Справа № 638/10991/21
Провадження № 2/638/5010/21
Іменем України
07 грудня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Котельнікової А.Р.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович,
розглянувши в загальному позовному провадженні у залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, в обґрунтування якого зазначив, що 23.09.2019 року Червонозаводським районним судом м. Харкова винесено рішення по справі № 646/4674/19 щодо стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої лінії з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Ю.В. на підставі вказаного рішення було відкрито виконавчі провадження № 61125882, № 61125964, № 61126115, в рамках яких було примусово виконані стягнення в межах ВП № 61125882: суму боргу 4675 грн 63 коп. на користь стягувача, основну винагороду приватного виконавця - 467 грн 56 коп.; ВП № 61125964: суму боргу 93 грн 17 коп. на користь стягувача, основну винагороду приватного виконавця - 9 грн 32 коп., № 61126115: суму боргу 37582 грн 91 коп. на користь стягувача, основну винагороду приватного виконавця - 3758 грн 29 коп.
Всього примусово в рамках ВП №61125964, ВП № 61125882, ВП № 61126115, було стягнуто 46590 грн 88 коп., однак з картки боржника було списано 48086 грн 88 коп.
16 червня 2021 року Червонозаводським районним судом м. Харкова було винесено ухвалу, якою скасовано заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року у справі № 646/4674/19. Після скасування заочного рішення відпала підстава, на якій відповідач стягнув грошові кошти, у зв'язку з чим позивач вважає необхідним повернути йому безпідставно набуті кошти у розмірі 48086,88 грн, оскільки правові підстави набуття відповідачем грошових коштів на виконання зазначеного виконавчого листа № 646/4674/19 від 30 жовтня 2019 року відсутні.
Також позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій приватного виконавця щодо примусового виконання, за результатами якого було накладено арешт на рахунки, а в подальшому примусово стягнено суму у розмірі 48086,88 грн, йому завдано моральну шкоду, оскільки на рахунок надходила заробітна плата, кошти в якості пожертв на лікування. Позивач декілька разів звертався до приватного виконавця як особисто так, і поштовим зв'язком із заявою про скасування постанов приватного виконавця, однак, відповіді не отримав. Через арешт коштів він не мав змоги користуватись вищезазначеними рахунками, а отже проходити лікування.
Позивач просив суд стягнути з стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. та КП «Харківські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 48086 гривень, стягнуті в рамках виконавчих проваджень; стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Ю.В. та КП «Харківські теплові мережі» грошові кошти у сумі 1000000 гривень моральної компенсації
У відзиві на позовну заявуПриватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. у задоволенні позовних вимог до нього просив відмовити, посилаючись на те, що вимога позивача щодо стягнення безпідставно набутих коштів обґрунтована скасуванням рішення суду, на підставі якого було відкрито виконавчі провадження та стягнуто грошові кошти, а вимога про стягнення моральної шкоди обґрунтована протиправними діями виконавця щодо арешту коштів боржника та їх примусового списання. Оскільки грошові кошти у розмірі 48086,88 гривень стягнуті з позивача на підставі рішення суду, яке на час такого стягнення не було скасовано у встановленому законом порядку, тому зазначені кошти підлягають стягненню з КП «Харківські теплові мережі» в порядку статті 444 Цивільного процесуального кодексу України.
Щодо повернення основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження зазначив, що підставою для стягнення винагороди приватного виконавця є не судове рішення, а постанова про стягнення основної винагороди та факт стягнення боргу на виконання рішення суду, що за своєю суттю є своєрідною формою плати праці приватного виконавця за виконання судового рішення. Таким чином, питання про повернення боржнику стягнутої приватним виконавцем винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження має вирішуватися не в порядку повороту виконання рішення суду.
Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди зазначив, що арешт на рахунок боржника, який, в тому числі, використовується боржником для отримання заробітної плати, було накладено законно та правомірно. Окрім того, питання правомірності накладення арешту на кошти позивача розглядалося Міністерством юстиції України в межах позапланової невиїзної перевірки на підставі відповідної скарги позивача, за результатами якої порушення приватним виконавцем вимог законодавства не виявлено.
