Справа № 815/6412/16
07 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення заробітної плати, моральної шкоди та компенсації за затримку розрахунку
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі у розмірі 3175,34 грн, моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн, компенсації за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного остаточного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона працювала у Роздільнянській районній державній адміністрації на посаді головного спеціаліста відділу житлово - комунального господарства з 19.08.2014 по 07.09.2016, з якої була звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України. Також, позивач зазначала, що умови праці працівників державних органів з 01.05.2016 зазнали суттєвих змін у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015. Позивач зазначила, що заробітну плату за новими умовами їй було нараховано за серпень 2016 року, при цьому, за травень - липень перерахунок її заробітної плати було зроблено пізніше. Разом з тим, вона зазначала, що у липні 2016 року вона перебувала у відпустці, однак перерахунок відпускних та грошової допомоги при наданні щорічної основної відпустки, який повинен був скласти 3175,34 грн, відповідачем зроблено не було. Позивач вважає, що оскільки Роздільнянською районною державною адміністрацією при звільненні розрахунку по вказаній сумі зроблено з нею не було, то відповідно до приписів ст.117 КЗпП України з відповідача повинна бути стягнута компенсація за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного остаточного розрахунку. Крім того, позивач зазначала, що оскільки відповідач на день її звільнення не провів з нею остаточного розрахунку їй була спричинена моральна шкода, яка полягає у тому, що були втрачені нормальні життєві зв'язки з сім'єю та вимагало від неї додаткових зусиль для організації життя та спричинила хвилювання.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з Роздільнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в розмірі 3175,34 грн і компенсацію за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку в розмірі 48045,50 грн; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 30 червня 2021 року касаційну скаргу Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області задоволено частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року в справі №815/6412/16 скасовано та адміністративну справу №815/6412/16 направлено на новий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
16 липня 2021 року за вх.№38134/21 вказана адміністративна справа №815/6412/16 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд головуючому судді Вовченко О.А.
Ухвалою від 21 липня 2021 року прийнято до провадження адміністративну справу №815/6412/16 за позовом ОСОБА_1 та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано у Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області довідки про розмір заробітної плати, яку отримувала ОСОБА_1 у травні та червні 2016 року та за два останні місяці перед звільненням, які складені відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (із зазначенням розміру середньоденної та середньомісячної заробітної плати, середньомісячного числа робочих днів та кількості фактично відпрацьованих днів, складових заробітної плати).
14 вересня 2021 року ухвалою суду доручено Роздільнянській районній державній адміністрації Одеської області надати до Одеського окружного адміністративного суду: довідку про розмір заробітної плати, яку отримувала ОСОБА_1 у травні та червні 2016 року, складену відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 із зазначенням розміру середньоденної та середньомісячної заробітної плати, середньомісячного числа робочих днів та кількості фактично відпрацьованих днів, складових заробітної плати; довідку про розмір заробітної плати, яку отримувала ОСОБА_1 у липні та серпні 2016 року, складену відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 із зазначенням розміру середньоденної та середньомісячної заробітної плати, середньомісячного числа робочих днів та кількості фактично відпрацьованих днів, складових заробітної плати; належним чином засвідчені копії: розшифровки обсягу видатків помісячного розпису загального фонду Державного бюджету України на 2016 рік; листа Одеської обласної державної адміністрації №01/02-39/3414 від 13.07.2016; листа Міністерства фінансів України №81-08020-01-21/17944 від 21.06.2016; розпоряджень №457/А-2016 від 07.09.2016, №561/А-2016 від 31.10.2016, №82/К-2016 від 05.09.2016, №260/А-2016 від 23.05.2016 з додатком, №261/А-2016 від 23.05.2016 з додатком, №36/В-2016 від 09.06.2016, №313/А-2016 від 23.06.2016 з додатком, №314/А-2016 від 23.06.2016 з додатком; зупинено провадження по справі №815/6412/16 до надходження відповіді на судове доручення.
Ухвалою від 07 грудня 2021 року провадження у справі було поновлено.
