"08" грудня 2021 р.
Справа № 642/10725/14-ц
2/642/430/21
29 листопада 2021 р. Ленінський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Проценко Л.Г.
за участю секретарів Канаєвої К.М.,Сухорукова І.М.,
Балега Н.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представників позивача та 3-ї особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4 ,
третьої особи ОСОБА_5 ,
представника 3-ї особи ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича фірма «Проект» до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», про стягнення грошових витрат на утримання спільного майна тазустрічний позов ОСОБА_3 до ТОВ ПВФ «Проект», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення суми, -
08 грудня 2014р. ОСОБА_1 та ТОВ ПВФ «Проект» в особі директора Іванова О.П. звернулися до суду з даним позовом, в якому просили стягнути з відповідачки на користь ТОВ ПВФ «Проект» грошові кошти в розмірі 34965 грн. та на користь ОСОБА_1 14623 грн. В обґрунтування позову посилалися на те, що нежитлова будівля, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , належить на праві сумісної часткової власності: ОСОБА_5 - ј частина, ОСОБА_2 - 1/16 частина, ОСОБА_1 7/16 частин та ОСОБА_3 - ј частина. ТОВ ПВФ «Проект» з 2003р. до 21.01.2011р. орендував вказаний будинок вцілому, а з 22.01.2011р. орендує ѕ частини зазначеного нежитлового будинку. Відповідачка ОСОБА_3 з 10.01.2011р. відмовилася передати належну їй частку будівлі в оренду ТОВ НВФ «Проект». Для укладання договору на постачання теплової енергії в будинки, які мають декількох власників, на вимогу КП «Харківські теплові мережі» необхідно надати інформацію про перерозподіл теплової енергії між споживачами згідно з розміром їх часток у праві сумісної власності на будівлю. Частка за яку повинна сплачувати відповідач дорівнює 25%, ОСОБА_3 було направлено протокол перерозподілу теплової енергії, що постачається у будівлю, і дорівнює 0,0162 Гкал./год., однак відповідачу його не підписала. Позивачі вказують, що відповідачка, як власник частки вказаного будинку, зобов'язана брати участь у витратах, пов'язаних з утриманням та забезпеченням схоронності сумісного будинку у відповідності до розміру своєї частки, але ухиляється від цього обов'язку.
Після неодноразового перегляду Апеляційним судом Харківської області ухвал Ленінського районного суду м. Харкова з питання відкриття провадження по справі, дана цивільна справа 05 серпня 2015р. повернулася до Ленінського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23 липня 2015р. скасовано ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 17 квітня 2015р. про повернення позовної заяви позивачу та справу повернено до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження по справі, з посиланням на те, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку про підсудність справи за ч.1 ст. 114 ЦПК України, оскільки прохальна частина позову не містить даних, які б підтвердили факт існування спору між сторонами щодо нерухомого майна.
В подальшому позов неодноразово уточнено і позивачі остаточно просили (заява від 09.10.17 т.5 а.с.127) стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ ПВФ «Проект» грошові кошти у розмірі 75275 грн. 37 коп., які складаються з суми основного боргу у розмірі 49349 грн. 70 коп., суми процентів за користування грошима у розмірі 25925 грн. 67 коп. та судові витрати в розмірі 704 грн. 34 коп. 2) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 22235 грн.73 коп., які складаються з суми основного боргу у розмірі 13251 грн. 50 коп., суми нарахованих процентів за користування чужими грошима 8984 грн. 23 коп. та судові витрати у розмірі 423 грн. 22 коп.
21.06.2016р. в судовому засіданні відповідачка подала зустрічний позов про стягнення з ТОВ «ПВФ «Проект» на її користь заборгованості з орендної плати за користування нежитловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1 , в сумі 452799 грн. 80 коп. При цьому посилалась на те, що між співвласниками будинку ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ТОВ «ПВФ «Проект» 01.06.2003р. було укладено договір оренди згідно якого ТОВ було передано нежитлове приміщення площею 273,1 кв.м. на строк 10 років з розміром орендної плати 40 грн. за один кв.м. 10.01.2011р. відбулася заміна одного з співвласників будинку, а саме ј частина будинку ОСОБА_7 передана у власність дружині ОСОБА_3 , при цьому договір оренди розірваний не був. Дія договору оренди закінчилася 01.07.2013р., однак обов'язок щодо сплати орендної плати не виконано і не сплачено: суму орендної плати за 10 років (з врахуванням ј частки) що складає 327720 грн., 3% річних за три роки прострочки від цієї суми 29494,80 грн. Після закінчення терміну дії договору оренди ТОВ «ПВФ «Проект» в порушення ч.2 ст.795 ЦК України предмет договору найму по акту власникам не передав, продовжує ним користуватись та самовільно здає в приміщення в оренду і за 2 роки 11 місяців з врахуванням її ј частки повинен сплатити 95585 грн.
Ухвалою суду від 21 червня 2016 р. відстрочено ОСОБА_3 сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, первісний та зустрічний позови об'єднані в одне провадження.
Ухвалою суду від 17 січня 2017 р. частково задоволеноклопотання ОСОБА_3 про витребування доказів двох оригіналів договору оренди нежитлових приміщень від 01.06.2003р., оригіналів актів прийому-передачі нежитлових приміщень в оренду за зазначеним договором, оригінали актів (протоколів) технічних оглядів будівлі, окремих конструкцій та інженерного обладнання будівлі, оригінали договорів суборенди нежитлових приміщень, акти прийому-передачі до цих договорів, дозволи на поліпшення, які можуть бути вилучені і не можуть бути вилучені суборендаторами, акти оприходування поліпшень, платіжні документи на відшкодування поліпшень суборендаторам за 2006-2016 роки, оригінали договорів підряду на виконання ремонтних робіт, акти прийому-передачі цих робіт та платіжні документи про їх оплату стосовно нежитлових приміщень за адресою АДРЕСА_1 за 2006-2016 роки для огляду в суді та належним чином завірених копій; зобов'язано ОСОБА_3 надати суду оригінал договору оренди нежитлових приміщень від 01.06.2003р. за зазначеною адресою.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2017 р. заява ОСОБА_3 про забезпечення позову - повернуто заявниці.
Ухвалою суду від 09 жовтня 2017 року залишене без розгляду позовні вимоги ТОВ ПВФ «Проект» та ОСОБА_1 : щодо зобов'язання ОСОБА_3 укласти договір КП «ХТМ» на постачання теплової енергії в будинок АДРЕСА_2 ; щодо встановлення для співвласників будинку АДРЕСА_2 порядку оплати вартості теплової енергії та вартості робіт, пов'язаних з експлуатацією та утриманням будинку; щодо стягнення з ОСОБА_3 суми нарахування 3% річних у розмірі 948 грн., суму знецінення грошей у зв'язку з інфляцією - 8194 грн., 3% річних у розмірі 2496 грн., суму знецінення грошей у зв'язку з інфляцією - 22583 грн. та визначені остаточні позовні вимоги ТОВ ПВФ «Проект» та ОСОБА_1 .
Позивач ОСОБА_1 уточнений позов підтримав та показав, що є співвласником нежитлової будівлі, яка належить чотирьом власникам на праві спільної часткової власності. Виділ часток в натурі і порядок користування приміщеннями не проводився, ідеальні долі існують, але приміщення не виділені і є вільні приміщення. Три співвласника передали свої частки в оренду ТОВ «ПВФ «Проект», яке здає в суборенду іншим фірмам. Позивачі сплачують теплову енергію за всю нежитлову будівлю, в т.ч. і за відповідачку, якій належить ј частина, оскільки КП «Теплові мережі» попередило про можливість відключення опалення, яке складається з неділимої конструкції. Додаткові витрати пов'язані з забезпеченням нормального функціонування будинку і запобіганню аварійних ситуацій. Акти про прийняття робіт підписані співвласниками.Система труб знаходиться у власності співвласників і роботи проводилися з метою ліквідації течі, з метою збереження загального майна. Позивачі звертались до відповідачки, як усно так і письмово, але остання не бажає спілкуватися, кореспонденцію не отримує та усунулася від участі в утриманні майна-будинку в порушення ст.ст.322,366 ЦК України. Тому витрати за опалювання і ремонтні роботи вимушені нести позивачі. Відповідач також повинен укладати договір з тепло постачальником і для подачі тепла потрібен протокол розподілу. Домовленості про оплату ТОВ «ПВФ «Проект» за відповідачку не було. Асфальтування проводилось за його власні кошти.
Представник позивачів та 3-я особа ОСОБА_1 уточнений первісний позов підтримала, проти задоволення зустрічного позову заперечувала та пояснила, що відповідачка, яка є власницею ј частини будинку, будь якої участі в утриманні майна згідно ЦК України не приймає. На момент 2003р. власниками спірної будівлі були чотири особи в рівних частках по ј кожний. На даний час частки власників змінилися і ОСОБА_1 належить 7/16 частин, ОСОБА_1 - 1/16 частин, ОСОБА_5 - 1/4 частина і ОСОБА_3 - 1/4 частина будівлі. 10.01.2011р. ОСОБА_7 подарував відповідачці свою ј частину, при цьому в договорі дарування зазначив, що жодних договорів з приводу цього майна не має. В 2003р. з метою збереження, а не прибутку було укладено договір оренди будинку, який не потребував нотаріального посвідчення відповідно до ЦК (в редакції 1963р.). Власники часток є також учасниками ТОВ «ПВФ «Проект». Всі власники передали в оренду свої частки для збереження майна ТОВ «ПВФ «Проект», яке знаходилося за адресою будинку і відповідно до п.6.1. зобов'язалося проводити експлуатаційні платежі. «Расчет» це арифметичний розрахунок, а не платежі. Позивачами надано дві копії договорів оренди від 01.06.2003р. підписаних власниками та ТОВ «ПВФ «Проект», які різняться, а у зв'язку з тривалим часом і відсутністю оригіналів неможливо встановити, який договір був чинним, а який проектом і будь яких оригіналів та копій, які втрачені надати неможливо. Відповідачкою, яка подала зустрічний позов оригіналу договору оренди також не надано. До експлуатаційних платежів (п.6.1 договору) не входять комунальні послуги згідно ст.13 Закону «Про комунальні послуги» і відповідно до договору був можливий залік орендної плати. В п.3.1 договору строк оренди зазначено 10 років з моменту прийняття орендатором, однак не зазначено яке майно передається. Акти прийому передачі майна не укладались і неможливо встановити з якого часу він діє. Дату закінчення оренди також неможливо встановити, однак є акт повернення підписаний комісією. Законодавець не зазначав мінімальної орендної плати, прибутків з договору оренди не було і в бухгалтерській документації відсутні нарахування орендної плати. За ЦК 2004р. пролонгація вищевказаного договору оренди неможлива, оскільки передбачала нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію. При укладанні договору оренди було передано приміщення за актом прийому передачі, а відповідно до акту повернення орендодавцю об'єкту від 10.01.2011р. за підписами членів комісії від орендодавця ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та орендаря ТОВ «ПВФ «Проект» Іванова О.П. вказана будівля повернута. Договір оренди діяв до 10.01.2011р. та припинив дію після дарування ј частини відповідачці і за життя ОСОБА_7 з вимогами до ТОВ «ПВФ «Проект» щодо отримання орендної плати не звертався. ОСОБА_3 також на протязі 6 років до ТОВ «ПВФ «Проект» щодо орендної плати не зверталася, але вимагає сплату оренди за 12 років та 11 місяців. Згідно п.4.1 договору орендна плата складає 40 грн. за місяць на всіх власників, а не 40 грн. за 1 кв.м. на чому наполягає відповідач. Вимоги про 3% річних є також недоречними, оскільки застосовуються в разі грошового зобов'язання, а тому ст.625 ЦК України не може бути застосована. Також відповідачка після отримання дару з заявою про заміну кредитора та про сплату грошового зобов'язання не зверталася. Порядок користування приміщеннями визначався усно, письмової угоди про порядок користування приміщеннями не було. В приміщенні ТОВ «ПВФ «Проект» є суборендарі. Договори суборенди не збереглися. Доходи за оренду ніхто не отримує, хоча мають право на отримання частини орендної плати у розмірі 40 грн. на місяць, а доходи від орендаторів витрачаються на утримання будинку. Ремонту будівлі, актів та протоколів огляду будівлі не було. З 2011р. ѕ частини будівлі орендує ТОВ «ПВФ «Проект» шляхом передачі майнових прав власників, крім ОСОБА_3 і в договорах оренди немає зазначень конкретних приміщень які орендуються, в т.ч. які належать ОСОБА_3 .Згоди на спільне користування будинком з ОСОБА_3 не було і на даний час не має, викуп останній не пропонували, на пропозицію про продаж було відмовлено, оскільки будинок сім років утримувався за рахунок інших співвласників. Договори електропостачання, водопостачаннята опалення укладались з ТОВ «ПВФ «Проект» на весь будинок, оскільки ці комунальні підприємства не сприймають укладення договорів на ѕ частини приміщення. Юридична та фактична адреса ТОВ «ПВФ «Проект» м. Харків, пр-т Гагаріна, б.31. Згоди на укладення таких договорів ОСОБА_3 не надавала, не бажала спілкуватися з співвласниками, а також утримувати своє майно.
Додатково 3-я особа ОСОБА_1 допитана в якості свідка показала, що відповідач за всі роки після отримання в дар ј частини будівлі не цікавилася її станом та не здійснювала оплат по утриманню будинку. Співвласники зверталися до ОСОБА_3 щодо користування спільним майном, однак відповідач звернення ігнорувала, листи не отримувала. Хоча відповідач і не спілкується з співвласниками, це не звільняє її від обов'язку дбати за будинком, оскільки власність зобов'язує. Співвласники є малозабезпеченими пенсіонерами тому передали будинок у оренду і вимушені були звернутися до ТОВ «ПВФ «Проект» укласти договір про покладення виконання зобов'язань на 3-ю особу та передали свої права на утримання будинку і укладали договори оренди на ѕ частини будинку. В цих договорах не було зазначено номери приміщень які передаються в оренду. ТОВ «ПВФ «Проект» передавав приміщення у суборенду. Кожен рік складалися акти підписані співвласниками що відповідні приміщення не здаються в оренду, а в зв'язку з тим, що конкретні приміщення не визначались в актах номери приміщень що здавалися різняться. Корисна площа будинку складає 205,8 кв.м., тобто на кожного з 4-х власників по 51,4 кв.м. тому здавалися приміщення саме ѕ частини будинку. Будівля стара, приходили в непридатність труби, протікав дах, ламалися двері і вікна. За період з 2012 по 2015р. було 8 випадків пошкодження комунальних мереж будинку, про що складалися акти. Співвласники доручили виконання відповідних робіт ОСОБА_1 , який уклав 11 договорів підряду, сплачував кошти, про що складалися відповідні розписки. Вона була присутня при виконанні зазначених робіт і підписувала акти. Будь яких чеків не видавалось. До праці залучались не спеціалісти, їх кваліфікацією не цікавились, але довіряли. Вона та ОСОБА_2 , відшкодували частину витрат ОСОБА_1 , відповідно до своєї частки, оскільки були згодні з цими сумами. Вона є учасником ТОВ «ПВФ «Проект», ОСОБА_1 є її колишнім чоловіком, а ОСОБА_2 , яка зараз є директором ТОВ, є їх дочкою. У вересні 2013р. був порив труби, а тому за понадлімітне використання води було донараховано великі суми, які також сплатив ОСОБА_1 . Договори про водопостачання, теплопостачання та енергопостачання на весь будинок укладено з ТОВ «ПВФ «Проект», оскільки укласти договори на ѕ будинку неможливо. АК Харківенерго міняв опори електропостачання, було відключено електроенергію з вимогою підключення окремого вводу, про що було укладено договір про приєднання та здійснена оплата. Двір біля будинку загального користування і при підготовці до «Євро-2012» за вимогою органу місцевого самоуправління було здійснено його перепланування та асфальтування, що також здійснено ОСОБА_1 . Восени 2010р. ОСОБА_7 зазначав, що бажає подарувати свою частку відповідачці, але зазначав, що хоче її передати у чистому вигляді без будь яких договорів та ініціював припинення договору оренди від 01.06.2003р. Письмової заяви ОСОБА_7 , який був власником ј частини будівлі, про бажання припинити договір оренди не має. Договір від 19.12.2008р. про порядок користування загальним майном та порядку участі співвласників у витратах на утримання майна втратив силу, оскільки в подальшому не був посвідчений нотаріально. Договір від 10.01.2011р. про покладення виконання зобов'язань на 3-ю особу укладався вранці 3-ма співвласниками на ѕ частку будинку, без ОСОБА_7 , який на той час був хворим і який у вечорі того ж дня подарував свою частку відповідачці. Договір про дострокове розірвання договору оренди не укладається і договір був розірваний, оскільки про це є акт комісії. Акт про повернення майна орендодавцю було оформлено 10.01.2011р. Її відносини з ОСОБА_1 гарні, а з ОСОБА_3 погані. Відносно неї є кримінальні провадження, де відповідач є потерпілою, однак вони не стосуються справи і будь якого рішення по цих провадженнях винесено не було. Між співвласниками будівлі та ТОВ «ПВФ «Проект» було в 2003р. укладено договір оренди, який діяв до 10.01.2011р. і в якому було зазначено, що всі роботи по зберіганню та ремонту несе орендар. Акту передачі будівлі немає. ТОВ «ПВФ «Проект» прийняв у оренду, але з якого часу став її використовувати невідомо. ТОВ «ПВФ «Проект» зареєстровано за адресою спірного будинку. На даний час є рішення суду яке набрало законної сили і яким визначено порядок між чотирма співвласниками. Вони виконали рішення суду, а відповідач ні. З приводу невиконання рішення до ДВС не зверталися. Зараз ѕ будівлі знаходиться в оренді у ТОВ «ПВФ «Проект», яке укладало договори про суборенду. Раніше при укладанні договорів суборенди не зазначались конкретні приміщення. Між співвласниками (в т.ч. і відповідачем) договорів про користування конкретними приміщеннями не було.
Відповідач та її представник зустрічний позов підтримали, проти задоволення уточненого первісного позову заперечували.
Представник відповідача пояснив, що сторони визнають укладення договору оренди в 2003р. Позиція позивачів, що договір оренди був припинений 10.01.2011р. не відповідає дійсності та діючому законодавству. Припинення договору оренди позивачі пов'язують з заміною власника на ОСОБА_3 , однак ЦК України яке регулює орендні правовідносини передбачає їх продовження, а не припинення в разі переходу прав та обов'язків до правонаступника. При цьому будь яких доказів, щодо припинення договору позивачами не надано. Ст.795 ЦК України передбачає повернення предмету оренди орендодавцю шляхом підписання відповідного акту сторонами договору. Такого акту, підписаного старим власником ОСОБА_7 чи новим власником ОСОБА_3 не має, а наданий позивачами акт не відповідає ст.795 ЦК України, оскільки приміщення вони не отримали. Договір оренди продовжувався, що підтверджується укладенням договорів електропостачання та водопостачанняз позивачем ТОВ «ПВФ «Проект», а також витягом з державного реєстру про постійне місцезнаходження ТОВ «ПВФ «Проект» за адресою будинку. Відповідно до 2-х варіантів договорів оренди маються розділи орендна плата і передбачається її сплата. Також посилання позивачів про припинення договору в 2011р. спростовується відсутністю сплати ТОВ орендної плати, а угода між 3-ма співвласниками свідчить, що приміщення знаходились в оренді. Строк дії договору закінчувався 01.06.2013р., однак будь яких доказів про передачу приміщень власникам, в т.ч. Виноградській - ОСОБА_8 немає, а за ч.2 ст.795 ЦК України договір найму припиняється з моменту передачі приміщення підписаного сторонами договору. Відповідно до ст.764 ЦК України за відсутності заперечень наймодавця договір вважається подовженим. Частина приміщень здається в суборенду, договір оренди на ѕ частини є нікчемним, оскільки при розпорядженні майном необхідна згода сторін і приймати рішення з цього приводу могли тільки всі власники. Положення договору оренди ніхто не оскаржив і саме орендар повинен відповідно до п.6.1 договору здійснювати поточний ремонт та всі експлуатаційні платежі по утриманню майна. Всі витрати відповідно до закону і договору повинен нести орендар. В матеріалах справи немає доказів щодо капітального ремонту чи знаходження орендованого майна в аварійному стані. Позивач ОСОБА_1 є власником ТОВ «ПВФ «Проект». Виходячи з договорів оренди всі витрати, що просить стягнути позивач є обов'язковими витратами орендаря, а тому будь яких підстав для задоволення первісного позову немає. Експлуатаційні платежі є комунальними платежами. Зустрічний позов є обґрунтований та підлягає задоволенню, оскільки договір оренди продовжує діяти, ТОВ«ПВФ «Проект» користується приміщеннями, акту про передачу будівлі немає, а тому є не припиненим і за нього треба платити. Відповідно до договору оренди орендна плата складає 40 грн. на місяць, чого не може бути. Відповідними нормативними актами встановлено порядок орендної плати, яка виходить з одного квадратного метру. В договорі вказані чотири власника і відсутні посилання на розрахунок оренди саме за кв.м., однак зазначена загальна площа будівлі - 273,1 кв.м. Коли сторони дійшли згоди щодо заліку орендної плати, то відповідно до п.6.1 договору до обов'язків орендаря відноситься своєчасна сплата комунальних послуг. ТОВ«ПВФ «Проект» не надано доказів про сплату орендної плати у зв'язку з чим вона підлягає стягненню. Будь якого виділення приміщень, відповідно до часток власників не було і ОСОБА_3 зверталася щодо порушення її прав і т.ч. і до суду. Рішення Червонозаводського районного суду м.Харкова щодо виділу часток оскаржено і не набрало законної сили. Позивачі не могли розпоряджатися власністю ОСОБА_3 , що також позбавило її право на винагороду за оренду її приміщень. В договорі дарування 2011р. дійсно не має прав 3-х осіб чи претензій на 1/4 частину будівлі, а те, що приміщення орендується не є перешкодою договору дарування. Після вступу в дію ЦК України 2004р. ТОВ «ПВФ «Проект» повинно було привести договір оренди у відповідність до діючого законодавства, в т.ч. нотаріальне посвідчення договору оренди. Сторони не заявляли про зміну чи припинення договору оренди. Між сторонами згоди про користування майном немає. Про договір оренди ѕ частини відповідач дізналася в судовому засіданні і цей договір вона не оскаржила.
Відповідач пояснила, що порядок користування житловими приміщеннями не визначався. Позивачами здається в оренду її власність і позивачі отримують з цього прибутки, а грошей по договору оренди їй не повертали. Будь якої згоди на укладання договорів електропостачання та водопостачанняз ТОВ «ПВФ «Проект» не надавала. Вона не може користується своєю власністю, оскільки її до будівлі позивачі не пускають навіть з правоохоронними органами.
Третя особа ОСОБА_2 , яка також є представником ТОВ«ПВФ «Проект», допитана в якості свідка уточнений первісний позов підтримала, проти задоволення зустрічного позову заперечувала. Пояснила, що на даний час є як співвласником та директором ТОВ «ПВФ «Проект», будинок АДРЕСА_1 , в якому розташоване та проводить свою діяльність ТОВ знаходиться у сумісній дольовій власності. Єдиним джерелом доходу є здача в оренду приміщень, що входить до виду діяльності ТОВ. Право власності на земельну ділянку не оформлено, будинок є старим та потребує ремонту. Частки власників фактично не виділені, порядок користування житловими приміщеннями не визначений. В 2011р. вийшла заміна власника на ОСОБА_3 , яка з зазначеного часу самоусунулася і не здійснила жодних дій по утриманню будинку, а на неодноразові звернення щодо сплати коштів не відповідала чи відмовлялася отримувати кореспонденцію. Три інших власника приймають участь в утриманні будинку та облаштовують територію, уклавши договір з ТОВ «ПВФ «Проект» про виконання зобов'язань по утриманню на ѕ частини будинку з 2011р. і з цього часу не було орендних відносин на весь будинок. Дарувальник в усній формі зазначав, що бажає припинити всі договірні відносили, однак письмово це не укладав хоча мав можливість. Однак неможливо обслуговувати ѕ та укладати договори на ѕ частини будинку. ТОВ «ПВФ «Проект» уклало договори і несе всі витрати по обслуговуванню будинку та вимушено сплачувати 100% електропостачання, теплопостачання, водопостачання і водовідведення. Тому відповідач повинна сплатити ТОВ ј частину за тепло та понадлімітне споживання води. ХТМ та електромережі зазначають, що неможливо укласти договір постачання на ј частину. Електромережі уклали договір підключення до міських мереж з кожним будинком і зараз ТОВ є власником такої електромережі. Понадлімітне споживання води виникло в результаті аварії та розриву труби і ТОВ, яке користується будівлею, проводило всі роботи для усунення течії. У ТОВ провина в аварії відсутня, оскільки це виникло з погодних умов, а відповідачка винна в тому, що не сплачує кошти на утримання будинку. ОСОБА_3 з ТОВ «ПВФ «Проект» будь яких договорів не укладала та не зверталася щодо перешкоджання користування приміщеннями. Оригіналів договорів оренди за 2003р. немає, вона їх не бачила та не знає коли вони складені. Копії таких договорів посвідчені та надані ТОВ суду підтверджують лише місцезнаходження ТОВ за даною адресою. Крім того, вона як директор ТОВ «ПВФ «Проект» подала заяву про застосування строків позовної давності щодо зустрічних позовних вимог і у зв'язку з їх пропущенням - відмовити у задоволенні зустрічних вимог. (т.4 а.с.191)