У відзиві на позовну заяву Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» просило у задоволенні позовних вимог відмовити з тих підстав, що заборгованість ОСОБА_1 за послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_1 , не сплачена, у провадженні Червонозаводського районного суду м. Харкова знаходиться на стадії розгляду справа № 646/4674/19 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання з ОСОБА_1 , остаточне рішення по ній ще не прийняте судом. Тому вимога позивача про стягнення безпідставно набутих коштів не обґрунтована та безпідставна. Зазначає, що відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України встановлено право сторони звернутися із заявою про поворот виконання рішення саме до того суду, який приймав рішення. В даному випадку позивач мав би звернутися із заявою про поворот виконання рішення до Червонозаводського районного суду м.Харкова, яким було прийнято заочне рішення суду від 23 вересня 2019 року.
З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту своїх прав.
Додатково зазначає, що з проведених приватним виконавцем дій по виконанню рішення суду не вбачається порушення прав і свобод ОСОБА_1 . Стягнення коштів з рахунку позивача відбулося 18.05.2021 року, а ухвала про скасування заочного рішення була прийнята судом 16.06.2021 року, тобто уже після проведення виконавчих дій та перерахування коштів. 23.06.2021 року приватним виконавцем отримано від позивача ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова по справі № 646/4674/19 про скасування заочного рішення від 23.09.2019 року, в цей же день приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчих дій. Отже, приватний виконавець діяв в рамках діючого законодавства, не порушуючи права та свободи позивача, а тому немає підстав для стягнення моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
Представник КП «Харківські теплові мережі» в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив відмовити.
Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений. Причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.
Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Судом встановлено обставини про те, що заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2019 року у справі № 646/4674/19 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості з централізованого опалення та постачання гарячої води в розмірі 128015 грн 51 коп., інфляційні витрати в розмірі 12639 грн 50 коп., 3% річних в розмірі 3286 грн 57 коп. Також стягнуто судовий збір в дольовому порядку в рівних частинах з кожного у загальному розмірі 1921 грн.
30 жовтня 2019 року Червонозаводським районним судом м. Харкова на виконання зазначеного заочного рішення видано три виконавчих листа №646/4674/19.
На підставі виконавчих листів №646/4674/19, виданих Червонозаводським районним судом м. Харкова 30 жовтня 2019 року, приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Близнюковим Юрієм Володимировичем 31 січня 2020 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 61125882, № 61125964, № 61126115.
Згідно з довідкою АТ «Альфа-Банк» №28834/БТ-26-б/б від 21 грудня 2020 року на ім'я ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 .
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про арешт коштів боржника від 11 січня 2021 року у виконавчому провадженні ВП № 61126115 накладено арешт на рахунок позивача № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «АЛЬФА-БАНК», у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 160448,83 грн.
Відповідно до платіжного доручення №6004 від 21 травня 2021 року на рахунок КП «Харківські теплові мережі» приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. перераховано грошові кошти у розмірі 4768,80 грн, стягнуті в рамках зведеного виконавчого провадження №61127135 з ОСОБА_1 .
Відповідно до платіжного доручення №6005 від 21 травня 2021 року на рахунок КП «Харківські теплові мережі» приватним виконавцем Близнюковим Ю.В. перераховано грошові кошти у розмірі 37582,91 грн, стягнуті в рамках зведеного виконавчого провадження №61127135 з ОСОБА_1 .
Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року скасовано заочне рішення суду від 23 вересня 2019 року по справі № 646/4674/19.
Постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 23 червня 2021 року закінчено виконавчі провадження № 61125882, № 61125964, № 61126115.
Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого).
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї -якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі N 6-3090цс15).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, та його безпідставного збереження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 січня 2020 року у справі №161/17945/18 (провадження № 14-599цс19) дійшла висновку, що у відповідності до частини першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України.
Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати у набувача це майно.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Судом встановлено, що на підставі виконавчих листів №646/4674/19, виданих 30 жовтня 2019 року Червонозаводським районним судом м. Харкова на виконання заочного рішення суду від 23 вересня 2019 року у справі № 646/4674/19, з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» стягнуто грошові кошти у розмірі 42351 грн 71 коп.
