Справа № 420/18683/21
06 грудня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №19592 від 09.09.2021 року та зобов'язання виключити з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості, -
До Одеського окружного адміністративного суду 06 жовтня 2021 надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.09.2021 року №19592 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» критеріям ризиковості платника податку, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку;
- зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків;
- стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» судові витрати у розмірі 4540,00 (чотири тисячі п'ятсот сорок) гривень та витрати на правничу допомогу.
Позиція позивача обґрунтовується наступним
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню та зазначає, що з аналізу норм, що містяться в пункті 6 і додатку 4 до Порядку №1165, вбачається, що в разі застосування п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку податковий орган має навести, які саме ризикові операції стали підставою для винесення рішення, яким пунктам Критеріїв ризиковості здійснення операцій вони відповідають і з яких підстав.
Натомість, як вказує позивач, у Рішенні про відповідність платника податку на додану вартість ТОВ «БІМ ФОРС» критеріям ризиковості платника податку від 09.09.2021 року №19592 міститься лише твердження: «задіяне у схемах формування ризикового ПДВ».
Тобто, на переконання позивача, будь-якої податкової інформації, що визначає ризиковість здійснення господарської операції та ризиковість платника податку у Рішенні про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 09.09.2021 року №19592 зазначено не було.
Також, позивач звертає увагу, що оскаржуване рішення саме по собі значно погіршує правове становище платника податків, покладаючи на такого платника додатковий тягар у наданні пояснень і документів у виправдання правомірності реєстрації податкової накладної до комісії регіонального рівня, а у подальшому створюючи для платника стан абсолютної правової невизначеності до прийняття остаточного рішення комісією центрального рівня. Окрім того, прийняття такого рішення суб'єктом владних повноважень впливає на ділову та господарську репутацію позивача, адже контрагенти позивача будучи обізнаними про віднесення позивача до переліку ризикованих платників уникатимуть господарських правовідносин з таким платником, що значно може відобразитися на фінансово економічному стані платника.
Позиція відповідача обґрунтовується наступним
ГУ ДПС в Одеській області не погоджується з позовними вимогами ТОВ «БІМ ФОРС» та зазначає, що за результатами доперевірочного аналізу господарської діяльності ТОВ «БІМ ФОРС» встановлено операції з ознаками ризику, а саме придбання та реалізацію у/на суб'єктів господарювання з ознаками ризику.
Таким чином, на переконання відповідача, Головне управління ДПС в Одеській області стверджує, що відповідачем доведено обґрунтованість виникнення у контролюючого органу підстав для віднесення позивача до критеріїв ризиковості платника податку на підставі наявної податкової інформації, яка спростовує твердження позивача про дотримання норм податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності.
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.
28 жовтня 2021 року від ГУДПС в Одеській області надійшов відзив на адміністративний позов (вхід. №ЕП/29574/21), клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вхід. №ЕП/29572/21), заява про залишення позову без розгляду (вхід. №ЕП/29573/21).
03 листопада 2021 року від позивача надійшла заява про часткову відмову від позовних вимог (вхід. №ЕП/30173/21) та відповідь на відзив (вхід. №ЕП/30171/21).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, заяву товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» про часткову відмову від позовних вимог - задоволено та закрито провадження по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» до Головного управління ДПС в Одеській області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №46851 від 22.12.2020 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, в задоволенні заяви Головного управління ДПС в Одеській області про залишення частини позовних вимог без розгляду - відмовлено.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, в задоволенні клопотання Головного управління ДПС в Одеській області про розгляд в порядку загального позовного провадження адміністративної справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №19592 від 09.09.2021 року та зобов'язання виключити з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості - відмовлено.
18 листопада 2021 року від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача судових витрат (вхід. №ЕП/32451/21).
Станом на 06 грудня 2021 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 43519155), зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що 18.02.2020 року внесено відповідний запис №15571020000003116. Видами діяльності підприємства є: 46.31 оптова торгівля фруктами й овочами (основний); 49.41 вантажний автомобільний транспорт; 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.39 неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Ареса ТОВ «БІМ ФОРС»: 67633, Одеська обл., Біляївський район, сільрада Усатівська, 8 км автошляху Санкт-Петербург-Київ-Одеса (а.с.76-77).
Позивач 01.04.2020 року зареєстрований платником податку на додану вартість за номером 435191515090 (а.с.78).
