Справа № 320/2686/20 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.
06 грудня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів Сорочка Є.О.,
Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Київській області від 28.02.2020 року №66 о/с в частині звільнення зі служби в поліції інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області з 03.03.2020 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції України в Київській області (ідентифікаційний код 40108616, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд.15) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03.03.2020 року по 25.05.2021 року у розмірі 120 763,04 грн. (сто двадцять тисяч сімсот шістдесят три грн. 04 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Національної поліції України в Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.
29 листопада 2021 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Клопотання надійшло з кабінету програми «Електронний суд».
Сторони були належним чином повідомлені про дату апеляційного розгляду справи - 06 грудня 2021 року, проте у судове засідання не з'явилися. За таких обставин колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Обухівським РВ ГУ МВС України у Київській області 03.07.2007 року (т.1, а.с.66).
Як вбачається з послужного списку, позивач проходив службу: у період з 09.11.2010 року по 24.10.2011 року - у Збройних Силах України; у період з 01.12.2011 року по 06.11.2015 року - в органах внутрішніх справ; з 07.11.2015 року по 14.04.2016 року - в органах Національної поліції; з 15.04.2016 року по 02.03.2020 року - займав посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області (т.1, а.с.145-150).
З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2020 року до Головного управління Національної поліції в Київській області надійшла доповідна записка заступника начальника управління - начальника ВІОС ГУНП в Київській області підполковника поліції Яковенка Д.М. (т.1, а.с.112) про те, що під час моніторингу засобів масової інформації у всесвітній мережі «Інтернет», в соціальній мережі «Facebook» виявлено критичну публікацію спілки «АвтоЄвроСила» щодо вимагання неправомірної вигоди окремими працівниками Обухівського ВП ГУНП в Київській області у громадянина ОСОБА_2 за повернення останньому транспортного засобу.
Того ж дня працівниками ВІОС УКЗ ГУНП в Київській області з метою з'ясування всіх обставин події було здійснено виїзд до Обухівського ВП ГУНП в Київській області, під час чого встановлено, що інспектор СРПП №3 Обухівського ВП ГУНП в Київській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 та поліцейський СРПП №3 старший сержант поліції Коваль Тарас Володимирович , перебуваючи на добовому чергуванні під час здійснення превентивних заходів у м.Українка, Обухівського району, Київської області по вул.Будівельників, з метою здійснення перевірки зупинили автомобіль марки BMW номерний знак на іноземній реєстрації НОМЕР_3 під керуванням громадянина ОСОБА_2 , який зі слів поліцейського на прохання надати документи на право керування транспортним засобом, повідомив, що їх у нього немає.
У подальшому, вищевказаний автомобіль ОСОБА_2 у супроводженні працівників поліції перемістив на територію поліцейської станції у м.Українка, де залишив автомобіль, а ключі, зі слів ОСОБА_2 , передав працівникам поліції, після чого вони на службовому автомобілі відвезли його до місця проживання.
Надалі, зі слів ОСОБА_2 , у ранковий час та протягом дня ОСОБА_1 йому було здійснено декілька телефонних дзвінків з пропозицією забрати автомобіль за грошову винагороду у сумі 10 000,00 грн.
Під час перебування в Обухівському ВП ГУНП в Київській області працівниками ВІОС УКЗ ГУ було встановлено, що будь-які адміністративні матеріали відносно ОСОБА_2 не складались, документація за фактом вилучення транспортного засобу не готувалась, чергова частина та старший зміни про проведення перевірки автомобіля марки BMW номерний знак на іноземній реєстрації НОМЕР_3 не формувались.
Крім того, під час перевірки встановлено, що всі вищевказані події на портативну бодікамеру працівниками поліції не фіксувались, оскільки вона була вимкнута.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 22.01.2020 року №109 «Про призначення службового розслідування» призначено службове розслідування за інформацію, викладеною у доповідній записці підполковника поліції Яковенка Д.М .
