Справа № 643/2087/21
Провадження № 2/643/2809/21
01.12.2021
Московський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого Тимош О.М.,
за участю секретаря судового засідання Холод К.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 ,
представника відповідача ПрАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» Торшиної-Дзюба Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс», третя особа - державний реєстратор КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Шевцова Лариса Вікторівна, про визнання нечинним договору уступки права вимоги, застосування до договору правових наслідків, визнання нечинним акту приймання-передачі квартири, скасування запису про державну реєстрацію права власності,
встановив:
В лютому 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати нечинним договір уступки права вимоги від 05.11.2018 до Договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014, укладеному між Приватним акціонерним товариством «Куряжський домобудівельний комплекс», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , застосувати до договору уступки права вимоги від 05.11.2018 правові наслідки - тристоронню реституцію, а саме: привести сторони у положення, що існувало до укладення Договору уступки, для чого зобов'язати відповідача Приватне акціонерне товариство «Куряжський домобудівельний комплекс» повернути ОСОБА_3 усі отримані кошти відповідно до абзацу 5 Договору, повернути ОСОБА_4 усі права за договором купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014; визнати нечинним акт приймання - передачі квартири від 08.11.2018 до Договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №29284700 від 28.11.2018 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та виключити його з опису об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером об'єкта нерухомості №1713121463101.
Позовні вимоги мотивувала тим, що з вересня 2001 року перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 . Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 16.02.2016 шлюб було розірвано. За час перебування у шлюбі ОСОБА_4 в інтересах сім'ї був укладений договір купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 та внесені спільні сімейні кошти на придбання квартири у новобудові. У подальшому 05.11.2018 відповідач ОСОБА_4 одноособово без згоди позивача уклав з відповідачем ОСОБА_3 та відповідачем ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» договір уступки права вимоги до договору купівлі-продажу майнових прав, тристоронню угоду, відповідно до якої ОСОБА_4 без компенсації втратив усі права на майбутню квартиру.
Позивач зазначає, що у відповідності до графіка оплати майнових прав, який міститься у додатковій угоді №2 до договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 від 27.05.2015 на момент розірвання шлюбу сторонами було сплачено 217 530 грн сімейних коштів, що складає 64,33 % загальної суми Договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 - 338 159 грн.
Позивач вважає, що укладення зазначеного Договору уступки права вимоги та подальша реєстрація права власності на майно за ОСОБА_3 є незаконними та порушують майнові права позивача.
Позивачка стверджує, що про укладення договору уступки права вимоги до Договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 їй стало відомо з листа забудовника ПАТ «КДБК» №55 від 31.01.2019, наданого на адвокатський запит.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 28.11.2018 Державний реєстратор КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» у Харківській області Шевцова Л.В. зареєструвала за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Підставою для державної реєстрацію є акт приймання-передачі квартири 08.11.2018 до Договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 та додаткових угод. Ринкова вартість квартири на час звернення до суду складає 685 200 грн.
Позивачка стверджує, що ОСОБА_4 незаконно уклав Договір уступки права вимоги до Договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014. Позивачка не надавала згоди на укладення оспорюваного Договору, який , на її думку, є договором дарування, тому є таким, що укладений з пороком волі. ОСОБА_1 зауважує, що про відсутність реальних намірів уступити право вимоги з боку відповідача ОСОБА_4 підтверджується безоплатним характером укладеного Договору , тобто фактично ОСОБА_4 подарував ОСОБА_3 спільні з позивачем майнові права на значну суму.
Відповідачем ОСОБА_4 23.03.2021 до суду надано відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що шлюбні відносини між ним та позивачкою припинилися 15.12.2015, що визнається самою ОСОБА_1 . Відповідач ОСОБА_4 зазначає, що за період шлюбу ними було придбано певне рухоме та нерухоме майно, а також майнові права , які відповідно до ст.69,70 СК України належить їм на праві спільної сумісної власності та частки в яких є рівними. Зокрема в період шлюбу між ОСОБА_4 (Покупець) і АТ «КДБК» (Продавець) був укладений договір купівлі продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014, за умовами якого продавець зобов'язався передати майнові права в новобудові, розташованій за адресою: АДРЕСА_3 , а покупець зобов'язався прийняти майнові права на квартиру та оплатити їх на умовах та в порядку, визначених цим договором. Згідно з Додатковою угодою №4 від 02.11.2018 до вказаного Договору загальна вартість майнових прав на квартиру склала 338 159,00 грн.