ТОВ «БІМ ФОРС» для провадження господарської діяльності орендує нежитлове офісне приміщення, що знаходиться за адресою: Одеська обл., Біляївський район, сільрада Усатівська, 8 км. + 100 м. траси Одеса-Київ-Санкт-Петербург та склад за адресою: Одеська обл., Усатівська сільрада, автодорога М05 Київ-Одеса 462+50 м. ліворуч (а.с.87-94).
ТОВ «БІМ ФОРС» для провадження господарської діяльності орендує транспортні засоби, що підтверджується наступними договорами: договір найму (оренди) від 06.11.2020 року; договір найму (оренди) від 12.11.2020 року; договір найму (оренди) від 13.05.2020 року; договір найму (оренди) від 15.05.2020 року; договір найму (оренди) від 19.01.2021 року; договір найму (оренди) від 20.01.2021 року; договір найму (оренди) від 20.03.2020 року; договір найму (оренди) від 20.03.2020 року; договір найму (оренди) від 20.03.2020 року; договір найму (оренди) від 20.03.2020 року; договір найму (оренди) від 27.07.2020 року (а.с.95-107).
ТОВ «БІМ ФОРС» регулярно повідомляє та звітує ГУ ДПС в Одеській області про наявність об'єктів через які ТОВ «БІМ ФОРС» провадиться діяльність, що підтверджується наступними повідомленнями форми №20-ОПП:
повідомлення форми №20-ОПП від 08.12.2020 року (а.с.108);
повідомлення форми №20-ОПП від 11.08.2020 року (а.с.109);
повідомлення форми №20-ОПП від 10.11.2020 року (а.с.110);
повідомлення форми №20-ОПП від 19.11.2020 року (а.с.111);
повідомлення форми №20-ОПП від 12.06.2020 року (а.с.112).
22.12.2020 року Комісією з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області прийнято Рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №46851, яким, відповідно до п.6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165, встановлено відповідність ТОВ «БІМ ФОРС» критеріям ризиковості платника податку, підстава: п.8 Критеріїв ризиковості платника податку: задіяне у схемах формування ризикового ПДВ (а.с.142 на звороті).
01.09.2021 року позивачем було направлено комісії регіонального рівня повідомлення №1 про подання інформації та копій документів щодо невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку з додатками (а.с.143).
09.09.2021 року Комісією з питань зупинення податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області з урахуванням отриманого повідомлення №1 від 01.09.2021 року та копій відповідних документів прийнято Рішення про відповідність ТОВ «БІМ ФОРС» критеріям ризиковості платника податку №19592 з підстав: п.8 Критеріям ризиковості платника податку: задіяне у схемах формування ризикового ПДВ (а.с.143 на звороті).
Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним рішенням №19592 від 09.09.2021 року про відповідність ТОВ «БІМ ФОРС» критеріям ризиковості платника податку, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Релевантні джерела права та висновки суду
Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п. 20.1.45 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право здійснювати щоденну обробку даних та інформації електронного кабінету, необхідних для виконання покладених на них функцій з адміністрування податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, що включає, зокрема, прийняття, обробку та аналіз документів та даних платників податків, здійснення повноважень, передбачених законом, які можуть бути реалізовані в електронній формі за допомогою засобів електронного зв'язку.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п.п. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом, серед іншого, інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів.
Відповідно до п. 71.1 ст. 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно з п. 74.1, п. 74.3 ст. 74 ПК України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Інформаційні системи і засоби їх забезпечення, розроблені, виготовлені або придбані центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є державною власністю.
Система захисту податкової інформації, що зберігається в базах даних Інформаційних систем, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (абзац третій пункту 74.1).
Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами (абзац четвертий пункту 74.1).
Перелік Інформаційних систем визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (абзац п'ятий пункту 74.1).
Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.
Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Так, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» від 07.12.2017 року №2245-VIII, яким змінено редакцію пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу, Кабінету Міністрів України доручено до 1 березня 2018 року визначити порядок зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд та приведення центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 11.12.2019 року №1165 (набрала чинності 01.02.2020 року), якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №1165).
Цей Порядок визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов'язки їх членів.
Відповідно до п. 2 Порядку №1165, автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.
Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.
Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм підпункту «а» або «б» пункту 185.1 статті 185, підпункту «а» або «б» пункту 187.1 статті 187, абзацу першого пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) за наявності об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов'язку.
Згідно з п. 5 Порядку №1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Пунктом 6 Порядку №1165 передбачено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (п. 7 Порядку №1165).
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення.
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Додатком №4 до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.
