08 грудня 2021 р. № 400/3573/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за первісним позовом:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001,
до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
про:стягнення податкового боргу в сумі 168 470,00 грн.,
та за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1
до: Головного управління ДПС у Миколаївській області,
вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001
про: визнання протиправними та скасування податкового
повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.04.2018
№0597353-1302-1413 і вимоги форми "Ф" від 22.02.2019
№ 2383-51,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Миколаївській області (надалі - позивач, ГУ ДПС в Миколаївській області) до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та земельного податку з фізичних осіб у розмірі 168 470, 00 грн. на користь Державного бюджету.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до розрахунку податкового боргу, довідки про податкову заборгованість та інтегрованої картки платника, податкова заборгованість фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості перед бюджетом становить 168470, 00 грн. Заборгованість з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є
власниками об'єктів нежитлової нерухомості виникла в результаті: нарахування згідно податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року №0597353-1302-1413 на суму 168470, 40 грн. Вказана заборгованість відповідачем не погашена, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 26.05.2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14.06.2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року №0597353-1302-1413, та визнання протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ф» №2383-51 від 22.02.2019 року.
Зустрічний позов обгрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення- рішення та податкова вимога винесені з порушенням норм чинного законодавства. Позивач ще в 2019 році звертався до податкового органу з листом щодо відсутності у останього нерухомого майна на яке могло бути нараховано податкове зобовязання та просив надати всі
належні докази відносно нарахування боргу з податку на нерухоме майно. Однак останнім було проігноровано вимогу ОСОБА_1 на ніякої інформації податковим органом надано не було. Позивач вважає, що відповідачем були грубо порушенні його права та інтереси, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 16.06.2021 року суд прийняв зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року №0597353-1302-1413, та визнання протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ф» №2383-51 від 22.02.2019 року та об'єднав в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року №0597353-1302-1413, та визнання протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ф» №2383-51 від 22.02.2019 року з первісним позовом Головного управління ДПС у Миколаївській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу у сумі 168 470,00 грн., перейшов до розгляду справи №400/3573/21 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, що у свою чергу призвело до порушення його прав, свобод та інтересів.
Відповідач надав відзив на зустрічний позов, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позову та зазначив, оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач був власником об'єкту нерухомого майна до 21.02.219 року, що свідчить про наявність у нього обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
ОСОБА_1 не був позбавленим права звернутись до державного реєстратора для здійснення запису про припинення права власності ще в 2011 році про те це не було зроблено до 2019 року.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України суд, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч.5 ст. 250 КАС України).
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 27.04.2018 ОСОБА_1 є власником об'єкту нерухомого майна, а саме комплексу за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 8 774,5 м 2.
Відповідачем 03.09.2020 прийняте податкове повідомлення-рішення №0597353-1302-1413,яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту за період з 2017 рік у розмірі 168 470,00 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за 2017 та податковою вимогою від 22.02.2019 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення відносно позивача щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими
фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Це визначено підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України.
Об'єктом оподаткування податком є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункт 266.3 статті 266 ПК України).
За приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.
Приписами підпункту 14.1.129. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до вимог підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;є) інші будівлі.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункт 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Таким чином, платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а обчислення бази оподаткування здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт. Визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об'єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місце розташування об'єкта (тобто адреса будівлі) та тип об'єкта (тобто тип будівлі).
За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній у 2016 році) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем відносно позивача, як власника об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, прийняте податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове /податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до матеріалів справи оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте 27.04.2018.
Відповідно до пункту 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення - рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством,
контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено Наказом Міністерства Фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі по тексту - Порядок №1204)
Відповідно до пункту 9 Порядку №1204 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення воно не містять жодних даних щодо адреси об'єкту нежитлової нерухомості позивача та їх типів, внаслідок чого неможливо встановити визначальні ознаки об'єкту нерухомого майна,
відмінного від земельної ділянки, як об'єкту оподаткування, а відтак і встановити підстави для його нарахування без визначення самого об'єкту оподаткування.
Дані, надані податковим органом про проведення розрахунків щодо розміру податкового зобов'язанням зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної
ділянки, за 2017 рік суд також до уваги не бере з наведених підстав.
Враховуючи, що податковим органом не дотримано вимоги статті 58 ПК України та беручи до уваги вказані правові норми, суд дійшов висновку про невідповідність податкової вимоги та спірного податкового повідомлення-рішення вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак вони підлягають скасуванню.
Судом також взято до уваги посилання позивача та те, що станом на момент звернення до суду об'єкт нерухомого майна на який було нараховано податок знищено.При придбанні зазначеного об'єкту станом на 2008 рік його знос складав 70 відсотків, про що зазначено у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Протягом декількох років зазначений об'єкт було повністю зруйновано. Вказаний факт документально підтверджено, що майна дійсно не існує, актом обстеження від 19.10.2020 та рішенням виконавчого комітету Баштанської міської ради від 05.11.2020 №178 про затвердження зазначеного акту обстеження.
Суд вважає, що нарахування відповідачем ОСОБА_1 податку за неіснуючу будівлю навіть за відсутності певних формальних дій щодо підтвердження припинення права власності, при наявності протиправної бездіяльності відповідача суперечить принципам податкового законодавства та порушує права та законі інтереси позивача.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його відзив, і не довів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.04.2018 року №0597353-1302-1413, та податкової вимоги форми "Ф" від 22.02.2019 року № 2383-51.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подачу зустрічного позову майнового характеру у розмірі 3370,00 грн. згідно квитанції № 9235-6056-272-9202 від 14.06.2021 року.
Таким чином, оскільки вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування спірного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги судом задоволені, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України наявні підстави для стягнення з Головного управління ДПС в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 3370,00 грн.
Щодо позовних вимог Головного управління ДПС в Миколаївській області, викладених у первісному позові, суд зазначає наступне.
Як вставновлено судом раніше, фізична особа ОСОБА_1 був власником нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, а відтак відповідно до п.п.
266.1.1 п.266.1 ст. 266 та п.п. 269.1.1 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України був платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з розрахунку податкової заборгованості за ОСОБА_1 числиться податкова заборгованість за несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості перед бюджетом в розмірі 168 470, 00 грн.
Вказаний борг нараховано відповідачу згідно податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року № 0597353-1302-1413.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 повністю шляхом визнання протиправними податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року № 0597353-1302-1413 та податкової вимоги від 22.02.2019 №2383-51, тому відсутні підстави для задоволення позову ГУ ДПС в Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. В задоволенні позову Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 43144729) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) - відмовити.
2.Зустрічний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.04.2018 року № 0597353-1302-1403, та податкової вимоги форми "Ф" №2383-51 від 22.02.2019 року - задовольнити.
3.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.04.2018 року № 0597353-1302-1403, та податкову вимогу форми "Ф" №2383-51 від 22.02.2019 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6, м. Миколаїв, 54001 код ЄДРПОУ 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 3370,00 грн, згідно квитанції від 14.06.2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.М. Мельник