Справа № 947/34328/21
Провадження № 1-кп/947/1249/21
07.12.2021 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні у м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160480001451 від 20.04.2019 року, відносноОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,українця, уродженця Київської області, громадянина України, із професійно-технічною освітою, не працюючого, одруженого, дітей не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 раніше судимого:
-01.07.2014 Деснянським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців, звільнений 19.08.2018 по відбуттю строку покарання;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15 ч.2 ст.185, ч.2 ст. 185 КК України,
Так, 19 квітня 2019 року о 14 годині 30 хвилин обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи у торговому залі магазину «COLINS», що належить ТОВ «ДЕЛЬТА ТЕКС» (код ЄДРПОУ 37357021), який розташований в приміщенні торгівельного центру «Сіті центр» за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, буд. 2, керуючись злочинним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи повторно, шляхом вільного доступу, переконавшись в тому, що його дії не будуть помічені, таємно викрав з полиці торгівельного стелажу майно, що належить ТОВ «ДЕЛЬТА ТЕКС», а саме: чоловічу футболку поло( артикул CL1042608BLE), загальною вартістю 247гривень 26 копійок.
В подальшому ОСОБА_4 , з метою доведення своїх злочинних дій, спрямованих на таємне викрадення чужого майна до кінця, з викраденим майном вийшов з приміщення магазину «COLINS» через вхід до торгової зали, не розрахувавшись за вказаний товар.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 спричинив ТОВ «ДЕЛЬТА ТЕКС» (код ЄДРПОУ 37357021)матеріальну шкоду на загальну суму 247гривень 26 копійок.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Крім того, 19 квітня 2019 року о 14 годині 40 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи у торговому залі магазину «CROPP», що належить ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП»(кодЄДРПОУ 32435513), який розташований в приміщенні торгівельного центру «Сіті центр» за адресою: м. Одеса, пр-т Небесної Сотні, буд. 2, керуючись злочинним умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, діючи повторно, шляхом вільного доступу, переконавшись в тому, що його дії не будуть помічені, таємно викрав з полиці торгівельного стелажу майно, що належить ДП «ЛПП Україна» АТ «ЛПП», а саме: чоловічий светр чорного кольору ( артикул VL847), загальною вартістю 799 гривень 20 копійок.
В подальшому ОСОБА_4 , не пред'явивши та не розрахувавшись за вищевказаний товар, оминув касову зону, та покинув приміщення магазину «CROPP», однак не зміг довести злочин до кінця, та розпорядитися викраденим майном з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений на місці скоєння злочину працівниками магазину.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.185 КК України, визнав повністю, розкаявся у скоєному, та пояснив, що він дійсно вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення при обставинах викладених в обвинувальному акті, а саме: 19.04.2019 року він знаходився в ТЦ «Сити Центр» і в одному з магазинів таємно викрав футболку, з якою оминаючи касову зону вийшов з магазину не розрахувавшись за її вартість. Також в цей день в іншому магазині в торгівельному центрі, він таємно викрав чоловій светр, за який не розрахувався, оминув касову зону та вийшов з магазину, але був зупинений працівниками магазину. У скоєному щиро кається, та просив його суворо не карати.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч.2 ст.185 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії наступним чином.
- за ч.2 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка) вчинена повторно;
-ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками - незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий, покарання відбув, на обліку у психіатра та нарколога не значиться, та враховуючи обставини які пом'якшують покарання обвинуваченого, а саме: визнання вини, щире каяття у скоєному, та відсутність обставин які обтяжують покарання,відсутність у потерпілих вимог матеріального характеру до обвинуваченого, та реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 , покарання у вигляді арешту, яке необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Крім того, призначення покарання ОСОБА_4 у вигляді арешту буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Цивільний позов потерпілим не заявлявся.
Долю речових доказів у кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК України по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393, 395 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України та призначити наступне покарання:
-за ч.3 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді арешту строком на 3 (три) місяці в арештному будинку;
-за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді арешту строком на 4 (чотири) місяців в арештному будинку;
-На підставі ч.1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді арешту на строк 4 (чотири) місяців в арештному будинку.
Строк відбування покарання рахувати з часу поміщення ОСОБА_4 до арештного будинку в порядку виконання зазначеного вироку.
Запобіжний захід ОСОБА_4 в межах кримінального провадження №12019160480001451 від 20.04.2019 року, не обирався.
Речові доказ: чоловічий батник чорного кольору, вважати повернутим за належністю представнику потерпілого ОСОБА_5 .
Речовій доказ: чоловіча сорочка голубого кольору, вважати повернутим за належністю представнику потерпілого ОСОБА_6 .
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1