За формою та змістом оскаржуване рішення контролюючого органу №19592 від 09.09.2021 року відповідає вимогам Додатку №4 до Порядку №1165.
Так, у рішенні зазначено про відповідність платника податку ТОВ «БІМ ФОРС» критеріям ризиковості платника податку, зокрема, п.8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Бланк рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку містить обов'язкове для заповнення поле «податкова інформація (заповнюється у разі відповідності пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку)».
Натомість, у рядку «Податкова інформація» в оскаржуваному рішенні зазначено лише про «задіяне у схемах формування ризикового ПДВ», і не містить розшифрування того, які саме обставини та податкова інформація стали підставою для віднесення позивача до платників податку, які відповідають п. 8 Критеріїв ризиковості (а.с.143 на звороті).
Судом встановлено що ТОВ «БІМ ФОРС» не отримано жодних додатків до оскаржуваного рішення Комісії ГУ ДПС із розшифруванням податкової інформації, покладеної в основу цього рішення. Також, вказану інформацію не було надано суду.
Таким чином, відповідачем не зазначено, яка саме податкова інформація в нього наявна, про які саме факти вона свідчить, якими процесуальними документами, що мають доказове значення, вона підтверджується.
Отже, судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить жодної мотивації підстав та причин віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, як і не містить доказів наявності податкової інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником з посиланнями на відповідні документи.
У постановах Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17), від 02.04.2020 року у справі №160/93/19 адміністративне провадження №К/9901/25783/19) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
Відповідно до п. 25 Порядку №1165 Комісія центрального рівня приймає рішення про неврахування таблиці даних платника податку, розглядає скарги на рішення комісій регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Згідно з пунктами 44-46 Порядку №1165, Комісія контролюючого органу перевіряє подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, зокрема електронні).
Розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.
У протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.
Натомість, відповідачем протоколу засідання Комісії або витягу з нього до матеріалів справи не надано.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, що існують підстави для застосування до позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку з відповідним внесенням до переліку ризикових платників податків, у зв'язку з чим рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, ну думку суду, належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
При цьому, під час судового розгляду справи суд має встановити порушення прав платника внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та перевірити, чи прийняте таке рішення з дотримання критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 КАС України.
Враховуючи, що приписами пункту 6 Порядку №1165 передбачено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у разі відповідності платника податків хоча б одному критерію ризиковості платника податку, суд вважає, що встановлення Комісією ГУ ДПС в Одеській області відповідності позивача пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку створює перешкоди у здійсненні позивачем його господарської діяльності.
Включення позивача до переліку ризикових платників податку на додану вартість тягне за собою правові наслідки у вигляді зупинення реєстрації усіх без виключень податкових накладних/розрахунків коригувань, поданих платником. При цьому, такі наслідки носять для позивача виключно негативний характер з огляду на те, що строк реєстрації кожної податкової накладної значно збільшується, а на позивача покладається додатковий обов'язок щодо надання пояснень та документів, при цьому, остаточне рішення про реєстрацію податкової накладної чи про відмову в реєстрації буде прийнято лише після надання таких пояснень та документів. Негативні наслідки від необґрунтованого прийняття зазначеного рішення полягають також у тому, що контрагенти позивача не мають можливості сформувати податковий кредит за податковою накладною, реєстрація якої зупинена, що у подальшому несе ризики припинення господарських відносин між позивачем та його контрагентами.
Крім того, суд звертає погоджується з твердження позивача, що внаслідок прийняття рішення про включення платника до переліку ризикових платників податків позивач потрапляє у стан правової невизначеності, позаяк контролюючий орган не повідомив, які саме документи необхідно подати для виключення платника податків з переліку ризикових.
З оскаржуваного рішення не вбачається, яка ризикова операція та по якій податковій накладній досліджувалась податкова інформація по платнику податків. Таким чином, в рішенні про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платнику податку зазначено тільки п.8 Критеріїв ризиковості платника податків та його зміст, однак рішення не містить розшифровки, яка саме податкова інформація слугувала підставою для віднесення товариства до переліку ризикових платників податку.
При вирішенні цього спору суд також враховує, що пунктом 6 Порядку №1165 врегульовано процедуру прийняття контролюючим органом рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, зокрема, визначено, що у разі надходження до контролюючого органу відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, комісія регіонального рівня виключає платника податків з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків. Крім того, додатком 4 до Порядку №1165 затверджено форму рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, якою прямо передбачено, що таке рішення може бути оскаржене в адміністративному або судовому порядку. Це означає, що Кабінет Міністрів України, який за нормами пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України наділений делегованими повноваженнями встановлювати порядок та підстави зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, прямо визнав юрисдикцію адміністративного суду на розгляд по суті спорів між платниками податків та контролюючими органами щодо правомірності прийняття рішень про включення платників податків до переліку ризикових.