Представник 3-ї особи КП «ХТМ» надав письмові пояснення в яких зазначив, що постачання теплової енергії в будинок АДРЕСА_2 здійснює КП «ХТМ», нарахування плати за постачання теплової енергії здійснюється згідно з показниками встановленого для зазначеного будинку приладу обліку спожитої теплової енергії. Опалювальна система будинку є неподільною конструкцією і складається з домового опалювального контуру та ділянки підземної теплотраси від місця, де встановлено прилад обліку теплової енергії, до будівлі. КП «ХТМ» має право припинити постачання теплової енергії в зазначений будинок у разі відсутності оплати за поставлену теплову енергію. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власники та наймачі приміщень, які отримують житлово-комунальні послуги є споживачами послуг. Зі змісту позову випливає, що наявні декілька власників зазначеного будинку. Усі теперішні співвласники, або наймачі приміщень будинку повинні укласти з КП «ХТМ» договори на постачання теплової енергії відповідно до розміру їх часток у спільній власності на зазначений будинок, що є обов'язком споживача. Договірні відносини щодо постачання теплової енергії має тільки ТОВ ПВФ «Проект», який здійснює оплату в розмірі 100% за поставлену теплову енергію в будинок АДРЕСА_2 . До позовної заяви додані договори підряду від 01.10.2012 р., від 02.10.2012 р., від 03.10.2013 р., від 17.04.2015 р. та від 07.08.2015 р. про виконання ремонтних робіт в системі опалення будинку АДРЕСА_2 . Зазначені ремонтні роботи (відновлення пошкоджених труб, радіаторів, засувок, кранів тощо) виконувалось за рахунок співвласників на ділянках системи опалення, що належать співвласникам будинку по праву приватної власності, тому КП «ХТМ» ніяким чином не несе відповідальності за виконання зазначених робіт, але якщо б такі роботи не були б виконані, то споживачі могли б не отримати від КП «ХТМ» відповідних документів, що дозволяють здійснення постачання теплової енергії у будинок у відповідному опалювальному періоді. (т.3 а.с.114, 200, т.5 а.с.78)
Представник 3-ї особи КП «Харківські теплові мережі» в судовому засіданні покладалася на розсуд суду при цьому зазначила, що нарахування плати за опалення здійснюється за приладом обліку. Особистий рахунок відкрито на ТОВ та договір на постачання теплової енергії укладено з ТОВ «ПВФ «Проект» з 2002р., яке є споживачем і здійснює оплату у повному обсязі і заборгованості ТОВ немає. З 2002р. по сьогоднішній день ТОВ «ПВФ «Проект» будь яких документів про зміну власників будівлі не надавав, а є тільки свідоцтво про право власності ТОВ. Звернень про укладення договору на постачання теплової енергії від інших осіб до КП не надходило. Укладання окремого договору з одним із власників неможливо, оскільки немає фактичного виділення приміщень будівлі. Згідно правил споживач повинен проводити всі роботи щодо забезпечення систем опалення і в разі не підготовки до зимового сезону КП може обмежити постачання теплової енергії.
Третя особа ОСОБА_5 допитана в якості свідка, показала, що будинок за адресою АДРЕСА_1 є дряхлим і таким, що підлягає ремонту. Власники підписували акти про виконання робіт за договорами, щодо ремонту та проривам води, електровводу, а також про повернення будинку. Також власники компенсували частини своїх затрат, в т.ч. по асфальтуванню за вказівкою міської влади. ТОВ «ПВФ «Проект» орендує не всі приміщення, ОСОБА_3 не бажає спілкуватися та подала позов про виділення їй ј частини приміщень. Текст договору оренди 2003р. складав ОСОБА_7 , який мав науковий ступень і всі з договором погодилися. ТОВ «ПВФ «Проект» керував ОСОБА_1 , який також є співвласником ТОВ, яке здавало приміщення в суборенду. Чи отримувала ОСОБА_3 гроші за оренду приміщень не знає. В договорі оренди 2003р. розрахунок потрібно сприймати як арифметичний підрахунок. За два місяці до смерті ОСОБА_7 з яким вона раніше була в шлюбі 30 років між іншим зазначив, що буде оформлювати свою власність та анулювати договір оренди. З 2002р., після розлучення, ОСОБА_7 мешкав з ОСОБА_3 і іноді проходив до неї.ОСОБА_7 почував себе погано та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Будь яких заяв про припинення договору оренди ОСОБА_7 не писав, не подавав і будь яких договорів не підписував. ОСОБА_7 як власник частини майна, не надавав їй будь яких повноважень щодо представлення його інтересів в ТОВ «ПВФ «Проект» і про договір дарування своєї частини ОСОБА_3 не говорив.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що є приватним підприємцем, суб'єктом підприємницької діяльності і приблизно 20 років за договором суборенди укладеним з ТОВ «Проект» використовує приміщення №14 на другому поверсі будівлі «літ. И» за адресою: АДРЕСА_1 . Договір суборенди укладався на один рік, з подальшою пролонгацією. Спочатку вона укладала договори з директором ОСОБА_1 , а в подальшому з ОСОБА_2 . Плату за суборенду, яка включає в себе, зокрема сплату за електроенергію, теплопостачання, отримує ТОВ «Проект». Власниками приміщень є ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , якої вона ніколи не бачила, але знає що вона є спадкоємицею частини майна. Не знає, чи були виділені в натурі частини цих власників. Приміщення першого поверху орендує одна особа, на другому поверсі сім приміщень, три з яких в суборенді, а інші приміщення, без меблів та світла є вільними. Вона підписувала акти про наявність вільних приміщень, які в різні роки могли передуватися, хто визначав вільні приміщення, та кому вони належать, не знає. Також вона підписувала вісім актів про аварійні ситуації: прорив каналізації, заміну труб, радіаторів, тощо, за виконання робіт по їх ліквідації кошти сплачував ОСОБА_1 , який і наймав робітників. За договором суборенди витрати по ліквідації аварійних ситуацій покладаються на ТОВ «Проект» і суборендарями не відшкодовувалися.
Свідок ОСОБА_11 показав, що за пропозицією ОСОБА_1 він виконував роботи по заміні кранів та водопостачальних труб між першим та другим поверхом будинку АДРЕСА_1 . В вересні 2013р. він уклав з ОСОБА_1 договір підряду та отримав від того 2000 грн., за які купив дві труби, крани, а інші кошти залишив собі за роботу. Він пробивши кладку, на двох невеликих ділянках поміняв труби та крани, при цьому йому допомагав ОСОБА_1 .Після закінчення робіт, через 2-3 дні він підписав акт виконання робіт. Труби, які замінювалися були старі та проржавілі, але це не була аварійна ситуація. Він не є суб'єктом підприємницької діяльності та не є спеціалістом з водопостачання чи сантехніком. Хто є власником будівлі та хто якими кімнатами користувався не знає.
Суд вислухавши доводи позивача ОСОБА_1 , представників позивачів і 3-х осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 3-ю особу ОСОБА_5 ,відповідача та її представника, свідків, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
За ч.ч.1,2,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За ч.ч.1,2,3 ст.49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процессу. Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову не допускається.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.ст.79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За ч.1,5,6 ст.81, ст.89 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст.92, ч.ч.1,2,5 ст.95 ЦПК Українисторони, треті особи та їхні представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
За ч.1,2 ст.229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Згідно ст.ст. 263, 266ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Відповідно до ст.ст.256,257,258 ЦК Української РСР в редакції 1963р.
За договором майнового найму наймодавець зобов'язується надати наймачеві майно у тимчасове користування за плату.
Договір майнового найму між громадянами на строк більше одного року повинен бути укладений у письмовій формі.
Договір найму майна державних, кооперативних та інших громадських організацій повинен бути укладений у письмовій формі, за винятком випадків, передбачених окремими правилами.
Строк договору майнового найму визначається за погодженням сторін, якщо інше не встановлено чинним законодавством.
Згідно ст.ст.260,262,265 ЦК Української РСР в редакції 1963р.
В разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.
Наймодавець зобов'язаний надати наймачеві майно у стані, що відповідає умовам договору і призначенню майна.
Наймодавець не відповідає за недоліки майна, які були ним застережені при укладенні договору.
Наймач зобов'язаний: 1) своєчасно вносити плату за користування майном; 2) користуватися майном відповідно до договору і призначення майна; 3) підтримувати найняте майно у справному стані; 4) провадити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не встановлено законом або договором; 5) при припиненні договору найму - повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
За ст.ст.267,268,269,270,271 ЦК Української РСР в редакції 1963р. здавання наймачем найнятого майна в піднайом дозволяється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передбачено законом або договором.
При переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи договір найму зберігає чинність для нового власника. Договір найму зберігає чинність і при переході майна від однієї державної організації (наймодавця) до іншої.
Наймодавець може пред'явити в суді, арбітражі або в третейському суді вимогу про дострокове розірвання договору найму, якщо наймач: 1) користується майном не відповідно до договору або призначення майна; 2) навмисно або з необережності погіршує стан майна; 3) не вніс плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку платежу, а за договором побутового прокату - протягом одного місяця, якщо більш короткі строки не установлені типовим договором; 4) не зробить капітального ремонту в тих випадках, коли за законом або за договором капітальний ремонт лежить на обов'язку наймача.
Наймач може пред'явити в суді, арбітражі або в третейському суді вимогу про дострокове розірвання договору найму: 1) якщо наймодавець не робить капітального ремонту, що лежить на його обов'язку; 2) якщо майно в силу обставин, за які наймач не відповідає, виявиться в стані, непридатному для користування.
В разі допущення наймачем погіршення найнятого майна він повинен відшкодувати наймодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення майна сталося не з його вини.
За пунктами 4, 6, 9, 10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільнихвідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуютьсядо тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав,порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видівнезалежно від дати їх укладення. Правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення.
Згідно ст.ст.611,612,614,625 ЦК України:
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. У разі порушення боржником негативного зобов'язання кредитор незалежно від сплати неустойки та (або) відшкодування збитків і моральної шкоди має право вимагати припинення дії, від вчинення якої боржник зобов'язався утриматися, якщо це не суперечить змісту зобов'язання. Така вимога може бути пред'явлена кредитором і в разі виникнення реальної загрози порушення такого зобов'язання.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Правочин, яким скасовується чи обмежується відповідальність за умисне порушення зобов'язання, є нікчемним.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За ст.651, ч.1 ст.762, ч.1 ст.770, ст.784 ЦК України:
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
У разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Згідно ч.5 ст.1; ч.1 ст.2; абз.4 ч.1 ст.4; ч.1 ст.6; ч.1 ст.7; ч.1 ст.9 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (Відомості Верховної ради України 1992р. №30 ст.416, в редакції, що діяла на час спірних правовідносин):
Оренда майна інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Об'єктами оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
Орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.
Ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону. Орендодавець може оголосити про передачу майна в оренду в порядку, встановленому цим Законом.
Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
Заст.10 Закону істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Укладений сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України, типові договори оренди майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, затверджують відповідно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування.
За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови. . Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов чи розірвання договору оренди.
Відповідно до абз. 1 ч.1 ст.12; ч.1,4 ст.13; ч.1,2 ст.15 зазначеного Закону:
Договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.
Передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. Орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають істотним умовам договору оренди та призначенню майна, і повідомити орендаря про особливі властивості та недоліки майна, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна орендаря або інших осіб чи призвести до пошкодження самого майна під час користування ним.
Орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу. У разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.
За ст.ст.17, 18, 18-1 зазначеного Закону:
Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
За договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно ч.ч.1,3,6 ст.19, ст.21, ч.1 ст.23, ст.26 зазначеного Закону:
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Стягнення заборгованості по орендній платі провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Спори з питань зміни орендної плати вирішуються відповідно до чинного законодавства.
Передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.
Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); укладення концесійного договору з орендарем державного майна відповідно до Закону України "Про концесію"; банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
За ч.1 ст.27, ст.28, ст.29 зазначеного Закону:
У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Припинення договору оренди у зв'язку з укладенням концесійного договору шляхом проведення прямих переговорів з орендарем державного майна відповідно до Закону України "Про концесію" не тягне за собою обов'язку повернути об'єкт оренди орендодавцю. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.
Орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.
За невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найму) майна» абз.2 п.2.1; абз.1 п.2.6, п.5.4 об'єктом (предметом) договорів оренди (найму) майна, належного до інших форм власності, то ним може бути майно, зазначене у статтях 760 ЦК України та 283 ГК України.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов. Вичерпного переліку умов, істотних для договорів оренди (найму), ЦК України і ГК України не містять. Однак за змістом статей 759 - 762 ЦК України істотними для даного виду договорів є умови про предмет договору, плату за користування майном та строк такого користування. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.
Передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. При розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, необхідно враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.
Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 27.03.2003р. ј частина нежитлової будівлі літ. «И-2» загальною площею 273,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 , а ј частина зазначеної будівлі ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Червонозаводської районної ради м.Харкова від 04.02.2003р. за №30/6. (т.1. а.с.6,7)
За договором дарування від 10.01.2011р. посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Карташовою С.І. в р.№28 ОСОБА_7 подарував, а ОСОБА_3 прийняла в дар ј частину нежитлової будівлі літ. «И-2» загальною площею 273,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , яка належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.03.2003р., виданого Червонозаводською районною радою на підставі рішення виконавчого комітету Червонозаводської районної ради м.Харкова від 04.02.2003р. за №30/6. Зазначена ј частина нежитлової будівлі літ. «И-2» зареєстрована за ОСОБА_3 (т.1. а.с.9,10. т.4 а.с.17-19)
Згідно договору дарування від 23.02.2012р. посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Железняк Л.В. в р.№370 ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв в дар 1/4 частину нежитлової будівлі літ. «И-2» загальною площею 273,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , яка належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.03.2003р., виданого Червонозаводською районною радою на підставі рішення виконавчого комітету Червонозаводської районної ради м.Харкова від 04.02.2003р. за №30/6. (т.1. а.с.11)
Як вбачається з договору дарування від 04.07.2013р. посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Левченко В.Г. в р.№542 ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар 1/8 частину нежитлової будівлі літ. «И-2» загальною площею 273,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , від належної дарувальнику Ѕ частини на праві особистої приватної власності таким чином: ј частина - на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.03.2003р., виданого Червонозаводською районною радою на підставі рішення виконавчого комітету Червонозаводської районної ради м.Харкова від 04.02.2003р. за №30/6 та ј частина - на підставі договору дарування від 23.02.2012р. посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Железняк Л.В. в р.№370. (т.1. а.с.8)
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію від 04.09.1990р. та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича фірма «Проект» є м. Харків, проспект Гагаріна, б. 31. За довідкою головного управління статистики у Харківській області АА №746049 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 25.12.2012р. ТОВ ПВФ «Проект», місцезнаходження: м.Харків, пр-т Гагаріна, б.31 займається наступними видами діяльності : агентства нерухомості; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність в сфері інжинірингу, геології та геодезії. Надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність. (т.1 а.с.12,13, т.3 а.с.50)
