимог такого розпорядження.
Аналізуючи зазначене та враховуючи положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення експертно-апеляційної ради мають характер експертних висновків, є обов'язковими до розгляду спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування, та що закон не встановлює таких наслідків прийняття розпорядження спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування про задоволення апеляції за результатом розгляду скарги, як визнання рішення про анулювання ліцензії неправомірним, нечинним, скасованим, тощо, або визнання дій органу ліцензування щодо прийняття такого рішення незаконними.
Разом з тим, суб'єкт господарювання у разі порушення його прав, внаслідок неправомірного анулювання ліцензії, наділений правом звернутися за захистом у загальному порядку до суду, адже законом чітко внормовано, що рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено до суду.
Згідно із нормами ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 18.11.2016 № 2907 «Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності приватного акціонерного товариства «Страхове товариство «Іллічівське» позивачі до суду не оскаржували.
Предметом позову у справі № 826/4292/17 були вимоги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до Державної регуляторної служби України про визнання протиправним і скасування розпорядження від 13.02.2017, відтак в предмет доказування у відповідній справі входили питання щодо правомірності дій Державної регуляторної служби України при постановленні розпорядження № 35 від 13.02.2017, і не входили питання правомірності дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг при винесенні розпорядження від 18.11.2016 № 2907, а тому, відповідні обставини не досліджувалися, і не встановлювалися Окружним адміністративним судом міста Києва. (а.с. 158-181 т.1)
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України (ч. 4) внормовано, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. При цьому, правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду (ч. 7 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на зазначене, у справі № 826/4292/17 не встановлювалися обставини, які мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи, в тому числі щодо неправомірності дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг при винесенні розпорядження від 18.11.2016 № 2907, а тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів відхиляє.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачі не оскаржували неправомірність дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг при винесенні розпорядження від 18.11.2016 № 2907.
Водночас, обставини невиконання Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг обов'язкового для неї розпорядження Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 № 35 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування» доведені матеріалами даної справи. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б доводили, що розпорядження від 18.11.2016 № 2907 було скасовано.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що в даному випадку з боку Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг мала місце бездіяльність щодо виконання обов'язкового для неї розпорядження Державної регуляторної служби України від 13.02.2017 № 35 «Про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування».
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що внаслідок протиправного невиконання Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг розпорядження № 35 від 13.02.2017, їм були завдані збитки шляхом знецінення акцій ПрАТ «СК «Іллічівська» через неможливість відновити господарську діяльність на ринку страхування колегія зазначає наступне.
Відповідно до висновку аудиторського звіту, складеного приватною аудиторською фірмою «Олександр і К» (том 1, а.с. 244), який був зроблений ще до анулювання ліцензій ПРАТ «СТ «Іллічівське», аудитори вказали, що на дату проміжного звіту про фінансовий стан власний капітал приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" має від'ємне значення - 17 856 тис.грн.; товариством порушуються умови платоспроможності, нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів страховика; порядок формування страхових резервів не відповідає регуляторним вимогам, у зв'язку з чим аудиторами рекомендовано управлінському персоналу донарахувати резерви заявлених, але не виплачених збитків; існує висока вірогідність непередбачуваних податкових зобов'язань, санкцій регулятора; ці обставини вказують на існування суттєвої невизначеності, яка може поставити під сумнів здатність Товариства продовжити безперервну діяльність.
Також у вказаному звіті зазначено, що балансова вартість фінансових інструментів за обліковими даними товариства станом на 12.09.2016 становить 47 257 тис. грн. За оціночними судженнями аудиторів балансова вартість "технічних" цінних паперів товариства не відповідає ринковим та може дорівнювати 0 грн. Відповідне коригування на -47 257 тис. грн. проведено по статті фінансових активів та в складі непокритих збитків товариства.
Так за ІV квартал 2015 року згідно облікових даних страхові платежі отримані за страхуванням кредитів становить 423 тис. грн. (доходи), тоді як в перестрахування за цим видом ризику вийшло 1079 тис. грн. (витрати). За ІІ квартал 2016 року доходи від вхідного перестрахування вогневих, стихійних ризиків становлять 6 700 тис. грн., у той час як витрати по вихідному перестрахуванню становлять 9970 тис. грн.
Також у вказаному звіті зазначено, що протягом перевірених звітних періодів 2015 року, та 2016 року Товариство, на думку аудиторів, не дотримувалось нормативних вимог достатності, диверсифікованості та якості прийнятних активів страховика. Для формування страхових резервів використовувались залучені кошти на умовах заключення безтоварних договорів купівлі-продажу цінних паперів; цінні папери з неринковою вартістю; цінні папери, за якими не здійснювалась оплата грошовими коштами. Перевіркою встановлено, що під кожну звітну дату протягом 2015 року, І кварталу 2016 року ПРАТ «СТ «ІЛЛІЧІВСЬКЕ» складало типові договори купівлі-продажу цінних паперів з різними контрагентами, залучаючи кошти на кінець звітного періоду та відшкодовуючи аналогічну суму на початку іншого звітного визначити неможливим виконання умов Договору купівлі-продажу та вважати цей договір анульованим.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наданими позивачами документами підтверджується факт знецінення акцій товариства в результаті дій керівництва компанії та її власників, які передували прийняттю відповідачем рішення про анулювання ліцензії ПрАТ «Страхове товариство «Іллічівське».
