Справа № 352/1192/21
Провадження № 22-ц/4808/1744/21
Головуючий у 1 інстанції ГРИНЬКІВ Д. В.
Суддя-доповідач Горейко
07 грудня 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої Горейко М.Д.
суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Мєшкіна Костянтина Ігоровича на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Гриньків Д.В. у м. Івано-Франківську, у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк» в особі представника Мєшніка К.І. (далі також АТ «Універсал Банк») звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 31.07.2018 у розмірі 28 655,71 грн, а також судові витрати в розмірі 2 270 грн.
Позов обґрунтований тим, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт, а банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень.
Відповідач 31.07.2018 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим цього ж дня підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 31.07.2018. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищевказаних документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови.
На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка.
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Позивач стверджував, що всупереч умов кредитного договору відповідач зобов'язання за договором не виконав, внаслідок чого станом на 22.12.2020 виникла заборгованість перед банком у розмірі 28 655,71 грн, яка складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) в розмірі 12 770,62 грн та заборгованість за пенею та комісією в розмірі 15 885, 09 грн.
Посилаючись на те, що відповідач ухиляється від належного виконання зобов'язань за договором про надання банківських послуг, позивач просив позов задовольнити.
Заочним рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2021 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 10 119,50 грн заборгованості за кредитним договором від 31.07.2018.
В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 801,63 грн судового збору.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що надані позивачем докази підтверджують отримання відповідачем позичених грошових коштів, їх неповернення позивачу та виникнення у зв'язку з цим заборгованості за тілом кредиту в сумі 10 119,50 грн. При цьому суд вважав, що кошти у розмірі 2 651,12 грн це відсотки, зараховані банком в тіло кредиту, а тому не можуть бути стягнуті. Щодо стягнення комісії та пені у загальному розмірі 15 885,09 грн, то суд вважав і в цій частині позов таким, що не підлягає до задоволення, оскільки позивачем не надано належних і допустимих доказів, що Умови, які є частиною договору про надання банківських послуг та з якими відповідач був ознайомлений станом на день укладення договору 31.07.2018 взагалі містили відомості, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування. Суд вважав, що стягнення комісії, пов'язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», позивач ані в позовній заяві, ані в розрахунку заборгованості за Договором не зазначив, яку суму з нарахованої заборгованості за «пенею та комісією» складає «пеня», а яку - «комісія», які за своєю правовою природою є різними складовими грошового зобов'язання. Відсутність окремого розрахунку за цими складовими та відсутність розмежування позовних вимог в цій частині позбавляє суд можливості зробити висновок щодо правильності нарахування пені та наявності підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача.
Не погодившись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зокрема, апелянт зазначає, що між сторонами було погоджено у визначеній законом формі істотні умови договору в частині процентної ставки, пені і комісії, адже боржник, підписуючи додану до позову Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг розумів, погодився та був ознайомлений з Умовами та Тарифами, зокрема, п. 8.1. Тарифів, котрий містить умови про процентну ставку, пеню, комісію.
Крім того, вказує, що згідно п. 10 Анкети-заяви, особисте підписання якої відповідач не заперечував, він надав право та доручив Банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких грошових зобов'язань перед Банком, що випливають з договору. А також Банку надано право згідно договору нараховувати та списувати з карткового рахунку проценти, пеню та комісію.
Апелянт стверджує, що суд неправильно застосував до проекту «Monobank» судову практику, що стосується класичних банків.
Також апелянт вказує, що розмір комісії складає 348 грн, вона відображена у виписці та стягується в разі зняття або переведення кредитних коштів, що передбачено в Умовах. Суд помилково дійшов висновку, що це комісія за обслуговування карткового рахунку.
Апелянт зауважує, що розрахунок заборгованості, проведений позивачем, є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником, кількість днів, за які нарахована заборгованість, залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), дати нарахування складових загальної заборгованості за кредитом. Боржник не надав доказів, які б спростували правильність наданого банком розрахунку заборгованості.
Із зазначених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З урахуванням наведених положень розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків суду фактичним обставинам справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 31.07.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 31.07.2018 (проект monobank| Universal Bank) (а.с. 7)
Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови (п. 3).
Згідно з п. 3 анкети-заяви відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердив, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису (п. 6).
Згідно з п. 11 заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
До анкети-заяви банком було долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (далі також Умови і правила) (а.с. 8-22).
Згідно з розрахунком заборгованості (а.с. 6), у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по вищевказаному кредитному договору перед АТ «Універсал Банк», виникла заборгованість станом на 22.12.2020 у розмірі 28 655,71 грн, що складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) в розмірі 12 770,62 грн та заборгованості за пенею та комісією в розмірі 15 885,09 грн.
Жодних платежів на погашення суми заборгованості за наданим кредитом відповідач не вчинив.
З урахуванням правовідносин, які виникли між сторонами та наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 , у т.ч. анкету-заяву разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які були надані банком позичальнику ОСОБА_1 через мобільний додаток, було підписано шляхом накладення електронного цифрового підпису останнього.
У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги банку, що виникають в результаті використання платіжних карток згідно тарифів та повернути кредит.
Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» крім того, що надавались та були отримані відповідачем у мобільному додатку, перебувають в загальному доступі, розміщені на офіційному сайті фінансової установи та, в розумінні статей 641, 644 ЦК України, є публічною пропозицією (офертою) на укладення договору позики із визначенням порядку та умов кредитування, прав і обов'язків сторін, іншу всю інформацію, необхідну для укладення договору.
Всі правила за всі періоди розміщені на сайті monobank, є публічно доступними, викладеними форматі PDF, з зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті, та часом набуття їх чинності.
Також, в самому мобільному додатку на постійній основі містяться тарифи, до яких відповідач з використанням власного пін-коду має постійний доступ.
Враховуючи те, що послуги банку надаються дистанційно через мобільний додаток в режимі реального часу, а Умови і правила, які включають тарифи були надані відповідачу саме через мобільний додаток, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач був ознайомлений саме з правилами, які діяли на час підписання анкети-заяви та відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, що Умови, які є частиною договору про надання банківських послуг та з якими відповідач був ознайомлений станом на день укладення договору 31.07.2018 взагалі містили відомості, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування. Також місцевий суд неправильно вважав, що за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила обслуговування фізичних осіб, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, посилання банком на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма.
Отже, у цій справі, яка стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним у рамках проекту «Мonobank», місцевий суд неправильно застосував судову практику, що стосується класичних банків (зокрема, правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17), оскільки у цій справі зовсім інші правовідносини.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 15 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконав своєчасно і повністю, надававши кредиті ресурси в повному обсязі. У свою чергу, взяті на себе зобов'язання ОСОБА_1 не виконував, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за договором від 31.07.2018 на загальну суму 28 655,71 грн.
З розрахунку заборгованості та виписки по рахунку видно, що відповідач ОСОБА_1 з 10.11.2018 активно користувався карткою, виданою банком, використовуючи кредитні кошти. Усі платежі щодо використання коштів, як власних так і кредитних, відображені у наданому банком розрахунку заборгованості та підтверджені випискою по рахунку, долученою до апеляційної скарги (а.с. 72).
Матеріали справи не містять доказів щодо неотримання ОСОБА_1 коштів, не проведення ним операцій по спірному картковому рахунку, а також доказів щодо спростування вказаної банком заборгованості.
Із наданого банком розрахунку видно, що поточна відсоткова ставка за договором кредиту нараховувалась в розмірі 38,4 %, а прострочена відсоткова ставка встановлена у розмірі 76,8 %. Суд першої інстанції вірно встановив, що згідно розрахунку заборгованості, проведеного позивачем, в суму загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 12 770,62 грн банком враховано суму нарахованих відсотків на залишок поточної заборгованості за кредитом в загальній сумі 2 651,12 грн. Проте, суд дійшов неправильного висновку, що вказана сума 2 651,12 грн не підлягає стягненню, оскільки при цьому не врахував, що право банку здійснювати такі дії передбачено кредитним договором, укладеним між сторонами, зокрема, пунктом 5.23 Умов і правил відповідно до якого у разі, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для внесення щомісячного мінімального платежу, банк має право самостійно збільшити кредитний ліміт на суму заборгованості клієнта за договором та направити відповідні грошові кошти на здійснення щомісячного мінімального платежу, погашення відсотків за користування кредитним лімітом та неустойки за прострочені платежі згідно Тарифів.
Таким чином, суд першої інстанції неправильно відмовив у задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача частини заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), а саме: зарахованої банком до тіла кредиту заборгованості по відсотках в загальній сумі 2 651,12 грн, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в загальній сумі залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 12 770,62 грн.
Також висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача комісії та пені у загальному розмірі 15 885,09 грн зроблений без повного дослідження обставин справи.
Зокрема, суд відмовив у вказаних вимогах з підстав не зазначення у розрахунку заборгованості, яку суму з нарахованої заборгованості за «пенею та комісією» складає «пеня», а яку - «комісія», що позбавляє суд можливості зробити висновок щодо правильності нарахування пені та наявності підстав для стягнення зазначеної суми з відповідача. Проте, дана обставина не може бути підставою для відмови у задоволенні вказаних вимог, оскільки банк надав розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачем, і крім того, суд міг перевірити правильність нарахування пені та комісії, витребувавши у банку детальну виписку по рахунку, однак цього не зробив.
Крім того, відмовляючи у стягненні комісії з тих підстав, що стягнення комісії, пов'язаної з обслуговуванням безпосередньо цього кредиту, суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд першої інстанції не звернув уваги на те, що комісія у цьому спорі має зовсім іншу природу, і є платою за зняття кредитних коштів, а не комісією за обслуговування кредитного договору.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами було погоджено у визначеній законом формі істотні умови договору в частині процентної ставки, пені і комісії, адже боржник, підписуючи додану до позову Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг був ознайомлений з Умовами та Тарифами, в яких містяться умови про процентну ставку, комісію і пеню та погодився з ними.
Згідно п. 8.1. Тарифів (а.с. 20) передбачено комісію за зняття готівки на суму, що перевищує залишок власних коштів у розмірі 4% від суми зняття.
В п. 8.2 підпункті 6 Паспорту споживчого кредиту (а.с. 21 зворот) визначено наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, зокрема передбачено нарахування пені за порушення зобов'язань за кредитом (в залежності від кількості днів прострочення): від 121 (211) дня (до повного погашення) у розмірі 6,4% на місяць від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з виписки по картковому рахунку відповідача, наданої позивачем апеляційному суду, сума комісії за зняття кредитних коштів відповідачем у загальному розмірі становить 348 грн, які й підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
В силу ч. 3 ст. 549 ЦПК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Підстави виникнення права на неустойку визначені статтею 550 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За даними виписки по картковому рахунку відповідача, наданої позивачем апеляційному суду, за прострочення по кредиту за період з 10.11.2018 по 01.03.2020 нарахована пеня у загальному розмірі 15 537,09 грн.
З урахуванням положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та суми боргу за тілом кредиту, яке є меншим від суми нарахованої пені, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до 6 000 грн.
З огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
По суті встановленого позов АТ «Універсал Банк» слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 31.07.2018 станом на 22.12.2020 у розмірі 19 118,62 грн, з яких: 12 770,62 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 348 грн - комісія та 6 000 грн - пеня.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову АТ «Універсал Банк», то пропорційно розміру задоволених позовних вимог (66,72%) з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по оплаті судового збору за подання позову в розмірі 1 514,54 грн, та за подання апеляційної скарги - у розмірі 2 271,82 грн, що разом складає 3 786,36 грн.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 390 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Універсал Банк» - Мєшкіна Костянтина Ігоровича задовольнити частково.
Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 28 вересня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, 04114, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за кредитним договором від 31.07.2018 у розмірі 19 118,62 грн, з яких: 12 770,62 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 348 грн - комісія та 6 000 грн пеня, і судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3 786,36 грн, що разом становить 22 904,88 грн (двадцять дві тисячі дев'ятсот чотири гривні 88 копійок).
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча М.Д. Горейко
Судді: О.В. Пнівчук
В.А. Девляшевський