справа № 380/10303/21
02 грудня 2021 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,
представника відповідача Твердохліб І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Львівської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби про визнання протиправними дій, скасування рішення, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Галицької митниці Держмитслужби код ЄДРПОУ 43348711, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1 (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Галицької митниці Держмитслужби щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються;
- скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00719;
- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2021/900010/2 від 09.06.2021.
Ухвалою від 30.06.2021 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі.
Ухвалою від 26.07.2021 суд допустив заміну первісного відповідача у справі Галицької митниці Держмитслужби її правонаступником Львівською митницею як відокремленим підрозділом Держмитслужби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в оскарженому рішенні не навів достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості заявленої декларантом. У Митному кодексі України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Відповідач в рішення про коригування митної вартості зазначив, що коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України. Крім цього, посилання в такому рішенні на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливості визначити вартість товару.
Позивач вважає, що витребування відповідачем додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.
22.07.2021 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Відзив обґрунтований тим, що оскільки документ під назвою «довідка транспортних витрат» не є бухгалтерським документом в розумінні положень Угоди про застосування статті VII ГАТТ, він не може слугувати документом, що підтверджує витрати на транспортування товару. Декларант не надав жодних додаткових документів на підтвердження транспортних витрат, а тому митну вартість визначено митним органом самостійно. Представник відповідача зазначив, що позивач не звертався до митного органу за додатковими роз'ясненнями будь-яких формулювань, що наведені у графі 33 рішення. Крім цього, положення Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів не обмежують методи, за якими джерелом інформації може бути база ЄАІС, натомість не обмежують використання інших джерел інформації при застосуванні таких методів.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митного органу надати додаткові документів та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. Позивач додав, що умови поставки та кількість в митних деклараціях, що використані відповідачем як джерело інформації та зазначені в оскарженому рішенні є відмінними від умов поставки та кількості товару, що оцінювалась. Між тим, в оскарженому рішенні зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, та не зазначено коригування на умови і обсяг поставки, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим. Позивач зауважив, що декларація UA401020/2020/064267 не була покладена в основу оскарженого рішення. Крім цього, митна декларація UA401020/2020/064267 від 24.12.2020 оформлена на підставі рішення про коригування митної вартості UA401000/2020/000049/2 від 23.12.2020, яке скасоване в судовому порядку. Використаний при прийнятті оскарженого рішення документів UA401020/2020/64267 від 24.12.2020 не може бути взятий до уваги, оскільки його номер не є номером митної декларації. Більше того, оскаржене рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.
10.08.2021 представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких вказав, що у графі 16 CMR перевізником вказаний PP MADZHARA V., а в довідці про транспортно-експедиторські витрати ТОВ «БЛМ Транс», що слугувало підставою для виставлення декларанту вимоги про надання додаткових документів.
17.08.2021 позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких вказав, що зазначення у запереченнях відповідача нових розбіжностей, які не зазначалися при прийнятті оскаржених рішень не заслуговують на увагу.
У запереченнях на додаткові пояснення від 28.08.2021 представник відповідача зазначив, що договір транспортного експедирування від 16.02.2021 № 16/02/2020 під час митного оформлення не подавався.
У судове засідання позивач не з'явився. Подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила. Просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач для здійснення митного оформлення подав до відповідача електронну митну декларацію від 09.06.2021 № UA209170/2021/045136.
До вказаної митної декларації позивач долучив наступні документи:
- пакувальний лист від 07.06.2021;
- рахунок-фактуру (інвойс) №210069 від 07.06.2021;
- автотранспортну накладну №908240 від 07.06.2021;
- декларацію про походження товару №210069 від 07.06.2021;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №GMBH-1306 від 13.06.2016;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 12.06.2018;
- договір про надання послуг митного брокера ЛТШ-4993 від 25.01.2021;
- заяву № 14/14-03\468-20 від 28.08.2020;
- інформацію №7092505 від 08.06.2021;
- копію митної декларації країни відправлення №21DE575652730339E6 від 07.06.2021.
Митну вартість товару, згідно з поданою митною декларацією, визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) на рівні від 20,98 до 21,54 Євро/шт. в залежності від ваги шини (або 0,33 Євро/кг нетто).
За результатами розгляду поданих позивачем для митного оформлення документів відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2021 №UA209000/2021/900010/2, яким визначено митну вартість товару за резервним методом на рівні від 55,8622 до 68,0880 Євро/шт. в залежності від ваги шини (або 1,02 Євро/за кг нетто).
Відповідач прийняв картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00719.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.
У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.
У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з пунктом 2.1 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У частинах четвертій, п'ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.
З аналізу рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2021 №UA209000/2021/900010/2 видно, що підставою для його прийняття слугувала відсутність документів, які підтверджують митну вартість, а саме транспортні витрати до митного кордону України, які відповідно до умов поставки не були включені до ціни товару, що передбачені наказом МФУ від 18.06.2012 № 599, що робить неможливим перевірку числового значення митної вартості товарів.
Як встановив суд, позивач для здійснення митного оформлення подав до відповідача електронну митну декларацію від 09.06.2021 № UA209170/2021/045136.
