Справа № 646/8865/17
№ провадження 2/646/59/2021
02.12.2021 м.Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Янцовської Т.М.,
з участю секретаря Цмоканич У.Я.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Харківської обласної прокуратури - Мархевої О.А.,
представника відповідача Державної казначейської служби України - Пузікова В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу № 646/8865/17 за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, третя особа: Генеральний прокурор України Луценко Юрій Віталійович про визнання дій незаконними, компенсацію моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій Харківської обласної прокуратури при проведенні розслідування кримінального провадження № 42015220000001142 від 25.12.2015 р. незаконними, стягнення з державного бюджету 512000 гривень матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що розслідування даного кримінального провадження не проводиться, а лише незаконно закривається, що тягне за собою порушення розумних строків. Позивач зазнав моральну шкоду, що призвело до моральних страждань, порушенню його нормальних життєвих зв'язків, додаткових зусиль для організації свого життя, він вимушений витрачати свій час, звертатись до суду, складати документацію. Незаконні рішення прокуратури ущемляють його права, гідність та честь. В результаті злочинної бездіяльності Слобідського ВП ГУНП України в Харківські області він зазнав моральну шкоду у розмірі 512000 гривень. В результаті порушення законів України Харківською обласною прокуратурою не поновлені його права, не притягнуто винну особу, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою суду від 26.02.2018 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 02.12.2021 р. залучено правонаступника відповідача прокуратури Харківської області - Харківську обласну прокуратуру.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача - Харківської обласної прокуратури Мархева О.А. позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні у зв'язку з безпідставністю позовних вимог, посилаючись на те, що постанови слідчих про закриття кримінального провадження № 42015220000001142 від 25.12.2015 р. скасовано ухвалами слідчих суддів лише для вчинення додаткових заходів. Такі ухвали слідчих не можуть свідчити про незаконність процесуальної рішення про закриття кримінального провадження, а є лише суб'єктивною думкою окремого слідчого судді, при цьому дії посадових осіб прокуратури області незаконними не визнавались. Процесуальні рішення, які розцінені позивачем як бездіяльність, інше визначення слідчим обсягу і характеру дії при перевірці заяви про скоєння злочину, є предметом оскарження відповідно до правил ст. 303 КПК України, тобто є механізмом реалізації права особи на контроль в порядку кримінального судочинства за діяльністю уповноважена осіб на здійснення функцій органу досудового розслідування. Реалізація позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача. Ухвали слідчих суддів щодо розгляду скарг позивача свідчать лише при реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскаржений процесуальних рішень слідчого, прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні ст. 1176 ЦК України.
Представник відповідача - Державної казначейської служби України - Пузіков В.А. позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що оскільки кошти державного бюджету належать на праві власності державі, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин. Держава бере участь у справі як відповідач через органи державної влади, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Казначейства не впливає на правильність визначення фактичних обставин у справі, оскільки Казначейство не є тим суб'єктом який порушив права чи інтереси позивача. Оскільки Казначейство жодної шкоди позивачу не заподіювало, у правовідносини з ним не вступало, тому зобов'язання державного органу здійснити компенсацію моральної шкоди суперечить встановленому законодавством порядку. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури . або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. В ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. В свою чергу суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності. При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди. Тому реалізація Позивачем свого процесуального права на оскарження бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження шляхом подання відповідних скарг до суду не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача та не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1174, 1176 ЦК України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, перевіривши матеріали цивільної справи, прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.11.2016 р. постанова слідчого прокуратури Харківської області від 17.02.2016 р. про закриття кримінального провадження № 42015220000001142 від 25.12.2015 р. скасована.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 12.01.2017 р. постанова слідчого прокуратури Харківської області від 30.11.2016 р. про закриття кримінального провадження № 42015220000001142 від 25.12.2015 р. скасована.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.01.2017 р. зобов'язано прокурора відділу процесуального керівництва прокуратури Харківської області розглянути клопотання ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 42015220000001142 від 25.12.2015 р.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.05.2017 р. постанова слідчого прокуратури Харківської області від 17.02.2017 р. про закриття кримінального провадження № 42015220000001142 від 25.12.2015 р. скасована.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20.11.2017 р. постанова старшого слідчого прокуратури Харківської області від 30.06.2017 р. про закриття кримінального провадження № 42015220000001142 від 25.12.2015 р. скасована.
Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.05.2018 р. постанова слідчого прокуратури Харківської області від 20.02.2018 р. про закриття кримінального провадження № 42015220000001142 від 25.12.2015 р. скасована.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Відповідно до вимог статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України, при цьому обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння (бездіяльності) її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оскільки для виникнення зобов'язання з відшкодування шкоди відповідно до статті 1174 ЦК України необхідною умовою є наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності посадової або службової особи органудержавної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв'язок між його діями та шкодою, ці обставини підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов'язком позивача.
Позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог про спричинення йому відповідачем - Харківською обласною прокуратурою моральної шкоди надані ухвали слідчих суддів від 08.11.2016 р., 12.01.2017 р., 26.05.2017 р., 20.11.2017 р., 10.05.2018 р про скасування постанов слідчих про закриття кримінального провадження № 42015220000001142 від 25.12.2015 р.
При цьому сам факт винесення зазначених вище ухвал слідчим суддею, згідно з якими за результатами розгляду скарг позивача скасовувалися постанови про закриття провадження, не тягнуть наслідків цивільно-правового характеру і не можуть бути доказом того, що дії та бездіяльність посадових осіб Харківської обласної прокуратури заподіяли позивачу моральної шкоди. Судовий контроль на стадії досудового розслідування, внаслідок якого постановлені вказані ухвали слідчим суддею, не є достатньою підставою для висновку про протиправність дій відповідача і притягнення його до цивільно-правової відповідальності.
Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За змістом частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження.
За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
Суд вважає, що ухвали слідчих суддів про задоволення скарг позивача на постанови слідчого про закриття кримінального провадження свідчать про реалізацію позивачем передбаченого КПК України права на оскарження рішень слідчого в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України. Таким чином, позивач поновив своє порушене право на неупереджене досудове слідство в рамках меж, передбачених ст. ст. 303, 307 КПК України. Тобто, правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем - Харківської обласною прокуратурою врегульовані кримінальним процесуальним законодавством. При цьому, при розгляді слідчими суддями вищезазначених скарг не розглядалося питання правомірності дій посадових осіб прокуратури, оскільки відповідно ч. 2 ст. 307 КПК України не є повноваженням слідчого судді.
На підставі викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про визнання дій Харківської обласної прокуратури при проведенні розслідування кримінального провадження № 42015220000001142 від 25.12.2015 р. незаконними.
Суд також приходить до висновку, що в судовому засіданні не встановлено, а позивачем не доведено наявності завданої йому моральної шкоди, протиправності діяння дій заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача. Проведення слідчих процесуальних дій в рамках кримінального провадження, реалізація дій заявника на оскарження процесуальних дій слідчого, не свідчить про незаконність дій прокуратури відносно нього. Дії, бездіяльність посадових осіб правоохоронного органу у встановленому законом порядку визнані не були, а сам факт закриття кримінального провадження в справі, подальше його скасування, не є підставою для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності.
Наданий позивачем аналіз крові від 23.03.2015 р. не може свідчити про завдання йому моральної шкоди діями Харківської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № 42015220000001142 від 25.12.2015 р.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки ним не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи яким діями (бездіяльністю) відповідача - Харківської обласної прокуратури вони заподіяні. Доказів спричинення моральних страждань відповідачем позивач не довів, чим не виконав вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилалась в обґрунтування позову. Сам факт скасування постанов про закриття кримінального провадження не є доказом заподіяння позивачу моральної шкоди. Лише сама по собі констатація факту заподіяння моральної шкоди не є достатньою і безумовною підставою для її стягнення.
Керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 23, 1166, 1167, 1174, 1176 ЦК України, Постановою пленуму Верховного Суду від 31.03.95 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, третя особа: Генеральний прокурор України Луценко Юрій Віталійович про визнання дій незаконними, компенсацію моральної шкоди відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 08.12.2021 р.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
відповідач - Харківська обласна прокуратура, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, ЄДРПОУ 02910108;
відповідач - Державна казначейська служба України, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646;
третя особа - Генеральний прокурор України Луценко Юрій Віталійович, м. Київ, вул. Різницька, 13/15
Суддя: Т.М. Янцовська