Справа № 320/9049/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А.
06 грудня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Черпіцької Л.Т. та суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М., за участю секретаря Зуєнка Д.П., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Плюс" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №176633-5505-1016 від 20.05.2020,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Плюс» (далі - третя особа та/або ТОВ «Агро Плюс») та просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.05.2020 №176633-5505-1016 та стягнути на користь позивача витрати понесені по сплаті ним судового збору. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ПСП «ПЕРЕСЕЛЕНСЬКЕ-К» є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером - 3222286000:03:325:0002, площею 1,6319 га, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та вже сплатило земельний податок за вказану земельну ділянку в повному обсязі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що враховуючи той факт, що договір оренди земельної ділянки укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агро Плюс», яке є платником єдиного податку 3 групи, правові підстави для звільнення власника такої земельної ділянки від сплати земельного податку відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник третьої особи надав письмове пояснення, в яких просив у задоволеннія апеляційної скарги відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2020 №176633-5505-1016, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 432,96 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).
Рішенням Державної податкової служби України від 02.09.2020 №26800/6/99-00-06-02-04-06 у задоволенні скарги позивача на спірне рішення відмовлено, а останнє залишено без змін.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач з звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).
Приписами статті 7 ПК України встановлено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Згідно пунктів 36.1, 36.2 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Нормами пункту 36.4 статті 36 ПК України визначено, що виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Згідно з пунктами 37.1, 37.2 ст. 37 ПК України підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку (п. 38.1, п. 38.2 ст. 38 ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
За змістом підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України землекористувачі - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно зі статтею 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 3222286000:03:325:0002, площею 1,6319 га перебуває в оренді строком на 10 років у ТОВ «Агро Пульс».
Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за визначенням за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції, ПСП «Переселенське-К» отримало земельну ділянку позивача у користування відповідно до Договору про співпрацю № 02/18 від 01.05.2018, який був укладений між ПСП «Переселенське-К» та ТОВ «Агро Пульс».
Тобто, за умовами вказаного договору, користувачем земельної ділянки є Землекористувач - ПСП «Переселенське-К», яке на належній правовій підставі користується земельною ділянкою позивача та відповідно до статті 269 ПК відображає останню у податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи та сплачує податок (дане підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи).
Крім цього, встановлено, що земельний податок за земельну ділянку з кадастровим номером 3222286000:03:325:0002, площею 1,6319 га сплачено ПСП «Переселенське-К». Належних та достатніх доказів, що спростовують наведене матеріали адміністративної справи не мстять.
Таким чином, сплата визначених контролюючим органом податкових зобов'язань спірним рішенням за земельну ділянку з кадастровим номером 3222286000:03:325:0002, площею 1,6319 га матиме своїм наслідком подвійне оподаткування.
Також колегія суддів вважає необхідне зазначити, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, реєстрація будь-якого речового права лише підтверджує (засвідчує) право використання певним майном, а не надає правомочності щодо його використання як такого.
Внесення права користування до реєстру речових прав носить суто формальний характер та не є визначальним за даних правовідносин. При цьому, учасниками у справі не оспорюється фактичне (безпосереднє) використання земельної ділянки саме ПСП «Переселенське-К», так само не заперечується і факт сплати ПСП «Переселенське-К» податку за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222286000:03:325:0002, площею 1,6319 га.
Крім того, Податковий Кодекс України не деталізує вимог до правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.
Виникнення орендних відносин відповідно до вимог земельного законодавства не є єдиною та обов'язковою умовою для визнання сільськогосподарських угідь такими, що знаходяться в користуванні платника, оскільки оренда є лише одним із видів права користування землею. Податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.
Обов'язок зі сплати земельного податку виникає у особи в силу фактичного використання земельної ділянки, незалежно від дотримання такою особою вимог земельного та цивільного законодавства щодо порядку оформлення права землекористувача та підстав набуття права користування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №815/5979/17; від 06.02.2019 у справі №824/230/17-а; від 24.09.2019 у справі №806/7171/13-а; від 28.04.2020 у справі №814/536/15.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст 241, 242, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 06 грудня 2021 року.
Головуючий суддяЛ.Т. Черпіцька
Судді: О.Є. Пилипенко
Я.М. Собків