08 грудня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/6376/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву про залишення позову без розгляду у справі № 360/6376/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
28 жовтня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані відпустки: додаткову чергову оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 06 діб, та додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій: за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2016 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 34 доби.
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 06 діб додаткової чергової оплачуваної відпустки за 2019 рік та 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік, 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2016 рік, загальною кількістю 34 доби.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 07.11.2015 по 31.03.2020 проходив службу в Головному управлінні Національній поліції в Луганській області.
Відповідно до наказу Головного управління Національній поліції в Луганській області від 31.03.2020 №288 о/с Позивача було звільнено з посади начальника управління логістики та матеріально-технічного забезпечення Головного управління Національній поліції в Луганській області за ст.77 ч.І п.2 (через хворобу), з 31.03.2020, з вислугою років на день звільнення у 2 календарному обчисленні: 27 років 11 місяців 02 дні, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 11 діб.
Оскільки Позивач в період з 01.01.2015 по 06.11.2015 працював в Головному управління МВС України у Луганській області, Адвокат 05.10.2021 звернувся з запитом до Голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області, на отримання інформації про надання в період з 01.01.2015 по 06.11.2015 Позивачу додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік, та виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2015 рік при звільненні 06.11.2015 з Головного управління МВС України у Луганській області.
Після отримання 25.10.2021 та вивчення листа Відповідача від 19.10.2021 № 5928/111/19/05-2021, вивчення листа Голови Ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Луганській області від 19.10.2021 № ВДЗ/204 було встановлено, що Позивачем не використовувались наступні відпустки: додаткова чергова оплачувана відпустка за 2019 рік у кількості 06 діб, та додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій: за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2016 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 34 доби. У виплаті компенсації Позивачу за невикористані відпустки: додаткову чергову оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 06 діб, та додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій: за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2016 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 34 доби, Відповідачем було відмовлено.
Вважає бездіяльність Відповідача щодо невиплати на користь Позивача при звільненні компенсації за невикористані відпустки, противоправною, оскільки компенсації за невикористані відпустки передбачена нормами з законодавства, а Відповідачем не здійснено нарахування та виплату компенсації Позивачу за невикористані відпустки: додаткову чергову оплачувану відпустку за 2019 рік у кількості 06 діб, та додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій: за 2015 рік у кількості 14 діб, за 2016 рік у кількості 14 діб, загальною кількістю 34 доби, в зв'язку з чим Відповідач допустив бездіяльність, не здійснивши нарахування та виплату такої компенсації.
Від відповідача до суду надійшла заява про залишення позову без розгляду, в якому
зазначено, що позивачем поданий позов після закінчення строків позовної давності, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Тому вважає, що відповідно до частини 2 статті 123 КАС України необхідно повернути позовну заяву позивачу. Заяв про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду ні позивачем, ні його представником подано не було, і крім того, вважаю, що підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду немає.
Розглядаючи питання стосовно строків звернення позивача до адміністративного суду, суд виходить з такого.
Предметом позову є визнання противоправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів зазначені в абзаці другому статті 233 Кодексу України про працю, даною нормою передбачено право людини у разі порушення законодавства про оплату праці звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з вимогами статті 2 Закону України «Про оплату праці» в структуру заробітної плати входять:
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Виходячи з того, що грошова компенсація за невикористані відпустки входить до складу грошового забезпечення, тому суд при вирішенні справи, процесуальні строки звернення громадянина України до суду з адміністративним позовом розраховує саме виходячи з абзацу другого статті 233 Кодексу України про працю.
У зв'язку з вище викладеними обставинами суд не вважає пропущеним строк звернення позивача до адміністративного суду.
Керуючись статтями 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви про залишення позову без розгляду у справі № 360/6376/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя І.В. Тихонов