13 серпня 2021 року до суду (вх.№44433/21) від Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що видатки на матеріальну допомогу керівники бюджетних установ здійснюють лише в межах фонду заробітної плати. Вказує, що працівникам райдержадміністрації було зроблено перерахунок заробітної плати за травень-червень 2016 року відповідно до норм чинного законодавства, який у подальшому був виплачений. Щодо заявлених вимог про стягнення моральної шкоди вказує, що позивачем не зазначено у чому саме полягає втрата її нормальних життєвих зв'язків.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позовну заяву, дослідивши обставини, якими сторони обґрунтовують вимоги та заперечення та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 (т.1 а.с.46-52), позивач з 19.08.2014 працювала на посаді головного спеціаліста відділу житлово-комунального господарства Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області та 07.09.2016 була звільнена у зв'язку з ліквідацією відділу на підставі розпорядження в.о. голови від 05.09.2016 №82/К-2016.
Голова Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області прийняв розпорядження від 23.05.2016 №260/А-2016 «Про преміювання працівників районної державної адміністрації за травень 2016 року» (т.1 а.с.71-73), відповідно до якого необхідно за сумлінну працю, якісне виконання своїх службових обов'язків преміювати працівників районної державної адміністрації за травень 2016 року у т.ч. ОСОБА_1 у розмірі 344,60 грн
Голова Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області прийняв розпорядження від 23.05.2016 №261/А-2016 «Про встановлення надбавки за високі досягнення у праці, працівникам районної державної адміністрації за травень 2016 року» (т.1 а.с.74-76), відповідно до якого необхідно встановити надбавку державним службовцям до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років, службовцям районної державної адміністрації за травень місяць 2016 року за фактично відпрацьований час, у т.ч. ОСОБА_1 у розмірі 886,50 грн.
Голова Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області прийняв розпорядження від 23.06.2016 №313/А-2016 «Про встановлення надбавки за високі досягнення у праці, працівникам районної державної адміністрації за червень 2016 року» (т.1 а.с.78-80), відповідно до якого необхідно встановити надбавку державним службовцям до посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років, службовцям районної державної адміністрації за червень місяць 2016 року за фактично відпрацьований час, у т.ч. ОСОБА_1 у розмірі 886,50 грн.
Голова Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області прийняв розпорядження від 23.06.2016 №314/А-2016 «Про преміювання працівників районної державної адміністрації за червень 2016 року» (т.1 а.с.81-83), відповідно до якого необхідно за сумлінну працю, якісне виконання своїх службових обов'язків преміювати працівників районної державної адміністрації за червень 2016 року у т.ч. ОСОБА_1 у розмірі 603,05 грн
Відповідно до розпорядження голови Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області від 09.06.2016 №36/В-2016 «Про надання чергової щорічної відпустки ОСОБА_1 » (т.1 а.с.77), позивачу була надана чергова щорічна відпустка за відпрацьований період з 19.08.2015 по 18.08.2016 у кількості 30 календарних днів з 04 липня по 02 серпня 2016 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.
05 серпня 2016 року позивач звернулась до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області із заявою (т.1 а.с.9) про надання інформації про підстави нарахування оплати праці працівникам райдержадміністрації з 01.05.2016.
26 серпня 2016 року позивач звернулась до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області із заявою (т.1 а.с.10) у якій просила здійснити перерахунок виплат заробітної плати (з урахуванням розміру інтенсивності та премії), нарахування відпускних, допомоги на оздоровлення за новими окладами з 01.05.2016; здійснити розрахунок сум, належних позивачу при звільненні (з урахуванням перерахунку).
Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області на адресу ОСОБА_1 надала лист №129/04 від 07.09.2016 (т.1 а.с.11) у якому зазначила, що видатки на матеріальну допомогу здійснюються лише в межах фонду заробітної плати та що, у зв'язку з обмеженими коштами на оплату праці керівництво адміністрації вимушено перевести працівників на неповний робочий день та відправити у відпустку без збереження заробітної плати. Вказує, що матеріальна допомога виплачена в сумі 1723,00 грн в межах фонду заробітної плати, затвердженого у кошторисі на 2016 рік.
Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області прийняла розпорядження №457/А-2016 від 07 вересня 2016 року «Про проведення перерахунку працівникам районної державної адміністрації за травень та червень 2016 року» (т.1 а.с.32), відповідно до якого необхідно провести перерахунок заробітної плати державним службовцям та травень-червень 2016 року враховуючи стимулюючи виплати.
Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області прийняла розпорядження №561/А-2016 від 31 жовтня 2016 року «Про проведення перерахунку працівникам районної державної адміністрації за травень та червень 2016 року» (т.1 а.с.34), відповідно до якого необхідно провести перерахунок заробітної плати державним службовцям та травень-червень 2016 року з урахуванням норм чинного законодавства щодо недопущення невиплати працівникам районної державної адміністрації обов'язкових складових фонду оплати праці та грошової допомоги до основної щорічної відпустки.
Відповідно до довідки Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про заробітну плату ОСОБА_1 за 2016 рік №04-35-21 від 19.10.2021 (т.2 а.с.36), нарахування позивачу становили: травень 2016 року: 3004,10 грн у т.ч.: оклад - 1723,00 грн, доплата за ранг - 50,00 грн, надбавка за високі досягнення в праці - 886,50 грн, премія - 344,60 грн; червень 2016 року: 3262,55 грн у т.ч.: оклад - 1723,00 грн, доплата за ранг - 50,00 грн, надбавка за високі досягнення в праці - 886,50 грн, премія - 603,05 грн.
У листопаді 2016 року було зроблено перерахунок за травень 2016 року у розмірі 1167,10 грн та за червень 2016 року у розмірі 1167,10 грн
Матеріальна допомога склала 1723,00 грн у липні 2016 року та її перерахунок у жовтні 2016 року у розмірі 1217,10 грн.
Заробітна плата за час відпустки склала 2628,30 грн у липні 2016 року та її перерахунок у жовтні 2016 року у розмірі 521,81 грн.
Відповідно до зазначеної довідки від 19.10.2021, кількість фактично відпрацьованих днів за травень, червень 2016 року складає 19 (травень - 19, червень - 19).
Матеріали справи містять розшифровку обсягу видатків помісячного розпису асигнувань загального фонду Державного бюджету України на 2016 рік (т.1 а.с.29), яким затверджено видатки Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області на 2016 рік всього у сумі 4062165 грн.
Відповідно до Витягу зі змін річного розпису асигнувань Державного бюджету (за винятком надання кредитів з Державного бюджету) на 2016 рік по Роздільнянській районній державній адміністрації Одеської області (т.2 а.с.37), асигнування на заробітну плату становили 1306500,00 грн та на нарахування на оплату праці - 294190,00 грн.
Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» (т.1 а.с.43-45), позивач 10.11.2016 отримала 1817,38 грн.
Вважаючи, що в липні 2016 року позивачу було надано відпустку з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення без перераховування після збільшення заробітної плати, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу».
Відповідно до ст.57 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).
Згідно з пунктом 1 Порядку №100 цей порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: надання працівникам щорічної відпустки, вимушеного прогулу, інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Абзацом першим пункту 2 Порядку №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Згідно з пунктом 7 Порядку №100 нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях, провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.
Абзацом першим пункту 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку №100 у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівникам органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до актів законодавства період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Порядку №100 у разі коли зміна структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування відбулася у період, протягом якого за працівником зберігається середня заробітна плата, а також коли заробітна плата у розрахунковому періоді не зберігається, обчислення середньої заробітної плати провадиться з урахуванням виплат, передбачених працівникові згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів.