Суд акцентує увагу на тому, що віднесення позивача до ризикових платників податків відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платників податку, а також прийняття вказаного негативного для платника податку рішення без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області, та виключення товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» з переліку ризикових платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.
Згідно зі статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Однак, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого рішення.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Розподіл судових витрат
18 листопада 2021 року від позивача надійшло клопотання про стягнення з відповідача судових витрат (вхід. №ЕП/32451/21).
При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.
Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.
Судом встановлено, що 01.02.2021 року між позивачем та адвокатом Цимбал Сергієм Юрійовичем укладено договір про надання правової допомоги (далі - Договір) (а.с.118-120).
Згідно п.1. Договору, адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу та представляти інтереси Клієнта у державних установах та організаціях, у тому числі правоохоронних органах, громадських організаціях, а також підприємствах і організаціях різних форм власності із правом подання заяв, документів у відповідні органи, установи та організації, одержувати необхідні довідки, документи та іншу інформацію у будь-яких державних або недержавних органах, установах, організаціях, інших юридичних та фізичних осіб, в кримінальних, цивільних, господарських та адміністративних провадженнях, справах про адміністративні правопорушення, а Клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар за надання юридичних послуг.
Відповідно до п.5.1. Договору, за надання правової допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар, розмір якого сторони погоджують окремою угодою.
Згідно п.2. Додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 01.02.2021 року, сторони на виконання розділу 5 Договору погодили наступний розмір гонорару адвоката: 2.1. За надання правничої допомоги, передбаченої пунктом 1.1. Додатку № 1 у сумі першої інстанції - 8 000 (вісім тисяч) гривень.
Згідно акту виконаних робіт (наданих послуг) в рамках Додатку №1 від 13.09.2021 року до Договору про надання правової допомоги від 01.02.2021 року, адвокатом надано такі послуги:
- консультація з адвокатом Цимбалом Сергієм Юрійовичем з правових питань, у зв'язку з необхідністю подання адміністративного позову до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії; аналіз практики та правових позицій Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо правомірності застосованих комісією регіонального рівня підстав при прийнятті оскаржуваних рішень; складення і подання адвокатом Цимбалом Сергієм Юрійовичем адміністративного позову до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 22.12.2020 року №46851 про відповідність ТОВ «БІМ ФОРС» критеріям ризиковості платника податку, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку; визнання протиправним та скасування рішення комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС в Одеській області від 09.09.2021 року №19592 про відповідність ТОВ «БІМ ФОРС» критеріям ризиковості платника податку, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку; зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області виключити ТОВ «БІМ ФОРС» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків - 5 000 грн.;
- отримання та детальний аналіз відзиву ГУ ДПС в Одеській області на позовну заяву у справі № 420/18683/21. Узгодження позиції із Клієнтом та надання Клієнтом доручення щодо підготовки та направлення відповіді на відзив; підготовка, погодження с Клієнтом, оформлення, направлення сторонам та подання до Одеського окружного адміністративного суду відповіді на відзив ГУ ДПС в Одеській області на позовну заяву у справі №420/18683/21 - 3 000 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Суд вказує на те, що відповідачем не було подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певну суму, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (269).
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.
Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Зазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року по справі №810/2760/17.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи та з урахуванням наявної сталої судової практики стосовно даної категорії справ.
З урахуванням категорії та складності справи, наявності численно обсягу сталої судової практики з подібних правовідносин, суд вважає справедливим розміром професійної правничої допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 5000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ТОВ «БІМ ФОРС» в сумі 2270 грн. 00 коп., що сплачені згідно платіжного доручення №951 від 28 вересня 2021 року на загальну суму 4 540,00 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 173-183, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення №19592 від 09.09.2021 року та зобов'язання виключити з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 09.09.2021 року №19592 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» критеріям ризиковості платника податку, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити товариство з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податків.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» суму витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. 00 коп. (п'ять тисяч гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «БІМ ФОРС» (8 км. автошляху Сакнкт-Перербург-Київ-Одеса, сільрада Усатівська, Біляївський район, Одеська область, 67633, код ЄДРПОУ 43519155).
Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166).
Суддя С.О. Cтефанов