Відповідач зазначає, що станом на 15.12.2015 (дата остаточного припинення шлюбних відносин) він сплатив 199 530 грн, що складає 59% від загальної вартості майнових прав, що визнається позивачкою в позові. Відповідач зазначає, що у відповідності до договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 йому належали майнові права на квартиру АДРЕСА_4 , проте право власності на цю квартиру він так і не набув, державна реєстрація прав на його ім'я не здійснювалася.
Відповідач ОСОБА_4 стверджує, що у зв'язку із систематичним порушенням з боку ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» строків будівництва будинку АДРЕСА_5 , неможливістю швидкого повернення грошей від забудовника у разі розірвання шлюбу, він був змушений протягом майже 3 років шукати покупця майнових прав на квартиру, про що ним давалися оголошення і цього факту він не приховував від позивачки. 05.11.2018 між ним, ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» та ОСОБА_3 був укладений договір уступки права вимоги до договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014, на підставі якого від нього до ОСОБА_3 перейшли майнові права на квартиру АДРЕСА_2 , за що ОСОБА_3 сплатила йому 338 200,00 грн, що складало договірну ціну майнових прав на квартиру за Додатковою угодою №4 до договору №3133 від 02.11.2018. ОСОБА_3 в подальшому одержала квартиру від забудовника на підставі акту приймання-передачі та здійснила державну реєстрацію права власності на квартиру. ОСОБА_4 вважає, що квартира АДРЕСА_2 не може бути спільним сумісним майном, набутим під час шлюбу з позивачкою та не підлягає поділу між колишнім подружжям. Спільно набутим майном у даному випадку є 59% від загальної вартості майнових прав на квартиру, що складає 199 530 грн, сплачені на дату припинення шлюбних відносин - 15.12.2015, та в наступному були відчужені ним на користь ОСОБА_3
ОСОБА_4 зазначає, що з позивачкою перед розірванням шлюбу домовилися про добровільний поділ майна, в результаті чого майнові права на квартиру у новобудові залишилися за ним. Попри досягнуті домовленості позивачка майже через 3 роки після розірвання шлюбу звернулася до Київського районного суду м.Харкова із позовом про поділ спільного майна подружжя. Відповідач звертає увагу суду на те, що сума 217 530 грн (яка включає в себе 199 530 грн) була включена ним до загальної вартості спільного майна подружжя, що підлягає поділу, що підтверджується змістом зустрічної позовної заяви. Після розірвання шлюбу позивачка долею майнових прав на квартиру не цікавилася, фінансової участі у сплаті її вартості не приймала, переговорів із забудовником не вела, що свідчить про відсутність у ОСОБА_1 будь-якого інтересу щодо даних майнових прав.
Також ОСОБА_4 не погоджується з тим, що договір уступки права вимоги від 05.11.2018 є договором дарування квартири, оскільки ним від ОСОБА_3 було отримано кошти в сумі 338 200 грн, що складало договірну ціну майнових прав на квартиру згідно з Додатковою угодою №4 до договору №3133 від 02.11.2018. Договір уступки права вимоги, що оскаржується, складено у відповідності до вимог ст.512-514 ЦК України. Позивачка при вчиненні правочину з уступки права вимоги не була присутня.
Відповідач ОСОБА_4 наполягає на тому, що оспорюваний договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а тому підстави для визнання цього правочину недійсним та застосовування до нього реституції відсутні. Інші позовні вимоги не підлягають задоволенню як похідні.
Відповідачем ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» в особі голови правління 07.04.2021 до суду надано відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволення позову в повному обсязі. Відповідач вважає, що обраний позивачкою спосіб захисту цивільних прав не відповідає закону. Позивачкою, на думку відповідача, не надано доказів передачі майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 шляхом підписання акту приймання - передачі майнових прав, оскільки такий акт не підписувався. Майнові права не були передані ОСОБА_4 , а тому він їх не набув, перебуваючи у шлюбі у розумінні ст.60 СК України. Не погоджується з трактування позивачкою уступки права вимоги як дарування, оскільки заміна сторони у зобов'язанні є самостійним правовим інститутом відповідно до ст.512-523 ЦК України.
Відповідачем ОСОБА_3 в особі її представника до суду подано 09.04.2021 відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову. Відповідач ОСОБА_3 зазначає, що позивачка оспорює вказаний правочин як такий, що порушує її майнові права. Позивачка вважала оспорюваний договір таким, що укладено без реальних намірів створення юридичних наслідків, оскільки він носить безоплатний характер. ОСОБА_3 стверджує, що за договором уступки права вимоги від 05.11.2018 до договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 нею було сплачено ОСОБА_4 338 200,00 грн, які не є коштами за квартиру, а ціною за відчуженні прав. Сплата коштів підтверджується відповідною розпискою. Відповідач вважає, що ОСОБА_1 обраний невірний спосіб захисту прав.
