Справа № 520/536/16-ц
Провадження № 2/947/306/21
29.11.2021 року
Київський районний суд м. Одеси
У складі судді Калашнікової О.І.
При секретарі Якубовській О.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
Акціонерного Товариства «Альфа Банк» - правонаступника Публічного Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк» - правонаступника Публічного Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договору кредиту і договору іпотеки, -
Встановив,
ПАТ «Укрсоцбанк» у січні місяці 2016 року звернувся до суду з вимогами постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за договором кредиту №2006\13-2.06\826 від 06.10.2006 року у сумі 835198,85 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору кредиту. Ухвалою суду від 27.01.2016 року справу прийнято до провадження і призначено до розгляду в судовому засіданні.
Відповідач, не визнаючи позов Банку, 03.10.2016 року заявив зустрічні позовні вимоги про визнання договору кредиту і договору іпотеки, що були укладені між сторонами 06.10.2006 року недійсними.
До розгляду справи по суті, судом розглянуті і вирішені заяви і клопотання представників сторін: позивача - про збільшення позовних вимог, про заміну сторони позивача ПАТ «УкрсоцБанк» на правонаступника «Альфа Банк», про приєднання доказів; відповідача - про прийняття зустрічного позову, призначення судово-економічної експертизи кредитного договору, витребування доказів, приєднання доказів до матеріалів справи. Провадження по справі зупинялось ухвалами суду: на період виконання експертизи, до вирішення іншим судом справи за позовом ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк» (правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк»), державного реєстратора про скасування рішення про державну реєстрацію прав Банку на іпотечну квартиру. За заявами сторін (їх представників) по справі неодноразово оголошувалась перерва (сторони відкладали розгляд справи з поважних причин).
Судом встановлено:
06 жовтня 2006 року АКБ «Укрсоцбанк» і ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2006/13-2.06/826, за умовами якого банк надає , а ОСОБА_1 отримує споживчий кредит в сумі 70000 дол.США. ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит у повному обсязі та сплатити відсотки в розмірі 13% річних за користування кредитом щомісячними платежами в розмірі 390 дол.США до 05.10.2021 року.
В забезпечення виконання зобов'язань 09.10.2006 року сторони уклали іпотечний договір, за умовами якого ОСОБА_1 передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 12.12.2003 року.
15 жовтня 2019 року Акціонерне Товариство «Альфа-Банк» стало правонаступником АТ «Укрсоцбанк» на підставі Передавального Акту та у відповідності до положень ЗУ «Про спрощення процедур реорганізації та капіталізації банків».
Представник банку доводить, що банк АТ «Украсоцбанк» 06.10.2006 року свої зобов'язання за кредитним договором виконав і видав ОСОБА_1 кредит в іноземній валюті в сумі 70 000 дол.США на споживчі цілі. У зв'язку з тим, що позичальник в 2014 році припинив повертати кредитні кошти і сплачувати відсотки, станом на 23.07.2015 року утворилась заборгованості за кредитом в сумі 32560 дол.США, за відсотками 4525,76 дол.США.
Досудову вимогу Банку про погашення заборгованості відповідач залишив без уваги , тому банк звернуся до суду з цим позовом і вимагає стягнути з відповідача на користь банку борг за кредитом, заборгованість за відсотками в загальній сумі 37085,76 дол.США та судові витрати в сумі 12528 грн.
Відповідач позов не визнає і доводить, що вищевказаний договір укладений з порушенням вимог діючого законодавства України - ЗУ «Про захист прав споживачів»(банк замовчав важливу для споживача інформацію: не провів з ним переддоговірну роботу, банк не повідомив про наявні форми кредитування та відмінності між ними, не повідомив про орієнтовну сукупну вартість кредиту), подальше його використання завдає значних матеріальних збитків, тому ОСОБА_1 вимагає визнати кредитний договір і забезпечувальний договір недійсними. Відповідач також стверджує, що за фактом він - ОСОБА_1 - кредитні кошти в сумі 70 000 дол.США 06.10.2006 року від ПАТ «Укрсоцбанк» не отримував. На підтвердження своїх доводів відповідач посилається на довідку слідчого СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області і витяг з кримінального провадження №120131704900009, відкритого 15.01.2013 року за ознаками ч.4 ст.190 КК України відносно ОСОБА_2 .
