07 грудня 2021 року справа №380/12870/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Новак Л.М.
за участі
представника відповідача Устенко Г.В.
розглянувши у судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, в якому просить:
визнати протиправними дії (бездіяльність), яка полягає у нездійсненні нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби за період з 2017 року;
зобов'язати здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби за 2017 рік, з урахуванням раніше виплачених сум;
зобов'язати виплатити матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплаченої частини одноразової грошової допомоги під час проходження військової служби за період за 2017 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 10.08.2016 року по 20.06.2020 року проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Вказує, що звертався до відповідача із заявою, в якій просив провести нарахування та виплату неотриманих коштів, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди. Однак, отримав відповідь, з якої вбачається, що відповідачем визначається обставина не включення розміру щомісячної додаткової грошової винагороди, виплата якої передбачена постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 року. Стверджує, що рішення відповідача обмежує його право на отримання одноразової грошової допомоги у повному розмірі.
Відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин нормами права визначено право військовослужбовців на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, її граничний розмір та види виплат, які не включаються до складу грошового забезпечення при обчисленні її розміру - винагороди та морське грошове забезпечення. Вказує, що щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Стверджує, що ним у 2017 році нараховано та у серпні виплачено позивачеві матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі його місячного грошового забезпечення без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у спосіб, що передбачено Інструкцією №260 з урахуванням Інструкції №550. Тому вимога щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2017 рік є безпідставною.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 09.08.2021 року відкрито спрощене позовне провадження.
Ухвалою суду від 07.09.2021 року справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 04.11.2021 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів.
Ухвалою суду від 30.11.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Як вбачається із витягу з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) №146 від 20.06.2020 року позивача з 22.07.2020 року виключено зі списків особового складу Національної академії та усіх видів забезпечення.
23.06.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести нарахування та виплату неотриманих коштів, які входили до складу допомоги на вирішення соціально-побутових питань з включенням до складу останньої щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відповідач листом №3691 від 06.07.2021 року повідомив позивача, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у 2017 році йому була нарахована та виплачена в розмірі місячного грошового забезпечення. Крім того, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, яким є матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Не погодившись із такою відповіддю позивач звернувся із даним позовом до суду.
Змістом спірних правовідносин є здійснення нарахування та виплата матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань під час проходження військової служби за 2017 рік без урахування щомісячної додаткової грошової допомоги.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2011-XII).
Згідно з ч.1 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою ст.9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону №2011-XII).
Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби визначаються Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженою наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 року (чинна на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція №260).
Відповідно до п.33.1 розділу XXXIII Інструкції №260 особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Згідно із п.33.2 розділу XXXIII Інструкції №260 матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Абзацом першим п.33.3 цієї ж норми передбачено, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Як передбачено абзацом другим п.33.3 розділу XXXIII Інструкції №260 до місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 9 наказу Міністерства оборони України «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік» від 09.02.2017 року №88 передбачено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород та морського грошового забезпечення.).
З наведеного вбачається, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено право військовослужбовця на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до підп.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» №889 від 22.09.2010 року (чинна на момент виникнення спірних правовідносин; далі - постанова №889), установити щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Згідно із п.2 постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Наказом Міністерства оборони України №550 від 24.10.2016 року на виконання Постанови №889 затверджено інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (чинна на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Інструкція №550).
Відповідно до п.5 Інструкції №550 винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).
Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (п.8 Інструкції №550).
Судом встановлено, що відповідачем у відповідь на заяву позивача про нарахування та виплату неотриманих коштів було відмовлено у включенні до складу нарахованої йому матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік щомісячної додаткової грошової винагороди та, як наслідок, у перерахунку вказаної допомоги з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.
Суд звертає увагу на те, що у п.8 Інструкції №550 чітко встановлено, що додаткова грошова винагорода військовослужбовцям не включається до складу їхнього грошового забезпечення.
Вказана норма була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (2017 рік.)
Відтак, суд дійшов висновку, що у даному випадку відповідач діяв розсудливо та відмовив позивачу у задоволенні його заяви у відповідності до чинного законодавства.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідачем уже було нараховано позивачу у серпні 2017 року матеріальну допомогу (скруту) у розмірі 4444 грн. 00 коп., що підтверджується карткою особового рахунку позивача за 01/2017 - 12/2017, яка міститься в матеріалах справи.
Вказане сторонами не заперечується.
З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо посилань позивача на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 10.05.2019 року у справі №820/5285/17 суд зазначає, що така стосується грошового забезпечення військовослужбовців, а тому, з урахуванням викладених обставин, не береться судом до уваги.
При цьому, враховуючи викладене, судом не беруться до уваги також інші доводи позивача.
З огляду на викладене, судом не встановлено порушень діями відповідача щодо відмови у здійсненні нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань позивачу з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2017 рік критеріїв правомірності, визначених ч.2 ст.2 КАС України, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий не підлягає стягненню із сторін.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення складено 8 грудня 2021 року.
Суддя В.Я.Мартинюк