12.04.2021 позивачкою подано відповідь на відзив відповідача ОСОБА_4 , в якому зазначає, що у відзиві відповідач ОСОБА_4 погодився з такими обставинами: ОСОБА_4 належали майнові права за договором купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014; що ним станом на 15.12.2015 сплачено 199 530,00 грн (59% загальної вартості майнових прав); факт укладення між відповідачами договору уступки права вимоги; продані ним права майнові права мали договірну ціну 338 200 грн, які він фактично отримав. Не погоджується у відзиві відповідач ОСОБА_4 з такими обставинами: моментом припинення шлюбних відносин і вважає, що фактично вони припинилися 15.12.2021; відповідачу ОСОБА_4 належало право власності на нерухомо майно, а лише майнові права і що, квартира АДРЕСА_2 не може бути спільним сумісним майном; договір уступки права вимоги до договору купівлі-продажу майнових прав від 05.11.2018 є фактично договором дарування, оскільки він сплатив за нього кошти. Також позивачка заперечила проти досягнутої між нею та відповідачем угоди про поділ майна, яка нібито мала місце між подружжям. Зауважила про звернення з позовом до суду у встановлений законом строк, про відчуження майнових прав за грошові кошти їй відомо не було, оскільки про передачу коштів не було зазначено в жодному документі. Позивач наполягає, що при відчуженні майнових прав відповідач ОСОБА_4 діяв протизаконно, без попередження співвласника майнових прав про намір відчужувати спільне майно, запропонувати їй придбати майнові права на квартиру, не запропонував надати їй згоду на відчуження.
Також позивачкою 12.04.2021 було надано відповідь на відзив відповідача ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс», в якому зазначає, що відповідач заперечуючи наявність у ОСОБА_4 майнових прав, які він відчужує, зазначає, що підписаний договір уступки є нікчемною угодою.
Відповідачем ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» 21.04.2021 подано заперечення на відповідь на відзив АТ «КДБК», в яких зазначає, що момент укладення договору не збігається з моментом передачі майна, а саме: відповідно до п.3.2.1 договору права за цим договором передаються в 3-денний строк з дня здійснення покупцем повної оплати майнових прав шляхом підписання акту приймання-передачі майнових прав. Зауважили, що в договорі уступки передбачено, що майнові права мають передаватися ОСОБА_3 не ОСОБА_4 , а АТ «КДБК». Відповідач не погодився, що майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 виступають в якості спільного майна подружжя, оскільки майнові права ОСОБА_4 не передавалися за актом приймання-передачі. ПАТ «КДБК» не знало про двосторонні грошові відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
11.02.2021 ухвалою судді відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.03.2021 у забезпеченні позову позивачу відмовлено.
Ухвалою від 25.02.2021 відкладено розгляд підготовчого провадження, встановлено учасникам справ строки для подання заяв по суті.
Ухвалою суду від 09.04.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 11.06.2021 позовна заява в частині залишена без руху, надано строк для виправлення недоліків.
14.06.2021 у строк встановлений судом до суду надійшла заява щодо виконання ухвали суду.
Ухвалою суду від 18.06.2021 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду.
Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Вона пояснила, що купили з колишнім чоловіком квартиру для дочки, якій на сьогодні майже виповнилося 18 років і вона бажає проживати окремо. При купівлі майнових прав на квартиру позивачка була присутня, сплачували виплати за графіком протягом 2015-2016 років. У лютому 2016 року розлучилися, а наприкінці 2018 року ОСОБА_4 продав квартиру не повідомивши її. Колишній чоловік повідомив позивачці, що вона не має прав на цю квартиру, про компенсацію повідомив лише під час судового розгляду.
Представник позивачки у судовому засідання позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити. Зазначила, що майнові права були придбані за спільні кошти подружжя, а тому таке майно могло бути проданим відповідачем ОСОБА_4 лише за згодою позивачки, наявність якої у судовому засіданні повинна бути доведена. ОСОБА_1 не мала наміру продавати майнові права. ОСОБА_4 не погодив продаж, привласнив кошти, не повідомив про отримання коштів позивачку.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила у їх задоволенні відмовити. Вона пояснила, що при купівлі майнових прав юристи перевіряли відповідність цього правочину закону. Продавець був розлучений. Також ОСОБА_3 пояснила, що зареєстрована у квартирі АДРЕСА_2 , зробила в квартирі ремонт і ця квартира є її єдиним житлом.
Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - адвокат Волокіта О.Г. у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог та просила у їх задоволенні відмовити. Представник відповідачів зазначила, що право позивача не порушено укладенням правочину, позивачка була обізнана про продаж майнових прав. У Київському районному суді м.Харкова перебуває справа за позовом ОСОБА_1 про поділ майна, в якій ОСОБА_4 подав зустрічний позов та включив вартість майнових прав на квартиру до загальної вартості спільного майна подружжя.
Представник відповідача ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив у їх задоволенні відмовити. Представник наполягала на тому, що відповідач ОСОБА_4 не набув права на квартиру, акт приймання-передачі квартири був укладений саме з ОСОБА_3 .
Третя особа державний реєстратор КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Шевцова Л.В. в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялася .
Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, встановив наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 з 21.09.2002 перебували у шлюбі, який було розірвано рішенням Київського районного суду м.Харкова від 16.02.2016 (а.с.21).
Під час перебування у шлюбі 27.02.2014 між АТ «КДБК» як Продавцем та ОСОБА_4 як покупцем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №3133, за яким продавець зобов'язався передати майнові права на квартиру у власність покупцеві, а покупець зобов'язався прийняти майнові права на квартиру АДРЕСА_6 та оплатити їх на умовах та в порядку, визначених у цьому договорі (а.с.18, 147-150).
Додатковою угодою №1 від 28.09.2014 до договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 внесено зміни до п.4.2 розділу 4 «Ціна договору та порядок розрахунків», змінено графік розрахунків (а.с.19).
Додатковою угодою №2 від 27.05.2015 до договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 внесено зміни до п.1.1 та п.4.2 (а.с.20-21).
Додатковою угодою №3 від 29.07.2016 до договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 внесено зміни до п.1.1 та п.1.2 (а.с.22).
Додатковою угодою №4 від 02.11.2016 до договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 внесено зміни до п.1.1, п.1.2, п.4.1 (а.с.23).
05.11.2018 між ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» (Сторона-1), ОСОБА_4 (Сторона-2) та ОСОБА_3 (Сторона-3) укладено договір уступки права вимоги від 05.11.2018 до договору купівлі-продажу майнових прав № 3133 від 27.02.2014. Згідно з договором сторона -1 є боржником сторони-2 за договором №3133 від 27.02.2014. Борг сторони-1 перед стороною-2 складає: майнові права на одну однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 . Сторона-2 уступає стороні-3 право вимоги від сторони-1 та виконання обов'язків по договору №3133 від 27.02.2014. Сторона-3 приймає дане право. Сторона-2 зобов'язується передати стороні-3 усі необхідні документи, які підтверджують право вимоги квартири протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього договорі.
Сторона-3 сплачує на користь сторони-1 суму у розмірі 16 908,00 грн в день підписання договору уступки права вимоги.
Сторона-1 після підписання цього договору зобов'язується передати стороні-3 майнові права на однокімнатну квартиру АДРЕСА_7 згідно з договором №3133 від 27.02.2014.
Після підписання договору уступки права вимоги обов'язки сторони -1 перед стороною-2 вважаються виконаними, сторона-2 втрачає право вимоги від сторони-1 виконання обов'язків по договору №3133 від 27.02.2014 (а.с.24-25).
Відповідно до акту приймання-передачі квартири від 08.11.2018 до Договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) склали акт про те, що продавець передав, а покупець прийняв квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 48,60 кв.м на суму 355 067, 00 грн (а.с.26).
31.11.2015 ОСОБА_1 було сплачено в рахунок оплати за договором №3133 від 27.02.2014 за майнові права на квартиру АДРЕСА_8 000 грн (а.с.27).
З листа ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» №55 від 31.01.2019 вбачається, що ОСОБА_4 сплатив в повному обсязі вартість майнових прав у сумі 338 159,00 грн (а.с.28).
Відповідно до інформаційної довідки №236740691 від 13.12.2020 за ОСОБА_3 28.11.2018 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 державним реєстратором КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Шевцовою Л.В. (а.с.29-30).
Відповідно до інформаційної довідки про вартість майна, виданої ТОВ «НТЦ Землевласник» від 04.02.2019 вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_9 становить 685 200 грн (а.с.31-35).
