Справа № 632/1533/21
провадження № 1-кп/632/123/21
07 грудня 2021 року місто Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_4 , неповнолітніхобвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , законних представників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо неповнолітніх ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-
Первомайським міськрайонним судом Харківської області розглядається вказане кримінальне провадження.
Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Під час судового засідання прокурор подав клопотання пропродовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, які відносяться до категорії тяжких злочинів, за якіпередбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.
При цьому ОСОБА_6 обвинувачується ще й у вчиненні іншого кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, про підозру у вчиненні якого йому було повідомлено 14 травня 2021 року.
На даний час кримінальне провадження щодо неповнолітнього ОСОБА_6 за цим обвинуваченням розглядається Зміївським районним судом Харківської області та перебуває у стадії судового розгляду.
Враховуючи викладене, зокрема тяжкість покарання, яке може бути призначене обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованихйомузлочинів, те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів проти власності, у тому числі вчинених за попередньою змовою групою осіб, які також є неповнолітніми, які були вчинені за його ініціативою, в короткий проміжок часу, один із яких із застосуванням насильства, дані про особу обвинуваченого - те, що ОСОБА_6 хоча і має постійне місце мешкання, однак не має міцних соціальних зв'язків, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку, має опікуна, яка не має на нього ніякого впливу, фактично не навчається, його негативну репутацію та спосіб життя - схильність до вчинення кримінальних протиправних дій, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_6 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Також прокурор зазначив про відсутність медичних даних щодо неможливості перебування обвинуваченого під вартою.
Таким чином прокурор вважає, що виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, про які зазначено вище.
Потерпілий погодився із прокурором.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечували, оскільки вважають, що наявним ризикам можливо запобігти шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Також захисник зазначила, що ОСОБА_6 є неповнолітнім, раніше не судимий, має постійне місце мешкання та незадовільний стан здоров'я.
При цьому обвинувачений та захисник, кожний окремо, заявили клопотання про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт.
Законний представник обвинуваченого також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, однак зазначила, що ОСОБА_6 хоча і має постійне місце мешкання, де проживає разом із нею, однак вона достатнього впливу на обвинуваченого не має, у зв'язку із чим не може гарантувати його належну процесуальну поведінку.
Прокурор проти задоволення клопотань сторони захисту заперечував, так як ризики, які були підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились та продовжують існувати і їм можна запобігти лише шляхом продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши прокурора, потерпілого, обвинуваченого, його законного представника та захисника, дослідивши документи, подані в обґрунтування клопотання, суд доходить наступних висновків.
У статті 492 КПК України визначено, що за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів, передбачених цим Кодексом.
Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 177 КПК України передбачає, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, поміж іншого, окрім як:
- до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину;
- до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
14 серпня 2021 року неповнолітнього ОСОБА_6 було затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні злочину у зв'язку із тим, що безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, сукупність очевидних ознак на тілі, одязі та місці події вказували на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
17 серпня 2021 року - під час досудового розслідування, щодо неповнолітнього ОСОБА_6 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 години 30 хв. 12 жовтня 2021 року.
Підставою прийняття такого рішення слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення - тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1, 5 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від органу досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
23 вересня 2021 року неповнолітньому ОСОБА_6 остаточно повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, вперше йому було повідомлено про підозру у вчиненні цього ж кримінального правопорушення 14 серпня 2021 року.
Крім того, 14 травня та 07 червня 2021 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні 07 квітня і 05 травня 2021 року відповідно, кримінальних - правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.
11 жовтня 2021 року, під час підготовчого провадження, щодо ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави - по 09 грудня 2021 року.
Під час здійснення судового розгляду прокурором змінено обвинувачення щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_13 , дії зазначених осіб перекваліфіковані з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 2 ст. 186 КК України.
Вирішуючи питання продоцільність продовження ОСОБА_14 під вартою, суд переконаний, що на даний час залишається достатньо підстав вважати, що неповнолітній ОСОБА_6 , опинившись на волі, може: ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування); вчинити інше кримінальне правопорушення, і на це вказують такі обставини: характер кримінальних протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_6 і щодо яких на даний час органом досудового розслідування висунута обґрунтована підозра (обвинувачення); мотиви і конкретні обставини, за яких він вчинив діяння, що ставляться йому в провину; тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначенихзлочинів; наявність повідомлення про підозру у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, який є тяжким, вчиненого за участі двох осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності.
Також, суд на виконання вимог ст. 178 КПК України приймає до уваги дані про особу неповнолітнього обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_6 хоча раніше і не судимий, однак фактично не навчається, обвинувачується у вчиненні кримінальних протиправних діянь, які відносяться до категорії тяжких злочинів, стан здоров'я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об'єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, те, що за місцем постійного проживання обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв'язки, які б забезпечили його належну процесуальну поведінку, спосіб життя ОСОБА_6 , який має кримінальну направленість.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини судової практики, яка є частиною національного законодавства України, взяття під варту не випереджає покарання у виді позбавлення волі, але при збереженні розумної підозри щодо затриманої особи у вчиненні злочину, продовження тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують право поваги до особистої свободи (п. 79 рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз як підстава для втручання в право особи на свободу.
Однак, відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За сукупності наведених обставин суд вважає за доцільне продовжити щодо неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, можуть на даному етапі забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають з ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, та його належну поведінку, запобігти наведеним вище ризикам.
Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.
З наведених підстав клопотання неповнолітнього обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу на альтернативний, не підлягає задоволенню, а доводи на обргунтування клопотань, не свідчать про зменшення вказаних судом ризиків і не дозволяють застосувати до обвинуваченого цілодобовий домашній арешт, оскільки цей запобіжний захід не здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331, 369 КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Запобіжний захід неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор», продовжити по 04 лютого 2022 року, включно, без визначення застави.
У задоволенні клопотань неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику та прокурору негайно після її проголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя:ОСОБА_1