Ухвала
Іменем України
07 грудня 2021 року
м. Київ
справа № /4890/21
провадження № 51-5631 впс 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши в судовому засіданні клопотання захисника ОСОБА_5
про направлення кримінального провадження № 22021000000000354 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (далі - КК), з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,
До Верховного Суду в порядку ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) надійшло вищевказане клопотання захисника ОСОБА_5 .
Клопотання мотивовано тим, що до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 з порушенням правил територіальної підсудності. Вказує,
що згідно з викладом фактичних обставин кримінального правопорушення,
які прокурор вважає встановленими, в обвинувальному акті не зазначено
час та точне місце початку вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 201 Кримінального кодексу України (далі - КК), а також його закінчення. При цьому зазначає, що опис події містить посилання на перебування ОСОБА_7 в Одеській області в момент виникнення умислу на вчинення злочину, в якому він обвинувачується. Також вказує, що ОСОБА_7 обвинувачується у зберіганні набоїв без передбаченого законом дозволу
по АДРЕСА_1 . Крім того, захисник посилається і на наявність виняткових обставин для передачі справи до Біляївського районного суду Одеської області, а саме на те,
що ОСОБА_7 хворіє на низку тяжких захворювань, має на утриманні неповнолітнього сина, а також на те, що більшість свідків проживають в Одеській області.
Заслухавши доповідь судді, думку захисника на підтримку клопотання, думку прокурора, який заперечував проти його задоволення, дослідивши матеріали провадження, а також інформацію, яка надійшла з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, та перевіривши доводи, наведені у клопотанні, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 32 КПК кримінальне провадження здійснює суд,
у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.
У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд,
у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 34 цього Кодексу передбачено, що кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду, зокрема, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний
акт у кримінальному провадженні № 22021000000000354 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 263 КК,
Згідно зі ст. 12 КК більш тяжким кримінальним правопорушенням, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , є кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 201 КК, контрабанда, тобто переміщення через митний кордон України
до Австрії культурних цінностей з приховуванням від митного контролю,
за попередньою змовою групою осіб.
Обов'язковою ознакою складу цього злочину, як випливає із системного аналізу норм КК,є місце його вчинення - це митний кордон. Митний кордон збігається
з державним кордоном України.
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що 12 грудня 2019 року ОСОБА_7
у пункті пропуску «Чоп-Захонь» потягом № 32519 сполученням «Київ-Відень» перетнув державний кордон України та перемістив з приховуванням від митного контролю культурні цінності.
Отже, більш тяжкий злочин ОСОБА_7 вчинив у межах територіальної юрисдикції Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Тому доводи клопотання, як убачається з його змісту, стосовно порушення правил територіальної підсудності, є безпідставними.
Разом із цим, абз. 6 ст. 34 КПК передбачено, що до початку судового розгляду
у виняткових випадках кримінальне провадження з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків тільки у виняткових випадках, якщо іншим чином забезпечити виконання завдань цього провадження неможливо.
Проте, захисником у клопотанні не наведено обґрунтованих доводів щодо необхідності направлення вказаного кримінального провадження з одного суду
до іншого, які могли б слугувати підставою для визнання їх винятковими та з яких вбачалася б неможливість забезпечення розгляду Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області. Інформація про стан здоров'я ОСОБА_7 , надана захисником, не впливає на такий висновок.
Крім того, посилання захисника на проживання більшості свідків в Одеській області, як на виняткову обставину, нічим не підтверджено.
Враховуючи викладене та зміст положень статей 32, 34 КПК, підстав для направлення кримінального провадження щодо ОСОБА_7 з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області до Біляївського районного суду Одеської області, колегія суддів не вбачає.
Таким чином клопотання захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 32, 34 КПК, Верховний Суд
Клопотання захисника ОСОБА_5 про направлення кримінального провадження № 22021000000000354 щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 201, ч. 1 ст. 263 КК, з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області до Біляївського районного суду Одеської області залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3