08 грудня 2021 р. № 400/3089/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного проваження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідача:Військової частини НОМЕР_1 Військово- АДРЕСА_3 ,
треті особи:Військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ,
про:визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів в сумі 140 000,00 грн., стягнення моральної шкоди 200 000,00 грн.,
05.05.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) з вимогами:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Військово- Морських Сил Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за 2016 - 2019 роки;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) кошти в сумі 140 000 (сто сорок тисяч) грн. 00 коп., як відшкодування винагороди за безпосередню участь позивача у бойових діях;
стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) моральну шкоду в сумі 200 000 грн. (двісті тисяч гривень) 00 коп..
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 400/3089/21 за вказаним вище позовом ОСОБА_1 передано на розгляд головуючому судді Фульзі А.П.
Ухвалою від 11.05.2021р. суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (суддя Фульга А.П.).
Згідно наказу голови Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.05.2021р. №73-б «Про надання відпустки по догляду за дитиною судді Фульзі А.П» головуючому судді Фульзі А.П. надано відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з 01.06.2021р.
Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату Миколаївського окружного адміністративного суду від 01.06.2021р. №34-02-10 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2021р. справу № 400/3089/21 передано на розгляд судді Устинову І.А.
Ухвалою від 02.06.2021р. суддя Устинов І.А. прийняв до свого провадження справу № 400/3089/21 та призначив до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в період з 2016 року по 2019 рік приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО Донецької та Луганської областей. При цьому періодично брав безпосередню участь у бойових діях та безпосередню участь у відбитті збройних нападів противника. Згідно норм діючого законодавства України я маю право на отримання грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях у 2016, 2017, 2019 роках. Проте в документах, що підтверджують даний факт, були допущено помилки в зв'язку з чим мені не виплачено грошової винагороди в сумі 140 000,00 (сто сорок тисяч) грн.
Військова частина НОМЕР_1 заперечувала проти позову ОСОБА_1 , про що вказала в письмову відзиві на позов. Відповідач у відзиві вказав, що за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивач отримував належне йому грошове забезпечення, у тому числі грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду у повному обсязі. Розмір зазначеної грошової винагороди встановлювався відповідно до району виконання завдань у зоні проведення антитерористичної операції відповідно до Інструкції про розміри і порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом МО України № 67 від 10.02.2016р. у чинній на момент виплати редакції. На підставі рапортів командирів підрозділів, до «Журналу бойових дій» подавалась інформація за 2016 рік, а в подальші роки випадки відбиття штурмових дій противника не обліковано взагалі. Військова частина НОМЕР_1 вважає, що нею було здійснено усі можливі заходи з метою забезпечення виплати збільшеного розміру грошової винагороди, у тому числі позивачу.
Ухвалою від 15.06.2021р. суд витребував у відповідача - Військової частини НОМЕР_1 , розрахунок безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях під час перебування в зоні антитерористичної операції за період з 09.06.2019р. по 08.04.2016р., з 27.04.2016р. по 21.06.2016р., з 06.07.2016р. по 27.10.2016р.. з 21.04.2017р. по 19.06.2017р., з 19.06.2017р. по 07.07.2017р., з 01.06.2019р. по 09.09.2019р. складений відповідно до Інструкції про розміри і порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 10.02.2016р. № 67, для всебічного та повного з'ясування обставин справи.
На виконання ухвали суду від 15.06.2021р. відповідачем надано до справи відповідні докази, а саме: копія листа до відповідача про отримання інформації; копію поштових чеків, опису вкладення та повідомлення про вручення листа відповідачем; копії рапортів за 2016 рік щодо безпосередньої участі у бойових діях для виплати додаткової винагороди по 1000грн. на добу (44 рапорти).
Ухвалою від 27.07.2021р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військову частину НОМЕР_2 та витребував у Військової частини НОМЕР_2 відповідні докази по справі.
18.08.2021р. Військова частина НОМЕР_2 надала сулу на виконання ухвали від 27.07.2021р. належним чином завірені копії документів (а.с.156-162).