Місце проживання відповідачки ОСОБА_3 з 06.01.2021 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.44-45).
З ухвали Київського районного суду м.Харкова від 14.05.2019 у справі №640/3428/19 вбачається, що у провадженні Київського районного суду м.Харкова перебуває зазначена цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя. Предметом розгляду серед іншого є майнові права за договором купівлі-продажу №3133 від 27.02.2014 з АТ «КДБК» на квартиру в новобудові: АДРЕСА_3 , адреса якої в подальшому була змінена на: АДРЕСА_1 (а.с.69-71).
Так само з уточненої позовної заяви ОСОБА_1 у справі №640/3076/19 вбачається, майнові права на зазначену квартиру також є предметом розгляду позову про поділ спільного майна подружжя (а.с.86-91).
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 23.03.2021 провадження у справі №640/3428/19 провадження у справі зупинено (а.с.169).
Суд не приймає до уваги надану позивачем ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 03.08.2020 у справі №953/11927/20 та витяг з ЄРДР як такі, що не стосуються предмету доказування (а.с.179, 180).
Відповідно до довідки ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» №115/1 від 18.03.2021 за договором купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 на квартиру АДРЕСА_2 на дату 15.12.2015 було внесено грошові кошти в сумі 199 530,00 грн (а.с.105).
12.09.2014 відповідач ОСОБА_4 звертався до генерального директора ПАТ «КДБК» із заявою про розірвання договору про придбання квартири АДРЕСА_6 , договір №3133 від 27.02.2014 (а.с.106).
ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» у відповідь на заяву ОСОБА_4 листом від 10.10.2014 №811/2 запропонував звернутися для укладення додаткової угоди за новим графіком платежів по договору купівлі-продажу майнових прав від 27.02.2014 №3133 або для укладення додаткової угоди про розірвання договору (а.с.107).
Відповідно до розписки ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_3 за договором уступки права вимоги від 05.11.2018 до договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 суму 338 200 грн в рахунок оплати майнових прав на квартиру АДРЕСА_2 (а.с.164).
Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні приписи містить ч.1, ч.2 ст.60 СК України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У відповідності до ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Отже майнові права, придбані на підставі договору купівлі-продажу майнових прав №3133, за яким продавець зобов'язується передати майнові права на квартиру у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майнові права на квартиру АДРЕСА_6 та оплатити їх на умовах та в порядку, визначених у цьому договорі, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Сторони визнали обставин щодо припинення фактичних шлюбних відносин 15.12.2015, тому на підставі ч.1 ст.82 ЦПК України ця обставина не підлягає доказуванню.
На момент припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 на квартиру АДРЕСА_2 , було внесено спільні кошти подружжя в сумі 199 530 грн, що підтверджується довідкою ПАТ «Куряжський домобудівельний комплекс» №115/1 від 18.03.2021 та не заперечується ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.105).
Згідно з ч.1, ч.2 ст.65 ЦПК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Ч.3 ст.65 СК України встановлено, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Враховуючи, що для договору уступки права вимоги не передбачено нотаріальне посвідчення та державна реєстрація, то не вимагається обов'язкового нотаріального посвідчення згоди подружжя на його укладення.
Згідно із ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З розписки від 05.11.2018 вбачається, що внаслідок укладення договору уступки права вимоги за договором купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014 на квартиру АДРЕСА_2 , відповідач ОСОБА_3 сплатила відповідачу ОСОБА_4 05.11.2018 грошові кошти у сумі 338 200 грн (а.с.164), що спростовує посилання позивачки на те, що укладений тристоронній договір є договором дарування.
Судом встановлено, що дійсно відповідачем ОСОБА_4 передано ОСОБА_3 право вимоги на майнові права на квартиру, за які ним внесено частково кошти, що є спільним майном подружжя.
Водночас суд враховує, що на сьогодні майнові права на квартиру трансформувалися у право власності на нерухоме майно (квартиру) для відповідача ОСОБА_3 , яка окрім сплати вартості майнових прав у сумі 338 200 грн, витратила кошти на ремонт квартири, завдяки чому вартість квартири збільшилася. На сьогодні ОСОБА_3 зареєстрована та проживає у квартирі, право вимоги на майнові права щодо якої придбала у ОСОБА_4 , тобто ця квартира є її місцем постійного проживання. За таких обставин, суд не може не враховувати інтереси ОСОБА_3 , яка на законних підставах набула право власності на квартиру, а задоволення позову буде мати наслідком для відповідачки позбавлення її права власності на належне їй нерухоме майно, яке до того ж є її єдиним житлом.
