Справа № 947/17743/21
Провадження № 2/947/3483/21
08.12.2021 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Калініченко Л.В.
при секретарі Матвієвої А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя,
14.06.2021 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя, в якій позивач просить суд: визнати автомобіль марки «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1 , об'єктом спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та здійснити його поділ між ними шляхом визнання за кожним права власності на Ѕ частку автомобіля.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.
Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 02.07.2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання з повідомленням сторін по справі.
Судове засідання по справі було відкладено на 20 грудня 2021 року о 11 годині 00 хвилин.
07.12.2021 до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в якій представник просить суд доручити її проведення: Рубіжанському міському суду Луганської області, з посиланням на неможливість прибути до судового засідання в місто Одеса, через видалене місце проживання в місті Рубіжне, Луганської області.
Відповідно до ч. 6 ст.212 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про участь учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначеному судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 212 ЦПК України, учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.
Тобто, ініціатором клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції повинно бути дотримано дві необхідні умови, а саме: подання заяви не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання та надсилання копії даної заяви в той самий строк іншим учасникам справи.
Докази направлення копії даної заяви іншим учасникам справи, до заяви не надані, за наслідком чого суд позбавлений можливості перевірити чи дотримано представником позивача вимоги ч.2 ст. 212 ЦПК України.
Враховуючи викладене, оскільки подана представником заява не відповідає вимогам ч.2 ст.212 ЦПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про проведення судового засідання в режимі відео конференції.
Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р.).
З цього приводу прецедентними є також рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.
Керуючись ст. 212 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя- залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Головуючий Калініченко Л. В.