Ухвала
06 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 676/4468/19
провадження № 61-19490ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на непрацездатну дружину,
У липні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на непрацездатну дружину.
В обґрунтування позову зазначала, що з 27 червня 1992 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від спільного життя у них народилося п'ятеро дітей, із яких син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітніми.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2018 року шлюб між сторонами розірвано. За судовим наказом цього ж суду від 30 травня 2019 року з ОСОБА_4 присуджено аліменти на дітей у розмірі 1/3 частки всіх заробітків (доходу), але не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Вказувала, що дорозірвання шлюбу захворіла на тяжку хворобу, визнана особою з інвалідністюІІ групи та потребує матеріальноїдопомоги. ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність і спроможний надавати їй таку допомогу.
Ураховуючи вищевикладене, просила суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь аліменти на дружину у розмірі 5 000,00 грн, але не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та осіб з інвалідністю, довічно.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти у розмірі 3 000,00 грн, але не менше прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб та осіб з інвалідністю, довічно.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Додатковим рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня 2021 року доповнено резолютивну частину основного рішення.
Стягнуто аліменти починаючи з 10 липня 2019 року.
Місцевий суд, частково задовольняючи позов ОСОБА_3 , виходив з того, що остання хворіє на тяжку хворобу, є особою з інвалідністю та потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність і спроможний надавати позивачу таку допомогу у розмірі 3 000,00 грн на місяць.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено.
Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2021 року та додаткове рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення. Яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 не працює, має нерегулярний, мінливий дохід від діяльності з виготовлення каменів, сплачує аліменти на дитину. Надані позивачем докази, зокрема, показання свідків і рекламні скріншоти, достовірно та об'єктивно не вказують на те, що ОСОБА_4 спроможний сплачувати ОСОБА_3 аліменти. Також, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження виникнення у неї виняткових обставин, які зумовлюють збільшення прожиткового рівня її матеріального забезпечення (додаткові витрати на лікування, оздоровлення, харчування тощо).
30 листопада 2021 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернуласьдо Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 липня 2021 року та додаткове рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 серпня 2021 року.
Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом позову у цій справі є стягнення аліментів на непрацездатну дружину, а тому справа є малозначною в силу положень ЦПК.
При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Касаційна скарга містить посилання на те, що рішення у цій малозначній справі оскаржуються до суду касаційної інстанції на підставі підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Щодо доводів заявниці про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття значного суспільного інтересу та винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявниця не навела переконливих доводів та не надала відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для неї виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.
Враховуючи те, що касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 3 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на непрацездатну дружину відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик