вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" грудня 2021 р. Справа№ 910/8573/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Куксова В.В.
Тарасенко К.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "АРКАДА"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021
у справі №910/8573/21 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "АРКАДА"
до Адвокатського об'єднання "ЛІТІГАТОРКИ"
про стягнення 31 500,00 грн.
У травні 2021 року Акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «АРКАДА» (далі - АТ АКБ «АРКАДА», позивач) звернулося до Адвокатського об'єднання «ЛІТІГАТОРКИ» (АО «ЛІТІГАТОРКИ», відповідач) про стягнення 31 500,00 грн через неналежне виконання умов договору про надання патентно-юридичних послуг від 20.12.2019.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/8573/21 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Приймаючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк виконання зобов'язань відповідача за договором про надання патентно-юридичних послуг не є таким, що настав, тому факт порушення зобов'язання відсутній. З урахуванням встановлених обставин справи, позивач не довів перед судом протиправності дій відповідача, тобто, факту порушення зобов'язань за договором про надання патентно-юридичних послуг від 20.12.2019.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, АТ АКБ «АРКАДА» звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/8573/21, позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема скаржник стверджує, що суд першої інстанції не врахував, що:
- мета договору не досягнута, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на належне виконання договірних зобов'язань;
- на відповідача покладено обов'язок повернути кошти сплачені як аванс.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2021 справу № 910/8573/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М. Л. - головуючий суддя; судді: Тарасенко К. В., Дикунська С. Я.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2021 поновлено АТ АКБ "АРКАДА" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/8573/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ АКБ "АРКАДА"; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Оскільки згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 суддю Північного апеляційного господарського суду Дикунську С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, звільнено у відставку, розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/5835/21 від 15.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8573/21.
Так, за наслідками проведення перерозподілу справи №910/8573/21, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого визначення складу колегії суддів від 15.11.2021 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тарасенко К.В., Куксов В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "АРКАДА" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/8573/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Куксов В.В., Тарасенко К.В.
Відповідач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню чи зміні, з таких підстав.
Згідно з матеріалами справи, 20.12.2019 АО"ЛІТІГАТОРКИ" (Виконавець) та Акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк "АРКАДА" (Клієнт) уклали договір про надання патентно-юридичних послуг (далі - Договір).
Згідно з умовами п. 1.1 Договору Клієнт доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання надати юридичні послуги:
- консультування Клієнта з приводу реєстрації знаку для товарів та послуг «Одін»;
- готування та подання на реєстрацію знака для товарів та послуг «Одін» у визначених Клієнтом класах МКТП та напрямках діяльності;
- здійснення дій, необхідних для отримання свідоцтва на знак для товарів та послуг «Одін».
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що строк надання послуг - до "31 " грудня 2021 року.
Відповідно до п. 1.3 Договору, Клієнт зобов'язується оплатити вартість послуг Виконавця на підставі рахунка-фактури та прийняти надані послуги згідно наданих йому актів приймання-передачі виконаних робіт.
Згідно з п. 3.2 Договору, Виконавець зобов'язаний:
- при виконанні Договору дотримуватись побажань та зауважень Клієнта за винятком випадків, коли це може призвести до порушення чинного законодавства;
- своєчасно попереджати Клієнта про обставини, які можуть ускладнити виконання Договору;
- забезпечити схоронність матеріалів, переданих Клієнтом;
- приймаючи оригінали документів, необхідних для виконання цього Договору, складати опис, а по закінченні використання таких документів передати їх Клієнту за описом:
- виконувати поточні зауваження Клієнта в процесі надання послуг, які не виходять за межі цього Договору і не мають суттєвого впливу на якість і терміни надання послуг;
- не допускати розголошення третім особам відомостей, отриманих від Клієнта під час виконання цього договору, за виключенням випадків, коли таке розголошення витікає з суті доручення або санкціоноване Клієнтом;
- використовувати власні засоби виробництва (матеріали) для виконання зобов'язання за даним Договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору, розмір винагороди Виконавця за надання послуг, зазначених в п. 1.1 цього Договору, визначається сторонами та вказується в рахунку-фактурі, виставленому Виконавцем.
Згідно з п. 4.2 Договору, Клієнт перераховує винагороду за послуги Виконавця авансом на підставі отриманого рахунку-фактури Виконавця протягом п'яти днів з моменту його отримання.
Пунктом 4.3 Договору встановлено, що Виконавець, одночасно з передачею результатів наданих послуг, складає та передає Клієнту акт виконаних робіт (надання послуг), який Клієнт за відсутності зауважень зобов'язаний підписати. При наявності зауважень, Клієнт подає Виконавцю письмові пояснення з приводу відмови від підписання, які мають бути розглянуті останнім протягом двох робочих днів з моменту подання.