До сьогоднішнього судового засідання відповідач (його представник) не з'явився, надав заяву про зупинення провадження по справі, посилаючись на введений в державі карантин з приводу епідемії на Сovid та на відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Альфа-Банк» (правонаступника ПАТ «Укрсоцбанк») на рішення Київського райсуду м.Одеси і Постанову Одеського апеляційного суду по справі №520\10604\18 за позовом ОСОБА_1 до КП «Центр державної реєстрації», третя особа - АТ «Альфа Банк» про скасування рішення державного реєстратора. Суд залишив клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) без задоволення і продовжив судовий розгляд справи.
Дослідивши надані сторонами докази і наведені доводи, суд дійшов до наступного.
Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
У статті 1049 ЦК України зазначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1052 ЦК України передбачено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника достроково повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (стаття 526 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
При укладанні 06.10.2006 року договору кредиту сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: мети, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; способів забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткової ставки; порядку плати за кредит; порядку зміни та припинення дії договору; відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору. Договір сторони уклали в письмовій формі. На укладання договору сторони мали вільне волевиявлення і необхідний обсяг цивільної дієздатності. Договір підлягає виконанню обома сторонами.
Виконання кредитором своїх зобов'язань, фактична видача позичальнику кредиту та часткове виконання позичальником зобов'язань щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом підтверджені позивачем наданням до справи виписок по особовим рахункам відповідача (додатки №1-3).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (додатки №1-3).
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, виписки з карткового рахунку, що містяться в матеріалах справи суд вважає належним доказом перерахування кредитних коштів відповідачу.
Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що кредитор виконав свої зобов'язання та фактично видав позичальнику кредит у розмірі 70 000 доларів США., а позичальник в подальшому протягом певного строку частково виконував свої зобов'язання щодо повернення тіла кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Відповідач не заперечував наявність боргу за договором кредиту і не спростував належними доказами розмір боргу як за тілом кредиту так і за відсотками.
Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання договорів недійсними суд зазначає наступне.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
Обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним з підстав, передбачених статтею 230 ЦК України та статтями 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, позивач зобов'язаний довести правову та фактичні підстави своїх позовних вимог.
Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 погодився з метою його використання та встановленими умовами, отриманням кредиту саме в доларах США, а не в національній валюті України, в подальшому погашав кредитну заборгованість протягом тривалого часу, та не звертався до банку з приводу роз'яснень положень договору чи надання іншої інформації з приводу виконання зобов'язань, не заявляв жодних претензій з приводу того, що йому незрозумілі умови кредитного договору.
Під час укладення оспорюваного договору сторони узгодили всі істотні умови даного правочину та погодилися з ними.
Доводи позивача за зустрічним позовом про необхідність визнання недійсним кредитного договору в цілому, суд вважає безпідставними, оскільки під час розгляду справи судом не здобуто доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема, не спростовано, що при укладенні договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши характер правочину і всі його істотні умови. На виконання умов спірного договору він без заперечень отримав кредитні кошти, тривалий час (до жовтня 2014 року) виконував свої зобов'язання з повернення цих коштів.
Посилання на несправедливість окремих умов договору не тягне за собою визнання недійсним такого договору в цілому.
У разі ненадання інформації, передбаченої статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору, суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Статтями 15, 23 Закону України «Про захист прав споживачів» не передбачено такої підстави для визнання кредитного договору недійсним, як надання/ненадання суб'єктом господарювання інформації споживачеві послуг про орієнтовну сукупну вартість кредиту, вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, тощо. У таких випадках споживач може наділятися правом на відшкодування завданих йому збитків.
З огляду на викладене вимоги ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним не підлягають задоволенню. Вимоги про визнання недійсним договору іпотеки витікають з вимог про визнання договору кредиту недійсним, тому правові підстави для визнання забезпечувального договору недійсним відсутні.
У відповідності до положень ст.141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12528 грн.
Керуючись ст.ст. 258, 263-265,268 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позов Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - правонаступника Публічного Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований - АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код в ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за Договором кредиту №2006\13-2.06\826 від 06.10.2006 року в сумі 37085,76 доларів США, де борг за тілом кредиту 32560 дол.США і борг за відсотками 4525,76 дол.США.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований - АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код в ЄДРПОУ 23494714) витрати по сплаті судового збору в сумі 12528 грн.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа Банк» - правонаступника Публічного Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» про визнання недійсними договору кредиту і договору іпотеки залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дата виготовлення повного тексту судового рішення 08.12.2021 року.
Суддя Калашнікова О. І.