При цьому судом враховано, у провадженні Київського районного суду м.Харкова перебуває справа щодо поділу майна подружжя ( ОСОБА_4 та ОСОБА_1 ). Предметом поділу майна подружжя серед іншого є частина майнових прав за договором купівлі-продажу №3133 від 27.02.2014 з АТ «КДБК» на квартиру в новобудові: АДРЕСА_3 , адреса якої в подальшому була змінена на: АДРЕСА_1 . Такий спосіб захисту порушеного права позивачки у даній справі ОСОБА_1 відповідає інтересам подружжя та не зачіпає інтересів третіх осіб.
Крім того, судом встановлено, що під час перебування у шлюбі подружжям було частково сплачена вартість майнових прав на квартиру, а саме: 59% від загальної вартості майнових прав, а тому спільним майном подружжя у даному випадку є частина майнових прав.
Враховуючи вищевикладене, на підставі загальних засад цивільного судочинства, зокрема неприпустимості позбавлення права власності, справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивачки.
При цьому суд зауважує, що позивачка у справі не позбавлена права поновити свої порушені права під час розгляду цивільної справи №640/3428/19, що перебуває у провадженні Київського районного суду м.Харкова. Поділ майна подружжя між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надасть можливість позивачці отримати частину майна (його вартості), яка належить їм в порядку поділу спільного майна подружжя. При цьому суд бере до уваги, що позивачка ОСОБА_1 має постійне місце проживання та не потребує житла.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Крім того, при розгляді справи суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постанові Верховного Суду №520/1740/15-ц від 15.02.2018, що відповідає ч.4 ст.263 ЦПК України.
Так, за змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.
За змістом статті 60 СК майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, якщо не доведено протилежне.
За змістом статей 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Відповідно до статті 578 ЦК України та статті 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане у заставу (іпотеку) лише за згодою усіх співвласників.
Така згода за своєю правовою природою є одностороннім правочином. Згідно із частиною першою статті 219 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.
Разом з тим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.
Так, пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
З аналізу зазначених норм закону у їх взаємозв'язку слід дійти висновку, що укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо судом буде встановлено, що той з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, та третя особа - контрагент за таким договором, діяли недобросовісно, зокрема, що третя особа знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, який укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі №916/2813/18. Так, у п.8.65 зазначеної постанови зазначено, що укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Доказів того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про укладенні оспорюваного договору діяли недобросовісно суду не надано, позивачка не заперечувала у судовому засіданні проти того, що питання продажу майнових прав на квартиру обговорювалося між нею та колишнім чоловіком.
Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання нечинним договору уступки права вимоги від 05.11.2018 до Договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014, укладеному між Приватним акціонерним товариством «Куряжський домобудівельний комплекс», ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Крім того, суд зазначає, що вимога про визнання договору нечинним є некоректрою, оскільки не передбачена законом, зокрема ст.215 ЦК України, на яку в обгрунтування позовних вимог посилається позивач.
Також суд дійшов висновку у відмові у задоволенні позовних вимог про застосування до договору уступки права вимоги від 05.11.2018 правових наслідків - тристоронньої реституції; визнання нечинним акта приймання - передачі квартири від 08.11.2018 до Договору купівлі-продажу майнових прав №3133 від 27.02.2014; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис №29284700 від 28.11.2018 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та виключення його з опису об'єкту нерухомого майна за реєстраційним номером об'єкта нерухомості №1713121463101, як похідних вимог.
Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст.141 ЦПК України та оскільки у позові відмовлено, судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.2,5, 12,13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 273, 354,355 ЦПК України,
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс», третя особа - державний реєстратор КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Шевцова Лариса Вікторівна, про визнання нечинним договору уступки права вимоги, застосування до договору правових наслідків, визнання нечинним акту приймання-передачі квартири, скасування запису про державну реєстрацію права власності.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий.
Відповідач - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_11 , місце реєстрації: АДРЕСА_10 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Куряжський домобудівельний комплекс», місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, смт Пісочин, вул.Кільцева, 41, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 04852585.
Третя особа - державний реєстратор КП «Бюро технічної інвентаризації Дергачівської районної ради» Шевцова Лариса Вікторівна, місцезнаходження: Харківська область, смт Солоніцівка, вул.Сумський шлях, 4Б, реєстраційний номер облікової карти платника податків невідомий.
Повне судове рішення складено 08 грудня 2021 року.
Суддя О.М.Тимош