Відповідно до п. 8.1 Договору договір вступає в силу з 20.12.2019 та діє до 31.12.2021.
Суд установив, що на виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок № 181219 від 18.12.2019 на суму 7500,00 грн, який позивач оплатив у повному обсязі.
Оплата підтверджується меморіальним ордером № 44/4128/05 від 20.12.2019.
Відповідно до відомостей про стан діловодства за заявкою на знак для товарів і послуг № т201933104 Укрпатент повідомив відповідача про необхідність надання додаткових матеріалів 27.12.2019 (Форма ТМ-1.2).
Натомість суд установив, що АТ АКБ «АРКАДА» про подання додаткових матеріалів обізнано не було, а запитів від відповідача про необхідність подання додаткових документів для реєстрації знаку для товарів та послуг «Одін» позивач не отримував.
Згідно з інформацією з сайту Інтерактивної БД "Заявки на знаки для товарів і послуг, прийняті до розгляду", АТ АКБ «АРКАДА» дізналося, що з 04.03.2021 заявка №т201933104 вважається відкликаною, оскільки Виконавцем у встановлений строк не надано запитувані документи.
АТ АКБ «АРКАДА» надіслало вимогу про повернення сплачених за договором коштів та відшкодування збитків, проте вимога залишена без задоволення.
Суд установив, що 19.03.2021 АТ АКБ «АРКАДА» отримало повідомлення від відповідача, в якому останній повідомив, що процес реєстрації торговельної марки супроводжується патентним повіреним України Євгенією Бачиш (реєстраційний номер 331) на підставі відповідного договору укладеного з банком.
Окрім того, АО «ЛІТІГАТОРКИ» вказало, що доводило до відома позивача про необхідність надання додаткових документів, просило сплатити державний збір за поновлення строку для надання довіреності до Укрпатенту.
В межах судового розгляду також встановлено, що доказів направлення такого повідомлення АО «ЛІТІГАТОРКИ» не надало.
На переконання позивача через те, що АО «ЛІТІГАТОРКИ» не виконало узяті на себе зобов'язання за Договором:
- ДП «Український інститут інтелектуальної власності» відмовив АТ АКБ «АРКАДА» в отриманні знаку для товарів і послуг «Одін», чим завдано останньому збитків у розмірі 24 000,00 грн, що були сплачені Банком як збір за подання заявки № т201933104 на знак для товарів і послуг «Одін»;
- позивач не отримав патентно-юридичні послуги в повному обсязі, чим завдано АТ АКБ «АРКАДА» збитків у розмірі 7 500,00 грн, що були сплачені на виконання умов Договору.
Невиконання зобов'язань за Договором, отримання збитків в сумі 31 500,00 грн зумовили звернення позивача до суду.
Відповідно до частин першої та другої ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю надавача послуг. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги.
З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов'язку здійснити оплату за договором законодавець пов'язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов'язку здійснити оплату також визначається відповідно до умов договору.
Згідно зі ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Із змісту ст. 525 ЦК України випливає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною першою ст. 193 ГК України.
Водночас згідно з частиною першою ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
У ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з умовами Договору термін надання послуг - до 31.12.2021.
Суд першої інстанції встановив, що Договором не передбачено етапів (графіку) надання окремих видів юридичних послуг та строки (терміни) їх виконання.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що момент звернення до суду з позовом та прийняття рішення у цій справі термін виконання зобов'язань за укладеним Договором не настав.
Натомість, заявлена позивачем до стягнення заборгованість за своєю правовою природою є збитками, завданими внаслідок невиконання відповідачем умов договору, предметом якого є саме надання юридичних послуг відповідно до переліку у строк до 31.12.2021.
Відповідно до 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).
Стаття 623 ЦК України конкретизує положення по відшкодуванню збитків, завданих порушенням зобов'язання. Так, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Стаття 22 ЦК України дає загальне для цивільного законодавства (як договірного так і деліктного зобов'язання) визначення збитків. Так, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Визначення поняття збитків наводиться також у частині другій ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Стаття 225 ГК України конкретизує, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
При зверненні з позовом про відшкодування збитків, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки завдавача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача збитків.
Беручи до уваги викладене та обставини справи, з огляду на те, що термін виконання послуг за Договором не сплив, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт завдання збитків станом на момент подання позову та розгляду справи відсутній.
Що стосується доводів скаржника, що відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на належне виконання договірних зобов'язань, а на відповідача покладено обов'язок повернути кошти сплачені як аванс, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки факт неналежного виконання умов Договору (за умови відсутності графіку (етапів) робіт) матиме місце лише після 31.12.2021.
Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов'язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам позивача. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі № 910/8573/21 без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "АРКАДА" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/8573/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.08.2021 у справі №910/8573/21 залишити без змін.
3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/8573/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді В.В. Куксов
К.В. Тарасенко