07 грудня 2021 року м. Рівне №460/12422/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 79% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі №460/9053/20; зобов'язати відповідача з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати пенсію відповідно до довідки Рівненського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки виходячи з 79% сум грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, без відстрочення платежу.
Заяви по суті справи.
В обґрунтування позову зазначає, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі №460/9053/20, що набрало законної сили 30.06.2021, відповідачем здійснено перерахунок пенсії, однак із застосуванням обмеження максимального її розміру та зменшенням відсоткового значення. На письмове звернення позивача відповідачем було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, починаючи з 01.04.2019, виходячи при обчисленні розміру пенсії з розрахунку 79 % грошового забезпечення, без застосування обмеження її максимального розміру. Вказує, що пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року (зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України») (далі - Закон №911-VIII) передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року. Таким чином, вважає протиправною відмову пенсійного органу щодо здійснення перерахунку пенсії, оскільки вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено з 2010 року, а не з 01 січня 2016 року. Крім того, судовим рішенням від 14.02.2020 у справі №460/150/20 вже встановлено право позивача на відсоток 79% від сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії. Тому, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що законодавством визначені обмеження у вигляді максимального розміру пенсії, що складає з 01 січня 2016 року - 10740,00 грн., з 01 січня 2018 року - 13730,00 грн., з 01 липня 2018 року - 14350,00 грн., з 01 грудня 2018 року - 14790,00 грн., з 01 липня 2019 року - 15640,00 грн., з 01 грудня 2019 року - 16380,00 грн., з 01 липня 2020 року - 17120,00 грн., з 01 грудня 2020 року - 17690 грн. А відтак, відповідач вважає, що позивачу правомірно застосовано обмеження максимального розміру пенсії при здійсненні її перерахунку виходячи при обчисленні розміру пенсії з розрахунку 70 % грошового забезпечення. Тому, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог
Ухвалою суду від 08.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно зі статтею 13 Закону №2262-ХІІ та з врахуванням 28 років вислуги в календарному обчисленні розмір пенсії позивача, як звільненого у відставку, складав 79% відповідних сум грошового забезпечення.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі №460/9053/20, що набрало законної сили 30.06.2021, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 01.04.2019 провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , на підставі довідки про грошове забезпечення, виданої Рівненським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки №12/1/хг14960/1613 від 20.11.2020 з урахуванням всіх складових її грошового забезпечення станом на 05.03.2019.
На виконання вказаного судового рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії, однак з розрахунку 70% сум грошового забезпечення, із застосуванням обмеження максимального її розміру та з виплатою пенсії з 01.04.2019 в розмірі 75% перерахованої суми, що підтверджується відповідним протоколом перерахунку пенсії (пенсійна справа №11701002234).
На письмове звернення позивача відповідачем було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії, виходячи при обчисленні розміру пенсії з розрахунку 79% грошового забезпечення, без застосування обмеження її максимального розміру.
При цьому, відповідач виходив з того, що законодавством визначені обмеження у вигляді максимального розміру пенсії, що складає з 01 січня 2016 року - 10740,00 грн., з 01 січня 2018 року - 13730,00 грн., з 01 липня 2018 року - 14350,00 грн., з 01 грудня 2018 року - 14790,00 грн., з 01 липня 2019 року - 15640,00 грн., з 01 грудня 2019 року - 16380,00 грн., з 01 липня 2020 року - 17120,00 грн., з 01 грудня 2020 року - 17690 грн., з 01.07.2021 - 18540 грн. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» розмір пенсії не може перевищувати 70% сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись з таким перерахунком пенсії, позивач звернувся до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
Пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років -3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б)особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт «б» статті 12): за
страховий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1 процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в)особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» (пункт «в» статті 12): за вислугу 15 років - 40 процентів відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2 проценти за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Судом встановлено, що при призначенні пенсії позивачу був здійснений розрахунок розміру пенсії з врахуванням 28 років вислуги виходячи з розміру 79 % грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем.
8 липня 2011 року прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 1 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
27 березня 2014 року прийнято Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону №2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 1 травня 2014 року.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 63 Закону № 2262-ХІІ визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
Відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.02.2020 у справі №460/150/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області перерахувати розмір пенсії позивача, виходячи з розрахунку 79% відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018.
В даному рішенні встановлено факт наявності права у позивача при здійсненні перерахунку пенсії на відсоток грошового забезпечення, з якого здійснюється нарахування пенсії, який був встановлений при призначенні пенсії, тобто 79% грошового забезпечення. Тобто, у судовому рішенні зазначено, що зміна встановленого законом максимального розміру пенсії до 70% відбулася вже після призначення пенсії позивачу, що виключає можливість застосування такого відсотку при перерахунку пенсії.
Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суму у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, при здійсненні перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки, виданої Рівненським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки №12/1/хг14960/1613 від 20.11.2020, з урахуванням всіх складових її грошового забезпечення станом на 05.03.2019, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі №460/9053/20, що набрало законної сили 30.06.2021, відповідач повинен був застосовувати відсоток грошового забезпечення, який був встановлений при призначенні пенсії.
Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення розміру відсоткового забезпечення з 79 відсотків до 70 при проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019; зобов'язання відповідача здійснити з 01.04.2019 відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі №460/9053/20 перерахунок пенсії з розрахунку 79% відповідних сум грошового забезпечення підлягають до задоволення.