Як вбачається з договору оренди від 01.06.2003р. власники нежитлової будівлі ОСОБА_1 , ОСОБА_1 ,ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та представник ТОВ «ПВФ «Проект» в особі директора Іванова О.П. уклали договір оренди на нежитлову будівлю літ. «И-2» загальною площею 273,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , яка є придатною до експлуатації. Строк оренди нежитлової будівлі відповідно до ст.3 договору складає 10 років, і може бути збільшений або скорочений тільки за угодою сторін з обов'язковим письмовим попередженням однієї із сторін за один місяць до моменту припинення договору. Згідно ст.4 договору розмір орендної плати, яка втановлюється договірним шляхом, складає 40 грн. в місяць. За п.6 договору орендар зобов'язується: своєчасно здійснювати усі експлуатаційні платежі за арендоване приміщення; використати арендований об'єкт по його цільовому призначенню відповідно до п.2.1. договору; за свій рахунок робити поточний ремонт арендованого об'єкту; утримувати орендований об'єкт в належному санітарному порядку; дотримуватися протипожежних правил, а також правил користування тепло електричної енергії, не допускати перевантаження електроліній; безперешкодно допускати на арендований об'єкт представників "Орендодавця" для перевірки його використання; робити узгодження відповідності орендованих приміщень вимогам санепідемстанції і пожежної частини. "Орендар" має право: обладнати арендований об'єкт за власним розсудом; користуватися системами комунікацій, які знаходяться у будівлі; встановлювати замки і системи охорони в арендоване приміщення; здавати арендований об'єкт в суборенду. За п.7.1.,7.2.,7.3.,7.3 ст.7 договору повернення «Орендодавцю» арендованого об'єкту здійснюється двосторонньою комісією. При передачі арендованого об'єкту складається акт передачі, який підписується членами комісії. Арендований об'єкт має бути переданий " Орендодавцеві" в тому ж стані, в якому він був переданий в оренду з урахуванням нормального зносу. У разі, якщо " Орендар" провів за свій рахунок і по письмовій згоді " Орендодавця" поліпшення, невід'ємні без шкоди для арендованого об'єкту він має право після припинення договору на відшкодування вартості цих поліпшень. За відсутності письмової згоди " Орендодавця" такі поліпшення стають власністю " Орендодавця". Відповідно до п.8.2 договору оренди у випадках не передбачених договором Сторони керуються діючим законодавством України. (т.1 а.с.15)
За договором №4329 та додатку №1 до договору про постачання теплової енергії від 01.03.2002р. Електропостачальник КП «ХТМ» та ТОВ «ПВФ «Проект» уклали договір про постачання Споживачеві теплової енергії в гарячої воді до 31.12.2002р. Відповідно додаткової угоди до договору №4329 від 01.03.2002р. п.5.3 викладений в іншій редакції з врахуванням наявності вузла обліку та експлуатації вузла обліку теплової енергії. (т.1 а.с. 30-32, 34)
КП «ХТМ» листом від 12.03.2013р. попередило ТОВ «ПВФ «Проект» про припинення теплопостачання з 22.03.2013р. у зв'язку з порушенням розділу 6 договору поставки теплової енергії від 01.03.2002р.№4329 в частині своєчасної оплати за споживчу теплову енергію. Заборгованість станом на 12.03.2013р. з урахуванням теплопостачання поточного місяця складає 13370,58 грн. (т.1 а.с. 35)
За договором про стандартне приєднання до електричних мереж від 15.01.2014р. АК «Харківобленерго» та ТОВ «ПВФ «Проект» уклали договір про приєднання електроустановок до електричних мереж, а саме житлової будівлі літ. «И-2» за адресою АДРЕСА_1 , зі строком дії договору до 31.12.2014р. Відповідно до рахунку фактури від 04.12.2013р. та акту з надання послуги від 11.03.2014р. її вартість складає 3300 грн. (т.1 а.с.43-45)
УСТЦ «Червонозаводський», як власник комунікацій будівлі літ. «С-1», листом від 10.06.2015р. попереджає ТОВ ПВФ «Проект» про можливість відключення каналізації та водовідведення в разі коли власники будівлі №31 літ. «И-2» по АДРЕСА_1 не будуть за свій рахунок підтримувати ділянки водопровідної та каналізаційної систем, які відносяться до будівлі літ. «И-2» у стані пригідному до експлуатації. (т.3 а.с.201,202)
За довідкою головного управління статистики у Харківській області АА №746049 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій від 25.12.2012р. ТОВ ПВФ «Проект», місцезнаходження м.Харків, пр-т Гагаріна, б. 31 займається наступними видами діяльності: агентства нерухомості; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; діяльність в сфері інжинірингу, геології та геодезії. Надання послуг технічного консультування в цих сферах; інша професійна, наукова та технічна діяльність. (т.3 а.с.50)
Основ'янська філія КП ХТМ 01.03.2017р. зверталась до ТОВ ПВФ «Проект» з попередженням про припинення теплопостачання, оскільки мається заборгованість у розмірі 10460,80грн. (т.5 а.с.15)
На запит суду КП ХТМ листом від 09.06.2017р. повідомило, що копії договорів оренди ТОВ ПВФ «Проект» не надавалися. При укладенні договору про постачання теплової енергії №4329 від 01.03.2002р. була надана копія свідоцтва про право власності №1073-В-С від 03.07.1997р. (т.5 а.с.50,51)
Також АК «Харківобленерго» на запит суду листом від 06.06.2017р. повідомило, що між АК «Харківобленерго» та ТОВ ПВФ «Проект» був укладений договір про стандартне приєднання до електричних мереж електроустановки нежитловій будівлі літ.И-2, розташованої у АДРЕСА_1 від 15.01.2014р. №612/1/501. Між ТОВ ПВФ «Проект» та компанією укладено договір про постачання електричної енергії від 04.07.2005р. №4-7310с. Під час замовлення послуги приєднання та укладання договору про постачання електричної енергії з боку ТОВ ПВФ «Проект» договори оренди до АК «Харківобленерго» не надавалися. (т.5 а.с.53)
Рішенням Червонозаводського районного суду від 25.11.2016р. позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 задоволені частково. Визначено порядок користування приміщеннями у нежитловій будівлі літ.И-2, розташованої у АДРЕСА_1 виділивши в користування: ОСОБА_5 - кабінети №,№14,16,17, площею 15 кв.м, 17,3 кв.м, 15,6 кв.м., разом 47,9 кв.м. Тамбур 1 площею 3,4 кв.м., сходову клітину 2 площею 11,2 кв.м., сходову клітину 12 площею 14,5 кв.м., коридор 20 площею 16,8 кв.м., санвузол 20а площею 4,6 кв.м., разом 16,8 кв.м.- залишити у спільному користуванні власників, всього 64,7 кв.м., що менше на 3,05 кв.м.
Віноградській - ОСОБА_12 - кабінет №15, площею 25,5 кв.м, кабінет №18 площею 11,6 кв.м, кабінет №19 площею 11,9 кв.м., разом 49,0 кв.м. Тамбур 1 площею 3,4 кв.м., сходову клітину 2 площею 11,2 кв.м., сходову клітину 12 площею 14,5 кв.м., коридор 20 площею 16,8 кв.м., санвузол 20а площею 4,6 кв.м., разом 16,8 кв.м. - залишити у спільному користуванні власників, всього 65,8 кв.м., що на 1,95 кв.м. менше.
ОСОБА_1 - кабінет №3 площею 12,8 кв.м, коридор №4 площею 6,1 кв.м., підсобне приміщення №4а площею 1,8 кв.м., торгівельне приміщення №5 площею 26,2 кв.м., торгівельне приміщення №6 площею 19,6 кв.м., санвузол №8 площею 6,8 кв.м., торгівельне приміщення №9 площею 16,4 кв.м., кабінет №10 площею 14,0 кв.м, кабінет №11 площею 12,5 кв.м, разом 116,2 кв.м., що на 2,4 кв.м. менше.
ОСОБА_2 - кабінет №13, площею 7,4 кв.м, тамбур 1 площею 3,4 кв.м., сходову клітину 2 площею 11,2 кв.м., сходову клітину 12 площею 14,5 кв.м., коридор 20 площею 16,8 кв.м., санвузол 20а площею 4,6 кв.м., разом 16,9 кв.м. - залишити у спільному користуванні власників, всього 24,3 кв.м., що на 7,4 кв.м. більше.
Зобов'язано ОСОБА_10 та ОСОБА_5 закласти дверний отвір між приміщеннями №15 та №16 при участі у витратах на переобладнання у рівних долях.
Зобов'язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 у приміщеннях виділених їм у користування встановити прилади для ведення відокремленого обліку енергоносіїв, гарячої і холодної води та заключити договір про сплату частин від нарахувань за водовідведення.
Стягнено на користь ОСОБА_5 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 судові витрати 1638 грн. 41 коп. по 546 грн.13 коп. з кожного.
Стягнено на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 судові витрати 565 грн. 87 коп. по 188 грн.62 коп. з кожного.
Стягнено на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 судові витрати 13793 грн. 70 коп. по 4597 грн.90 коп. з кожного.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 грудня 2017р. апеляційна скарга ОСОБА_10 відхилена, рішення Червонозаводського районного суду від 25.11.2016р. залишено без змін. (т.6 а.с.21-32)
Факт укладення 01.06.2003 року договору оренди власниками нежилого приміщення площею 273,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_1 та ТОВ ПВФ «Проект» стверджується наданою позивачами належним чином в порядку ст.95 ЦПК України посвідченою копією договору (т.1 а.с.15), поясненнями позивачів, відповідача, 3-х осіб, які стверджували про наявність орендних відносин саме на підставі вказаного договору. Не суперечить вказані обставини договорам про надання комунальних послуг, договорам про передачу приміщень у суборенду.
Системний аналіз положень ЦК (в редакції 1963р.), а саме ст.ст.4-6,9,23.25,26,41,45,86,113,115,151,161,162,203,204,214,216,256,257,258,260,262,265,267,268,269,270,271 у взаємозв'язку з положеннями ч.5 ст.1; ч.1 ст.2; абз. 4 ч.1 ст.4; ч.1 ст.6; ст.10; абз.1 ч.1 ст.12; ч.1.4 ст.13; ст.18; ст.18-1; ч.1 ст.19; ст.26; ст.29 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (Відомості Верховної ради України 1992р. №30 ст.416) з наступними змінами (далі Закон №30 ст.416) дія якого відповідно до ч.5 ст.1 цього Закону розповсюджується на оренду майна всіх форм власності, якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди, а також Договору оренди від 01.06.2003р. (т.1 а.с.15) дає підставу суду стверджувати що вказаний Договір вважається укладеним 01.06.2003р. - з моменту досягнення домовленості усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору. Передача об'єкта оренди орендодавцями орендареві була здійснена на умовах визначених у договорі оренди і останній використовував об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю діяльності ТОВ «Проектно виробнича фірма «Проект»», передаючи приміщення об'єкта оренди іншим особам за договорами суборенди та отримуючи плату за суборенду майна.
