Справа № 636/3030/20 Провадження № 2/636/659/21
Дата
23 вересня 2021 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Карімова І.В.,
за участю секретаря - Аббасова С.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У серпні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 31.10.2011 року у розмірі 136137,90 грн. та судового збору у розмірі 2102 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала анкету - заяву №б/н від 31.10.2011 року. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві ОСОБА_1 підтвердила, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг, який відповідає вимогам ст. 634, 639 ЦК України та Умовам та правилам надання банківських послуг, що розміщені на сайті позивача та є публічною офертою. ОСОБА_1 зобов'язалася сплачувати кредитні кошти, але взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 05.05.2020 року має заборгованість у розмірі 165957,68 грн., з яких: заборгованість за кредитом -7866,55 грн.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 155891,62 грн., заборгованість заза пенею - 2199,51 грн., чим порушила вимоги ст.ст. 509, 526,527,530, 1054 ЦК України. Оскільки законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 136137,90 грн., яка складається з наступного: 7866,55 грн. - заборгованість за кредитом; 128271,35 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 31.10.2011 по 02.12.2019 року.
Подалі 22 квітня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» в особі представника Кіріченка В.М. надав до суду заяву відповідно до ч.3 ст. 13 ЦПК України про зменшення позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в розмірі 11796, 11 грн., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 7866,55 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 3929,56 грн., а також понесені судові витрати.
Представник позивача просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі за заявленими підставами, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 17 вересня 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено проводити в порядку спрощеного провадження.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилася, повідомлена про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ст. ст. 128-130 ЦПК України, відзив на позов не надала.
У зв'язку із зазначеним суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, ухваливши заочне рішення відповідно до вимог ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 31.10.2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який неодноразово змінювався, про що позивачем надана довідка, що міститься на а.с. 8 зворот. Також ОСОБА_1 31.10.2011 року отримала кредитну картку № НОМЕР_1 терміном дії 06/15; подалі 24.02.2014 отримала кредитну картку № НОМЕР_2 терміном дії 08/17; а 23.04.2015 року отримала картку № НОМЕР_3 строком дії 05/18 (а.с. 8). У Анкеті-заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою: privatbank.ua, та згодна з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, і які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.(а.с. 9).
Між тим ця анкета-заява не містить відмітки, яку саме карту «Універсальна» отримала відповідач, розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом.
До кредитного договору банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» , «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна, contrakt», «Універсальна gold», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку , затверджених наказом від 06.2010 р. № СП-2010-256, однак вони не містять підпису ОСОБА_1 (а.с. 10-35).
Строк дії кредитного договору, укладеного між банком та відповідачем ОСОБА_1 обмежується строком дії кредитної картки № НОМЕР_3 строком дії до 31.05.2018 року. У зв'язку із закінченням строку дії цієї картки 31.05.2018 року настав строк виконання зобов'язання у повному обсязі, і проценти після цього не нараховуються.
Згідно з наданим банком розрахунком за уточненою позовною заявою від 22.04.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором складає 11796, 11 грн., з яких: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 7866,55 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 3929,56 грн.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 .
Таким чином, виписка по картковому рахунку ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи на а.с. 43-51, яка свідчить про тривалий час користування відповідачем наданим кредитом, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту. Між тим суд не може в повному обсязі погодитися з розрахунками позивача щодо розміру заборгованості за кредитним договором, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цій справі - АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
АТ КБ «ПриватБанк», пред'являючи вимоги до ОСОБА_1 про погашення заборгованості за договором, просив стягнути заборгованість за тілом кредиту та заборгованість за простроченими відсотками. Як на підставу своїх позовних вимог про погашення заборгованості за договором банк посилається навитяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»( без зазначення яка ж з вказаних карток видавалася відповідачу) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», які не підписані ОСОБА_1 . При цьому позивачем не надано достовірних доказів про те, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також Умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» розуміла ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву.
Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.
Зазначені за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), і які суд враховує при виборі і застосуванні норми права до виниклих правовідносин згідно ч.4 ст. 163 ЦПК України.
Згідно частини 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Але, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником ОСОБА_1 , кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, позивач має право на стягнення сум за тілом кредиту в розмірі 7866,55 грн., і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
В іншій частині позовні вимоги не доведені, тому не можуть бути задоволені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1401,77 грн. (2102 х 7866,55: 11796,11= 1401,77 ).
Керуючись ст.ст. 10,12, 235, 258, 263 -265, 268, 280-281, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 612,1048-1050, 1054 ЦК України, суд
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, IBAN-код: НОМЕР_5 ) заборгованість за кредитним договором № б/н від 31.10.2011 року в розмірі 7866 (сім тисяч вісімсот шістдесят шість) гривень 55 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1401,77 гривень.
В іншій частині позову - відмовити.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з наступного дня після складення його повного тексту.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Повне рішення складено 04 жовтня 2021 року.
Суддя: