08 грудня 2021 року Справа № 480/9446/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9446/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач), в якому просить:
1. Зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 04.04.1997 по 05.06.1998.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №183450012109 від 25.08.2021.
3. Зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з дня звернення за призначенням, а саме з 17.08.2021.
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалу суду про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 08.10.2021 (а.с. 23), однак станом на час розгляду справи, відзив на позов до суду не надано.
Ненадання у встановлений ухвалою суду строк відзиву, суд, з урахуванням вимог ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, кваліфікує як визнання позову.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач 17.08.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області з заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 115-116).
Рішенням № 183450012109 від 25.08.2021 відповідач відмовив у призначенні пенсії, зазначивши, що необхідний страховий стаж згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 28 років. Страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 1 місяць 4 дні. До страхового стажу не зараховано період з 04.04.1997 по 05.06.1998, оскільки відсутній наказ про звільнення. Вказано, що позивач матиме право на пенсійну виплату 14.06.2024 (а.с.126).
Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача спірний період роботи та призначити йому пенсію за віком необґрунтованою з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Щодо позовних вимог про зарахування періоду роботи позивача з 04.04.1997 по 05.06.1998, суд зазначає наступне.
Згідно зі абзацом першим частини другої статті 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У спірному рішенні відповідачем вказано, що до страхового стажу не зараховано період роботи позивача з 04.04.1997 по 05.06.1998, оскільки відсутній наказ про звільнення.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача, в ній було зроблено запис № 17 про прийняття позивача водієм 3 класу вантажного автомобіля до Сумського ПВТК ВО «Елеваторзернопром», згідно наказу № 18-к від 04.04.1997.
Наступний запис № 18 зроблено у зв'язку зі звільненням 05.06.1998 позивача у зв'яку з переведенням в ВАТ АТД «Сумизернопром» п. 5 ст. 36 КЗпП України. Вказаний запис дійсно не містить підстави для його внесення, тобто посилання на відповідний наказ, його дату чи номер (а.с. 10 зв.).
Проте, як зазначає позивач, його було переведено у зв'язку з реорганізацією підприємства, далі він продовжував працювати на тій же посаді на тому ж підприємстві, яке змінило назву.
Суд наголошує, що наступні записи у трудовій книжці позивача № 19 та № 20 підтверджують вказані пояснення позивача та узгоджуються із попереднім записом № 18, оскільки засвідчують прийняття 08.06.1998 ОСОБА_1 у ВАТ АТД «Сумизернопром» водієм по переводу з ПВТК ВО «Елеваторзернопром» (наказ № 25-К від 08.06.1998) та звільнення його 17.01.2000 у зв'язку зі скороченням штатів згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (наказ № 1-Пв від 14.01.2000). Зазначений період роботи позивача було зараховано пенсійним органом до страхового стажу ОСОБА_1 (а.с. 11, 18, 19).
Варто зазначити, що за загальним правилом відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому незазначення підстави звільнення позивача не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Крім того, з огляду на те, що листом № 2175 від 24.09.2020 архівний відділ Сумської міської ради повідомив відповідача про те, що документи з особового складу Сумського ПВТК ВО «Елеваторзернопром» на зберігання до архівного відділу Сумської міської ради не надходили, вимога пенсійного органу про необхідність долучити підтверджуючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних докуметів, становить невиправданий та надмірний тягар для особи в доведенні свого права на пенсію, оскільки відсутність документів про стаж позивача в архівній установі внаслідок непередання зазначених документів до нього підприємством не свідчить про порушення особою вимог законодавства, яке регламентує підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій.
Суд зазначає, що обставини, які підлягають у даній справі доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому суд враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об'єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих трудовий стаж документах, з огляду на те, що обов'язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.
Крім цього, згідно з вимогами частини другої статі 77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд вважає, що пенсійним органом протиправно не зараховано період роботи позивача з 04.04.1997 по 05.06.1998 до його страхового стажу (а.с. 18, 19).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
З огляду на досягнення позивачем, на час звернення до пенсійного органу, 60-річного віку та наявності визначеного законом страхового стажу, що з урахуванням протиправно не зарахованого періоду роботи позивача з 04.04.1997 по 05.06.1998, становить більше 28 років, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Головного управління ПФУ в Сумській області № 183450012109 від 25.08.2021 та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 04.04.1997 по 05.06.1998 та призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з дня звернення, тобто з 17.08.2021.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 908 грн в рахунок відшкодування судового збору (а.с.6).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 183450012109 від 25.08.2021 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_3 ) період роботи з 04.04.1997 по 05.06.1998.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_3 ) пенсію за віком з 17.08.2021.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013).
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Б. Діска