08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 462/5804/17
провадження № 61-4887св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Юридичного департаменту Львівської міської ради, Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», державного реєстратора Бацик Мар'яни Геннадіївни Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа: Львівське комунальне підприємство «Сяйво» про визнання правочинів недійсними та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та втратили право на приватизацію житла, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Ганича Івана Миколайовича на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року,
У грудні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Юридичного департаменту Львівської міської ради, Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», державного реєстратора Бацик М. Г. Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа: Львівське комунальне підприємство «Сяйво» про визнання правочинів недійсними.
У квітні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання їх такими, що втратили право на користування жилим приміщенням та втратили право на приватизацію житла.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року первісні позовні вимоги задоволено частково.
Визнано недійсним договір найму на жилий блок № НОМЕР_1 у гуртожитку на АДРЕСА_1 та скасовано розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 390 від 19 липня 2017 року.
Визнано недійсним наказ юридичного департаменту Львівської міської ради від 20 жовтня 2017 року № 289-Ж-З та скасовано свідоцтво про право власності на жилий блок 2 на АДРЕСА_1 від 20 жовтня 2017 року.
Скасовано рішення державного реєстратора Бацик М. Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про право власності ОСОБА_4 на жилий блок 2 на АДРЕСА_1 .
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року рішення місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_4 - адвокат Ганич І. М., посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасуватирішення місцевого суду та постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічні позовній вимоги.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
24 червня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду, оскільки доводи касаційної скарги викликають необхідність перевірки матеріалів справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 272 ЦПК України.
Ураховуючи, що згідно з частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформує учасників справи про те, що зазначена інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням категорії та складності справи, з огляду на положення частини одинадцятої статті 34 ЦПК України, справа підлягає розгляду в складі п'яти суддів.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною одинадцятою статті 34, частиною першою статті 401, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Юридичного департаменту Львівської міської ради, Комунальної установи «Львівський міський центр приватизації державного житлового фонду», державного реєстратора Бацик Мар'яни Геннадіївни Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Львівської міської ради, третя особа: Львівське комунальне підприємство «Сяйво» про визнання правочинів недійсними та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та втратили право на приватизацію житла, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката Ганича Івана Миколайовича на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року призначити до судового розгляду.
Інформацію про дату розгляду справи оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
А. Ю. Зайцев
М. Ю. Тітов