вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" листопада 2021 р. Справа№ 910/19843/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Сітайло Л.Г.
Секретар судового засідання Кудько О.О.
За участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу Луганського національного аграрного університету на рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2021 (повний текст складено 02.06.2021) у справі № 910/19843/20 (суддя - Борисенко І.І.)
за позовом Луганського національного аграрного університету
до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"
треті особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору
1. Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
2. Фізична особа - підприємець Шестопалов Юрій Миколайович
про стягнення 606 860, 46 грн, -
Луганський національний аграрний університет звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про стягнення 606 860, 46 грн. за договором банківського рахунку № 00493669 від 26.09.2019.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.11.2020 відповідачем здійснено безпідставне списання з його розрахункового валютного рахунку НОМЕР_1 грошових коштів у розмірі 17 820,22 євро (еквівалент 606 860,46 грн.), що завдало йому матеріальної шкоди у розмірі 606 860,46 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність вини відповідача під час виконання платіжної вимоги. В свою чергу, списання грошових коштів з рахунку позивача, в силу ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України, не їх втратою, оскільки здійснювалось з метою погашення грошових зобов'язань позивача на виконання судового рішення, отже не спричинило останньому збитків.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Луганський національний аграрний університет звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції рішення прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені в судовому рішенні не відповідають обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення прийняте із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт також зазначав, що списання грошових коштів з рахунку позивача відбулось з порушенням встановленого чинними нормативно-правовими актами механізму списання грошових коштів державного та місцевих бюджетів або боржників - бюджетних установ.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2021 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2021 поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення та відкрито апеляційне провадження. Призначено справу до розгляду на 06.10.2021. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2021 у справі № 910/19843/20 до прийняття апеляційним господарським судом кінцевого рішення.
26.08.2021 відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, залишивши оскаржуване рішення без змін, оскільки списання відповідачем грошових коштів з рахунку позивача відбулось на підставі платіжної вимоги Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 61301341 від 30.10.2020 під час примусового виконання судового рішення Господарського суду Донецької області у справі № 905/2865/17 без порушення вимог чинного законодавства.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу справ від 05.10.2021, у зв'язку із перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці, справу № 910/19843/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів.
В судовому засіданні 06.10.2021 оголошено перерву у розгляді справи до 15.11.2021.
У судове засідання 15.11.2021 представники сторін з'явилися.
Представник апелянта вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
Представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Луганського національного аграрного університету не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, 26.09.2019 року між Луганським національним аграрним університетом (Клієнт) та Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (Банк) було укладено Договір банківського рахунку № 00493669 (надалі - «Договір»). Відповідно до умов зазначеного договору, Позивачу було відкрито рахунки у Доларах США та Євро, зокрема розрахунковий валютний рахунок НОМЕР_1
30.10.2020 на виконання платіжної вимоги Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) № 61301341 відповідачем із розрахункового валютного рахунку позивача UA883003460000025305093066401 були списані з грошові кошти в розмірі 17 820,22 євро.
Зазначена платіжна вимога була направлена на примусове виконання наказу Господарського суду Донецької області від 15.08.2019 у справі № 905/2865/17, виданого на виконання рішення суду від 11.06.2021 року про стягнення з Луганського національного аграрного університету в особі відокремленого підрозділу "Слов'янський коледж Луганського національного аграрного університету" на користь Фізичної особи-підприємця Шестопалова Юрія Миколайовича - 240240,00 грн. надлишково сплачені грошові кошти, 46472,27 грн. сплачені за відновлення касових видатків з податку на землю у 2014-2015 роках; 227920,00 грн. безпідставно отримані грошові кошти у 2017 р.; проценти за користування безпідставно отриманими грошовим коштами у розмірі 4046,36 грн., інфляцію в сумі 12565,73 грн., судовий збір в сумі 7969,24 грн.
Як вбачається з витягу автоматизованої системи виконавчого провадження, боржником у виконавчому провадженні № 61301341 є Луганський національний аграрний університет в особі відокремленого підрозділу «Слов'янський коледж Луганського національного аграрного університету», код ЄДРПОУ 00727908.
Позовні вимоги зводяться до того, що Акціонерним товариством «Альфа-Банк» було виконано платіжну вимогу державного виконавця без достатніх правових підстав, чим спричинено йому матеріальні збитки.