Пунктом 2 вказаного наказу для проведення службового розслідування створено дисциплінарну комісію у складі: голови - інспектора відділу інспекції з особового складу УКЗ ГУНП в Київській області капітана поліції Бойка С.М. ; членів комісії: т.в.о. начальника сектору кадрового забезпечення Обухівського ВП ГУНП в Київській області капітана поліції Каністяп Ю.М. ; інспектора відділу груп реагування патрульної поліції УГІД ГУНП в Київській області майора поліції Зарицької О.П .
Пунктом 4 вказаного наказу визначено на час проведення службового розслідування відсторонити від виконання службових обов'язків (посади) інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області рядового ОСОБА_1 (а.с.111).
У ході проведення службового розслідування, з метою забезпечення права на захист, було запропоновано ОСОБА_1 та Ковалю Т.Г. надати пояснення з приводу вищевказаних подій, однак останні відмовились від надання пояснень у відповідності до ст.63 Конституції України.
За результатами проведення службового розслідування дисциплінарною комісією було складено висновок від 07.02.2020 року, затверджений начальником Головного управління Національної поліції в Київській області полковником поліції Нєбитовим А. 07.02.2020 року (т.1, а.с.133-140).
У висновку зазначено, що ОСОБА_1 та Коваль Т.В. , незважаючи на вимоги Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, не склали будь-які адміністративні документи щодо ОСОБА_2 , у зв'язку з чим останній уникнув притягнення до адміністративної відповідальності.
У діях інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 вбачається порушення статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статей 8, 18, 37, 64 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що виразилось у не складанні стосовного громадянина ОСОБА_2 адміністративних матеріалів за порушення вимог Правил дорожнього руху, що призвело до уникнення останнім притягнення до адміністративної відповідальності, не використанні боді-камери під час виконання службових обов'язків, здійснення вчинку, який призвів до зменшення авторитету поліції у суспільстві, не складанні протоколу про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю, не доповіді керівництву відділу поліції про здійснення такого обмеження.
Вказана подія стала можливою у зв'язку з низькими морально-діловими якостями та низькою правосвідомістю ОСОБА_1 , що унеможливлює його подальшу службу в поліції.
Дисциплінарна комісія у висновку зазначила про необхідність звільнення інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за вчинення вказаних вище порушень.
19.02.2021 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області прийнято наказ №123 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ НП в Київській області», пунктом 1 якого за порушення службової дисципліни, статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статей 8, 18, 37, 64 Закону України «Про Національну поліцію», Правил етичної поведінки поліцейських, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що виразилось у нескладанні стосовного громадянина ОСОБА_2 адміністративних матеріалів за порушення вимог Правил дорожнього руху, що призвело до уникнення останнім притягнення до адміністративної відповідальності, не використанні боді-камери під час виконання службових обов'язків, здійснення вчинку, який призвів до зменшення авторитету поліції у суспільстві, не складанні протоколу про здійснення тимчасового обмеження фактичного володіння річчю, не доповіді керівництву відділу поліції про здійснення такого обмеження, інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (т.1, а.с.17-19).
На підставі вказаного наказу 28.02.2020 року Головним управлінням Національної поліції в Київській області було прийнято наказ №66 о/с про звільнення зі служби в поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0054414), інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Обухівського відділу поліції, за пунктом 6 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77, з 02.03.2020 року.
Станом на день звільнення вислуга років - 09 років 02 місця та 18 днів.
Кількість невикористаних днів щорічної відпустки у році звільнення - 06 (т.1, а.с.1).
Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних наказів та бездіяльністю відповідача щодо здійснення з ним повного розрахунку при звільненні, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580) Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону №580 у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 8 Закону №580 поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої-другої статті 19 Закону №580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 статті 77 Закону №580 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Відповідно до частин першої-другої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Відповідно до частин першої-третьої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до частин першої та другої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Частиною п'ятнадцятою статті 15 Дисциплінарного статуту визначено, що за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Разом з тим, у позовній заяві позивачем, посилаючись на Дисциплінарний статус органів внутрішніх справ України та Інструкцію про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ, було зазначено, що відповідачем не було його ознайомлено з висновком службового розслідування.