Щодо обмеження максимального розміру пенсії, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 10 Закону №2262-ХІІ призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим же Законом викладено в новій редакції частину п'яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України від 24 грудня 2015 року №911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року (зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), доповнено частину п'яту статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно з пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Таким чином, як вбачається у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року діяло обмеження максимального розміру пенсії в розмірі 10740,00 грн. відповідно до Закону №911-VIII. З урахуванням встановленого на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, згідно з Законом України від 07 грудня 2017 року №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» та Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії з 01 січня 2018 склав 13730 грн.
Разом з тим, пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону № 911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 01 січня 2016 року.
Таким чином, вищевказані положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватися до позивача, оскільки пенсію йому було призначено з 2010 року, а не з 01 січня 2016 року.
Крім того, Конституційним Судом України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, за аналогією є неконституційними, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт обмеження прав особи на отримання пенсії у відповідному розмірі.
Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни є нереалізованими.
З аналізу викладеного суд зазначає, що протягом спірного періоду стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17 та від 03 жовтня 2018 року у справі №753/1216917.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, починаючи з 01.04.2019, без обмеження максимального розміру такої пенсії, є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог щодо зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100% суми підвищення пенсії з 01.04.2019, суд зазначає наступне.
Як вказав вище суд, пунктом 2 Постанови № 103 передбачено, виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.
При цьому, пункт 2 Постанови КМУ № 103 втратив чинність 05.03.2019 року з прийняттям рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 р. по справі №826/3858/18 (залишеним у силі постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року).
Тобто, до 05.03.2019 року пункт 2 Постанови КМУ № 103 був чинним та обов'язковим для застосування ГУ ПФУ в Рівненській області.
При цьому, суд зазначає, що оскільки станом до 05.03.2019, окремі положення постанови КМ України № 103, які визначали порядок проведення виплат перерахованих пенсій станом на 01.01.2018, не втратили свою чинність, в 2018 році відповідач, як територіальний орган Пенсійного фонду України, зобов'язаний був їх застосовувати, та відповідно останнє не може мати наслідком визнання протиправними дій відповідача щодо перерахунку пенсії, які були вчинені відповідачем до 05.03.2019, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії, діяв у відповідності до норм чинного на той час законодавства.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що виплати позивачу перерахованої підвищеної суми пенсії у 2018 році у розмірі 50 % та у 2019 році до 04.03.2019 у розмірі 75 % є правомірними.
В свою чергу, визначене п. 2 Постанови № 103 обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії втратило чинність із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018, тобто 05.03.2019, а відтак, починаючи саме з цієї дати вказаний нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, у відповідній частині, втратив чинність і не підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене та те, що пункти 1, 2 постанови № 103 були чинними до 05.03.2019, а відтак підлягали застосуванню Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, суд дійшов висновку, що позивач набув право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 % суми підвищення пенсії починаючи з 05.03.2019.
Отже, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду у зразковій справі від 06 серпня 2019 року №160/3586/19.
Верховним Судом у вищевказаній справі наголошено, що зі змісту пунктів 1,2 постанови Кабінету Міністрів України №103 вбачається, що нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку.
У зв'язку з чим суд зазначає, що питання строків виплати доплат до пенсії за результатами проведеного перерахунку, тобто частини пенсії особи, а також розмірів такої доплати не охоплюються поняттям «порядок проведення перерахунку пенсії».
Відповідно до вищевказаного рішення, висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення осіб, звільнених з військової служби, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» до суду з адміністративними позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України, на обліку яких перебувають позивачі, з позовними вимогами щодо визнання протиправними дій відповідачів щодо зменшення розміру пенсії позивачів за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року, та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату (із врахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Таким чином саме з 05 березня 2019 року відповідач був зобов'язаний провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії.
Щодо посилання відповідача на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804, суд зазначає наступне.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» установлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року.
В той же час, суд зауважує, що Постанова КМУ від 14.08.2019 №804 не існувала на час виникнення спірних правовідносин, на час здійснення перерахунку - 01.01.2018.
Також на час виникнення спірних правовідносин не існувало постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088 «Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян».
Крім того, суд зазначає, що статтею 1-1 Закону №2262-ХІІ встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми щодо пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, то застосовуються норми міжнародного договору.
Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою №804 знову ж фактично змінені умови пенсійного забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення за Законом №2262-ХІІ, що суперечить приписам як статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, так і статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частин 1-3 статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позовних вимог, а саме шляхом зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії (з врахуванням раніше виплачених сум) з 01.04.2019 з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії.
З огляду на те, що в ході розгляду цієї справи судом встановлено протиправність дій відповідача у спірних правовідносинах, то наявні підстави для задоволення позовних вимог повністю.
Правові підстави для застосування положень статті 139 КАС України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 79% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку на підставі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі №460/9053/20.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі №460/9053/20 з розрахунку 79% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру та з врахуванням 100% суми підвищення пенсії відповідних сум грошового забезпечення (з врахуванням виплачених сум).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076)
Повний текст рішення складений 07 грудня 2021 року
Суддя К.М. Недашківська