До вказаної митної декларації позивач долучив наступні документи:
- пакувальний лист від 07.06.2021;
- рахунок-фактуру (інвойс) №210069 від 07.06.2021;
- автотранспортну накладну №908240 від 07.06.2021;
- декларацію про походження товару №210069 від 07.06.2021;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) №GMBH-1306 від 13.06.2016;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 12.06.2018;
- договір про надання послуг митного брокера ЛТШ-4993 від 25.01.2021;
- заяву № 14/14-03\468-20 від 28.08.2020;
- інформацію №7092505 від 08.06.2021;
- копію митної декларації країни відправлення №21DE575652730339E6 від 07.06.2021.
Митну вартість товару, згідно з поданою митною декларацією, визначено за основним методом - за ціною договору (контракту) на рівні від 20,98 до 21,54 Євро/шт. в залежності від ваги шини (або 0,33 Євро/кг нетто).
Відповідач надіслав позивачу вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару:
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (видаткові, податкові накладні, платіжні доручення з попередніх поставок);
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);
- якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Надаючи оцінку аргументам позивача про відсутність у відповідача правових підстав надіслання вимоги про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.
Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Надаючи оцінку аргументам відповідача про ненадання позивачем документів, які підтверджують транспортні витрати до митного кордону України, які відповідно до умов поставки не були включені до ціни товару, що передбачені наказом МФУ від 18.06.2012 №599, що робить неможливим перевірку числового значення митної вартості товарів, суд зазначає таке.
Суд встановив, що разом із електронною митною декларацією від 09.06.2021 №UA209170/2021/045136 позивач подав довідку про транспортно-експедиторські витрати від 07.06.2021 № 07.06.2021р, яку відповідач ідентифікував як документ, що підтверджує вартість перевезення товару (згідно з карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00719). У такій довідці зафіксовано, що вартість транспортних витрат з перевезення вантажу за маршрутом Zwickau, 08058 (Німеччина) - митний перехід Ужгород (кордон України) складає 35000,00 грн.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
Згідно з розділом ІІІ «Правила заповнення граф ДМВ декларантом або уповноваженою ним особою» Правил заповнення митної декларації, затверджених Наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 599 (далі - Правила №599), у графі 20 зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Аналізуючи наведені положення Правил № 599, суд погоджується із доводами позивача про те, що такі не містять вичерпного переліку документів, які підтверджують витрати на транспортування.
Суд вказує на те, що МК України також не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, а тому подана позивачем довідка про транспортно-експедиторські витрати від 07.06.2021 № 07.06.2021р є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 31.05.2019 № 804/16553/14.
Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача, як на підставу для витребування доказів, на відсутність документів, які підтверджують витрати на транспортування.
Щодо аргументів представника відповідача про те, що у графі 16 CMR перевізником вказаний PP MADZHARA V., а в довідці про транспортно-експедиторські витрати ТОВ «БЛМ Транс», що слугувало підставою для виставлення декларанту вимоги про надання додаткових документів, то суд зауважує, що про вказану обставину не вказано ані у рішенні про коригування митної вартості від 09.06.2021 №UA209000/2021/900010/2, ні у картці відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00719.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відтак суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що у графі 16 CMR перевізником вказаний PP MADZHARA V., а в довідці про транспортно-експедиторські витрати ТОВ «БЛМ Транс».
З цих же мотивів, суд не бере до уваги посилання представника відповідача на митну декларацію від 24.12.2020 №UA401020/2020/064267.
З огляду на викладені висновки, суд вважає, що відповідач не довів наявність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 53 МК України, для пред'явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Так само не довів обов'язкового обґрунтованого сумніву правильності визначення митної вартості товарів.
У відповідності до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки встановлених статтею 53 МК України наявності підстав для цього митним органом не доведено, заявлена позивачем митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами.
Надаючи оцінку аргументам позивача в частині необґрунтованого визначення відповідачем в оскарженому рішенні митної вартості товару, суд зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що джерело коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів за резервним методом - митні декларації від 05.05.2021 №UA100090/2021/216470, від 26.04.2021 №UA100060/2021/215281, від 19.05.2021 № 100070/2021/321460.
Разом з тим, рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним).
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.
При цьому, суд зазначає, що відповідач прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2021 №UA209000/2021/900010/2 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00719, не вчиняв окремих дій щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Таким чином, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої позивачем, за першим методом митної оцінки - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, не підлягає до задоволення.
Зважаючи на викладені висновки, суд вважає, що картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2021/00719 та рішення про коригування митної вартості товарів від 09.06.2021 №UA209000/2021/900010/2 не відповідають критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 5501,24 грн, сплачений згідно з квитанціями від 14.06.2021 № 8429, від 14.06.2021 № 8433, від 14.06.2021 № 8432.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Галицької митниці Держмитслужби №UA209170/2021/00719.
Визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Держмитслужби від 09.06.2021 №UA209000/2021/900010/2 про коригування митної вартості товарів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути з Львівської митниці як відокремленого підрозділу Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул.Костюшка, 1) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 5501 (п'ять тисяч п'ятсот одна) грн 24 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 07 грудня 2021 року.
Суддя Мричко Н.І.