Відповідно до статті 57 Закону України «Про державну службу» державним службовцям гарантується щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю не менше 30 календарних днів з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Спосіб обчислення розміру оплачуваної відпустки та грошової допомоги визначено Порядком №100, з аналізу пункту 2 якого випливає, що оплата щорічної основної відпустки відбувається шляхом множення кількості днів відпустки на частку виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки та кількості календарних днів року (за виключенням святкових та неробочих).
Водночас матеріальна допомога оплачується в розмірі середньомісячної заробітної плати за останні два місяці, що передують місяцю, в якому така допомога виплачується, для чого середньоденна заробітна плата, яка визначається шляхом ділення нарахованої заробітної плати за останні два місяці на кількість фактично відпрацьованих днів у такому періоді, множиться на середньомісячне число робочих днів за останні два календарні місяці.
У зв'язку з набранням чинності 01 травня 2016 року Законом України «Про державну службу» у розрахунковому періоді відбулася зміна структури заробітної плати позивачки, що поєднана з підвищенням її посадового окладу.
З аналізу абзаців 7, 8 пункту 2 Порядку №100 випливає, що у разі зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадових окладів державних службовців період до зміни структури заробітної плати виключається з розрахункового періоду.
Отже, щорічна основна відпустка позивачки з 04 липня 2016 року по 02 серпня 2016 року та матеріальна допомога мали обчислюватися виходячи з виплат, що позивачка отримала за травень і червень 2016 року.
Також, у зв'язку з приведенням розміру заробітної плати позивачки за травень і червень 2016 року відповідно до оновленої структури та посадових окладів у відповідача виник обов'язок перерахувати їй розмір виплат, пов'язаних з відпусткою та розмір матеріальної допомоги.
Розпорядженням Роздільнянської районної державної адміністрації від 31 жовтня 2016 року №561/А-2016 був здійснений перерахунок заробітної плати позивачки, унаслідок чого її заробітна плата за травень 2016 року склала 4171,20 грн, за червень 2016 року - 4429,65 грн.
Таким чином, для цілей визначення відпускних суму нарахувань за травень і червень 2016 року (8600,85 грн) необхідно поділити на кількість днів у цих місяцях (крім святкових і неробочих днів - 56) і помножити на кількість календарних днів відпустки - 30, що складає 4607,70 грн [(8600,85/56)х30].
Відповідно до довідки Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області про заробітну плату ОСОБА_1 за 2016 рік №04-35-21 від 19.10.2021 (т.2 а.с.36), сума відпускних була нарахована та виплачена у розмірі 3150,11 грн, отже, заборгованість відповідача у цій частині становить 1457,59 грн (4607,70 грн - 3150,11 грн).
Суд зазначає, що сума матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 , яка оплачується в розмірі середньомісячної заробітної плати за останні два місяці, що передують місяцю, в якому така допомога виплачується (яка визначається шляхом ділення нарахованої заробітної плати за останні два місяці на кількість фактично відпрацьованих днів у такому періоді, множиться на середньомісячне число робочих днів за останні два календарні місяці), та повинна становити 4526,80 грн, а саме:
1) 8600,85 / (19 + 19) = 226,34 грн - середньоденна заробітна плата позивача за травень-червень 2016 року;
-8600,85 грн - нарахована заробітна плата за травень та червень 2016 року;
-19 днів - кількість фактично відпрацьованих днів за травень 2016 року;
-19 днів - кількість фактично відпрацьованих днів за червень 2016 року;
2) 226,34 х 20 = 4526,80 грн - середньомісячна заробітна плата за травень та червень 2016 року.
-19 днів - число робочих днів у травні 2016 року;
-20 днів - число робочих днів у червні 2016 року;
-(19 + 20 ) / 2 = 20 днів - середньомісячне число робочих днів за травень та червень 2016 року.
Проте, як вбачається з довідки відповідача №04-35-21 від 19.10.2021 (т.2 а.с.36), сума матеріальної допомоги була нарахована та виплачена у розмірі 2940,10 грн, отже, заборгованість відповідача у цій частині становить 1586,70 грн (4526,80 грн - 2940,10 грн).