Згідно вимог ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання банками й небанківськими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України "Про валюту і валютні операції", порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання, здійснення банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому банку-резиденті, регламентується Положенням про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металі, яке затверджене Постановою Правління Національного банку України № 216 від 28.07.2008 року.
Відповідно до п. 5.1 вищезазначеного положення, платіжна вимога на списання оформляється, приймається, надсилається для виконання до банку, виконується, повертається та відкликається відповідно до порядку, визначеного нормативно-правовими актами Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні, з урахуванням особливостей, викладених у цьому Положенні.
Нормативно-правовим актом Національного банку з питань здійснення безготівкових розрахунків у національній валюті в Україні є Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена Постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 року (далі - Інструкція).
Згідно п. 5.2 Інструкції примусове списання коштів банки виконують з рахунків, які відкриті клієнтами в банках відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань відкриття і закриття рахунків. Примусове списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або бюджетних установ, здійснюється органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України. У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове списання коштів з цих рахунків вони передаються для виконання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, якщо це передбачено договором між банком та органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, або повертаються стягувачу без виконання відповідно до пункту 2.18 глави 2 цієї Інструкції.
Відповідно до умов п. 2.1.5 Договору банк має право здійснювати примусове списання (стягнення) коштів з рахунку(ів) на підставі розрахункових документів у випадках, передбачених чинним законодавством.
Враховуючи, що сторонами договору передбачено примусове списання (стягнення) грошових коштів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на порушення ним п. 5.2 Інструкції під час примусового списання грошових коштів на виконання платіжної вимоги державного виконавця необґрунтовані.
Згідно з п.п. 5.3, 5.4 Інструкції примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувачі [орган державної виконавчої служби (державні виконавці) та приватні виконавці] на підставі виконавчих документів, установлених законами України. За необґрунтованість примусового списання коштів, недостовірність даних, зазначених у платіжній вимозі, стягувач несе відповідальність згідно із законодавством України.
Враховуючи вищевказані вимоги Інструкції зобов'язань здійснювати перевірку даних в платіжній вимозі на предмет відповідності даним виконавчого провадження у відповідача відсутні, а посилання позивача з цього приводу суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками є:
- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. (ч. 2 ст. 224 ГК України)
За приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди встановлено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.
Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.
Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою (збитками), зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю спричинила збитки.
Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
З урахуванням наведеного, позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, має довести наявність всіх чотирьох елементів господарського правопорушення, в тому числі і вини.
У межах даного спору, позивач також повинен довести факт спричинення збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, яка заподіяна.
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує її інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суди ухвалюють рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
За положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення, яке набрало законної сили, є складовою частиною принципу юридичної визначеності, без якого є неможливим ефективне відновлення порушених прав, за захистом яких особа звертається до суду. Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З вищевикладеного вбачається, що списання коштів з рахунку позивача, в силу статей 22 ЦК України та 224 ГК України не є їх втратою, оскільки за рахунок цих коштів були погашені грошові зобов'язання Луганського національного аграрного університету, що виникли на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а тому як наслідок, їх списання не спричинило позивачу збитків.
З огляду на встановлене суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що за відсутності доказів порушення прав позивача з боку відповідача позов відповідно до вимог ст. 16 ЦК України задоволенню не підлягає.
Посилання апелянта на те, що списання грошових коштів з рахунку позивача відбулось з порушення механізму списання грошових коштів державного та місцевих бюджетів або з боржників - бюджетних установ, встановленого чинними нормативно-правовими актами не приймається колегією суддів до уваги, оскільки можливість такого списання передбачена сторонами в Договорі банківського рахунку № 00493669 (п. 2.1.5), укладеному між позивачем та відповідачем. Статутом позивача передбачена можливість як відкриття рахунків у банках, так і в територіальному органі центрального органу виконавчої влади у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, з можливістю зарахування отриманих позивачем доходів від надання дозволених законодавством України платних послуг, робіт, з їх подальшим самостійним розпорядженням та використанням виключно для фінансування видатків на утримання Університету, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності визначених Статутом (п. 9.4., 9.8.3., 9.12., 9.13).
Крім того, колегія суддів зазначає, що рахунок відповідача, з якого здійснено списання грошових кошів банком, не є рахунком, з якого відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» таке списання заборонено або обмежено.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, дав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.
Відповідно до ст. 276 ГПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин справи апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення - слід залишити без змін.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу Луганського національного аграрного університету залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 18.05.2021 у справі №910/19843/20 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/19843/20 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 06.12.2021.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.Г. Сітайло