про залишення позовної заяви без руху
08 грудня 2021 року СєвєродонецькСправа № 360/7828/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
06 грудня 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), з вимогами:
- визнати противоправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області щодо нездійснення ОСОБА_1 нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів;
- зобов'язати Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області здійснити нарахування та виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, виходячи з розміру п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частинами першою та другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 17-1 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (далі - Закон № 3551-XII) передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Аналіз наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України та Закону № 3551-XII свідчить про те, що 30 вересня року, в якому мала бути здійснена виплата допомоги до 5 травня, - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата грошової допомоги до 5 травня. Отже, перебіг строку звернення до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня року, в якому мала бути здійснена виплата допомоги до 5 травня.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 06 лютого 2018 року справа № 607/7919/17.
Отже, перебіг шестимісячного строку на звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом розпочався з 01 жовтня 2020 року та сплив 31 березня 2021 року (включно). Позивач подав позов до суду 06 грудня 2021 року. Тобто, позивач звернувся з пропуском строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти Росії”).
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року №340/1019/19).
Суд наголошує, що законодавець пов'язує початок перебігу строку звернення до адміністративного суду з позовом щодо допомоги до 5 травня з конкретною календарною датою - 30 вересня відповідного року, в якому виплачено спірну допомогу.
Отже з 30 вересня 2020 року особа, якій виплачена грошова допомога до 5 травня в розмірі з яким вона не погоджується або взагалі не виплачена, вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після 30 вересня, демонструючи свою необізнаність щодо розміру грошової допомоги до 5 травня 2020 року звернулась до органу соціального захисту населення із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою 12 листопада 2021 року, на яку отримав лист - відмову № 02-37/5832 від 18 листопада 2021 року.
В даному випадку днем отримання листа не може бути днем з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, оскільки ним допущене зайве зволікання щодо звернення до відповідача.
Суд звертає увагу, що позивачу виплачено зазначену допомогу за 2020 рік 09 квітня 2020 року, а із заявою щодо виплати недоплаченої суми до відповідача звернувся лише 12 листопада 2021 року, тобто понад 1,5 роки після виплати.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд звертає увагу, що КАС України не пов'язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Верховним Судом не одноразово, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №308/12874/16-а, від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а, від 01 грудня 2020 року у справі №807/658/18 та від 05 березня 2021 року у справі № 140/1738/19 викладені висновки про те, що “поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише такі встановлені законом процесуальні строки, які порушені з поважних причин. В свою чергу поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та не залежала від волевиявлення особи.
Позивачем не надано заяви про поновлення строків звернення до суду.
Таким чином, позивачу необхідно подати обґрунтовану заяву про поновлення строку на звернення до адміністративного суду з даним позовом, надавши відповідні докази наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статей 160 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 122, 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 10 (десяти) календарних днів з дня отримання даної ухвали надати суду:
- належним чином оформлену заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню. Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяТ.В. Смішлива