Провадження № 22-ц/803/7162/21 Справа № 202/277/21 Суддя у 1-й інстанції - Бєсєда Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.
06 грудня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - Куценко Т.Р.,
суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання , -
У січні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона та відповідач є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг повноліття та з серпня 2019 року навчається на першому курсі в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, денної форми навчання, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, яку відповідач у добровільному порядку не надає, а тому просила суд ухвалити рішення, яким стягнути аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_2 , який продовжує навчання, в розмірі загальної вартості освітньої послуги в сумі 66 000 грн., шляхом щомісячних платежів в розмірі 3 300 грн., починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до закінчення навчання.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання повнолітнього сина - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1 500 грн щомісячно, починаючи з 15 січня 2021 року і до закінчення навчання ОСОБА_2 , але не більше, як до досягнення сином двадцяти трьох років (а.с. 123-126).
Не погодившись з таким рішенням, відповідач ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду змінити та стягувати з нього аліменти у розмірі 1/12 частини усіх його доходів.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він не має матеріальної змоги для сплати аліментів у розмірі визначеному судом, він сплачує аліменти та додаткові витрати на молодшого сина, що разом з аліментами визначеними цим рішенням будуть перевищувати 1/3 частину його доходів,. У цьому році він вийшов на пенсію і його дохід став значно меншим. Він одружився та повинен забезпечувати свою нову родину (а.с. 131-134).
16 липня 2021 року позивач ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення просила залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказувала, що батько має змогу та зобов'язаний надавати матеріальну допомогу своєму синові який продовжує навчання. Він працездатний, фізично здоровий та отримує дохід окрім пенсії, оскільки займається бізнесом який неоформлений належним чином. Має на праві власності будинок, земельну ділянку, автомобіль (а.с. 145-152).
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.
Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином відповідача ОСОБА_1 .
З ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, форма навчання денна, навчається на контрактній основі, термін навчання з 01 вересня 2019 року до 30 червня 2023 року, що підтверджується довідкою № 5455 від 05 жовтня 2020 року.
Відповідно до договору № ЮФ/169д/19 від 13 серпня 2019 року про надання освітніх послуг, вартість навчання ОСОБА_2 за календарний рік становить 16 500 грн.
У позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_1 на утриманні також перебуває малолітній син - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до наданих позивачем виписок від 05 листопада 2020 року, від 04 грудня 2020 року, від 22 грудня 2020 року, від 28 грудня 2020 року, від 24 березня 2021 року позивач ОСОБА_2 після захворювання в вересні-жовтні на COVID, який ускладнився на пневмонію, проходила тривале лікування в КП «Дніпропетровський обласний клінічний центр кардіології та хірургії» ДОР.
Згідно виписки № 3616/455 від 25 травня 2011 року відповідач має діагноз: вестибулярний нейроніт; згідно виписки від 07 вересня 2012 року, від 09 жовтня 2012 року має діагноз пневмонія; згідно виписки № 6383/845 від 31 жовтня 2013 року: має діагноз хронічний панкреатит.
Відповідно до довідки № 70/04 від 11 грудня 2020 року ОСОБА_2 працює в Дніпровському базовому медичному коледжі на посаді викладача та загальна сума її доходу за період з 01 січня 2020 року по 31 жовтня 2020 року становить 104 459, 88 грн.
Відповідач є працездатною особою, працював в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області та сума його доходу з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року склала 152 355, 33 грн; з 01 січня 2020 року по 30 листопада 2020 року склала 162 676, 47 грн, що підтверджуються довідками № 2037 від 17 грудня 2020 року та № 2038 від 17 грудня 2020 року.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів від 11 травня 2021 року, наданих ГУ ДПС у Дніпропетровській області, загальна сума доходу відповідача ОСОБА_1 за період з січня 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року склала 138 386, 85 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції суд врахував матеріальний стан відповідача, його повнолітнього сина, який продовжує навчання на контрактній основі, у зв'язку з чим потребує матеріальної допомоги, вартість навчання, а також наявність у відповідача та позивача на утриманні малолітньої дитини, суд вважав можливим визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі у сумі 1 500 грн, щомісячно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.
Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
З аналізу змісту наведеної норми вбачається, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
Стаття 182 СК України визначає обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, зокрема, пунктом 2 частини 1 зазначеної статті визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів.
Частиною другої статті 200 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі та можливість надавати таку допомогу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що повнолітній ОСОБА_2 у зв'язку з продовженням навчання, потребує матеріальної допомоги, розмір визначених судом аліментів відповідає встановленим у справі обставинам.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що відповідач одружився та наразі у нього нова родина не може слугувати підставою для позбавлення сина який продовжує навчання за контрактом на денній формі належної матеріальної допомоги.
Посилання апеляційної скарги, що аліменти на неповнолітнього сина у розмірі 1/4, що становить 1433 грн. та аліменти визначені даним рішенням на повнолітнього сина 1500 грн, з врахуванням стягнення з нього додаткових витрат на молодшого сина у розмірі 761 грн,, з врахуванням ще 12 696 грн. додаткових витрат, перевищує законодавчо визначений розмір аліментів не більше 1/3 на двох дітей відхиляються, оскільки додаткові витрати на дитину не є аліментами.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у разі істотної зміни матеріального стану, відповідач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом про зменшення розміру аліментів.
Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Судові витрати понесені у зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Т.Р. Куценко
Судді: Е.Л. Демченко
М.О. Макаров