Справа № 947/38446/21
Провадження № 1-кс/947/17410/21
03.12.2021 року
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , перекладача ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42019161340000011 від 29.01.2019 року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Зугдіді, громадянина Грузії, грузина, офіційно не працевлаштованого, без зареєстрованого місця проживання на території України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого
10.06.2021 року Київським районним судом міста Одеси, за ч.1 ст.185 КК України засуджений до 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.,
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 будучи раніше судимим за корисливий злочин, маючи не зняту та не погашену в законному порядку судимість, на шлях виправлення не став, та вчинив новий злочин при наступних обставинах.
Так, 01.12.2021 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим, ОСОБА_6 , знаходився біля будинку №31 по Адміральському проспекту в місті Одесі, де побачив припаркований біля вищевказаного будинку вантажний автомобіль марки «JAC», в кузові синього кольору з натянутим тентом зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , визначивши об'єктом свого злочинного посягання майно, що знаходилось в салоні зазначеного автомобіля.
Реалізуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, будучи впевненим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, а поряд відсутні сторонні особи, ОСОБА_8 підійшов до вищевказаного автомобіля, та побачив через вікно на пасажирському сидінні в салоні сумку чорного кольору, належну потерпілій ОСОБА_9 .
Продовжуючи свій злочинний намір на заволодіння майном ОСОБА_6 , відчинив незачинені пасажирські двері автомобіля марки «JAC», д.н.з. НОМЕР_1 , таким чином проникнув всередину салону звідки викрав сумку чорного кольору вартістю 300 гривень, всередині якої знаходився металевий термос марки «IKEA», об'ємом 0,5 л, яскраво зеленого кольору із кришкою жовто-зеленого кольору вартістю 250 гривень та жіночі шкіряні рукавички, оздоблені замшевими вставками, чорного кольору вартістю 200 гривень та інші особисті речі, які належать потерпілій та не представляють для неї матеріальної цінності.
Після чого з вказаними речами ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник отримавши реальну можливість розпорядитись ним на власний розсуд, тим самим спричинивши ОСОБА_10 матеріальну шкоду на загальну суму 750 гривень. В подальшому на розі вулиць Краснова та Героїв Прикордонників у місті Одесі ОСОБА_6 , разом з викраденим майном був зупинений працівниками ОПВ УКР ГУНП в Одеській області.
Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням в якому зазначає, що в ході досудового розслідування встановлено ряд ризиків передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Так, наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у спробах переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_8 є громадянином Грузії, не має міцних соціальних зв'язків, не одружений, не має на утриманні малолітніх дітей, не зареєстрований на території України, офіційно не працевлаштований, без постійного джерела доходів, не має офіційних документів для перебування на території України.
Крім того, враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_8 немає постійного місця роботи, стабільного джерела доходів, вчинив тяжкий злочин проти власності, що вказує на презирливе відношення останнього до охоронюваних законом суспільних цінностей, вбачається наявність реального ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі з корисливим умислом.
Крім того, наявний ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у тому, що підозрюваний ОСОБА_8 має реальну можливість незаконно впливати на свідків, потерпілого, експертів, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, задля викривлення показань останніх, які мають значення для встановлення обставин вчинення даного кримінального правопорушення.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечувала, щодо клопотання сторони обвинувачення, зазначивши, що розмір застави, який просить визначити прокурор є завеликим, а майновий стан підозрюваного не дозволяє внести такий розмір застави. Просила суд зменшити розмір застави.
Підозрюваний підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («Nechiporuk and Yonkalo v.Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п.48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов'язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.
Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.
В судовому засіданні встановлено, що 01.12.2021 року громадянина ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України
02.12.2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Приймаючи до уваги тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, особу підозрюваного, відсутність міцних соціальних зв'язків, та відсутність постійного місця роботи, а також те, що підозрюваний є громадянином іншої держави, що надає йому можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оскільки підозрюваний усвідомлює, що санкція ч.3 ст.185 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, що доводить існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Також, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_6 не має постійного місця роботи, стабільного джерела доходів, раніше судимий за вчинення злочину проти власності, що доводить існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, який полягає у можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі з корисливим умислом.
Разом з тим, жодними належними доказами не доведено існування ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки підозрюваний повністю визнає свою вину.
Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ ОРУП №1 ГУ НП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42019161340000011 від 29.01.2019 року відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язків, передбачених КПК України в розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 90 800 (дев'яносто тисяч вісімсот) гривень.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;
- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;
- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;
- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_8 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Строк дії ухвали обчислюється з моменту затримання, а саме з 01.12.2021 року та припиняє свою дію 29.01.2022 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1