Таким чином, на момент звільнення ОСОБА_1 , Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області не було нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 3044,29 грн (1457,59 грн відпускних + 1586,70 грн матеріальної допомоги).
Однак позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права в частині стягнення недоплаченої частини заробітної плати.
Суд зазначає, що якщо заробітну плату було нараховано, конкретний обсяг заборгованості боржника перед позивачем встановлений і не є предметом спору (визнається сторонами), а заборгованість виникла внаслідок протиправної бездіяльності боржника, наприклад, затримки виплати вже нарахованих коштів, або якщо сума заборгованості встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а суб'єкт владних повноважень не здійснює виплати, належним способом захисту порушених прав є стягнення коштів у встановленому розмірі на користь позивача.
Проте, якщо спір виник щодо неправильного визначення розміру заробітної плати, належним способом захисту є зобов'язання вчинити дії - нарахувати і виплатити відповідну заробітну плату. При цьому немає підстав стягувати зазначену суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не нараховано.
На виконання рішення суду відповідач буде зобов'язаний здійснити нарахування недоплаченої частини заробітної плати, та виплатити з урахуванням виплачених сум.
Отже, вимога про стягнення недоплаченої частини заробітної плати суд вважає передчасною.
Частина 2 ст.9 КАС України надає суду право вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
У даному випадку, належним способом захисту порушеного права позивача є визнати протиправною бездіяльність відповідача та його зобов'язати нарахувати та виплатити 3044,29 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо наявності підстав для виплати позивачці компенсації за затримку розрахунку у розмірі її середнього заробітку по день фактичного остаточного розрахунку, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (частина 2 статті 117 КЗпП України).
Аналіз статей 116, 117 КЗпП України, які передбачають обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні навіть ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.
Таким чином, вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, оскільки фактично остаточний розрахунок при звільненні позивача з ним відповідач не провів.
Разом з тим, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 в справі № 810/451/17 та від 26.02.2020 в справі № 821/1083/17 викладена правова позиція відповідно до якої під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України, як зауважила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 в справі №810/451/17, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
У постанові від 13.05.2020 в справі №810/451/17 Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку, що статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов'язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові в справі №810/451/17 зауважила, що за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Таким чином, з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові) (висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 12.08.2020 в справі № 400/3151/19).
Як вбачається із матеріалів справи, на момент звернення до суду відповідачем не виплачено позивачу відпускні та матеріальну допомогу у повному обсязі, тобто з позивачем не проведено остаточного фактичного розрахунку при звільненні.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що навіть за умови безспірності факту невиплати відповідачем належних позивачеві сум при звільненні, до проведення з позивачем остаточного фактичного розрахунку при звільненні, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасними, адже до фактичного проведення вказаного розрахунку суд позбавлений можливості достовірно обчислити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності), а тому позовні вимоги про стягнення таких сум задоволенню не підлягають.
Необхідність застосування такого підходу при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 (враховано судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень у цій справі), постановах Верховного Суду від 30 листопада 2020 року в справі №480/3105/19, від 20 січня 2021 року у справі №200/4185/20-а, від 04 вересня 2020 року у справі №260/348/19, від 12 серпня 2020 року у справі №400/3365/19 від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20 та ін.
Що стосується стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 15000,00 грн, суд зазначає, що відповідно до ст.237 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачем не надано жодних належних доказів, у чому полягають її моральні страждання та які життєві зв'язки нею були втрачені в наслідок невиплати заробітної плати та яких додаткових зусиль від позивача для організації свого життя вимагає така невиплата, отже, у цій частині позову необхідно відмовити.
З огляду на викладене, а також ураховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.2 ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст.ст.9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати у розмірі 3044,29 грн.
Зобов'язати Роздільнянську районну державну адміністрацію Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату у розмірі 3044,29 грн з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Роздільнянська районна державна адміністрація Одеської області (вул.Незалежності, буд.9, м.Роздільна, Одеська область, 67400, код ЄДРПОУ 04056859).
Суддя О.А. Вовченко