Проте, посилання позивача на Дисциплінарний статус органів внутрішніх справ України є безпідставним, оскільки положення даного нормативно-правового акта не поширюється на поліцейських, а спірні правовідносини врегульовані Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII.
Крім того, Інструкція про порядок проведення службового розслідування в органах внутрішніх справ, на яку також посилається позивач, втратила чинність 21.12.2018 року на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 893 від 07.11.2018 року, яким затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України та який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
У свою чергу, відповідно до частини шостої статті 1 Дисциплінарного статуту під час виконання службових обов'язків поліцейський, зокрема, має право: ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення; робити копії матеріалів особової справи, висновків службового розслідування за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами.
Пунктом 2 Розділу ІV Порядку №893 також визначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право, зокрема, ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами.
Так, Дисциплінарним статутом Національної поліції України та Порядком №893 не встановлений обов'язок членів дисциплінарної комісії ознайомлювати поліцейського, щодо якого проведено службове розслідування, з висновками такого службового розслідування.
Вказаними нормативно-правовими актами встановлено лише право поліцейського ознайомлюватись з відповідним висновком.
Проте, позивачем не було надано доказів його звернення до відповідача із заявою про ознайомлення з висновком службового розслідування та, відповідно, відмови у такому ознайомленні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не було порушено процедуру проведення службового розслідування позивача в цій частині.
Відповідно до частини першої статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується.
Частиною четвертою цієї ж статті визначено, що дисциплінарні стягнення у вигляді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Отже, з наведених норм вбачається, що дисциплінарне стягнення може бути застосовано під час тимчасової непрацездатності поліцейського, однак виконується таке стягнення лише після закінчення періоду тимчасової непрацездатності особи.
Наведене правило кореспондується з положеннями частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, якою закріплено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи листків непрацездатності, позивач у період з 26.02.2020 року по 06.03.2020 року перебував на лікарняному, що унеможливлює його звільнення у цей період.
Колегія суддів наголошує на тому, що згідно частини четвертої статті 22 Дисциплінарного статуту реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення поліцейського у разі його перебування на лікарняному можлива виключно після прибуття поліцейського до місця проходження служби.
Не зважаючи на викладене, оскаржуваний наказ виданий 28.02.2020 року, а позивача звільнено 02.03.2020 року, тобто у період його тимчасової непрацездатності. При цьому, відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів того, що позивач 02.03.2020 прибув до місця проходження служби.
Обставини ненадання поліцейським листків непрацездатності за місцем проходження служби не є умовою, яка впливає на можливість звільнення поліцейського до закінчення періоду його тимчасової непрацездатності та до фактичного прибуття до місця проходження служби. Тому, посилання суду першої інстанції на ці обставини є помилковим.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуваний наказ винесено за наявності на це правових підстав (як реалізація чинного дисциплінарного стягнення), проте передчасно (до прибуття до місця проходження служби після завершення лікарняного).
Як вказав Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 року по справі №823/798/17, у такому випадку порушене право позивача підлягає захисту шляхом зміни дати звільнення після закінчення періоду непрацездатності.
Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об'єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
Таким чином, оскаржуваний наказ підлягає зміні в частині дати звільнення позивача на 10.03.2020 року.
Так, оскільки 07.03.2020 року був вихідним днем (субота), 08.03.2020 року - святковий день (неділя), то 09.03.2020 року - вихідний день (понеділок).
Таким чином, наступний робочий день перепадає на 10.03.2020 року.
Оскільки суд визнає правомірним звільнення позивача, проте змінює виключно дату звільнення, то підстави для задоволення похідних позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відсутні.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Київській області задовольнити частково.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Змінити наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області №66 о/с від 28.02.2020 року в частині звільнення інспектора сектору реагування патрульної поліції №3 Обухівського відділу поліції ГУНП в Київській області старшого лейтенанта ОСОБА_1 , визначивши датою звільнення його з посади - 10 березня 2020 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.