08 грудня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/3879/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити дії,
15 жовтня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про: визнання протиправними дії (бездіяльність) Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії, а саме, яка була нарахована та виплачена на підставі рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03.09.2010 у справі №2-568/10, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 27.05.2011 року (справа №22а-10296/2011), за період: з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.10.2011 року та яка визначається як різниця між розміром пенсії, яка була нарахована та виплачена йому 18.04.2017 на підставі вказаного рішення суду та розміром фактично сплаченої пенсії, починаючи з 01.01.2005 року по день фактичної виплати пенсії, тобто по 18.04.2017.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розрахунок ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за періоди з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008, починаючи з 01.01.2005. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 по справі № 440/3879/19 скасовано в частині відмови в задоволенні позову. Ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати нарахованої пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії з 01.01.2005 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 18.04.2017. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 по справі №440/3879/19 залишено без змін.
17 березня 2020 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчі листі у справі №440/3879/19 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії з 01.01.2005 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 18.04.2017 року; про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розрахунок ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за періоди з 01.01.2005 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008, починаючи з 01.01.2005.
30 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою, поданою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить:
- визнати протиправними дії, вчинені ГУПФУ в Полтавській області на виконання рішення суду у справі № 440/3879/19 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 440/3879/19;
- постановити окрему ухвалу в порядку, передбаченому ст. 249 КАС України;
- направити копію ухвали до ГУ ПФУ в Полтавській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов неналежного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі № 440/3879/19 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 440/3879/19;
- повідомити Полтавський окружний адміністративний суд протягом 30 днів після отримання окремої ухвали про результати виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі № 440/3879/19 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 у справі № 440/3879/19.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2021 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду призначено до розгляду в письмовому провадженні.
07.12.2021 від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на електронну пошту суду надійшли заперечення на заяву, в яких ГУ ПФУ в Полтавській області зазначило, що виплата розрахованої на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №440/3879/19 компенсації втрати частини доходів проведено у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Вказав, що управлінням здійснено перерахунок основної та додаткової пенсії позивача за період з 01.01.2005 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 18.04.2017 та нараховано доплату у розмірі 251681,74 грн, яка виплачена у квітні 2017 року. Крім того управлінням проведено нарахування компенсації у розмірі 271061,23 грн, а взяті для обрахунку індекси споживчих цін відповідають офіційним даним опублікованим Держкомстатом.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 , суд виходить з такого.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому в положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України у рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 (справа №1-26/2012) зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу №1-7/2013 Конституційний Суд України у рішенні №5-рп/2013 від 26.06.2013 звернув увагу, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, з моменту набрання законної сили судовим рішенням виникає безумовний обов'язок його виконання.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VІІІ від 02.06.2016.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Положеннями Кодексу адміністративного судочинства України визначено загальні та спеціальні способи судового контролю.
Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому статтями 287 та 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а спеціальний - закріплений у статті 383 цього Кодексу.
Так, відповідно до частин першої та шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
При цьому правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, вчинених на виконання рішення суду та підтверджених відповідними доказами, поданими позивачем.
З резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №440/3879/19 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020, судом встановлено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зобов'язано здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії з 01.01.2005 по 31.12.2007, з 22.05.2008 по 18.04.2017 згідно рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 03.09.2010 у справі №2-568/10, яке залишене без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 27.05.2011 року (справа №22а-10296/2011).
З наявного у матеріалах заяви розрахунку суми компенсаційної виплати ОСОБА_1 (о/р 916070143918/003), виконаного з метою виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №440/3879/19, судом встановлено, що пенсійний орган здійснив розрахунок компенсації ОСОБА_1 з 01 січня 2005 року по вересень 2011 року на суму 475648,73 грн.
Разом з тим, з наявного у матеріалах заяви розрахунку суми компенсаційної виплати ОСОБА_1 (о/р 916070143918/003), виконаного з метою виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №440/3879/19 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 №440/3879/19, який надано відповідачем разом із запереченням на заяву позивача судом встановлено, що пенсійний орган в подальшому здійснив новий розрахунок компенсації ОСОБА_1 не з 01.01.2005 і не по 18.04.2017, а станом на травень 2011 року.
Таким чином, здійснюючи розрахунок компенсації позивачу не з 01.01.2005 і не по 18.04.2017, як зобов'язано рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №440/3879/19 та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020, а за травень 2011 року пенсійний орган діяв протиправно.
Також відповідно до статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-ІІІ) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 3 Закону №2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно із пунктом 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Враховуючи вищевикладені норми, компенсація обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу, тобто приріст індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100 (без врахування інфляції місяця, за який виплачується доход).
Відповідачем до заперечень на заяву позивача надано здійснений ним розрахунок суми компенсаційної виплати ОСОБА_1 , згідно якого відповідачем сума компенсації нарахована на загальну суму доплати 251681,74 грн, індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу взято за травень 2011 року - березень 2017, у стовпчику 8 розрахунку зазначено обраховану величину приросту індексу споживчих цін (шляхом віднімання числа 100 від індексу споживчих цін за період невиплати, помноженого на 100), у стовпчику 9 відображено результат множення величини приросту на суму невиплати поділений на 100 - 271061,23 грн.
Відтак, наявний у матеріалах заяви розрахунок суми компенсаційної виплати ОСОБА_1 не містить детального розрахунку із зазначенням всіх величин та індексів, по кожному окремо взятому місяцю, у тому числі починаючи з січня 2005 року, зокрема, не містить детального розрахунку добутку нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за кожен відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100, чим позбавлено як позивача, так і суд можливості встановити належне та в повному обсязі здійснення пенсійним органом розрахунку такої компенсації ОСОБА_1 у відповідності до вимог Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001.
За такої обставини дії органу пенсійного фонду щодо порядку розрахунку суми компенсації не відповідають вимогам законодавства України.
У той же час, суд наголошує, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідачем не доведено та, наданими ним доказами, не підтверджено виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №440/3879/19 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020, а також вжиття відповідачем належних заходів задля його виконання в частині нарахування та виплати коштів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що відповідач, виконуючи рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №440/3879/19 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати державної пенсії, допустив протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача на соціальний захист.
Вказане призвело до неналежного виконання відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №440/3879/19 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020, та як наслідок у Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишився обов'язок виконати рішення суду в повному обсязі.
Згідно із частиною шостою статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктами владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Тобто, даною нормою передбачено право, а не обов'язок суду постановити окрему ухвалу.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про відсутність підстав для постановлення окремої ухвали.
Таким чином заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 248, 249, 256, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, вчинені на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 у справі №440/3879/19 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2020.
В іншій частині заяви - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту підписання.
Суддя Н.Ю. Алєксєєва