Крім того, Військова частина НОМЕР_2 03.09.2021р. надала суду пояснення по справі, в яких зазначила таке: беручи до уваги матеріали службового розслідування, результати якого оформлено наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 02.07.2018 року №39, встановлено, що у 2016 році, під час перебування військової частини НОМЕР_1 у оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_5 , та виконанні службових (бойових) завдань в районі проведення Антитерористичної операції, згідно підсумкових бойових донесень, встановлено факт відбиття штурмових дій противника на ВОПи зайняті особовим складом військової частини НОМЕР_1 в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту, а саме 27.04.2016 року, 30.04.2016 року, 07.06.2016 року, 12.06.2016 року, 17.06.2016 року, 26.06.2016 року, 27.06.2016 року, 29.06.2016 року, 03.07.2016 року та 17.10.2016 року. Таким чином загальна кількість діб відбиття штурмових дій противника в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту особовим складом військової частини НОМЕР_1 складає 10 діб, та є підставою для збільшення винагороди на 1000 гривень за кожну добу такої участі, згідно інструкції №67. Разом з цим, позивач жодного підтвердження щодо його участі у відбитті штурмових дій противника на ВОПи, зайняті особовим складом військової частини НОМЕР_1 , і безпосереднього взаємного вогневого контакту у 2016 - 2019 роках- не надано, а суму в розмірі 140000 грн. 00 коп. жодним належним та допустимим доказом не обґрунтовано і не підтверджено. Отже, позовні вимоги в частині стягнення з військової частини НОМЕР_1 коштів в сумі 140000 грн. 00 коп. задоволенню не підлягають. В частині задоволення вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 , третя особа також просила відмовити повністю.
Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Позивач протягом 2016 - 2019 років приймав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО Донецької та Луганської областей.
Доданою до справи позивачем довідкою від 27.10.2020р. № 3049 (а.с.9) підтверджується, що ОСОБА_1 як старшина запасу періодично брав безпосередню участь в антитеритористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО Донецької та Луганської областей.
Згідно копії посвідчення від 22.11.2019р. серії НОМЕР_6 ОСОБА_1 є учасником бойових дій (а.с.10).
Крім того, судом встановлено, що позивач має право на виплату відповідної винагороди. Зокрема, таке право підтверджено матеріалами справи, а саме:
- виписками з журналу бойових дій, якими підтверджено факт бойових зіткнень, у яких брав участь позивач;
- 44 рапортами за підписом командуванням військової частини НОМЕР_1 та списками особового складу 1 РМП військової частини НОМЕР_1 ,які приймали безпосередню участь у бойових діях, що додавалися до цих рапортів, що підтверджували місце та період безпосередньої участі позивача у бойових діях при виконанні бойового завдання під час перебування в зоні антитерористичної операції.
Також, судом досліджено Акт службового розслідування призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 12.06.2018р., відповідно до якого встановлено порушення посадовими особами військової частини НОМЕР_1 вимог ст..16, 101-104 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пунктів 2.5.3., 4.3.3 Постанови з оперативної роботи органів військового управління, призвело до унеможливлення дотримання вимог Інструкції, і як наслідок не здійснення виплат військовослужбовцям військової частини збільшеної винагороди за безпосередню участь у бойових діях в 2016 році в розмірі 1000 грн. за день, в якому відбувся
безпосередній взаємний вогневий контакт.
Під час службового розслідування від військової частини НОМЕР_5 , в оперативному підпорядкуванні якої перебувала частина НОМЕР_1 , отримано підтвердження про наявність в підсумкових бойових донесеннях командира військової частини НОМЕР_5 інформації про факти відбиття штурмових дій противника на ВОПи зайняті особовим складом військової частини НОМЕР_1 в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту. Зокрема, можуть бути підтверджені факти безпосереднього взаємного вогневого контакту на зайнятих особовим складом військової частини НОМЕР_1 ВОП у такі дні: 27.04., 30.04., 07.06., 12.06.2016 року.
Відповідно до наданих відповідачем на виконання ухвали суду від 27.07.2021р. матеріалів службового розслідування та доданих останнім рапортів разом з додатками (списки особового складу 1 РМП військової частини НОМЕР_1 ),з яких вбачається, що ОСОБА_1 приймав безпосередню участь у бойових діях саме 27.04.2016р., 30.04.2016р., 07.06.2016р., 12.06.2016р.
Доказів того, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях 17.06., 26.06., 27.06., 29.06., 03.07.2016 року матеріали справи не містять.