Оскільки ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 червня 2021 року заочне рішення суду від 23 вересня 2019 року по справі № 646/4674/19 скасовано, тобто підстава, на якій Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» набуло за рахунок позивача грошові кошти у розмірі 42351,71 грн, відпала, тому грошові кошти у розмірі 42351,71 грн в порядку ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню ОСОБА_1 .
Суд не вбачає підстав для солідарного стягнення з відповідачів зазначених грошових коштів, оскільки за змістом ст. 1212 ЦК України обов'язок повернути безпідставно набуте майно виникає у особи, яка набула майно у себе за рахунок іншої особи.
З досліджених в судовому засіданні доказів, а саме платіжних доручень №6004 та №6005 від 21 травня 2021 року вбачається, що грошові кошти в загальному розмірі 42351,71 грн були зараховані на рахунок КП «Харківські теплові мережі».
За таких обставин, немає підстав вважати, що виконавець набув зазначене майно, а тому у приватного виконавця Близнюкова Ю.В. не виникло обов'язку щодо повернення грошових коштів у зазначеному розмірі. В той же час КП «Харківські теплові мережі», яке безпідставно набуло майно у вигляді грошових коштів у розмірі 42351,71 грн, зобов'язане їх повернути ОСОБА_1 , а тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині частково, а саме в частині стягнення з КП «Харківські теплові мережі» грошових коштів у розмірі 42351,71 грн.
Щодо вимог про стягнення зприватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича грошових коштів у розмірі 4235,17 грн як основної винагороди приватного виконавця, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що постановами приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 31 січня 2020 року в рамках виконавчих проваджень № 61126115, № 61125882, № 61125964 стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця у сумі 10% від суми стягнення у розмірі 12801,55 грн, 1592,60 грн, 192,10 грн відповідно.
З матеріалів справи вбачається, що з боржника ОСОБА_1 стягнуто основну винагороду приватного виконавця у розмірі 5235,17 грн.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» за вчиненні виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом і (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих: документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода приватного виконавця є єдиним обов'язковим джерелом оплата; послуг приватного виконавця та в силу положень Закону України «Про виконавче провадження» здійснюється за рахунок боржника, що є своєрідною санкцією за невиконання ним судового рішення у добровільному порядку до моменту відкрита виконавчого провадження. Підставою для стягнення винагороди приватного виконавця є не судове рішення, а постанова про стягнення основної винагороди та факт стягнення боргу на виконання рішення суду, що за своєю суттю є своєрідною формою плати праці приватного виконавця за виконання судового рішення.
Тобто основна винагорода виконавця не є сумою, присудженою до стягнення з відповідача за рішенням суду. Основна винагорода приватного виконавця стягнута відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» на підставі відповідних постанов від 31 січня 2020 року, а не на підставі заочного рішення суду від 23 вересня 2019 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що зі скасуванням у встановленому законом порядку заочного рішення суду від 23 вересня 2019 року не відпала підстава, на якій була стягнута основна винагорода виконавця у розмірі 4235,17 грн.
Як встановлено судом, основна винагорода виконавця у розмірі 4235,17 грн стягнута на підставі постанов приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 31 січня 2020 року в рамках виконавчих проваджень № 61126115, № 61125882, № 61125964.
Оскільки на час розгляду справи матеріали справи не містять доказів щодо скасування зазначених постанов у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку, що підстава, на якій були стягнуті на користь виконавця грошові кошти у розмірі 4235,17 грн не відпала, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
До подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.
Разом з тим, судом враховано, що згідно з випискою по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 встановлено, що 18 травня 2021 року в рамках ВП №61126115 з його рахунку було списано грошові кошти в розмірі 48086,88 грн, в той час як матеріалами справи підтверджено наявність підстав для стягнення грошових коштів у розмірі 46586,88 грн.
Приватним виконавцем Близнюковим Юрієм Володимировичем, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не підтверджено належними та допустими доказами наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1500 грн. Так відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що грошові кошти у розмірі 1500 грн було перераховано суб'єктам господарювання як витрати виконавчого провадження. Однак, жодного доказу на підтвердження цієї обставини суду не надано.
