Ухвала
06 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 750/599/20
провадження № 61-18681ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова у складі судді Логвінової Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Бобрової І. О., Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., у справі за позовом Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради про захист прав споживачів,
Короткий зміст заявлених вимог
У січні 2020 року Комунальне підприємство «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради (далі - КП «Чернігівводоканал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому з просило стягнути заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в сумі 3 780,78 грн за період з 01 лютого 2014 року по 01 лютого 2021 року.
Позовні вимоги мотивувало тим, що КП «Чернігівводоканал» є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення для об'єктів усіх форм власності. ОСОБА_1 зареєстрований та користується житлово-комунальними послугами у квартирі
АДРЕСА_1 , є абонентом КП «Чернігівводоканал», особовий рахунок № НОМЕР_1 , тобто йому надаються послуги забезпечення питною водою та водовідведення.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 належно не виконує свого обов'язку по оплаті за надані послуги водопостачання та водовідведення, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, за період з 01 лютого 2014 року по 01 лютого 2021 року, у розмірі 3 780,78 грн.
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зустрічним позовом до
КП «Чернігівводоканал» про захист прав споживачів, про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг, у якому просив: визнати незаконними дії КП «Чернігівводоканал», в частині нарахування ОСОБА_1 невмотивованої заборгованості іншої особи за нормами споживання, без урахування показань лічильника в сумі 3 780,78 грн за період з 01 лютого 2014 року по 01 лютого
2021 року; зобов'язати КП «Чернігівводоканал» здійснити списання з особистого рахунку № НОМЕР_1 заборгованость, яка була нарахована за нормами без врахування показників лічильників та субсидії за послуги з водопостачання та водовідведення з 01 квітня 2010 року по теперішній час; визнати протиправною бездіяльність КП «Чернігівводоканал» щодо не відкриття особового рахунку
на ім'я ОСОБА_1 та не укладення договору про надання послуг з централізованого холодного водопостачання і водовідведення між ОСОБА_1 та КП «Чернігівводоканал»; зобов'язати КП «Чернігівводоканал» укласти з ОСОБА_1 типовий договір про надання послуг з централізованого холодного водопостачання і водовідведення та відкрити на ім'я ОСОБА_1 особовий рахунок.
Короткий зміст ухвалених судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2021 року у задоволенні позову КП «Чернігівводоканал» та зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу КП «Чернігівводоканал» задоволено частково, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог КП «Чернігівводоканал» скасовано, та ухвалено в цій частині нове судове рішення про задоволення позову частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Чернігівводоканал» заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 1 002,18 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2021 року залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 липня 2021 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга містить посилання на те, що судові рішення підлягають касаційному оскарженню з підстав, передбачених підпунктами «б» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом спору у цій справі є вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 3 780,78 грн, а також захист прав споживача.
Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (567 500,00 грн) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.
Ураховуючи зазначене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
За змістом пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Щодо доводів касаційної скарги про те, що справа має виняткове значення для заявника, становить значний суспільний інтерес. Заявник позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи
Щодо посилання заявника на те, що справа становить значний суспільний інтерес та має для нього виняткове значення, Верховний Суд зазначає, що поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має, виняткове значення, а сама по собі вказівка про це у касаційній скарзі не дає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для заявника, може бути зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має, значний суспільний інтерес, що свідчить про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі на підставі підпункту «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про те, що заявник позбавлений можливості спростувати обставини встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи, є неспроможними, оскільки посилаючись на наявність зазначених обставин заявник не зазначив про розгляд судом іншої справи для якої обставини встановлені у цій справі матимуть преюдиційне значення, а лише вказав про ймовірне звернення до суду з позовом.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 виклала правовий висновок про те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів наявності виключних підстав, які відповідно до положень ЦПК України є підставою для касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі «Azyukovska v. Ukraine» (рішення від 09 жовтня 2018 року «Азюковська проти України»).
Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від
07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (справа «Зубац проти Хорватії» від 05 квітня 2018 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова та постанову Чернігівського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради про захист прав споживачів, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак