м. Миколаїв.
08 грудня 2021 р.справа № 400/1455/20
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001,
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.20 р. № 00002373305, № 00002383305, № 00002393305
ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (надалі - відповідач або ГУ ДПС у Миколаївській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 4 березня 2020 р. №№ 00002373305, 00002383305, 00002393305.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що в силу приписів розділу ХХ підрозділу 1 п. 8 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), нею до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу за 2016 р. правомірно не включено суму курсової різниці прощеного (анульованого) боргу за кредитом в іноземній валюті.
З приводу штрафу в розмірі 510 грн., накладеного податковим повідомленням-рішенням № 00002383305, позивачка послалась на те, що акт перевірки не містить опису порушення, яке стало підставою для застосування цього штрафу.
Відповідач подав відзив, який в наступному доповнив та заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що анулювання (прощення) кредитором боргу за його самостійним рішенням, є додатковим благом у розумінні ст. 164 п. 164.2. пп. 164.2.17. ПК України, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та з якого утримується податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Відповідач вважає, що правило розділу ХХ підрозділу 1 п. 8 ПК України не поширюється на позивачку, так як кредитором було здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не курсової різниці (а. с. 44-46, 52-56).
Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а. с. 38-39).
Під час розгляду справи, судом було задоволено клопотання представника позивачки про витребування доказів (а. с. 144-145, 153-154).
На підставі ст. 205 ч. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), справа розглянута в письмовому провадженні.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
На підставі наказу № 116 від 14 січня 2020 р., у період з 28 січня до 3 лютого 2020 р. ГУ ДПС у Миколаївській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору від одержаного доходу за ознакою "126" (додаткове благо) у виді анульованої основної суми кредитної заборгованості, результати якої оформлені актом від 10 лютого 2020 р. № 149/14-29-33-05-11/ НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки) (а. с. 54-66).
У висновку Акту перевірки відповідач зафіксував такі порушення:
- ст. 163 п. 163.1. пп. 163.1.1., ст. 164 п. 164.2. пп. 164.2.17. пп. "д," ст. 167 п. 167.1., ст. 168 п. 168.2. пп. 168.2.1. ПК України, а саме заниження та несплата податку з доходів фізичних осіб за період з 1 січня до 31 грудня 2016 р. на суму 159 821,09 грн.;
- розділу ХХ підрозділу 10 п. 16-1 ПК України, в результаті чого занижено та несплачено військовий збір за 2016 р. на суму 13 318,42 грн.;
- ст. 16 п. 16.1. пп. 16.1.12., ст. 44 п. 44.3. ПК України щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Не погодившись з Актом перевірки, ОСОБА_1 подала на нього заперечення, які ГУ ДПС у Миколаївській області залишило без задоволення (а. с. 67-72, 80-88).
4 березня 2020 р. ГУ ДПС у Миколаївській області прийняло податкові повідомлення-рішення:
- № 00002373305, яким збільшено грошове зобов'язання з військового збору на 13 318,42 грн.;
- № 00002383305, яким застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 510 грн.;
- № 00002393305, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 159 821,09 грн. та застосована штрафна санкція в розмірі 39 955,27 грн. (а. с. 89-94).
Як слідує з Акту перевірки, визначення ОСОБА_1 грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, пов'язується відповідачем з отриманням нею доходу від прощення (анулювання) ПАТ "Креді Агріколь Банк" боргу позивачки за кредитним договором в іноземній валюті.
Суд знаходить такі висновки відповідача хибними.
Відповідно до ст. 14 п. 14.1. пп. 14.1.47. ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Згідно з ст. 164 п. 164.1. ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (ст. 164 п. 164.2. пп. 164.2.17. пп. "д" ПК України).
З урахуванням наведених норм, слід зробити висновок про те, що під додатковим благом ПК України розуміє приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
Грошова сума, яка була надана в кредит, сама по собі не збільшує дохід платника податку, так як підлягає наступному поверненню. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Отже, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід, тоді як проценти, нараховані за умовами договору за користування кредитом та/або штрафні санкції, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку, відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів (штрафів), відсутні підстави вважати їх додатковим благом.
З викладеного слідує, що під додатковим благом слід розуміти основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням.
Як встановлено судом, 25 грудня 2007 р. ОСОБА_1 уклала з АТ "Індустріально-експортний банк" кредитний договір № 81, за умовами якого отримала 80 000 доларів США кредиту до 15 грудня 2022 р. (а. с. 75-79).
7 травня 2015 р. набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" від 9 квітня 2015 р. № 321-VIII, яким розділ XX підрозділ 1 ПК України доповнений п. 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".
Як слідує з доповідної записки до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань", його метою є створення дієвого механізму врегулювання проблемних питань, пов'язаних із погашенням заборгованості, вираженої в іноземній валюті у спосіб, визначений Законом України "Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню". Для фактичної реалізації положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню" платникам податків надаються певні податкові преференції.
Законопроектом передбачено, що кредитор-банк має право списати за рахунок створених страхових резервів суму збитків, які виникли внаслідок анулювання (прощення), відповідно до Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов'язань з іноземної валюти в гривню", фізичним особам-позичальникам частини боргу. Також передбачається, що кредитор має право включити до складу витрат частину заборгованості, анульовану (прощену) фізичним особам, у сумі, що не була списана за рахунок страхового резерву.
Встановлюється, що доходи фізичної особи-позичальника, які виникають при анулюванні (прощенні) кредитором частини боргу, а також поверненні предмета іпотеки позичальником-фізичною особою кредитору звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Таким чином, змістовним наповненням розділу XX підрозділу 1 п. 8 ПК України, є виключення з загального місячного (річного) оподатковуваного доходу додаткового блага у виді прощеного боргу, а саме суми знецінення національної валюти, яка розраховується як курсова різниця між курсом валюти кредиту на момент її переведення у гривню та курсом валюти станом на 1 січня 2014 р.
На підставі цих змін у законодавстві, 25 липня 2016 р. ОСОБА_1 та ПАТ "Креді Агріколь Банк", який є правонаступником АТ "Індустріально-експортний банк" уклали договір про внесення змін та доповнень № 1 (про зміну валюти та часткове прощення боргу) до кредитного договору № 81 від 25 грудня 2007 р. (а. с. 73).
Як передбачено цим договором, на момент його укладення, заборгованість позивачки перед банком складала 71 568,21 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України, станом на 25 липня 2016 р., дорівнює 1 775 789,93 грн.
Цим же договором передбачено, що у разі погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі не менше ніж 50%, що становить 887 894,97 грн., банк, на підставі ст. 605 Цивільного кодексу України, припиняє зобов'язання позивачки щодо погашення залишку кредиту в розмірі 50% суми заборгованості за кредитом, що становить 887 894,97 грн., шляхом прощення боргу.
З підписанням договору, позивачка вважається повідомленою про прощення їй зобов'язань за кредитним договором.
Як вбачається з листа ПАТ "Креді Агріколь Банк", ОСОБА_1 своє зобов'язання з погашення 50% кредиту в розмірі 887 894,97 грн. виконала (а. с. 160).
Застосовуючи формулу встановлену розділом XX підрозділом 1 п. 8 ПК України, суд встановив, що станом на 1 січня 2014 р. кредит позивачки в розмірі 80 000 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України (7,993 гривні за 1 долар США) дорівнював 639 440 грн. (80 000 х 7 993 = 639 440).
Курсова різниця в такому випадку складає 1 136 349,93 грн. (1 775 789,3 - 639 440 = 1 136 349,93).
Таким чином, що до правовідносин, які виникли у зв'язку з прощенням боргу за кредитами в іноземній валюті та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми розділу XX підрозділу 1 п. 8 ПК України.
Застосування ст. 164 п. 164.2. пп. 164.2.17. пп. "д" ПК України, має місце тільки у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими розділом XX підрозділом 1 п. 8 ПК України.
Стосовно нарахування позивачці штрафу в розмірі 510 грн. податковим повідомленням-рішенням № 00002383305, суд зазначає наступне.
Як зазначено в спірному рішенні, підставою для накладення штрафу послугувало порушення позивачкою вимог ст. 16 п. 16.1. пп. 16.1.12. та ст. 44 п. 44.3. ПК України.
Відповідно до цих норм:
платник податків зобов'язаний забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (ст. 16 п. 16.1. пп. 16.1.12. ПК України);
платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов'язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).
У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу (ст. 44 п. 44.3. ПК України).
За приписами ст. 86 п. 86.1. ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Відповідно до п. п. 2, 3, 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 р. № 727, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1300/27745, акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію
Таким чином, в Акті перевірки ОСОБА_1 відповідач повинен був зафіксувати, збереження яких саме документів не забезпечила позивачка.
Разом з тим, Акт перевірки не містить будь-якого опису такого порушення, у зв'язку з чим податкове повідомленням-рішенням № 00002383305 не може вважатися прийнятим обґрунтовано.
Згідно із ст. 139 ч. 1 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судовими витратами в даній справі є судовий збір, доказів понесення інших судових витрат, сторони суду не подали.
Позивачка сплатила судовий збір в розмірі 3 666,95 грн. (а. с. 1) і з урахування повного задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) задовольнити.
2. Податкові повідомлення-рішення від 4 березня 2020 р. №№ 00002373305, 00002383305, 00002393305, визнати протиправними та скасувати.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в розмірі 3 666,95 грн. (три тисячі шістсот шістдесят шість гривень дев'яносто п'ять копійок).
4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням вимог розділу VI п. 3 "Прикінцеві положення" КАС України.
Суддя А. О. Мороз