10.01.2011р. відбулася заміна одного з співвласників будинку, а саме ј частина будинку, яка належала ОСОБА_7 передана останнім у власність дружини ОСОБА_10 , при цьому припинення договору оренди не відбулось.
Вказаний договір оренди був припинений 01.07.2013р. внаслідок закінчення строку на який його було укладено.
Але обов'язок щодо сплати суми орендної плати за 10 років орендодавцеві ОСОБА_10 , та повернення останній об'єкту оренди на умовах, зазначених у договорі оренди ТОВ «Проектно виробнича фірма «Проект»» не виконало.
Розмір орендної плати орендодавцеві Віноградській ОСОБА_12 за 10 років складає (40:4=10 грн.) (10 грн.х120 міс.=1200 грн.)
Прострочка ТОВ «Проектно виробнича фірма «Проект»» по виконанню зобов'язань про повернення майна переданого в найм перед ОСОБА_10 на 21.06.2016р. складає 2 роки 11 міс. 20 днів, а тому відповідно до ч.2 ст.785, ст.786 ЦК, ст.29 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (тут і надалі - в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), п.8.2, п.7.1-7.5 Договору оренди від 01.06.2003р. (т.1 а.с.15) сплата неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення складає 713 грн.20 коп.((10 грн.х35 міс.)=350 грн. + 6,6 грн. за 20 днів прострочки=356грн.60 коп. (356,6х2)=713 грн. 20 коп.)
Прострочка ТОВ «Проектно виробнича фірма «Проект»» по платі за користуванням майном ОСОБА_10 на час подачі позову останнього 21.06.2016р. складає 2 роки 11 міс. 20 днів, а тому відповідно до ст.626 ЦК, п.п.4,6.9,10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, ч.1 ст.19, ст.20, ст.27 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», ст.ст.762, 610-612 ЦК 3% від простроченої суми 1200 грн. складає 107 грн.: ((120х3):100=36 грн.; 36:12=3грн. в місяць; (3х35=105 грн.); 0,1грн. -1 день, а 0,1х20=2грн.-20 днів, тому 105+2=107 грн.)
Доводи позивачів про те, що ОСОБА_10 після отримання в дар 10.01.2011р. ј частини будівлі не передала свою частку в оренду ТОВ «Проектно виробнича фірма «Проект»», а тому Договір оренди від 01.06.2003р. (т.1 а.с.15) припинив свою дію і ТОВ змушене укласти нові договори оренди з рештою співвласників суд до уваги не бере виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.770 ЦК України, ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду державного і комунального майна», п.п.4.6,9,10 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, а також п.8.2 Договору оренди від 01.06.2003р., при зміні власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_10 10.01.2011р. отримала в дар ј частки будівлі яка знаходиться в оренді ТОВ «Проектно виробнича фірма «Проект», а тому відповідно до вказаних положень законодавства та Договору оренди, який не містить даних про припинення своєї дії в разі відчуження майна, до нового власника ОСОБА_10 переходять права та обов'язки наймодавця.
Крім того, згідно зі ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» одностороння відмова від договору не допускається, а на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Остаточні вимоги позивачів щодо стягнення з Віноградської ОСОБА_12 на користь 1) ТОВ «Проектно виробнича фірма «Проект»» 75275 грн.37 коп.; 2) ОСОБА_1 - 22235 грн.73 коп., комунальних послуг з утримання ј частини будівлі №31 по проспекту Гагаріна задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Ці правовідносини регулюються наступними нормами законодавства.
Частина 1 ст.526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 ст.527 ЦК України встановлює, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
За ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до положень ч.1 ст.599, ч.1 ст.604 та ст.610 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Згідно ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 631 ЦК України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частинами 1, 2 ст.651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 654 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Саттею 776 ЦК України передбачено, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: 1) вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою; 2) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Статтею 18 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (№ 2269-XII від 10.04.1992р., тут і надалі за текстом - в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) визначено, що за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Стаття 18-1 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» визначає, що поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим балансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором. Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право:відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Статтею 26 цього Закону визначено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем. Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Стаття 29 даного Закону визначає, що за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Згідно положень ч.1 ст.356, ст.358, ст.367 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Як вбачається з матеріалів справи, власники нежитлового приміщення та ТОВ «Проектно виробнича фірма «Проект»» 01.07.2003р. (т.1 а.с.15) уклали договір оренди приміщення площею 273,1 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 строком на 10 років, який може бути збільшений або зменшений тільки за згодою сторін з обов'язковим письмовим попередженням одної із сторін за місяць до часу припинення договору. Орендатор зобов'язаний своєчасно сплачувати всі експлуатаційні платежі за оренду приміщення, використовувати об'єкт за цільовим призначенням, за свій рахунок проводити поточний ремонт об'єкта оренди, утримувати орендований об'єкт в належному санітарному порядку, дотримуватись протипожежних правил, а також правил користування тепло та електроенергією, робити узгодження відповідності приміщень санепідемстанції і пожежної частини.
Вказаним договором оренди, та зазначеними законодавчими актами не передбачається проводити поточний ремонт майна, переданого в оренду за рахунок орендодавця.
Домовленості співвласників про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю під час дії договору оренди не було.
І лише рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 25.11.2016р., яке набуло законної сили 14.12.2017р. визначено порядок користування спірними нежитловими приміщеннями між власниками.
Належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів щодо припинення договору оренди у спосіб, передбачений законом 21.01.2011р. позивачами не надано, як і не надано відповідних доказів про домовленість між всіма співвласниками про порядок користування майном.
Укладання між ТОВ «Проектно виробнича фірма «Проект»» та власниками, яким належить ѕ частини власності приміщень, договорів оренди з 21.01.2011р. суперечить вимогам ст.ст.358,526,598,610 ЦК, ст.10, ч.1 ст.13, ст.26, ст.29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та вказаному договору оренди від 01.06.2003р. Воно відбулось без згоди співвласника Віноградської ОСОБА_12 , якій належить ј будівлі та домовлення про порядок володіння майном під час дії договору оренди.
Докази, надані позивачами щодо проведення ремонтних робіт не є належними доказами щодо предмета доказування, оскільки за вимогами вказаного законодавства поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок.
Крім того, Договір оренди, а саме п.6.1 покладає обов'язок проводити ці роботи саме на орендаря і за його рахунок.
Доводи позивачів та 3-х осіб про те, що договір оренди від 01.06.2003р. (т.4 а.с.16) (т.1 а.с.15) був дійсним до 10.01.2011р., до дати укладення Договору дарування, про що зазначав сам дарувальник в п.п.7,8 Договору дарування від 10.01.2011р. (п.1 а.с.9-10), що свідчить про розірвання договору оренди від 01.06.2003р. (т.4 а.с.16) (т.1 а.с.15) і наявність між сторонами недоговірних відносин, у зв'язку з чим 10.01.2011р. об'єкт оренди був повернутий орендодавцям ѕ частини власників, якими були укладені і Договір покладання виконання зобов'язання на 3-ю особу (т.4 а.с.194) і договори оренди ѕ частин приміщень від 21.01.2011р. (т.1 а.с.18), від 02.12.2011р. (т.1 а.с.19), від 24.02.2012р. (т.1 а.с.20), від 01.01.2013р. (т.1 а.с.21), від 06.07.2013р. (т.1 а.с.22), від 01.07.2014р. (т.1 а.с.23) і що існує копія ще одного договору оренди від 01.04.2003р., яка має іншій зміст (т.4 а.с.51) оригінал якого відсутній, суд до уваги не приймає виходячи з наступного.
Згідно ч.1,2 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
Як вбачається з позовної заяви позивачів (т.1 а.с.2-4) останні стверджували, що у 2003р. ТОВ «Проектно виробнича фірма «Проект»» орендувало буд. АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором оренди від 01.06.2003р., вказану копію якого, завірену належним чином в підтвердження своїх вимог вони надали до матеріалів справи.
Вказані обставини визнані іншими учасниками судового розгляду, третіми особами, відповідачем.
