Справа № 640/33435/20 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П.
08 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 р. у справі за адміністративним позовом Міністерства охорони здоров'я України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії
Міністерство охорони здоров'я України звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.12.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 61003098.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, та було встановлено судом першої інстанції, 29.11.2019 Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист № 757/54290/18-ц про: "Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді ректора Національного медичного університету імені О.О, Богомольця з 02.10.2018".
20.01.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 61003098, якою відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 757/54290/18-ц виданого 29.11.2019 Печерським районним судом м. Києва про "Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді ректора Національного медичного університету імені О.О, Богомольця з 02.10.2018".
20.02.2020 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кудрановським Ю.В. винесено постанову про накладення штрафу ВП № 61003098, якою за невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений строк накладено на боржника - Міністерство охорони здоров'я України штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.
09.12.2020 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузменком Олексієм Степановичем винесено постанову про накладення штрафу ВП № 61003098, якою за невиконання рішення суду накладено на боржника - Міністерство охорони здоров'я України штраф на користь держави у розмірі 10200,00 грн.
Не погоджуючись з постановою від 09.12.2020 про накладення штрафу ВП № 61003098, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що всупереч нормам Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не провів будь-яких дій щодо перевірки виконання рішення суду, та перевищив свої службові повноваження, наклавши штраф за не виконання рішення суду без поважних причин.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон№ 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Системний аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
Судом першої інстанції встановлено, що крім винесення постанов про накладення штрафу від 20.02.2020 та 09.12.2020 інших дій, як спрямованих на примусове виконання рішення суду, так і на встановлення наявності чи відсутності факту виконання позивачем рішення суду, з примусового виконання якого відкрито виконавче провадження № 61003098, відповідачем вчинено не було, як і не було вчинено дій щодо з'ясування поважності причини невиконання рішення суду у випадку наявності відповідного факту.
Таким чином, з огляду на викладене, відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем перед прийняттям постанови про накладення штрафу від 09.12.2020 ВП № 61003098 було виконано покладений на нього обов'язок щодо з'ясування наявності факту невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконанні лише боржником, у тому числі про поновлення на роботі, та відсутності поважних причин його невиконання, після виконання якого у державного виконавця виникає право на накладення на боржника штрафу на підставі статті 75 Закону України "Про виконавче провадження".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.12.2020 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 61003098 була винесена протиправно.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Бєлова
А.Ю. Кучма