Тому суд приймає до уваги докази, які мають своє підтвердження.
Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено факт безпосередньої участі позивача у бойових діях лише за 48 днів, а отже і його право на отримання грошової винагороди на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» лище за 48 днів, тобто в сумі 48000,00грн.
Таку грошову винагороду за 2016 -2019 рік позивачу виплачено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення у спарві, суд виходить з наступного:
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон України № 2011).
Відповідно до ст. 9 Закону України № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний рган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та зносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення в: йськовослужбовців.
Частиною 4 ст. 9 Закону України № 2011 встановлено, що порядок виплати рошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних гганів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України № 2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового абезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають стійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Врегулювання виплати грошового забезпечення (винагороди) здійснюється у відповідності до вимог законодавства.
Так, 03.02.2015 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - Постанова № 24), відповідно до п. 2 якої військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду.
Згідно п. 2 додатку 2 до Постанови № 24 встановлено розмір винагороди військовослужбовцям за безпосередню участь в бойових діях під час антитерористичної операції, інших заходів в умовах особливого періоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. на добу.
Постанова № 24 втратила чинність 21.01.2016 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських» (далі Постанова № 18).
Пунктом 1 Постанови № 18 було встановлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Збройних Сил, ... Головного управління розвідки Міністерства оборони. Національної гвардії, .... за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством соціальної політики, у межах бюджетних призначень.
На виконання зазначеної постанови прийнято Міністерством оборони України прийнято Наказ від 10.02.2016 року № 67, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 лютого 2016 року за № 283/28413, яким було затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації чи в антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі - Інструкція № 67), що набула чинності 18.03.2016 року.
При цьому в п. 3 Наказу Міністерства оборони України від 10.02.2016 року № 67 зазначено, що він застосовується з дня набрання чинності Постановою № 18, тобто з 21.01.2016 року.
Згідно з п. 1 Глави 3 Інструкції № 67 за безпосередню участь у бойових діях військовослужбовцям військових частин збільшується винагорода на 1000 гривень за кожну добу такої участі. Безпосередня участь у бойових діях визначається зокрема в разі виконання військовою частиною бойових завдань під час ведення рейдових (штурмових) дій. відбиття штурмових дій противника в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту; ведення ::еративної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ) або в умовах безпосереднього зіткнення взаємного вогневого контакту) з противником.
Матерілами справи підтверджено, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь в бойових діях 48 разів, що підтверджується рапортами наданими сторонами до справи.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме щодо визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 Військово- Морських Сил Збройних Сил України щодо не виплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за 2016 - 2019 роки та відповідача) на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., як відшкодування винагороди за безпосередню участь позивача у бойових діях.
Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000грн., суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншими порушеннями прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно - правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, а також
матеріальної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно п. 3 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за № 4, моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Згідно з абзацом 2 пункту 5 Постанови Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року за № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Позивачем заявлено до відшкодування моральної шкоди в сумі 200000,00грн.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.12.2020 року у справі № 752/17832/14-ц.
На переконання суду, заявлений позивачем розмір моральної шкоди 200000,00 грн. є надмірним та завищеним.
Суд вважає, що стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. у зв'язку з встановленою судом протиправною бездіяльністю, є достатньою компенсацією за заподіяні йому моральні страждання.
При вирішенні питання щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з того, що матерілами справи встановлено, та не заперечується відповідачем фактів неможливого ставлення командування Військової частини НОМЕР_1 до обліку участі військовослужбовця у безпосередніх бойових зіткненнях та своєчасної виплати відповідних коштів.
Отже, розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 становить 50000,00грн.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних
повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач від сплати судового збору звільнений відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Військово- Морських Сил Збройних Сил України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_7 Військово-Морських Сил Збройних Сил України щодо невиплати ОСОБА_1 винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за 2016 - 2019 роки.
3. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Військово-Морських Сил Збройних Сил України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) кошти в сумі 48 000 (сорок вісім тисяч) грн. 00 коп., як відшкодування винагороди за безпосередню участь позивача у бойових діях.
4. Стягнути з Військової частини НОМЕР_7 Військово-Морських Сил Збройних Сил України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) моральну шкоду в сумі 50000,00 грн. (п'ятдесят тисяч гривень 00 коп.).
5. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. А. Устинов