Враховуючи відсутність доказів винесення постанов приватного виконавця про стягнення витрат виконавчого провадження в розмірі 1500 грн, які перераховано суб'єктам господарювання, посилання приватного виконавця Близнюкова Ю.В. на те, що грошові кошти у розмірі 1500 грн є витратами виконавчого провадження, є безпідставними, а тому грошові кошти у зазначеному розмірі на переконання суду стягнуті виконавцем з боржника без достатньої правової підстав, тобто набуті безпідставно, у зв'язку з чим на підставі ст. 1212 ЦК України підлягають поверненню ОСОБА_1 за рахунок коштів приватного виконавця.
Щодо доводів відповідачів про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту суду зазначає наступне.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладено у постанові від 20 жовтня 2021 року у справі №185/2109/18, питання повернення коштів сплачених на виконання рішення суду здійснюється або в порядку повороту виконання рішення суду при прийнятті апеляційним чи касаційним судами постанов відповідно до статті 444 ЦПК України, або в порядку глави 83 ЦК України у спосіб передбачений ЦПК України, шляхом звернення з відповідним позовом.
Щодо вимог ОСОБА_1 про відшкодування за рахунок відповідачів моральної шкоди суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як на підставу для стягнення моральної шкоди позивач посилається на те, що постановою приватного виконавця було накладено арешт на належний боржнику зарплатний рахунок, на який також зараховувалися благодійні пожертви.
Суд враховує, що питання правомірності накладення арешту на кошти позивача, які містяться на його рахунках в АТ «АЛЬФА-БАНК» розглядалося Міністерством юстиції України в межах позапланової невиїзної перевірки. Згідно довідки за результатами проведення позапланової невиїзної перевірки діяльності приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близиюкова Юрія Володимировича від 15 квітня 2021 року, в межах предмету скарги позивача порушення приватним виконавцем вимог законодавства не виявлено.
Відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України та згідно роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №24, обов'язковою умовою відшкодування моральної шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності інших осіб.
Суд наголошує, що виконання рішення суду, яке на час вчинення виконавцем виконавчих дій було чинним, не може ототожнюватися із завданою позивачеві моральною шкодою, оскільки на час вчинення виконавчих дій виконавець діяв правомірно, що свідчить про відсутність порушень з боку виконавця. Таким чином, приватним виконавцем не вчинювалися неправомірні дії, які би завдали позивачу моральної шкоди.
Крім того, виконання рішення суду, яке було чинним на час виконання, не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди, оскільки позивачем не втрачена можливість стягнення грошових коштів, стягнутих в результаті виконання заочного рішення суду, яке в подальшому було скасовано.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для стягнення з приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близиюкова Юрія Володимировича на користь позивача моральної шкоди.
Окрім того, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з КП «Харківські теплові мережі» моральної шкоди, оскільки позивачем всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не доведено, що будь-якими діями Комунального підприємтсва «Харківській теплові мережі» йому було спричинено душевних стражданнях.
За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів підлягають частковому задоволенню.
При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач на час подання позову був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
За подання цього позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 11350 грн, що складає 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, тому судовий, який підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви, підлягає стягненню з відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у сумі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 95 коп. з КП «Харківські теплові мережі» та 16 (шістнадцять) грн 29 коп. - з Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича.
На підставі викладеного, керуючись ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про стягнення безпідставно набутих грошових коштів задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», адреса місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ЄДРПОУ 31557119, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 42351 (сорок дві тисячі триста п'ятдесят одна) грн 71 коп.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, адреса місцезнаходження: 61057, м. Харків, м-н. Конституції, 21/2, кім. 3-А, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», адреса місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ЄДРПОУ 31557119, на користь держави судовий збір у розмірі 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) грн 95 коп.
Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича, адреса місцезнаходження: 61057, м. Харків, м-н. Конституції, 21/2, кім. 3-А, на користь держави судовий збір у розмірі 16 (шістнадцять) грн 29 коп.
Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 08 грудня 2021 року.
Суддя І.П. Латка