Окрім того, позивачами не доведено належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, що до винесення Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг розпорядження, від 22.11.2016 №2907 "Про анулювання ліцензій на провадження страхової діяльності Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" ринкова вартість їх акцій становила по 454 557,76 грн. у кожного позивача (окрім ОСОБА_1 , вартість акцій якого відповідно до умов договору становила 422 422,40 грн.) (як на момент їх придбання 02.08.2016) та не доведено, що саме після винесення вищевказаного розпорядження (після 22.11.2016 року) вартість належних їм акцій стала дорівнювати нулю.
Твердження апелянта, що вартість акцій підтверджується наявними в матеріалах справи договорами купівлі-продажу, колегією суддів відхиляються, оскільки купівельна ціна акцій, визначена сторонами в договорі, не може підтверджувати їхню реальну ринкову вартість за біржовим курсом для таких цінних паперів на момент їх придбання, оскільки вартість цінних паперів залежить від багатьох чинників, такі як належне здійснення господарської діяльності емітентом, середній курс акцій за результатами регулярних торгів таких цінних паперів на відповідному організованому ринку капіталу, тощо. Позивачами не надано будь-яких доказів, що ціна акцій, визначена сторонами у договорі, відповідала ринковій вартості таких акцій, визначеної в порядку ст. 8 Закону України «Про акціонерні товариства».
Також, колегія суддів зазначає про те, що наданий позивачем висновок Полтавського бюро судово-економічної експертизи № 4 від 26.06.2019 в підтвердження реальної ринкової вартості акцій приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (а.с. 257- 265 том 1) правомірно не прийнятий до розгляду судом першої інстанції на підставі ст. 98, 101 ГПК України, оскільки останній є експертним економічним дослідженням, а не висновком експерта, про що зазначено в тексті висновку. У висновку не вказано, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Крім того, такий висновок підтверджує розмір збитків, завданих саме приватному акціонерному товариству "Страхове товариство "Іллічівське", а не позивачам в даній справі.
Щодо висновку експерта за результатами проведення судової - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935 (а.с.238-263 т.2), складеного судовим експертом Семенюк О. П., колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься рецензія на висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи (том 3, а.с. 130), відповідно якої висновок експерта Семенюк О.П. є економічно, документально та нормативно необґрунтованим, наданим з порушенням методик проведення судових експертиз та без проведення необхідного для надання висновку з поставлених питань дослідження документів, містить вирішення питання права та не відповідає таким нормам законодавства про судову експертизу: ст. 69, ч. 1, абз. 2 ст 98 ГПК України, ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про судову експертизу», ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні», п. 1.5, абз. 4 п. 2.2, абз. 5 п, 2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, п. 2.3 «Методики вирішення судово-економічною експертизою питань щодо спричинення матеріальних збитків».
В матеріалах справи наявні докази (рішення засідання дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, том 4, а.с. 8), із яких вбачається, що експерт Семенюк О. П. був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у зв'язку з допущеними порушеннями вимог нормативно - правових актів з питань судової - експертної діяльності та методик проведення судових експертиз під час складання висновку судово - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935. Згідно рішення про притягнення експерта до дисциплінарної відповідальності дослідницька частина висновку малоінформативна, не містить повного аналізу дослідження документів та розрахунків, судовий експерт не уточнив період, який ним досліджувався, що впливає на обґрунтованість зроблених експертом висновків.
З огляду на вказане, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги висновок експерта за результатами проведення судово - економічної експертизи від 11.02.2020 № 2935, як неповний та такий, що може підтвердити факт понесення позивачем шкоди.
Крім того, суд першої інстанції правомірно на підставі ст. 99 ГПК України відхилив клопотання позивачів про призначення експертизи у даній справі, оскільки останніми не доведено суду дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних обставин у даній справі, не доведено що висновок експерта не може замінити інші засоби доказування, з огляду на те, що доведеність збитків покладається саме на позивача.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між знеціненням акцій та анулюванням відповідної ліцензії, як однією із складових статті 1173 ЦК України для відшкодування збитків.
Більше того, матеріалами справи підтверджується, що приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» фіксувало збитки за наслідками своєї господарської діяльності задовго до прийняття рішення про анулювання ліцензій.
Крім того, відповідно до частини 10 статті 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" у разі анулювання ліцензії з підстав, передбачених пунктами 5-10 частини другої цієї статті, суб'єкт господарювання може подати заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (повністю або частково) не раніше ніж через рік з дня набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії.
Водночас, у матеріалах справи відсутні докази того, що приватне акціонерне товариство «Страхове товариство «Іллічівське» зверталось до органу ліцензування із заявою про отримання ліцензій замість тих, що були анулюванні, а тому твердження позивачів про те, що тільки неправомірні дії Нацкомфінпослуг стали єдиною і достатньою причиною понесення позивачами збитків, зокрема, у період з 2018 по 2019 роки, є безпідставним і вказує на відсутність безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями (бездіяльністю) органу влади та майновими втратами позивачів.
З огляду на недоведеність позивачами таких елементів цивільного правовопорушення, як завдання відповідачем шкоди та причино - наслідкового зв'язку, а тому в даному випадку відсутні правові підстави для настання для відповідача цивільно - правової відповідальності у вигляді збитків, у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 10.02.2021 року у справі № 910/16144/19, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Судові витрати (судовий збір) за подачу апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржників.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі № 910/16144/19 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.02.2021 у справі № 910/16144/19 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянтів.
4. Матеріали справи № 910/16144/19 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 07.12.2021.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді В.А. Корсак
Л.В. Кропивна