З заявою, що вказаний документ викликає сумніви з приводу його достовірності або є підробленим позивачі та 3-ті особи в порядку частини 11 ст.83 ЦПК України не зверталися, в своїх письмових поясненнях позивачі стверджували, що з 01.06.2003р. згідно договору оренди від 01.06.2003р. (т.4 а.с.15, т.1 а.с.16) власники будинку буд. АДРЕСА_1 передали його в оренду ТОВ «Проектно виробнича фірма «Проект»» за умовами вказаного договору (т.4 а.с.200). Тобто наявність між сторонами орендних відносин згідно з вказаними доказами, які надані в підтвердження своїх вимог саме позивачами, учасниками процесу не оспорювалось.
Посилання позивачів, що наявність в договорі дарування (т.1 а.с.9,10) від 10.01.2011р. в п.7,8 даних про те, що сторони стверджують, що цей договір не приховує іншої угоди і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки і що дарувальник свідчить що відомостей про укладення договорів та сервітуту вищевказаного майна не було - свідчить про розірвання договору оренди, суд вважає хибним, оскільки договір дарування передбачає зміну власника майна переданого в оренду і до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди (ч.1 ст.770 ЦК, ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а вказані пункти стосуються лише договору дарування, який сторонами не оспорюється.
Крім того, ст.ст.781,784 ЦК, ст.26,27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не передбачають такої підстави припинення договору оренди, як зміна власника (ч.1 ст.770 ЦК).
Таким чином, відповідно ч.1,3 ст.763 ЦК, ч.1 ст.17, ч.ч.1, 2 ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п.3.1 Договору оренди від 01.06.2003р. (т.1 а.с.15) (т.4 а.с.16) договір оренди припинений по закінченні строку, на який його було укладено 01.06.2013р.
Ніяких письмових доказів, про припинення або розірвання договору оренди матеріали справи не містять.
Згідно ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.
Оскільки згоди відповідача на укладення договорів між власниками ѕ частини і ТОВ «Проектно виробнича фірма «Проект»» не було, нотаріально посвідчений договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном не укладався, указані договори не є обов'язковими для відповідача.
Крім того, вказані договори укладені під час дії договору оренди від 01.06.2003р. (т.4 а.с.16, т.1 а.с.15), який був дійсним до 01.06.2013р. в порушення ст.358 ЦК, а порядок користування приміщеннями в будівлі АДРЕСА_1 визначено рішенням Червонозаводського районного суду м.Харкова від 25.11.2016р., яке набуло законної сили 14.12.2017р. (т.6 а.с.21-26) (т.6 а.с.27-32).
Оскільки відповідно до ч.4 ст.358 ЦК нотаріально посвідченого договору між співвласниками будинку АДРЕСА_1 площею 271 кв.м. не укладалось, для ОСОБА_10 договір-угода від 19.12.2008р. про порядок володіння і користування спільним майном не є обов'язковим. При цьому вказаний договір суперечить рішенню Червонозаводського районного суду м.Харкова від 25.11.2016р., яке набуло законної сили 14.12.2017р.
Крім того, вказаний доказ поданий позивачем в порушення ч.ч.1,2,4,8,9 ст.83 ЦПК України, а тому він до розгляду судом не приймається.
Письмові пояснення свідків в томі справи 6 на аркушах справи 167, 168, 174, 175 не може вважатися належним та допустимим доказом у розумінні ст.81 ЦПК України, оскільки ці свідки не були допитані у судовому засіданні під присягою.
Доводи позивача директора ТОВ ПВФ «Проект» про те, що змістом пункту 3.5 «Угоди про порядок користування спільним майном та про порядок участі співвласників у витратах на утримання спільного майна» від 19.12.2008р. підтверджується що померлий ОСОБА_7 брав на себе зобов'язання відшкодувати ТОВ ПВФ «Проект» витрати на оплату комунальних послуг, що постачаються в будинок АДРЕСА_1 , суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до змісту цього пункту договору, ТОВ ПВФ «Проект» продовжує оплату комунальних послуг, а затрати по сплаті комунальних послуг з боку ОСОБА_7 і ОСОБА_5 на користь ТОВ ПВФ «Проект» відшкодовуються через СП «Джен-Фен» в розмірі, який встановлюється шляхом переговорів та додатковою домевленістю між співвласниками будинку чи між СП «Джен-Фен» та ТОВ ПВФ «Проект», а доказів укладення угод та додаткової домовленості між співвласниками будинку, чи між директорами вказаних юридичних осіб про відшкодування затрат на комунальні послуги в установленому законом порядку не надано. Крім того, співвласниками-фізичними особами ОСОБА_7 та ОСОБА_13 вказана угода не підписана.
Таким чином, в задоволенні позову ОСОБА_1 , ТОВ «Проектно-виробнича фірма «Проект» до ОСОБА_3 належить відмовити в повному обсязі.
Щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_10 суд зазначає наступне.
Орендна плата за користування об'єктом оренди являє собою платіж який орендар вносить орендодавцеві згідно з договором оренди (ст.762 ЦК України, ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).
Відповідно ч.1 ст.763 ЦК України, термін договору оренди визначається за погодженням сторін. За ч.3 ст.9 «Про оренду державного та комунального майна», термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
За змістом п.п.3.1,4.1 Договору оренди від 01.06.2003р. строк оренди складає 10 років, а розмір орендної плати - 40 грн. в місяць і розрахунок відбувається по закінченні строку дії договору.
Частка ОСОБА_10 у власності об'єкту оренди складає ј частину.
Договір оренди був припинений в наслідок закінчення строку, на який його було укладено - 01.06.2013р. Сума орендної плати за 10 років, яка повинна була сплачена орендарем орендодавцеві ОСОБА_10 з урахуванням її ј частки у власності складає 1200 грн. (40:4=10 грн.) (10 грн.х120 міс.=1200 грн.)
Доводи відповідача ОСОБА_10 та її представника стосовно того, що розмір орендної плати складає 40 грн. за один квадратний метр об'єкту оренди спростовуються фактичними даними, які містяться в п.4.1 Договору оренди від 01.06.2003р. (т.1 а.с. 15) де однозначно зазначений розмір орендної плати об'єкту оренди 40 грн. в місяць.
Виходячи з встановленої суми заборгованості плати за оренду майна орендарю ОСОБА_10 , яка на час закінчення строку дії 01.06.2013р. складає 1200 грн., суд застосовує у вирішенні цього спору, пов'язаного з невиконанням договору оренди положення ст.ст.549,625 ЦК.
А, застосовуючи приписи ст.785 ЦК України, при розгляді справи в частині стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, суд бере до уваги, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК є самостійною майновою відповідальністю в сфері орендних відношень і визначається як подвійна плата за користування об'єктом оренди за час прострочення.
Розмір цієї неустойки та 3% річних, як було вказано вище, складає відповідно 713,20 грн. та 107,00 грн.
Клопотання позивачів про застосування позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки згідно ч.2 ст.786 ЦК України перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення майна наймачем.
У зв'язку з відмовою у задоволенні первісного позову судові витрати ОСОБА_1 та ТОВ «Проектно-виробнича фірма «Проект» не відшкодовуються.
В порядку ст.141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням зустрічного позову, враховуючи відстрочення ухвалою від 21 червня 2016 р. ОСОБА_3 сплати судового збору до ухвалення рішення з ТОВ «Проектно-виробнича фірма «Проект»» підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог за зустрічним позовом.
Так, суму задоволених вимог 2020,20 грн. (1200 грн.+ 713,20 грн.+ 107грн.) необхідно помножити на суму належного до сплати судового збору 4527,10грн. та поділити на суму первісних вимог 452799,80 грн., що дорівнюватиме 20,20 грн.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 82, 83, 141, 211, 259, 263, 264, 293, 315, 273 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 549, 598, 599, 604, 610, 625, 626, 628, 629, 631, 638, 651, 654, 762, 763, 776,785 ЦК України, ст.ст.10,13,17,19,26,29 Закону України «Про оренду державного і комунального майна» (№ 2269-XII від 10.04.1992р., в редакції, що діяла на час спірних правовідносин), -
В задоволенні позову ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича фірма «Проект» до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», про стягнення грошових витрат на утримання спільного майна - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича фірма «Проект», треті особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення суми - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича фірма «Проект»на користь ОСОБА_10 : 1200 грн. орендної плати; 713 грн. 20 коп. неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди; 107 грн. 00 коп. - неустойки (пені) - 3 % річних від простроченої суми.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-виробнича фірма «Проект»на користь держави судові витрати у розмірі 20 грн. 20 коп.
В задоволенні іншої частини зустрічного позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текстрішення виготовлено 08 грудня 2021р.
Суддя Л.Г. Проценко