Справа № 580/5861/21 Суддя першої інстанції: Віталіна ГАЙДАШ
08 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною відмови, визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ в Черкаській області), в якому просила:
- визнати протиправною відмови ГУ ПФ в Черкаській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області про суддівську винагороду від 24.02.2020 №04-385/20, починаючи з 19.02.2020;
- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФ в Черкаській області від 30.10.2020 №9711040165197;
- зобов'язати ГУ ПФ в Черкаській області провести перерахунок та виплату Позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 24.02.2020 №04-385/20, починаючи з 19.02.2020, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.09.2021 позов задоволено повністю. При цьому суд виходив з того, що під час перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці його розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, право на яке особа набула на момент виходу у відставку, і його розмір не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що саме положеннями ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначений відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Окремо наголошує, що із прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 втратили чинність норми, які встановлювали граничний розмір довічного грошового утримання 90%. Підкреслює, що спір щодо перерахунку довічного грошового утримання вже вирішений у справі №580/2253/20, а відтак оцінка дій, рішень чи бездіяльності ГУ ПФ у Черкаській області має здійснюватися у порядку ст. 383 КАС України, а не шляхом подання нового позову. Крім того, звертає увагу на пропуск Позивачем строку звернення до суду, що не було враховано судом першої інстанції.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2021 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувати справу з суду першої інстанції.
На виконання вимог ухвали справа надійшла до суду 22.10.2021.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що застосування Відповідачем відсоткового показника, передбаченого ч. 3 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до перерахунку щомісячного довічного грошового утримання Позивача є протиправним, оскільки цей показник стосується призначення нового щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а не перерахунку раніше призначеного. Також зазначає про помилковість аргументів Апелянта щодо пропуску Позивачем строку звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав останній дізнався 01.03.2021 та звернувся із цим позовом 10.08.2021.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2021 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку у ГУ ПФ в Черкаській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
У зв'язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Чернігівського апеляційного суду від 24.02.2020 № 04-385/20.
За результатами розгляду зазначеного звернення Відповідач відмовив у проведенні перерахунку.
Уважаючи таку відмову протиправною, Позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 у справі №580/2253/20 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФ в Черкаській області задоволено частково, зокрема, зобов'язано ГУ ПФ в Черкаській області здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області від 24.02.2020 №04-385/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
На виконання вказаного рішення Відповідачем проведено ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 24.02.2020 №04-385/20, вказаний перерахунок здійснено з врахуванням 56% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді.
Листом від 01.03.2021 за № 1058-947/3-03/8-2300/21 Відповідач за наслідками розгляду заяви від 15.02.2021 повідомив Позивача про виконання вказаного вище рішення суду та зазначив, що розмір його щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 складає 56 501,76 грн, який обраховується у розмірі 56% суддівської винагороди (а.с. 11-13).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 22, 58, 126 Конституції України, ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон) та його Прикінцевих і перехідних положень, рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, суд першої інстанції, врахувавши позицію Верховного Суду у справі №583/2264/17, прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на незмінність призначеного відсоткового значення розміру довічного грошового утримання судді.
Однак з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може погодитися з огляду на таке.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом.
Відповідно до п. 2 розд. ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Частиною 1 ст. 142 Закону визначено, що суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
У свою чергу, згідно ч. 3 ст. 142 Закону щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Пунктом 22 зазначеного розділу передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону).
У свою чергу, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», що набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення», якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону установлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Поряд з цим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону зі змінами.
У вказаному рішенні єдиний суд конституційної юрисдикції України підкреслив, що: «розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Системний аналіз викладених правових норм, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, надає підстави стверджувати, що з 19.02.2020 розмір довічного грошового утримання суддів, незалежно від дати виходу у відставку, становить 50% суддівської винагороди з додаванням 2% за кожний рік роботи понад 20-річний стаж на посаді судді.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що з 19.02.2020 судді, які вийшли у відставку, мають право на розрахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі саме положень Закону.
Водночас, такий Закон передбачає проведення відповідного розрахунку, виходячи з 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Розрахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не може бути здійснений одночасно із застосуванням двох різних законів, а саме: щодо відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за Законом України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», а розмір суддівської винагороди - згідно Законом, оскільки такий перерахунок ставить суддів, які вийшли або вийдуть у відставку на підставі Закону, у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», адже останній передбачав, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 80 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді за 20 років, а Закон - 50 відсотків за 20 років суддівського стажу.
До того ж судова колегія звертає увагу, що ч. 3 ст. 142 Закону не визнавалась Конституційним Судом України не конституційною.
Посилання Позивача про порушення його права на отримання довічного грошового утримання у розмірі, визначеному на підставі положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI, колегія суддів уважає помилковим.
Так, Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 наголошує, що встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Як убачається зі змісту зазначеного Закону, розмір суддівської винагороди складався у тому числі із посадового окладу у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, у той час як Закон закріплює розмір посадового окладу для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що Законом встановлено новий підхід до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, а тому всім суддям, незалежно від дати виходу у відставку, утримання підлягає розрахунку згідно із положеннями саме цього Закону.
Колегія суддів зазначає, що проведення розрахунку довічного грошового утримання суддям, які виходили у відставку до набрання чинності Законом, із застосуванням положень такого Закону, а також Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI призведе до того, що утримання таких суддів буде значно більшим за своїм розміром ніж те, яке зможуть отримати судді, які підуть у відставку за Законом.
Посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №240/5401/18 колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у наведеній справі предметом оскарження були дії органу Пенсійного фонду щодо зменшення розміру пенсії у зв'язку з внесенням змін до законів, на підставі яких позивачу було призначено таку. Однак, у цій справі прийнято новий Закон, а тому правові підстави для застосування положень старого Закону, який втратив чинність, відсутні.
Судом апеляційної інстанції також відхиляться й посилання Позивача на рішення Верховного Суду у справах №583/2264/17, №638/12586/16-а та №200/3958/19-а, оскільки вони не стосувалися питання визначення розміру відсотків при перерахунку пенсії (справа №583/2264/17) та прийняті за відмінного правового регулювання (справи №638/12586/16-а та №200/3958/19-а).
У свою чергу, висновки суду у цій справі узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.09.2021 у справі №620/5437/20, від 29.09.2021 у справі №160/9739/20 та від 11.10.2021 у справі №160/10640/20.
Колегія суддів звертає увагу, що у справі №580/2253/20 питання щодо відсоткового розміру перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці не вирішувалося. Таким чином, оскільки цей спір виник не у зв'язку з відмовою ГУ ПФ в Черкаській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, а щодо відсоткового розміру такого перерахунку, то це, всупереч аргументів Апелянта, свідчить про виникнення між сторонами спору нових правовідносин, щодо яких спір у справі №580/2253/20 вирішений не був.
Крім іншого, судова колегія не погоджується з аргументами апеляційної скарги про пропуск Позивачем шестимісячного строку звернення до суду, позаяк з результатами проведеного перерахунку останній дізнався із змісту листа Відповідача від 01.03.2021, а відтак звернення до суду 10.08.2021 з цим позовом відповідало положенням ч. 2 ст. 122 КАС України.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки єдиним нормативним актом, який чинний на час перерахунку щомісячного грошового утримання суддів у відставці, є Закон, саме норми якого підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Наведені вище обставини є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області - задовольнити повністю.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Н.П. Бужак
М.І. Кобаль
Повний текст постанови складено «08» грудня 2021 року.