Справа № 635/4237/21
Провадження по справі №1-кп/635/965/2021
06 грудня 2021 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю прокурора - ОСОБА_2 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,-
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, посилаючись на те, що на теперішній час є необхідність продовження раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти продовження строку тримання його під вартою, просив змінити запобіжний західу вигляді тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на те, що має на утриманні неповнолітніх дітей та двох непрацездатних батьків, яким важко доглядати за дітьми. Крім того зазначив, що бажає працювати, щоб компенсувати шкоду, завдану потерпілій.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти клопотання, звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 20 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв., а у випадку відмови у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - встановити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
В обґрунтування клопотання зазначив, що 11 березня 2021 року ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів. Сторона захисту вважає, що даний запобіжний захід є занадто суворим та до обвинуваченого слід було б застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Так, слідчий суддя, обираючи для його підзахисного міру запобіжного заходу, у своїй ухвалі послався на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності, з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, може переховуватись від органів досудового розслідування, та перебуваючи на свободі може продовжувати свою злочинну діяльність, та може впливати на потерпілу та свідків, все це свідчить про те, що немає неможливості запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів. На даний момент часу кардинально змінилися обставини справи, ризики, які зазначені в ухвалі суду, на даний момент не існують, підзахисний не має на меті уникати кримінальної відповідальності. Також в судовому засіданні була допитана потерпіла ОСОБА_6 , яка дала свідчення про те, що ОСОБА_4 своїми діями не спричиняв їй травм, а подряпину на носі вона отримала сама. Цей факт свідчить про те, що дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано невірно. Крім цього зазначив, що обвинувачений не має на меті переховуватись від та суду, більш того він активно сприяв слідству у з'ясуванні обставин кримінального провадження, та давав свідчення, за допомогою яких слідство має змогу встановити всі обставини справи та виявити раніше не відомі слідству дані, що підтверджується матеріалами досудового розслідування. ОСОБА_4 особисто зацікавлений в тому, щоб рішення по справі було прийняте як найшвидше і він міг продовжувати спокійно жити та працювати, - забезпечуючи матеріально трьох малолітніх дітей. ОСОБА_4 має позитивну характеристику з місця проживання. На утриманні має трьох малолітніх дітей, на утримання яких необхідні кошти, хоча офіційно і не працевлаштований, проте заробляє на життя роботою на будівництві. Також суду були надані виписки з історії хвороби матері малолітніх дітей, з яких вбачається, що остання хворіє на невиліковну хворобу, вона не може дбати про дітей, а тому вони жили зі своїм батьком - обвинуваченим ОСОБА_4 . Після обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 його діти живуть з батьками останнього (людьми похилого віку), які не можуть в повному обсязі надати дітям підтримку. Також зазначив, що обвинувачений має хронічну виразкову хворобу та хронічний панкреатит та потребує лікування, оскільки його стан погіршився.
Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , виходячи з наступного.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 06 травня 2021 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому був продовжений.
Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 09 грудня 2021 року.
Вимогами ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 , суд бере до уваги, що останній обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, який належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів та, враховуючи характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, в тому числі вчинення злочину проти особи похилого віку, 1936 року народження, вважає, що вказані обставини в сукупності вказують на підвищену суспільну небезпечність як самого діяння так і особи обвинуваченого.
При цьому, надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинуваченого, у сукупності із тяжкістю покарання та даними про його особу є об'єктивні підстави вважати, що він може переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Отже, суд погоджується з доводами прокурора, що ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України продовжує існувати.
Суд також погоджується із доводами прокурора щодо продовження існування у обвинуваченого ОСОБА_4 ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки на теперішній час свідки по даному кримінальному провадженню не допитані. У разі обрання більш м'якого запобіжного заходу щодо обвинуваченого, існує висока вірогідність незаконного впливу на них з боку обвинуваченого, що може негативно вплинути на встановлення істини у кримінальному провадженні.
Крім того, суд враховує особу обвинуваченого, який не працює, законних джерел заробітку не має, раніше судимий 10 серпня 2015 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186, ст.75 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 3 роки, 31 жовтня 2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 186, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, та звільнений 29 грудня 2020 року від відбування покарання умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 2 місяці 26 днів. На даний час ОСОБА_4 обвинувачується у кримінальному правопорушенні, яке вчинено ним через 2 місяці після умовно-дострокового звільнення. Вказані обставини об'єктивно свідчать про схильність обвинуваченого до вчинення правопорушень та наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо відсутності або втрати актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка імовірно може настати за наявності певних підстав.
Об'єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому суд не може погодитись з доводами сторони захисту щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, в тому числі за станом здоров'я, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, дані про його соціальні зв'язки та спосіб життя, інші обставини, що характеризують його особу, наявність судимостей, ризик продовження або повторення протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати, а їх доведеність об'єктивно вбачається із системного аналізу відомостей, що стосуються особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження, які прокурор вважає доведеними.
Дані щодо позитивної характеристики обвинуваченого ОСОБА_4 та наявність у нього трьох малолітніх дітей та непрацездатних батьків, на які посилався захисник, самі по собі не можуть бути запорукою належної процесуальної поведінки обвинуваченого та не зменшують ризики можливості переховування обвинуваченого від суд, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Отже, запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого є недостатнім, щоб забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
Саме продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого, на думку суду, відповідає охороні прав і інтересів суспільства.
За вказаних обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Що стосується клопотання захисника щодо встановлення застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, то суд зазначає, що відповідно до положень ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177, 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, тобто поєднаному із застосуванням насильства, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазначала нападу, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.
Щодо доводів сторони захисту в частині невірної кваліфікації дій обвинуваченого, то суд зазначає наступне. В силу ст.ст. 338, 339, 340 КПК України, прокурор уповноважений змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитись підтримувати державне обвинувачення.
Якщо, встановивши наявність фактичних обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження, прокурор не вчинить вказані процесуальні дії, то суд, здійснивши судовий розгляд, повинен в нарадчій кімнаті дати відповідну юридичну оцінку дослідженим доказам, зокрема показанням потерпілої у судовому засіданні, і вирішити питання, передбачені кримінальним процесуальним законом.
Однак, до таких висновків суд може дійти тільки після проведення в повному обсязі судового розгляду з дослідженням всіх доказів кримінального провадження, а тому суд не приймає доводи сторони захисту в цій частині.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 174, 177, 197, 199, 331 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід - відмовити.
Строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, продовжити на шістдесят днів - до 03 лютого 2022 року включно.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Суддя ОСОБА_1